При формуванні статутного фонду розрізняють два поняття - внески і додаткові внески засновників до статутного фонду, які відрізняються за економічно-правовим характером.
Основні відмінності початкових і додаткових внесків у статутний фонд (СФ):
- порядок формування СФ за рахунок внесків учасників є обов'язковим елементом установчих документів (ст. 4.51 Закону України "Про господарські товариства"). Порядок внесення додаткових внесків може і не передбачатися;
- вартість оцінки внеску становить частку засновника у статутному фонді, додаткові внески, крім спеціально обумовлених випадків, не впливають на його розмір;
- рішення про збільшення розміру СФ підлягає реєстрації, при додаткових внесках це не передбачається;
- у випадку банкрутства учасники товариства відповідають за борги у межах своїх часток у статутному фонді. При цьому додаткові внески не беруться до уваги;
- збільшення вкладів і розміру СФ вимагає внесення змін до Статуту товариства і одностайного рішення загальних зборів. При додаткових внесках рішення приймається на зборах простою більшістю голосів;
- внесок, як частина учасника у СФ виконує такі функції:
1. Інвестування діяльності підприємства.
2. Регулювання відносин власності.
3. Управління товариством.
Додаткові внески виконують тільки функції інвестування.
Створення, організація і реєстрація бізнесу
Після визначення джерел фінансування бізнесу і розрахунку початкового капіталу, ризиків, які будуть виникати при господарській діяльності потрібно виконати роботу по оформленню своєї справи.
Основними документами, які підтверджують статус юридичної особи, є статут, засновницький договір, тому що створення підприємства без цих документів неможливе.
При створенні малих підприємств, які мають індивідуальну форму бізнесу потрібен тільки статут підприємства. Для відкритого і розширеного командитного товариства розробляють і затверджують тільки засновницький договір. Для інших видів підприємств необхідні обидва документи.
Статут підприємства
У статуті підприємства наводиться така інформація:
- власник, назва підприємства його адреса;
- предмет і цілі діяльності;
- органи управління і порядок їх формування;
- компетенція і повноваження трудового колективу і його виборних органів;
- порядок утворення майна;
- умови реорганізації і ліквідації.
Статут підприємства складається з таких розділів:
- загальні положення, предмет, основні цілі і напрями діяльності;
- про зовнішньоекономічну діяльність;
- про права підприємства і його майно;
- про виробничо-господарську діяльність, управління підприємством і його трудовим колективом;
- про організацію і оплату праці;
- про розподіл прибутків і компенсацію збитків;
- про облік, звітність і контроль;
- про припинення діяльності підприємства.
Статут підприємства затверджується власником майна- засновником підприємства.
Засновницький договір
Засновницький договір складається з таких розділів:
- предмет і мета діяльності;
- юридичний статус підприємства;
- статутний фонд і його частка у загальному обсязі витрат;
- вклади учасників у майновій і грошовій формах в уставному фонді;
- умови і порядок кредитування діяльності;
- обсяги виробництва, у тому числі на експорт;
- порядок нагромадження і розподілу прибутку і податкуна прибуток;
- права і обов'язки засновників;
- структура управління;
- система постачання і збуту;
- форми контролю за якістю продукції та діяльністюпідприємства;
- комерційні таємниці;
- відповідальність за порушення договору;
- порядок ліквідації підприємства.
Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності здійснюється у виконкомі міської, районної Ради народних депутатів, у районній Раді за місцем знаходження керівного органу або за місцем проживання підприємця.
Для того, щоб стати суб'єктом підприємницької діяльності із створенням юридичної особи, потрібно підготувати і подати за місцем реєстрації такі документи:
- рішення власника про створення юридичної особи. Якщо власників два або більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів, його підписують голова і секретар зборів;
- вибрати назву і узгодити її у виконкомі;
- розробити статут підприємства. На реєстрацію подають три примірники (два оригінали і 1 копія);
- установча угода. До установчої угоди вносять такі положення: строк діяльності товариства; дочірні підприємства, філії, представництва; участь в управлінні підприємством; участь у розподілі прибутку; вихід із товариства;
- отримання інформації про діяльність товариства;
- обов'язки членів товариства.
Особи, які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність без отримання статусу юридичної особи, повинні подати такі документи:
- реєстраційну картку, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію;
- копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податку та інших обов'язкових платежів;
- документ, що засвідчує сплату за державну реєстрацію;
- дві фотокартки.
Реєстрація здійснюється протягом п'яти робочих днів з дня надходження документів. В цей термін органи державної адміністрації повинні внести усі дані до Реєстру підприємницької діяльності і видати свідоцтво про державну реєстрацію.
Після реєстрації підприємець повинен стати на облік в управлінні статистики, у яке від надає такі документи: статут (копію); квитанцію про сплату за реєстрацію; копію свідоцтва про державну реєстрацію; заповнює заяву у статуправління.
Після реєстрації підприємець повинен стати на облік у пенсійному фонді. У пенсійний фонд потрібно надати такі документи: копію свідоцтва про державну реєстрацію; довідку з банку про відкриття рахунку.
Потім підприємець стає на облік у центрі зайнятості. Він заповнює бланк, який йому запропонують, і можуть видати реєстраційну довідку.
Далі підприємець реєструється у податковій інспекції
Далі підприємець може відкрити розрахунковий рахунок у банківській установі і повідомляє особисто податкову інспекцію про відкриття рахунку за 3 робочі дні.
Підприємець реєструється в обласному відділі автодору і отримує дозвіл на виготовлення печатки в районному або міському відділі внутрішніх справ.