Еволюція стратегічних моделей управління підприємствами в інформаційних системах

Починаючи із середини 50-х до середини 70-х років зарубіжні компанії взяли на озброєння економічну стратегію, що дістала назву стратегії орієнтації на продаж. Суть стратегії полягала у плануванні конкретного обсягу продукції за конкретний період часу. Процес розподілу продукції в транснаціональних корпораціях потребував обліку та управління матеріальними потоками, що стало основною причиною для створення в 60-х роках програмних комплексів управління потребами в матеріалах.

Концепція управління матеріальними ресурсами отримала назву MRP (Material Resource Planning - планування виробничих ресурсів), а відповідні ІС - MRP-систем. MRP - це методи управління промисловим підприємством в умовах конкурентної ринкової економіки.

Рис. 6.1. Еволюція бізнес-стратегій ІС підприємства

У 70-х роках концепція орієнтації на продаж змінилася стратегією орієнтації на маркетинг, або на споживача. Тому з'явилася нова концепція управління виробничими ресурсами - MRP II, основною ідеєю якої було управління виробництвом на всіх фазах - від постачання сировини до відвантаження готової продукції споживачам. MRP II описує методологію, що ефективно управляє всіма ресурсами підприємства, забезпечуючи оптимальні рішення проблем планування діяльності підприємства в натуральних одиницях, фінансове планування в грошовому еквіваленті.

ERP (Enterprise Resource Planning) - управління ресурсами (матеріальними, фінансовими, трудовими) у межах корпорації. Стандарт CSRP орієнтований на керування зовнішніми елементами виробничого ланцюжка підприємства, орієнтується на клієнта, визначається успішною реалізацією електронних технологій у бізнесі, що створюють необхідну базу для загальної динаміки ринкових процесів і вимог споживачів. Саме зміни в цих сферах дають змогу стверджувати, що економіка вступає в нову епоху - інформаційну масово-персоніфіковану.

Головна вимога цієї епохи - необхідність поєднання індивідуальних переваг споживача з ефективним виробництвом і системою планування комерційної діяльності. Для реалізації цієї вимоги стали запроваджуватися нові системи управління ресурсами підприємств, що включають управління закупівлями, виробництвом, збутом, складськими запасами, трудовими і фінансовими ресурсами, конструкторськими розробками у режимі реального часу. Системи управління ресурсами підприємства в новій економіці можуть стати основою ефективних комунікацій. Запровадження цих систем дає змогу оптимізувати економічні процеси підприємства і зробити можливим максимально повне використання переваг систем електронної комерції.

Успішне зростання інформаційної економіки сприяє запровадженню різних систем автоматизації управління ресурсами підприємства (MRP II, ERP, ERP II, CRM, SCM, SRM, CSRP тощо) (табл. 6.1).

Таблиця 6.1. Стандарти управління 1С

6.1. MRP-система (планування матеріальних ресурсів)

MRP - концепція планування потреби виробництва в матеріальних ресурсах, яка для визначення потреб використовує інформацію про структуру і технологію виробництва кінцевого продукту, календарний план виробництва, дані складських запасів, договорів поставки матеріалів і комплектуючих тощо.

MRP-система - інтегрована електронна інформаційна система управління, що реалізовує концепцію MRP. Розробка теорії MRP-систем здійснювалася ще на початку 60-х років. Нині ці системи присутні практично у всіх інтегрованих інформаційних системах управління підприємствами.

Основна мета MRP-систем полягає у тому, що будь-яка облікова одиниця ресурсів (товарно-матеріальних цінностей) має бути наявною в потрібний час і в потрібному місці. Принципи функціонування MRP-системи базуються на формуванні, контролі і за необхідності відбувається коригування параметрів надходження матеріальних ресурсів у такий спосіб, щоб всі матеріали, необхідні для виробництва, надходили до моменту їх споживання. Ці технології пов'язують окремі підрозділи підприємства, що займаються питаннями управління постачанням, виробничими процесами, обслуговуванням складів.

На початку 60-х років у зв'язку із поширенням електронних обчислювальних систем виникла ідея використовувати їх для планування діяльності підприємства, зокрема планування виробничих процесів. Необхідність планування була зумовлена тим, що затримки у процесі виробництва пов'язані із запізнюванням надходження окремих комплектуючих, що призводило до зниження ефективності виробництва, а передчасне надходження комплектуючих призводило до збільшення витрат на утримання складського господарства. Методика MRP якраз і займалася вирішенням подібних проблем. Практична реалізація MRP-системи дала змогу оптимально регулювати поставки матеріалів і комплектуючих для виробничого процесу, контролюючи їх витрати у виробництві і складські запаси (рис. 6.2).

