Розвідувальна інформація, яка надходить від взаємодіючих та забезпечуємих підрозділів.

Ці дані містять:

- дані щодо складу, дислокації та очікуваного характеру дій угруповань ВПС. Сухопутних військ і ВМС противника в межах позиційного району підрозділу;

- розвідувальні дані щодо польоту літальних апаратів, діях десантів та розвідувально диверсійних груп.

Справочні матеріали, які містять:

- відомості щодо ТТХ ЗПН, вогневих засобів СВ та ВМС основних закордонних держав;

- відомості щодо бойового застосування ЗПН по досвіду навчань, локальних війн та воєнних конфліктів.

Розвідувальна інформація від своїх сил і засобів розвідки, яка містить:

- дані щодо розвідувальних польотів літальних апаратів, діяльності бойової авіації су міжних держав в межах радіолокаційного поля (зони радіолокаційної інформації) радіотехнічного підрозділу в мирний час.

На основі вивчення вихідних даних командир радіотехнічного підрозділу оцінює противника в наступному порядку:

1. Вивчення протиборчого угруповання противника.

Вивчення протиборчого угруповання противника проводиться шляхом аналізу вихідних даних, отриманих від вищого штабу, від взаємодіючих та забезпечуваних підрозділів. При вивченні угруповання необхідно з’ясувати наступне:

- аеродроми базуванню повітряного противника, кількість і типи ЗПН на кожному з них;

- віддалення аеродромів базування ЗПН від позиції радіотехнічного підрозділу;

- загальна кількість ЗПН в угрупуванні і очікуваному ударі;

- ступень бойової готовності і рівень підготовки екіпажів;

- дислокацію і бойовий склад підрозділів і частин сухопутних військ противника в смузі 40-50км. І на глибину 20-40км.;

- передбачувані місця висадження повітряних (морських) десантів і виявлення диверсійно розвідувальних груп.

Оцінка аеродромів базування ЗПН ведеться шляхом порівняння досяжності конкретного носія з урахуванням засобів ураження на його борту з відстанню до об’єкту удару, межі РЛП (зони радіолокаційної інформації) радіотехнічного підрозділу для визначеного профілю польоту.

При цьому повинна виконуватися нерівність

(R_бд+Д_пзу)≥Д_АО , (1)

де R_бд –радіус бойових дій носія для ймовірного профілю польоту;

Д_пзу- дальність польоту засобу ураження з носія;

Д_АО - дальність між містом дислокації носія і об’єктом удару.

Всі аеродроми , для яких виконується нерівність (1), визначають собою протиборче угруповання ЗПН, носії і засоби якого спроможні застосовуватися в межах РЛП (зони радіолокаційної інформації) радіотехнічного підрозділу по об’єктах удару або прольоту.

Ступень бойової готовності та рівень підготовки екіпажів визначається на основі вивчення інформації щодо бойових можливостях і діях ЗПН за досвідом навчань, локальних війн та воєнних конфліктів.

2. Оцінка бойових можливостей засобів повітряного нападу.

Бойові можливості ЗПН визначаються на основі вивчення справочних даних про їх ТТХ, при цьому, перед усім, враховуються їх бойові властивості як радіолокаційних цілей для РТВ: призначення ЗПН, ефективна поверхня розсіювання, рубежі досяжності, висоти бойового застосування, маневрові можливості, оснащення засобами радіоелектронної боротьби, озброєння.

Зная призначення і бойові властивості ЗПН можна спрогнозувати , які завдання і якими засобами буде вирішувати противник, а також можливу роль в ударі кожного типу ЗПН.

3. Оцінка можливостей щодо розвідки позиції радіотехнічного підрозділу.

При оцінці можливостей противника щодо розвідки позиції радіотехнічного

підрозділу визначаються види і засоби розвідки противника, які можуть бути їм застосовані для виявлення місцезнаходження позиції підрозділу і параметрів його радіоелектронних засобів. На основі даних вищого штабу визначаються види розвідки, які може використовувати противник в районі місцеположення позиції радіотехнічного підрозділу.

