ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ НАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ

А) парапрофесійний рівень стосунків при наданні психологічної допомоги;

Б) непрофесійний рівень стосунків при наданні психологічної допомоги;

В) професійний рівень стосунків при наданні психологічної допомоги;

Г) соціальний рівень стосунків при наданні психологічної допомоги.

5. Система принципів та способів організації психологічної допомоги –

А) техніки психологічної допомоги;

Б) методологія психологічної допомоги;

В) паттерни психологічної допомоги;

Г) рівні психологічної допомоги.

6. Інтерпретація –

А) розпізнавання клієнтом специфічних психічних явищ, що підлягають дослідженню;

Б) розташування знайдених явищ у «чіткий фокус» для виділення важливих моментів від незначних;

В) визначення основного змісту й причини події;

Г) повторення, чітке дослідження інтерпретацій та опорів до тих пір, поки представлений матеріал не інтегрується в розумінні клієнта.

7. Психоконсультативна стратегія професійної діяльності практичного психолога –

А) це стратегія попередження дезадаптацій дітей (дорослих) в освітньому середовищі шляхом просвітницької діяльності, створення сприятливого психологічного клімату, зняття психічних перевантажень;

Б) стратегія пошуку психологічної інформації про людину чи групу, «конкретних знань про конкретну людину»;

В) стратегія цілеспрямованого впливу на ті чи інші сфери психіки клієнта, зорієнтовані на приведення у відповідність її показників до вікової або іншої норми;

Г) стратегія забезпечення людиною необхідною психічною інформацією і створення умов в результаті спілкування з психологом для подолання життєвих труднощів і продуктивного існування в конкретних обставинах.

8. Психоаналітично орієнтована стратегія консультування –

А) допомога клієнту усвідомити природу і причини внутрішніх конфліктів, посилити його «Я», зробити його більш незалежним від «Зверх-Я», «Воно»;

Б) переведення психологічної проблеми, що виражається багатозначними словами, в поведінкові акти, які можна об‘єктивно спостерігати, і моделювання бажаної поведінки;

В) допомога клієнту здійснити особистісні зміни і підтримати його під час прийняття відповідального рішення;

Г) надання психологічної допомоги, орієнтованої на специфічні можливості і, в цілому на унікальність психічного і особистісного розвитку.

9. Ініціативу та відповідальність за процес надання психологічної допомоги бере на себе психолог-практик –

А) наддирективна психологічна допомога;

Б) директивна психологічна допомога;

В) слабо директивна психологічна допомога;

Г) недирективна психологічна допомога.

10. Психокорекція –

А) повідомлення клієнту об’єктивної психологічної інформації, відповідальність за достовірність і форму повідомлення несе психолог;

Б) організований вплив на клієнта з метою змін показників його активності та відповідності з віковою нормою психічного розвитку; розробляється індивідуальна програма;

В) допомога для психічно нормальних людей у досягненні ними цілей особистісного розвитку;

Г) активний вплив терапевта на особистість клієнта з метою відновлення чи реконструкції психічної реальності особистості

11. Супервізорська функція позиції котерапевта –

А) котерапевт бере на себе роль супервізора у ставленні до колег у пасивно-спостерігаючій формі, надаючи їм зворотний зв’язок після сеансу, чи в активно-контролюючій, що дозволяє йому втручатися у психотерапевтичний процес під час заняття;

Б) Зрілість обох психотерапевтів і їх психологічна сумісність

В) частіше акцентує взаємне доповнення рольових позицій – емпатійно орієнтований терапевт, встановлюючи і підтримуючи контакт з клієнтом, полегшує директивні втручання технічно орієнтованого колеги і т.п.;

Г) участь декількох психотерапевтів дозволяє робити втручання більш інтенсивним при їх одночасній роботі (біполярна терапія) чи більш тривалішим при послідовному обміні ролями ведучого і рекреації.

12. Технологія (гр. – майстерність, вміння) –

А) сукупність прийомів і способів одержання, обробки й переробки сировини, матеріалів, інформації, що здійснюються у різних галузях виробництва;

Б) детермінація поведінки, зв'язок свідомості і діяльності;

В) зв'язок суб'єкта з простором і часом;

Г) є основою, на якій побудовані етичні принципи роботи з клієнтом або групою.