Методи планування MRP враховують інформацію про склад виробу, стан складів і незавершеного виробництва, а також замовлень на поставку готової продукції та планів-графіків виробництва і полягають у такому:

o замовлення упорядковуються, наприклад, за пріоритетами або термінами відвантаження;

o формується план-графік виробництва. Зазвичай він створюється за групами продукції і може бути використаний для планування завантаження виробничих потужностей;

o для кожного виробу, що потрапив у план-графік виробництва, склад виробу деталізується до рівня заготовок, напівфабрикатів, вузлів і комплектуючих;

o відповідно до плану-графіка виробництва визначається графік випуску вузлів і напівфабрикатів, а також оцінюється Потреба в матеріалах і комплектуючих і призначаються терміни їх поставки у виробничі підрозділи.

Процес функціонування MRP-системи включає автоматичне формування замовлень на закупівлю і внутрішнє виробництво необхідних комплектуючих. Іншими словами, MRP-система оптимізує час поставки комплектуючих, зменшуючи виробничі витрати і підвищуючи ефективність виробничої діяльності. Основними перевагами використання подібної системи є гарантія своєчасного надходження матеріалів і комплектуючих, оптимізація складських запасів, зменшення виробничого браку при збірці готової продукції, що виникає внаслідок використання невідповідних комплектуючих, впорядковування виробництва внаслідок контролю статусу кожного матеріалу, що дозволяє відстежувати весь цикл його використання/починаючи від замовлення на даний матеріал до його використання в готовому виробі. Завдяки цьому досягається ефективність виробничого обліку.

Таким чином, використання MRP-системи для планування виробничих потреб допомагає підвищити надійність забезпечення необхідними матеріалами виробничого процесу й опти-мізувати час поставки матеріалів, значно знижуючи складські витрати.

Історично MRP призначалася для контролю над запасами і їх поповненням. Згодом технологія MRP була розширена, доповнена плануванням потреб у потужностях (CRP - Capacity Resources Planning), фінансовим плануванням (FRP - Finance Requirements Planning), плануванням кадрових ресурсів і завершенням всього ланцюжка планування у рамках системи MRP IL

6.2. MRP ІІ-система (планування виробничих ресурсів)

Manufacture Resources Planning II (MRP II - планування виробничих ресурсів) - концепція управління виробничим підприємством, що ґрунтується на взаємопов'язаному плануванні виробничих потужностей, потребі в матеріалах, фінансах і кадрах.

MRP II-методологія підтримує оперативне планування продукції і матеріалів у натуральних одиницях, фінансове планування у вартісних одиницях.

MRP ІІ-система - інтегрована електронна інформаційна система управління, що реалізовує концепцію MRP II. Ця система, на відміну від MRP-системи, має можливості прогнозування і моделювання.

Завдання інформаційних систем класу MRP II - оптимальне управління потоками матеріалів (сировини), напівфабрикатів і готових виробів. Ці проблеми розв'язуються шляхом інтеграції всіх основних процесів, що реалізовуються підприємством: постачання, управління запасами, виробництво, прямий продаж і дистрибуція.

Системи класу MRP II здійснюють:

o планування діяльності підприємства й управління від організації закупівлі до відвантаження товару споживачу;

o оптимізацію матеріальних і фінансових потоків;

o систематизацію управління інформацією: інформація заноситься в систему тільки один раз в місці виникнення і використовується всіма зацікавленими користувачами.

MRP II-системи дозволяють досягти узгодженості роботи різних підрозділів, знижуючи при цьому адміністративні витрати. Ці системи підвищують ефективність управління і прийняття управлінських рішень. Використання MRP ІІ-систем дає змогу досягти конкурентних переваг шляхом оптимізації більшості господарських процесів підприємства.

Технологія MRP II передбачає взаємне узгодження ресурсів у цілому на всьому підприємстві. Можливості інтегрованих систем стандарту MRP II:

o отримання оперативної інформації про поточні результати діяльності підприємства як у цілому, так і за окремими замовленнями, видами ресурсів, виконанням планів;

o повне планування діяльності підприємства (довго- та короткострокове), що здійснюється на основі оперативної інформації, для досягнення максимальної ефективності у використанні виробничих потужностей, всіх видів ресурсів і повного задоволення потреб замовників;

o оптимізація фінансових і матеріальних потоків;

o оптимізація обсягів матеріальних ресурсів на складах;

o значне скорочення невиробничих витрат.