Можливості розвідки противника по виявленню позиції радіотехнічного підрозділу

в мирний час визначаються з аналізу:

- виконання режимів протидії технічним засобам розвідки противника;

- виконання заходів щодо маскування позиції радіотехнічного підрозділу від

візуально-оптичної розвідки;

- маршрутів та інтенсивності польотів літаків-розвідників в прикордонній

(приморський) смузі.

Ймовірність викриття місцеположення позиції радіотехнічного підрозділу в воєнний час визначається в залежності від тривалість розвідки та її можливостей щодо розпізнавання елементів бойового порядку.

4. Оцінка можливостей по радіоелектронному і вогневому подавленню

радіотехнічного підрозділу.

Радіоелектронне подавлення радіоелектронних систем і засобів (РЕСЗ) підрозділу

може бути досягнуто шляхом створення активних та пасивних перешкод. Прогнозування можливостей противника по радіоелектронному подавленню РЕСЗ підрозділу проводиться на основі оцінки сил і засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ) противника стосовно до району бойового застосування.

При цьому аналізується: кількість і тип засобів РЕБ; діапазон розвідуємих і подавлюємих частот; види перешкод, можливі прийоми і способи їх постановки; зони баражування літальних апаратів –постановників перешкод, рубежі постановки перешкод, райони використання наземних (корабельних) засобів РЕБ, спектральні щільності потужності активних перешкод; можливі дільниці постановки пасивних перешкод та їх щільність; райони викидання передавачів перешкод одноразового використання; порядок створення перешкод кожному типу РЕСЗ.

Вогневе подавлення засобів ППО проводиться в основному з метою забезпечення дій основних сил і може здійснюватися спеціально виділеними групами тактичної авіації, вогневими засобами частин і підрозділив сухопутних військ та розвідувальних диверсійних груп.

При прогнозуванні рубежів пуску ракет класу “земля-поверхня” (протирадіолокацій-

них ракет) враховується конкретне положення позиції радіотехнічного підрозділу відносно дальності пуску ПРР в залежності від висоти польоту носія.

5. Оцінка підлітного часу і часу входу ЗПН в межі РЛП (зони радіолокаційної інформації) радіотехнічного підрозділу.

Підлітний час ЗПН це час польоту ЗПН з моменту виявлення передовим підрозділом РТВ до моменту їх виявлення РЕСЗ свого підрозділу з урахуванням часу запізнення інформації. Для кожного радіотехнічного підрозділу підлітний час визначається на найбільш ймовірних напрямках дій ЗПН, виходячи з очікуваних висот і швидкостей польоту. При цьому висоти беруться, як правило, малі, а швидкості ЗПН реальні для цих висот при виконанні бойового завдання.

Час входу ЗПН в межі РЛП (зони радіолокаційної інформації) радіотехнічного підрозділу – це час від моменту зльоту ЗПН з аеродрому базування до моменту входу в межі РЛП (зони радіолокаційної інформації) даного підрозділу. При цьому час входу ЗПН визначається для кожного ракетного або авіаційного ешелону в залежності від варіанту удару повітряного противника.

6. Визначення побудови варіанту удару засобів повітряного нападу.

Варіант побудови 1-го масованого ракетно-авіаційного удару ЗПН відпрацьовується графічно (на робочої карті командира підрозділу) і включає ракетні і авіаційні ешелони, кількість яких залежить від базування, бойового складу угруповання ЗПН противника.

В варіанті побудови удару в залежності від часу зльоту (пуску) ЗПН указується: побудова ЗПН противника в ударі по ешелонах; тактичне призначення ешелонів і часові інтервали між ешелонами; кількість ЗПН в кожному ешелоні, діапазон висот і інші показники (наприклад, завдання ешелонів, бойові порядки ЗПН в ешелонах).