13. Індивідуальна психологічна допомога –

А) здійснюється спеціалістом, психологом чи психотерапевтом, у вигляді індивідуальної бесіди, консультації, психотерапевтичного сеансу;

Б) полягає в участі у групових тренінгових процедурах;

В) це турбота людини про себе і про свій особистісний ріст;

Г) активний вплив терапевта на особистості учасників тренінгової групи з метою відновлення чи реконструкції психічної реальності особистості.

14. Компетентність –

А) основний зміст цього принципу полягає в тому, що практикуючий психолог повинен постійно підвищу­вати рівень своєї професійної компетентності, поповнювати свої знання про нові наукові досягнення в галузі його діяль­ності. Психолог має брати на себе лише ті завдання, для ви­конання яких він має відповідну освіту та володіє методами їх реалізації. У разі непосильності завдання він має попере­дити про це клієнта і передати вирішення його проблеми компетентному спеціалістові або допомогти людині налагоди­ти контакт з професіоналами, які можуть забезпечити адек­ватну допомогу;

Б) цей принцип має ураховуватися у випадках проведення експериментальних досліджень. Зміст його полягає в тому, що при плануванні та участі практикуючого психолога в дослідженні мають бути однозначно сформульовані цілі й проблеми, чітко окреслені необхідність такої роботи та контингент досліджуваних;

В) даний принцип передбачає те, що інформуючи непрофесійну гро­мадськість про свою діяльність, практикуючий психолог має робити це на основі об'єктивних і точних даних таким чином, щоб не зашкодити професії. Психолог не повинен давати тих обіцянок, які він не в змозі виконати;

Г)цей принцип покликаний регулю­вати стосунки практикуючого психолога зі своїми колегами. Психологи повинні поважати професійну компетентність, обов'язки і відповідальність своїх колег та представників суміжних професій. Це не означає, що вони не мають права на наукову критику, але при цьому має бути виключено дис­кредитування колег або представників інших професій, які використовують ті ж самі або інші наукові методи чи нале­жать до інших наукових шкіл чи напрямів.

15. Екстремальна модель психологічної допомоги –

А) орієнтована на надання термінової психологічної допомоги певним категоріям об’єктів за силою їх особливого статусу в певному соціумі, який обумовлений негативним впливом на них тих чи інших певних соціально-економічних, психофізіологічних та соціально-педагогічних чинників;

Б) направлена на надання психологічної допомоги всім категоріям працівників та населення, організаціям в стабільних, нормальних умовах їх функціонування;

В) модель, основними об’єктами якої виступають малі соціальні групи (формальні – трудові й навчальні колективи, сім’я та неформальні, які утворюються та функціонують в рамках колективів та поза їх межами);

Г) визначається потребою особистості у самовираженні й самоактуалізації, силою її прагнення до знаходження свого покликання, а також здатністю взяти на себе відповідальність за своє життя.

16. Конфронтація –

А) розпізнавання клієнтом специфічних психічних явищ, що підлягають дослідженню;

Б) розташування знайдених явищ у «чіткий фокус» для виділення важливих моментів від незначних;

В) визначення основного змісту й причини події;

Г) повторення, чітке дослідження інтерпретацій та опорів до тих пір, поки представлений матеріал не інтегрується в розумінні клієнта.

17. Стратегія маніпулятивного впливу –

А) вдала і ефективна в экстремальних ситуаціях, де необхідне прийняття оперативних і важливих рішень в умовах дефіциту часу, а також при регламентації ієрархічних стосунків між людьми в «закритих» організаціях і окремих субкультурах. Базується на об‘єктній моделі, або реактивній парадигмі, у відповідності до якої психіка і людина в цілому розглядається як пасивний об‘єкт впливу зовнішній умов і їх продукт;

Б) з успіхом використовується в засобах масової інформації при формуванні суспільної думки, створенні реклами. Людині відводиться пасивна роль і втрачається унікальність сутності особистості. Базується наакціональному або суб‘єктному підході, який передбачає активність та індивідуальну вибірковість психічного відображення;

В) найбільш ефективний метод педагогічних, психокорекційних впливів. Базується на суб‘єкт-суб‘єктному підході та на вірі в позитивний потенціал людини, в його можливість постійного розвитку і самовдосконалення, в його необмежені творчі здібності. Психологічною умовою реалізації такої стратегії впливу є діалог;

Г) передбачаєреконструкцію особистості, якщо поведінка людини містить загрозу для неї і оточуючих, і вона компульсивно і несвідомо нехтує універсальними людськими життєвими цінностями.