На початку 90-х років у MRP ІІ-системи додали можливості фінансового аналізу, управління конструкторськими розробками, обліку основних засобів, у результаті чого з'явився новий стандарт управління ERP (Enterprise Resource Planing) - набір інтегрованих застосувань, що дозволяє створити інтегроване інформаційне середовище для автоматизації планування, обліку, контролю, аналізу всіх бізнес-процесів підприємства.

6.3. ERP-система (планування ресурсів підприємства)

Інтегровані рішення за назвою "комплексне планування ресурсів підприємства ERP" покращують якість прийняття рішень, продуктивність і прибутковість. ERP-системи дозволяють ефективно планувати комерційну та виробничу діяльність підприємства. До особливостей застосування сучасних ERP-систем належать:

o автоматизація різноманітних методів планування й управління бізнес-процесів від системи замовлень до масового виробництва з можливістю їх раціонального поєднання та налагодження на специфіку конкретного підприємства;

o інтегроване використання підсистем обліку, аналізу і планування збуту, виробництва, постачання і фінансування;

o реалізація сучасної технології бюджетування та забезпечення динамічного узгодження необхідних ресурсів по всьому спектру бізнес-процесів на основі управлінського обліку витрат і аналізу консолідованої звітності;

o бізнес-планування та управління замовленнями й проектами з урахуванням можливих ризиків внаслідок непередбачених змін у зовнішньому середовищі чи у ресурсних обмеженнях підприємства.

ERP - концепція узгодженого рішення завдань обліку, контролю, планування й управління виробничими і фінансовими ресурсами підприємства. ERP-система - інтегрована інформаційна система управління, що дає змогу створити єдине інформаційне середовище для автоматизації планування, обліку, контролю, управління й аналізу всіх основних господарських процесів підприємства, що реалізовує концепцію ERP.

Абревіатура ERP використовується для позначення комплексних систем управління підприємством. Ключовий термін ERP є підприємство, і тільки потім - планування ресурсів. Дійсне призначення ERP - в інтеграції всіх відділів і функцій компанії в єдиний інформаційний простір задяки комп'ютерній мережі, що зможе обслужити всі специфічні потреби окремих підрозділів.

Крім того, для ERP-систем, практично, обов'язковою є наявність можливості електронного обміну даними з іншими застосуваннями, а також моделювання ситуацій, пов'язаних з плануванням і прогнозуванням.

Типова ERP-система включає такі підсистеми:

o виробництво;

o постачання і збут;

o управління запасами;

o післяпродажне обслуговування виробленої продукції;

o кадри;

o наукові дослідження і конструкторські розробки;

o фінанси.

Відповідно до сучасних вимог APICS, ERP-система крім ядра, що реалізовує стандарт MRP II, має включати такі модулі:

1) управління логістичними ланцюжками SCM;

2) планування і складання виробничих графіків APS (Advanced Planning and Scheduling);

3) управління відносинами з клієнтами CRM;

4) електронної комерції (Electronic Commerce);

5) управління даними про виріб - PDM (Product Data Management);

6) платформу Business Intelligence, що включає рішення на основі технологій OLAP і DSS (Dйcision Support Systems);

7) модуль, що відповідає за конфігурацію системи (Stand Alone Configuration Engine, SCE);

8) планування ресурсів FRP (Finite Resource Planning).

Основні функції ERP-систем:

o ведення конструкторських і технологічних специфікацій, що визначають склад виробів, а також матеріальні ресурси й операції, необхідні для його виготовлення;

o формування планів продажу і виробництва;

o планування потреб у матеріалах і комплектуючих, термінів і обсягів постачань для виконання плану виробництва продукції;

o управління запасами і закупівлями: ведення договорів, реалізація централізованих закупівель, забезпечення обліку та оптимізації складських і цехових запасів;

o планування виробничих потужностей від укрупненого планування до використання окремих верстатів і устаткування;

o оперативне управління фінансами, включаючи складання фінансового плану і здійснення контролю за його виконанням, фінансовий та управлінський облік;

o управління проектами, включаючи планування етапів і ресурсів, необхідних для їх реалізації.