7. Прогнозування можливої тактики дій ЗПН при подоланні ППО і нанесенні ударів по об’єктах.

Прогноз тактики дій повітряного противника здійснюється з урахуванням основних завдань, к досягненню яких він буде намагатися, складу сил і типів ЗПН, очікуваних в межах РЛП (зони радіолокаційної інформації) радіотехнічного підрозділу, результатів оцінки місцевості і кліматичних умов.

При прогнозуванні тактики дій ЗПН визначають: ракетобезпечні напрямки; очікувані маршрути дій ЗПН в межах РЛП (зони радіолокаційної інформації з зазначенням кількості, типу і груп забезпечення при нанесенні ударів по позиціях радіотехнічного підрозділу; очікувані напрямки дій частин і підрозділів сухопутних військ противника; райони висадки десантів ч дій РДГ.

Ракетобезпечні напрямки зазначаються вищим штабом, вони також можуть бути

спрогнозовані на основі визначення мінімальних висот польоту КР над поверхнею землі і можливих ділянок корекції траєкторії польоту.

Очікувані маршрути дій ЗПН противника прогнозуються з використанням оцінки рельєфу місцевості, умов ведення бойових дій, можливостей взаємодіючих підрозділів ЗРВ, винищувальної авіації і можливостей навігаційних систем ЗПН.

Так з урахуванням цих даних і можливих об’єктів удару маршрути пілотованих ЗПН противника, ймовірно, будуть проходити на ділянках, де час їх знаходження в зоні активних дій засобів ППО буде мінімальним.

Визначення можливих тактичних прийомів щодо подолання системи ППО і нанесення ударів по об’єктах здійснюється на основі вивчення та аналізу досвіду дій ЗПН противника в локальних війнах і на навчаннях.

В наслідок оцінки противника командир радіотехнічного підрозділу формулює висновки, які використовує в першому розділі пояснювальної записки до рішення командира і відображає графічно на картах бойових документів, які відпрацьовуються в радіотехнічному підрозділі.

1.2. Методика оцінки противника командиром радіотехнічного підрозділу при виконанні бойового завдання

Методика оцінки противника при виконанні бойового завдання принципово відрізняється від методики оцінки противника при підготовки до виконання бойового завдання наступним:

- основними джерелами інформації о дія противника являються підпорядковані підрозділи, розрахунки РЛС (РЛК), пост візуального спостерігача; дані, які надходять від командного пункту ртбр і відвзаємодіючих і забезпечуваних підрозділів, мають інформаційний характер і сприяють розпізнаванню варіанту дій противника;

- варіант дій противника не прогнозується, а розпізнається як і призначення тактичних ешелонів, груп і особливо важливих цілей в ударі;

- виявлені нові способи бойових дій противника негайно доводяться до підпорядкованих розрахунків і вищого штабу;

- вихідні дані уявляють собою траси повітряних цілей і своїх повітряних об’єктів, які надійшли на КП (ПУ) радіотехнічного підрозділу від вищих, підпорядкованих, взаємодіючих і забезпечуваних джерел інформації;

- повітряну обстановку на індикаторі колового огляду, доповіді начальників РЛС (РЛК) і спостерігачів пунктів візуального спостереження.

На основі вихідних даних командир радіотехнічного підрозділу оцінює противника наступним чином:

1. Розпізнавання варіанту удару.

Основними ознаками розпізнавання варіанту удару являються:

- кількість повітряних цілей, які діють з різних напрямків,

- кількість засобів, які використовуються щодо радіоелектронного і вогневого подавлення системи ППО;

- радіоелектронна (перешкодова) обстановка.

2. Розпізнавання тактичних ешелонів, груп і особливо важливих цілей в ударі.