18. Самостійна психологічна допомога –

А) здійснюється спеціалістом, психологом чи психотерапевтом, у вигляді індивідуальної бесіди, консультації, психотерапевтичного сеансу;

Б) полягає в участі у групових тренінгових процедурах;

В) це турбота людини про себе і про свій особистісний ріст;

Г) активний вплив терапевта на особистості учасників тренінгової групи з метою відновлення чи реконструкції психічної реальності особистості.

19. Соціальна технологія –

А) це відповідність одержаних результатів очікуваним, які заявлялись на початку виконання проекту. За наявності чітко відпрацьованої системи критеріїв результативність можна навіть виразити у кількісному вигляді;

Б) полягає в адекватності застосованих в ході його реалізації методів, методик і витрат ресурсів;

В) оцінювання задач проекту;

Г) це система взаємопов’язаних і взаємообумовлених методів, методик та процедур, спрямованих на внесення змін, перетворення предмету, досягнення конкретного кінцевого результату. Вона містить діагностичні, формуючі та оцінні складові і спрямована на розв’язання певного типу (кола) соціальних проблем.

20. Стратегія діяльності –

А) це цілеспрямоване формування індивідуального стилю, який обумовлюється психофізіологічними та особистісними факторами, тобто визначається системою особистісних властивостей;

Б) модель формування готовності майбутнього практичного психолога до консультативної роботи в системі вищої освіти;

В) високий, особистісно-акмеологічний рівень розвитку особистісного, теоретичного та практичного компонентів;

Г) основні теоретичні підходи і технології консультування, принцип гуманізації у загальноосвітній та професійній підготовці учнівської молоді, закономірності й способи досягнення вершин професіоналізму і творчості, знання екзистенційних та особистісних проблем особистості, стратегій діяльності психологічної служби в різних видах надання психологічної допомоги.

21. Супервізування –

А) активний вплив терапевта на особистості учасників тренінгової групи з метою відновлення чи реконструкції психічної реальності особистості;

Б) це система взаємопов’язаних і взаємообумовлених методів, методик та процедур, спрямованих на внесення змін, перетворення предмету, досягнення конкретного кінцевого результату. Вона містить діагностичні, формуючі та оцінні складові і спрямована на розв’язання певного типу (кола) соціальних проблем;

В) основні теоретичні підходи і технології консультування, принцип гуманізації у загальноосвітній та професійній підготовці учнівської молоді, закономірності й способи досягнення вершин професіоналізму і творчості, знання екзистенційних та особистісних проблем особистості, стратегій діяльності психологічної служби в різних видах надання психологічної допомоги;

Г) це інтерактивний, оціночний процес, в якому більш професійно компетентний спеціаліст контролює роботу менш досвідченого колеги, з метою підвищити його можливості у психоконсультативній діяльності. Воно є корисною практикою, яка комбінує дидактичну і практичну підготовку в контексті розвиваючих відношень.

22. Інсайтний підхід до вирішення професійних завдань психологом –

А) інтуїтивна стратегія діяльності;

Б) раціональна стратегія діяльності;

В) репродуктивна стратегія діяльності;

Г) творча стратегія діяльності.

23. Психодіагностика –

А) повідомлення клієнту об’єктивної психологічної інформації, відповідальність за достовірність і форму повідомлення несе психолог;

Б) організований вплив на клієнта з метою змін показників його активності та відповідності з віковою нормою психічного розвитку; розробляється індивідуальна програма;

В) допомога для психічно нормальних людей у досягненні ними цілей особистісного розвитку;

Г) активний вплив терапевта на особистість клієнта з метою відновлення чи реконструкції психічної реальності особистості.

24. Стабільна модель психологічної служби –

А) орієнтована на надання термінової психологічної допомоги певним категоріям об’єктів за силою їх особливого статусу в певному соціумі, який обумовлений негативним впливом на них тих чи інших певних соціально-економічних, психофізіологічних та соціально-педагогічних чинників;

Б) направлена на надання психологічної допомоги всім категоріям працівників та населення, організаціям в стабільних, нормальних умовах їх функціонування;

В) модель, основними об’єктами якої виступають малі соціальні групи (формальні – трудові й навчальні колективи, сім’я та неформальні, які утворюються та функціонують в рамках колективів та поза їх межами);

Г) визначається потребою особистості у самовираженні й самоактуалізації, силою її прагнення до знаходження свого покликання, а також здатністю взяти на себе відповідальність за своє життя.