Традиційно ERP-системи будуються на базі трирівневої архітектури клієнт - сервер, коли між сервером бази даних і клієнтами знаходиться сервер застосувань, що відповідає за здійснення всієї бізнес-логіки системи. Процедура впровадження ERP-системи включає створення робочої групи щодо впровадження ІС, виявлення інформаційних потоків на підприємстві, формування нормативно-довідкової бази документів, побудову концептуальної, логічної і фізичної моделей діяльності підприємства, опис оптимізації бізнес-процесів підприємства, виконання пілотного проекту, тобто етап попереднього впровадження.

На цій стадії повністю моделюється вся діяльність підприємства, в окремих підрозділах у систему вводяться фактичні дані і послідовно тестуються бізнес-функції шляхом моделювання реальних ситуацій, відпрацьовуються взаємні роботи підрозділів на основі тестових прикладів. Протягом адаптації системи на підприємстві здійснюється налагодження системи відповідно до проекту впровадження і тестування окремих модулів у групі впроваджень. Кінцеві користувачі при цьому навчаються працювати з настроєною системою на своїх робочих місцях.

Рис.6.5. Зв'язок різних ERP-систем

В Україні підприємств, які впровадили ERP-системи, невелика кількість, що пов'язано з відсутністю коштів на такі дорогі проекти, неефективністю впровадження (70 % проектів впровадження ERP-систем завершуються невдало), певною складністю ефективної інтеграції ERP-систем з іншими застосуваннями, у тому числі при інтеграції із системами електронного бізнесу (В2В, В2С), обмеженими аналітичними можливостями ERP-систем і недостатньою підтримкою процесів прийняття рішень, прямих комунікацій між інформаційними системами замовника і постачальника.

Переваги впровадження ERP-систем полягають у зниженні собівартості за рахунок підвищення продуктивності; зменшенні часу виходу товарів і послуг на ринок; скороченні кількості виробничих операцій; зменшенні складських запасів; підвищенні якості продуктів; зростанні інформованості керівництва; підвищенні якості прогнозу і планування; формалізації бізнес-процесів компанії; інтеграції всіх підрозділів компанії.

Можна назвати низку причин, завдяки яким підприємства беруться за впровадження ERP-систем: для інтеграції фінансової інформації та інформації про замовлення, стандартизації і прискорення процесу виробництва, зменшення складських запасів, стандартизації інформації про персонал.

За оцінками аналітиків, запровадження MRP II/ERP-си-стем призводить до: скорочення складських запасів підприємства на 8-35 %, зростання продуктивності праці на 8-27, збільшення кількості виконаних замовлень на 7-20 %.

Основні проблеми впровадження ERP-систем полягають у такому: неефективності впровадження, складності ефективної інтеграції ERP-систем із застосуваннями інших фірм, обмеженні аналітичної можливості ERP-систем і недостатній підтримці процесів прийняття рішення, недостатніх можливостях щодо генерації складних інформаційних потоків.

Є кілька шляхів упровадження ERP: власними силами, завдяки адаптації інтегрованих ERP-систем або використання комерційного ПЗ. Відомі ERP-системи різних компаній, зокрема SAP, Oracle, Axapta тощо

1 Характеристика інформаційної системи Project Expert

Імітаційна модель. Кожен, хто має приймати рішення, що визначають долю великих коштів, багато б дав за те, щоб точно знати наслідки цих рішень. Це важливо для фінансових директорів компаній чи менеджерів. Адже великі гроші - це велика відповідальність. Невдале рішення може виявитися фатальним для компанії і її кредиторів. При такій роботі приводів для стресу більш ніж досить.

Можливо, у деяких ситуаціях фінансовий менеджер був би не проти зробити кілька дублів на важкому відрізку життєвого шляху, щоб програти різні сценарії розвитку подій. Потім невдалі спроби можна відкинути, щоб продовжувати жити по "чистовому варіанті", із впевненістю в щасливому фіналі. Як у кіно. Але таке можливо не тільки в кіно.

Життя не можна повторити, але можна змоделювати. Це робиться за допомогою комп'ютерних програм. Для цього потрібно описати мовою програми всі істотні особливості того сценарію, що передбачається реалізувати на практиці. Це важка, але, у принципі, здійсненна задача. При цьому, ті умови, від яких залежить хід сценарію, визначаються як параметри програми. Регулюючи параметри, ми можемо спостерігати, до яких наслідків приводять наші рішення, що не залежать від нашої волі, зміни зовнішніх факторів. При цьому ми нічим не ризикуємо, роблячи стільки дублів, скільки буде потрібно, щоб переконатися, що обране рішення приведе до очікуваного результату при заданому наборі параметрів.