Розпізнавання тактичних ешелонів відбувається одночасно з розпізнавання варіанту удару і визначенням його просторово-часової побудови. З урахуванням досвіду локальних війн і воєнних конфліктів побудова удару повітряного противника включає: ешелон крилатих ракет; ешелон подолання ППО; 1-2 ударних ешелону. Дії ешелону прориву ППО і ударного ешелону забезпечувалися групами різного тактичного призначення з їх складу. а саме: групу дорозвідки; демонстраційну групу; групу вогневого подавлення засобів ППО; групу літаків РЕБ; Ударну групу; групу літаків прикриття; групу контрою результатів удару (літаків-розвідників); літакі ДРЛВіУ.

Основними ознаками розпізнавання призначення тактичних груп являються:

- час входу в РЛП (зону радіолокаційної інформації) радіотехнічного підрозділу;

- дальність виявлення;

- напрямки, швидкості і висота польоту;

- час, характер і інтенсивність застосування перешкод;

- наявність вогневого впливу по позиціях радіотехнічного підрозділу.

Завдання розпізнавання особо важливих повітряних цілей зі складу груп різного тактичного призначення вирішується тільки по відмітках на ІКО РЛС, належність яких не встановлена.

Безперервно аналізуя тактичні, сигнальні, траєкторні і просторово-часові признаки тактичних ешелонів, груп і особово важливих цілей, порівнюя результати аналізу з результатами прогнозування варіантів дій противника, командир радіотехнічного підрозділу може з великою ймовірністю припустити подальший розвиток бойових дій.

3. Формулювання висновків з оцінки противника

При оцінці противника в ході виконання бойового завдання командир радіотехнічного підрозділу формулює наступні висновки:

- варіант дів ЗПН противника;

- призначення ешелонів, груп і окремих повітряних цілей;

- важливість повітряних цілей, маршрути та висоти їх польоту;

- нові тактичні прийоми подолання системи ППО і нанесення ударів по об’єктах;

- перешкодова обстановка, що складається;

- дії частин і підрозділів сухопутних військ, РДГ противника, можливість їх

вогневого впливу;

- подальший розвиток бойових дій і час входу в РЛП (зону радіолокаційної інформації) радіотехнічного підрозділу наступних груп авіації противника.

Зробивши висновки із оцінки противника, командир радіотехнічного підрозділу негайно доводить їх до підлеглих і вищого штабу і згідно їх організує виконання бойового завдання, яке поставлене.

2. Методика проведення розрахунків при оцінці повітряного противника

Розрахунки, які проводить командир радіотехнічного підрозділу при оцінці повітряного противника, включають:

Розрахунок підлітного часу.

Підлітний час залежить від міста дислокації радіотехнічного підрозділу в бойовому порядки військової частини (в угрупуванні РТВ) і швидкості польоту ЗПН. Воно розраховується як тривалість передбаченого польоту ЗПН противника від зовнішньої межі чергового РЛП (зони радіолокаційної інформації), яке створене прикордонним (приморським) підрозділом РТВ до межі РЛП (зони радіолокаційної інформації) даного радіотехнічного підрозділу.

Підлітний час розраховується згідно формули:

Т_підл.= -t_зап.,

де Д_виявл.- відстань від позиції передового (прикордонного) радіотехнічного підрозділу до зовнішньої границі чергового РЛП (зони радіолокаційної інформації) на заданому ешелоні висоти польоту ЗПН;

d_поз- відстань від позиції передового (прикордонного) підрозділу до зовнішньої границі РЛП (зони радіолокаційної інформації) свого підрозділу за маршрутом польоту цілі ( знак”-“, якщо границя РЛП (зони радіолокаційної інформації) проходить попереду позиції передового (прикордонного) радіотехнічного підрозділу. знак “+”, якщо позаду неї);

V_ц- швидкість цілі щодо заданого ешелону висоти польоту цілі;

t_зап - час запізнення інформації, обчислений від моменту виявлення цілі до

надходження повідомлення про неї на КП (ПУ) радіотехнічного підрозділу.

