Поняття про управління, як систему знань

 

Менеджмент як вид діяльності націлений на продук­тивне використання організацією залучених із зовнішньо­го середовища ресурсів і досягнення поставлених цілей.

Менеджмент — вид діяльності, спря­мованої на працівників організації з метою координації їх дій для досягнення поставлених перед організацією цілей.

Вирішення актуальних для бізнесу завдань забезпе­чується раціональною і гнучкою взаємодією всіх еле­ментів організації, що можливо завдяки створенню ефективної системи менеджменту.

Система менеджменту— сукупність взаємопов'язаних елементів організації, що взаємодіють між собою і зовнішнім середовищем для досягнення поставлених цілей на основі оптимального вико­ристання трудових, матеріальних, фінансових ресурсів.

У вітчизняній практиці поряд з терміном «мене­джмент» використовують термін «управління», хоча сфера застосування його дещо ширша. Термін «управ­ління» вживають щодо управління технічними система­ми (автомобілем, верстатом тощо); управління соціаль­ними процесами (через інститути громадянського сус­пільства); управління соціально-економічним розвитком країни (через систему її органів державного управління та місцевого самоврядування), управління господар­ською діяльністю організацій, що функціонують у систе­мі ринкових відносин.

Менеджмент охоплює процеси планування, організу­вання, мотивації та контролю, у ході яких формуються і досягаються означені цілі. Характерною особливістю су­часного менеджменту є тісний зв'язок з соціологією, психологією, конкретними емпіричними дослідженнями ор­ганізації.

Провідна роль у системі менеджменту належить ме­неджерам — керівникам нової формації, які мають все­бічні знання у галузях економіки, психології, соціоло­гії, інноватики, володіють сучасними інформаційними технологіями, технікою ділового спілкування, завдяки чому вміють чітко визначити стратегічні цілі організа­ції і консолідувати дії персоналу для їх досягнення. Зу­силля менеджерів спрямовуються не лише на створення оптимальної архітектури організації, яка б сприяла ра­ціональному розподілові праці, впорядковувала кому­нікаційні процеси, а й на формування високої культури людської співпраці.

Успіхи чи невдачі вітчизняних підприємств знач­ною мірою зумовлені наявністю чи відсутністю знань специфіки управлінської діяльності у людей, які ни­ми керують, причому не лише у професійних мене­джерів, а й у фахівців економічних, маркетингових чи фінансових служб. Тому вивчення менеджменту як науки є обов'язковою складовою підготовки фахівців економічних спеціальностей у всьому світі, в Україні дисципліна «Менеджмент» є нормативною складовою напряму підготовки «Економіка і підприємництво» і входить у відповідний державний стандарт освіти.

Менеджмент як вид діяльності охоплює не лише технічний бік функціонування організації — виробни­чі процеси, а й її соціальну складову — людей, оскіль­ки організація є соціотехнічною системою. Елементи, на які націлена ця діяльність, утворюють об'єкти ме­неджменту, що мають певні просторові й часові межі.

Об'єкт менеджменту (об'єкт управління) — виробничо-господар­ська організація та її зовнішнє оточення.

Організація складається з підрозділів, кожен з яких моє свою сферу діяльності, а отже, потребує застосуван­ня специфічних прийомів і методів впливу на нього. Та­кі підрозділи виступають також об'єктами управління, але до них частіше застосовують термін «керована сис­тема».

Здійснює функції управління суб'єкт менеджменту, яким може бути одна людина чи група людей.

Суб'єкт менеджменту (суб'єкт управління) — скеровувач управ­лінських дій.

Якщо управління має офіційний характер, то суб'єкт управління організаційно і юридично оформляється як посада чи сукупність посад, ш;о утворюють підрозділ уп­равління. У такому разі він утворює керуючу систему.

Від суб'єкта управління слід відрізняти суб'єкт уп­равлінської діяльності, яким може бути тільки фізична особа, індивід. Саме через суб'єктів управлінської діяль­ності, які можуть належати як до суб'єкта, так і до об'єк­та управління, реалізуються управлінські відносини.

Суб'єкт управлінської діяльності — особа, що реалізує управлін­ські відносини.

Через управлінські відносини менеджери (суб'єкти управлінської діяльності) впливають на організацію та її зовнішнє середовище. Ефективність цього впливу зале­жить від раціональної побудови управлінських відно­син, тому вони є предметом менеджменту як науки.

Предмет менеджменту— система виробничих відносин, яка формується в організації між працівниками керуючої та керова­ної систем у процесі створення продукту, призначеного для по­треб ринку.

Види менеджменту - це спеціальні сфери управління діяльністю, пов’язанні з рішенням тих завдань, що виникли в процесі управління.

Основні види менеджменту:

1. Генеральний менеджмент – це управління діяльністю організації в цілому або ж управління діяльністю її окремих підрозділів;

2. Функціональний менеджмент – управління певними сферами діяльності організації або її підрозділів.

3. Нормативний менеджмент – передбачає розробку і реалізацію філософії організації, її підприємницької політики, визначення політики, визначення позиції організації в конкурентній ніші ринку і формування загальних стратегічних намірів.

4. Стратегічний менеджмент припускає вироблення набору стратегій, їх розподіл в часі, формування потенціалу успіху організації і забезпечення стратегічного контролю за їх реалізацією.

5. Оперативний менеджмент передбачає розробку тактичних і оперативних заходів, направлених на практичну реалізацію прийнятих стратегій розвитку організації.

Використання теоретичних і практичних надбань західного менеджменту у вітчизняній практиці управ­ління дасть змогу керівникам організацій посилити їх гнучкість, мобільність, забезпечить позитивні структурні зрушення, а значить, сприятиме підвищенню ефективності їх діяльності.