КИШКОВИЙ ТОКСИКОЗ З ЕКСИКОЗОМ
Кишковий токсикоз з ексикозом виникає в разі інфекційних захворювань травного каналу.
Збудниками є мікроорганізми, що є в продуктах харчування, або ті, що виділяє хвора людина чи носій: бактерії (гелікобактер, патогенні кишкові палички, сальмонели, шигели, клостридії, єрсинії, нехолерні зібріони), віруси (ротавіруси, ентеровіруси), гриби (кандида, актиноміцети, гістопіазми) або паразити (лямблії, гістолітична амеба, криптоспоридії, стронгілоїди).
За сучасними даними, розрізняють 4 види гострої диспепсії, спричиненої інфекційними чинниками.
Осмотичну діарею спричинюють ентеропатогенні віруси (рота- і реовіруси). Вона характеризується ушкодженням функціонально активних клітин апікальних відділів ворсинок тонкої кишки. Зменшується всмоктувальна поверхня стінки кишокє Спостерігають вододефіцитний вид зневоднення різного ступеня тяжкості.
Секреторну діарею спричинюють ентеротоксигенні ешерихії, клебсієли, холерні вібріони, паличка ботулізму. Ентеротоксин впливає на регуляцію ферментних систем кишкових крипт.. Розвивається соледефіцитне зневоднення.
Інвазивну діарею спричинюють шигели, сальмонели, ентеропатогенні кишкові палички штамів 026 і 0157, клостридії. Ушкоджуються клітини слизової оболонки, розвиваються виразки і запалення, посилюється секреція простагландинів. Виникає ізотонічний вил зневоднення.
Суху діарею (кишкову гарячку) спричинюють сальмонели, єрсинії, геліко- бактер. Вона розвивається в разі порушень кишкового кровообігу, коли мікроби проникають через міжентероцитні сполучення в кров. Розвивається інфекційний токсикоз.
Клінічна картина.
Симптоми токсикозу
гарячка, погіршення апетиту, підвищена збудливість або загальмованість дитини.
блювання часте
пронос - це збільшення кількості випорожнень або розрідження їх консистенції, частий, унаслідок чого розвивається зневоднення або ексикоз.
Симптоми ексикозу
Зниження маси тіла на 500-800 гр за добу
Западання великого тім’ячка, загострені риси лиця
Зниження тургора, сухість шкіри і слизових оболонок плач без сліз
периферійний спазм судин і централізація кровообігу (блідість, олігурія, наростання гематокриту (згущення крові).
Лікування.
- Водно-чайної паузи - 12-24 год - пероральної регідратації: 5-10 мл кожні 5-10 хвилин
- Дозоване годування:
1-й день по 10 мл 10 разів на добу + залишок пероральні розчини
2-й день 200 мл на добу
3-5-й день 500 мл на добу
Пероральна регідратація дає ефект у більшості випадків легкого зневоднення Можна використовувати готові водно-сольові розчини або приготувати їх самостійно. Для більшості випадків підходить розчин із 8 чайних ложок цукру, 1/2 чайної ложки натрію хлориду (кухонної солі), 1/2 чайної ложки натрію гідрокарбонату (питної соди), 1/3 чайної ложки калію хлориду. Розчин, запропонований ВООЗ для пероральної регідратації: 3,5 г натрію хлориду, 2,5 г натрію гідрокарбонату 1,5 г калію хлориду, 20 г глюкози на 1 л води. У разі легкого зневоднення достатньо ввести рідини 50 мл/кг на добу, середньої тяжкості — 100 мл/кг на добу. Пероральна регідратація завершується протягом 4—6 год. Для більшої толерантності рідину вводять чайною ложкою або шприцом зі швидкістю 5 мл/хв.
Компенсацію тривалих втрат здійснюють за правилом: 10 мл/кг додатково на кожне випорожнення.
Кожні надлишкові 10 дихальних рухів і підвищення температури тіла на 1 °С потребують додаткового введення 10 мл/кг на добу рідини. Проте ця рідина може бути звичайною водою, оскільки під час перспірації не втрачаються іони.
Розраховувати фізіологічну потребу в рідині можна за такими нормами: дитина з масою тіла менш аніж 10 кг потребує 100 мл/кг на добу, 11—20 кг — 1000 мл + -і- 50 мл/кг на добу на кожний кілограм після 10 кг, більш аніж 20 кг — 1500 мл + + 20 мл/кг на добу на кожний кілограм після 20 кг. Наприклад, дитина важить 25 кг: 1500 + 20 • 5 = 1600 мл. Для дорослих добова потреба в рідині становить 2—2,5 л.
У разі соледефіцитного та ізотонічного зневоднення співвідношення розчину глюкози й ізотонічного розчину натрію хлориду становить 2:1, вододефіцитного (гіпертонічного) — частка розчину глюкози зростає до 3, а співвідношення — 3:1.
Соледефіцитне зневоднення. У разі гіпотонічного зневоднення половини добової кількості рідини мають увести протягом перших 8 год, другу половину — протягом наступних 16 год.
Вододефіцитне зневоднення. Для регідратації використовують 5 % розчин глюкози й ізотонічний розчин натрію хлориду в співвідношені 3:1. Рівень натрію хлориду в крові контролюють кожні 4—6 год.
Ізотонічне зневоднення. У разі ізотонічного зневоднення (концентрація натрію 130—150 ммоль/л) лікування таке, як соледефіцитного.
Антибіотикотерапія показана в більшості випадків кишкового токсикозу з ексикозом. Її призначають за наявності збудника або за підозри на його наявність. Призначають нітрофурани, фуразолідон. Для зменшення кількості діареї можна призначати імодіум. Усунути токсини і віруси з травного каналу можна за допомогою ентеросорбентів.
Гіпотрофія — патологічний стан, який характеризується дефіцитом маси тіла
Причини:
1.недостатня енергетична цінність продуктів харчування
2.недоотримання білків з їжею
3.зниження апетиту при перинатальному ураженні ЦНС
4.вада розвитку, яка перешкоджає просуванню їжі в кишки (розщілина губи чи піднебіння, пілоростеноз)
5.синдром вкороченої кишки, мальабсорбція (дисахаридазна недостатність, целіакія, муковіспидоз, ексудативна ентеропатія, ентеропатичний акродерматит)
6.спадкові аномалії обміну речовин (галактоземія, фруктоземія, хвороби Німана — Піка, Тея — Сакса)
7.Пухлини
8.тяжка інфекція (анорексія внаслідок інтоксикації)
9.вади серця (порушення перфузії тканин, гіпоксія)
10.катаболічний стан (гіпертироз, хіміотерапія).