Cлід зазначити, що підлітний час може бути збільшений за рахунок збільшення дальності виявлення повітряного противника черговими засобами розвідки і скорочення часу передачі інформації на КП (ПУ) радіотехнічних підрозділів.

Розрахунок часу входу ЗПН в межі радіолокаційного поля (зони радіолокаційної інформації) радіотехнічного підрозділу.

Час входу ЗПН визначається згідно формули

Т_вз.ЗПН = Т_зліт+ ,

де Д- відстань від аеродрому базування ЗПН до границь РЛП (єони радіолокаційної інформації) радіотехнічного підрозділу, км;

Т_зліт-час зльоту ЗПН противника хвил;

V_ц –швидкість цілі, км/хвил.

Час входу визначається для кожного типу і кожного аеродрому базування ЗПН.

Розрахунок межі досяжності авіації.

Під межею досягнення авіації розуміють найбільш віддаленою від аеродрому зльоту межу, яку можуть досягти ЗПН, подолав систему ППО, а після виконання бойового завдання на даній межі повернутися на свій аеродром.

Межа досяжності різних типів ЗПН залежить від їх льотних можливостей, кількості дозаправок у повітрі, бойового навантаження, профілю і режиму польоту, способів бойових дій, умов бойової і метеорологічної обстановки та ін.

Межі досяжності різних типів ЗПН противника визначаються, виходячи з тактичній дальності польоту (Д_т) і радіусу бойових дій (R_бд)

Тактична дальність польоту (Дт) -максимальна відстань, що долається літаком з однією заправкою паливом при штатному озброєнні й нормальному бомбовому навантаженні на оптимальній висоті:

Дт = (0,7…0,8)Дмакс.

При веденні бойових дій з поверненням літаків на аеродром зльоту застосовується термінбойовий радіус літака.

Бойовий радіус дій (Rбд) – найбільша відстань, на яку може віддалитися літак для виконання бойового завдання при штатному озброєнні й нормальному бомбовому навантаженні та повернутися без проміжної посадки та дозаправки паливом у повітрі на аеродром зльоту з гарантованим запасом невідпрацьованого залишку палива.

Для поодинокого літака: Rбд=0,4Дт, а для групи літаків R бд=(0,3…0,35)Дтв залежності від їх складу.

Величина бойового радіусу при діях ЗПН на малих висотах зменшується приблизно в 2-2,5 раза за збільшення витрачення палива, а при польоті зі змінним профілем залежить від відстані, яку долає літак на малої висоті.

Розрахунок рубежу пуску ВТЗ класу “повітря-поверхня”.

Рубежем виконання бойового завдання (R_рвз) для літаків (вертольотів)- носіїв

високоточної зброї являється рубіж пуску ВТЗ класу “повітря-поверхня”.

Рубіж пуску ВТЗ класу “повітря - поверхня” - це зовнішня границя області простору, перебувая в якої екіпаж літака (вертольоту) може застосувати ВТЗ для поразки об’єкту.

Віддалення рубежу пуску ВТЗ від об’єкта удару залежить від типу ВТЗ, висоти і швидкості польоту ЗПН.

При вживанні (пуску) ракет класу “повітря-поверхня”, керованих авіаційних бомб та ін. Рубіж виконання завдання (R_рвз) розраховується по формулі

R_рвз= d_пуск+R_ур-r_об ,

де d_пуск- дальність пуску ракети;

R_ур – радіус ураження об’єкту ракетою;

r_об - радіус об’єкту.

Радіус ураження визначається в залежності від потужності і виду бойової частини та уразливості об’єктів. Для наближеної точності розрахунків можна прийняти

R_ур= К ,

де q – тротиловий еквівалент бойової частини в кілотоннах;

К- коефіцієнт, який залежить від виду вибуху, уразливості об’єктів; (К=1…5).

• ⇐ Назад
• 1
• 23