Project Expert є саме тією програмою, що готова попрацювати дублером фінансового менеджера. Вона втілює імітаційну модель, за допомогою якої можна відтворити діяльність компанії.

Грошові потоки. З формальної точки зору, господарську діяльність можна розглядати як безупинний ланцюг перетворень активів з однієї форми в іншу. Ці перетворення завжди проходять через гроші. За гроші здобуваються матеріали. Зроблена продукція після продажу перетворюється в гроші. Таким чином, рух грошей відбиває усе, що відбувається в економіці. Спостерігаючи грошові потоки, можна судити про предмети, що їх породжують.

Метою будь-якої господарської акції також є гроші: витрата деякої суми припускає одержання доходу переважаючого витрати. Це вірно як для простої угоди купівлі-продажу, так і для діяльності величезного заводу.

Таким чином, для цілей фінансового аналізу, підприємство можна розглядати як генератор грошових потоків. Аналіз ефективності цього генератора проводиться за допомогою методів, широко розповсюджених у теорії і практиці фінансового менеджменту.

З докладним викладом методів фінансового аналізу можна ознайомитися в монографіях:

Програма Project Expert, як інструмент фінансового аналізу, виконує дві основні функції: по-перше, перекладе опис діяльності підприємства з мови користувача у формалізований опис грошових потоків; по-друге, обчислює показники, по яких фінансовий менеджер може судити про результативність прийнятих рішень.

Інструмент інвестора. На практиці, фінансовому менеджеру важливо не тільки самому переконатися в обґрунтованості розробленого плану, але і переконати в цьому інвестора, гроші якого він припускає залучити для розширення діяльності компанії або для розвитку нового бізнесу. Найчастіше, приходиться звертатися до різних інвесторів, що мають різні погляди на те, як оцінювати ефективність пропонованих проектів. Для того щоб інвестори й автори проектів легше знаходили загальну мову, вироблено загальноприйнятий стандарт, що визначає зміст і форму представлених пропозицій про фінансування. Цей документ зветься бізнес-планом та є фундаментом будь-якої угоди. Міжнародні фінансові організації спираються у своїй практиці на стандарт, розроблений фахівцями UNIDO - авторитетної організації, створеної ООН.

United Nations Industrial Development Organization (UNIDO) займається виробленням стратегії економічного розвитку країн з перехідною економікою. Одним з результатів її діяльності є створення стандартів підготовки інвестиційних рішень.

Найважливішим результатом застосування програми Project Expert для розробки інвестиційного проекту є створення бізнес-плану, що задовольняє стандартам UNIDO.

Бухгалтерська звітність. На відміну від фінансового менеджера, бухгалтер цікавиться не майбутнім, а минулим. Його задачею є підготовка фінансової звітності для державних установ (насамперед, податкових органів) і акціонерів компанії. Проте, у процесі планування необхідно представляти, як буде виглядати компанія на кожнім етапі своєї діяльності з погляду тих, хто вправі пред'являти до неї обґрунтовані вимоги. Project Expert забезпечує рішення цієї задачі, підготовляючи фінансові звіти, по яких можна визначити стан компанії в будь-який момент часу. При цьому балансовий звіт і звіт про прибутки і збитки формуються у відповідності зі стандартами IAS, загальноприйнятими в міжнародній практиці.

International Accounting Standard (IAS) визначає вимоги до бухгалтерського обліку, прийняті в більшості країн. При укладенні міжнародних угод, представлення звітності компанії в стандарті IAS є обов'язковим.

Резюме. Підводячи підсумок, перелічимо задачі, що може вирішувати фінансовий менеджер, побудувавши за допомогою Project Expert фінансову модель компанії:

- розробити детальний фінансовий план і визначити потреби в коштах на перспективу;

- визначити схему фінансування підприємства, оцінити можливість і ефективність залучення коштів з різних джерел;

- розробити план розвитку підприємства або реалізації інвестиційного проекту, визначивши найбільш ефективну стратегію маркетингу, а також стратегію виробництва, що забезпечує раціональне використання матеріальних, людських і фінансових ресурсів;

- програти різні сценарії розвитку підприємства, варіюючи значення факторів, здатних уплинути на його фінансові результати;

- сформувати стандартні фінансові документи, розрахувати найбільш розповсюджені фінансові показники, провести аналіз ефективності поточної і перспективної діяльності підприємства;

- підготувати бездоганно оформлений бізнес-план інвестиційного проекту, цілком відповідним міжнародним вимогам на росіянині і декількох європейських мовах.