25. Психодинамічна стратегія психотерапевтичної діяльності –

А) інтеграція адекватного цілісного «Я» і розширення просторів буття за допомогою основного методу: самоусвідомлення та особистісного зросту;

Б) допомога в усвідомленні клієнтом внутрішнього конфлікту за допомогою основного методу інтерпретації. Результатом такого виду діяльності є отримання нових знань про проходження внутрішньо особистісного конфлікту шляхом інсайту;

В) навчання новим способам адаптивної поведінки;

Г) надання психологічної допомоги, орієнтованої на специфічні можливості і, в цілому на унікальність психічного і особистісного розвитку.

26. Професійна кооперація –

А) основний зміст цього принципу полягає в тому, що практикуючий психолог повинен постійно підвищу­вати рівень своєї професійної компетентності, поповнювати свої знання про нові наукові досягнення в галузі його діяль­ності. Психолог має брати на себе лише ті завдання, для ви­конання яких він має відповідну освіту та володіє методами їх реалізації. У разі непосильності завдання він має попере­дити про це клієнта і передати вирішення його проблеми компетентному спеціалістові або допомогти людині налагоди­ти контакт з професіоналами, які можуть забезпечити адек­ватну допомогу;

Б) цей принцип має ураховуватися у випадках проведення експериментальних досліджень. Зміст його полягає в тому, що при плануванні та участі практикуючого психолога в дослідженні мають бути однозначно сформульовані цілі й проблеми, чітко окреслені необхідність такої роботи та контингент досліджуваних;

В) даний принцип передбачає те, що інформуючи непрофесійну гро­мадськість про свою діяльність, практикуючий психолог має робити це на основі об'єктивних і точних даних таким чином, щоб не зашкодити професії. Психолог не повинен давати тих обіцянок, які він не в змозі виконати;

Г)цей принцип покликаний регулю­вати стосунки практикуючого психолога зі своїми колегами. Психологи повинні поважати професійну компетентність, обов'язки і відповідальність своїх колег та представників суміжних професій. Це не означає, що вони не мають права на наукову критику, але при цьому має бути виключено дис­кредитування колег або представників інших професій, які використовують ті ж самі або інші наукові методи чи нале­жать до інших наукових шкіл чи напрямів.

27. Психопрофілактична стратегія професійної діяльності практичного психолога –

А) це стратегія попередження дезадаптацій дітей (дорослих) в освітньому середовищі шляхом просвітницької діяльності, створення сприятливого психологічного клімату, зняття психічних перевантажень;

Б) стратегія пошуку психологічної інформації про людину чи групу, «конкретних знань про конкретну людину»;

В) стратегія цілеспрямованого впливу на ті чи інші сфери психіки клієнта, зорієнтовані на приведення у відповідність її показників до вікової або іншої норми;

Г) психолог поділяє відповідальність з клієнтом (Давай зробимо разом!).

28. Поведінково орієнтована стратегія консультування –

А) допомога клієнту усвідомити природу і причини внутрішніх конфліктів, посилити його «Я», зробити його більш незалежним від «Зверх-Я», «Воно»;

Б) переведення психологічної проблеми, що виражається багатозначними словами, в поведінкові акти, які можна об‘єктивно спостерігати, і моделювання бажаної поведінки;

В) допомога клієнту здійснити особистісні зміни і підтримати його під час прийняття відповідального рішення;

Г) надання психологічної допомоги, орієнтованої на специфічні можливості і, в цілому на унікальність психічного і особистісного розвитку.

29. Послідовно-логічна побудова діяльності –

А) творча стратегія діяльності;

Б) репродуктивна стратегія діяльності;

В) раціональна стратегія діяльності;

Г) інтуїтивна стратегія діяльності.

30. Інтенсифікуюча функція позиції котерапевта –

А) котерапевт бере на себе роль супервізора у ставленні до колег у пасивно-спостерігаючій формі, надаючи їм зворотний зв’язок після сеансу, чи в активно-контролюючій, що дозволяє йому втручатися у психотерапевтичний процес під час заняття;

Б) Зрілість обох психотерапевтів і їх психологічна сумісність

В) частіше акцентує взаємне доповнення рольових позицій – емпатійно орієнтований терапевт, встановлюючи і підтримуючи контакт з клієнтом, полегшує директивні втручання технічно орієнтованого колеги і т.п.;

Г) участь декількох психотерапевтів дозволяє робити втручання більш інтенсивним при їх одночасній роботі (біполярна терапія) чи більш тривалішим при послідовному обміні ролями ведучого і рекреації.