Послідовність дій.

Робота з Project Expert може бути представлена у вигляді наступних основних кроків:

Побудова моделі.

Визначення потреби у фінансуванні.

Розробка стратегії фінансування.

Аналіз фінансових результатів.

Формування і печать звіту.

Введення й аналіз даних про поточний стан проекту в процесі його реалізації.

Побудова моделі. Процес побудови моделі найбільш трудомісткий і вимагає значної підготовчої роботи зі збору й аналізу вихідних даних. Різні модулі Project Expert незалежні і доступні користувачу практично в будь-якій послідовності. Однак, відсутність деяких необхідних вихідних даних може блокувати доступ до інших модулів програми. Незалежно від того чи розробляєте Ви детальний фінансовий план, чи хочете зробити попередній експрес-аналіз проекту, Ви повинні в першу чергу ввести наступні вихідні дані:

- дата початку і тривалість проекту;

- перелік продуктів і/чи послуг, виробництво і збут яких буде здійснюватися в рамках проекту;

- дві валюти розрахунку для платіжних операцій на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також їхній обмінний курс і прогноз його зміни;

- перелік, ставки й умови виплат основних податків;

- для діючого підприємства також варто описати стан балансу, включаючи структуру і склад наявних активів, зобов'язань і капіталу підприємства на дату початку проекту.

Наступним етапом процесу побудови моделі є опис плану розвитку підприємства (проекту). Для цього необхідно ввести наступні вхідні дані:

інвестиційний план, включаючи календарний план робіт із указівкою витрат і використовуваних ресурсів;

операційний план, включаючи стратегію збуту продукції чи послуг, план виробництва, план персоналу, а також виробничі витрати і накладні витрати;

Визначення потреби у фінансуванні

Для визначення потреби у фінансуванні варто зробити попередній розрахунок проекту. У результаті попереднього розрахунку визначається ефективність проекту без обліку вартості капіталу, а також визначається обсяг коштів, необхідний і достатній для покриття дефіциту капіталу в кожний розрахунковий період часу з кроком один місяць.

Розробка стратегії фінансування підприємства

Після визначення потреби у фінансуванні розробляється план фінансування. Користувач має можливість описати два способи фінансування:

- за допомогою залучення акціонерного капіталу;

- за допомогою залучення позикових коштів.

У процесі розробки стратегії фінансування проекту користувач має можливість промоделювати обсяг і періодичність виплачуваних дивідендів, а також стратегію використання вільних коштів (наприклад: розміщення коштів на депозит у комерційному банку чи придбання акцій сторонніх підприємств).

Аналіз ефективності проекту

У процесі розрахунків Project Expert автоматично генерує стандартні звітні бухгалтерські документи:

- звіт про прибутки і збитки;

- бухгалтерський баланс;

- звіт про рух коштів;

- звіт про використання прибутку.

На основі даних звітних бухгалтерських документів здійснюється розрахунок основних показників ефективності і фінансових коефіцієнтів.

Користувач може розробити кілька варіантів проектів відповідно до різних сценаріїв їхньої реалізації. Після визначення найбільш ймовірного сценарію проекту він приймається за базовий. На основі базового варіанта проекту робиться аналіз чутливості і визначаються критичні значення найбільш важливих факторів, що впливають на фінансовий результат проекту.

Формування звіту

Після завершення аналізу проекту формується звіт. У Project Expert передбачений спеціальний генератор звіту, що забезпечує компонування і редагування звіту за бажанням користувача. У звіт можуть бути убудовані не тільки стандартні графіки і таблиці, але також таблиці і графіки, побудовані користувачем за допомогою спеціального редактора.

Контроль за ходом реалізації проекту

У Project Expert передбачені засоби для уведення фактичної інформації про хід реалізації проекту. Актуальна інформація може вводитися щомісяця. На основі введеної актуальної інформації і плану формується звіт про неузгодженості планової і фактичної інформації, що може бути використана в процесі керування проектом.

• ⇐ Назад
• 17
• 18
• 19
• 20
• 21
• 22
• 23
• 24
• 25
• 26
• 27
• 28
• 29
• 30
• 3132