Розділ І. Теоретичний аналіз проблеми розвитку згуртованості учнівського колективу
Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7
СПРИЯННЯ РОЗВИТКУ ЗГУРТОВАНОСТІ УЧНІВСЬКОГО КОЛЕКТИВУ
Новоград-Волинський – 2014
Управління освіти і науки Новоград-Волинської міської ради
Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №7
e-mail: nv_school_7@rambler.ru
Укладач: Примак Людмила Петрівна, практичний психолог
Робота присвячена актуальній для практичної психології темі –сприяння розвитку згуртованості учнівського колективу.
В збірці представлені узагальнені результати теоретичного аналізу, емпіричне дослідження та розроблений психологічний тренінг.
Для практичних психологів та класних керівників.
Управління освіти і науки Новоград-Волинської міської ради
Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №7
 |
 |
| Автор досвіду: Примак Людмила Петрівна Практичний психолог Новоград-Волинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №7 |
ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………………………5
Розділ І. Теоретичний аналіз проблеми розвитку згуртованості учнівського колективу
1.1. Динаміка розвитку та особливості згуртованості учнівського колективу…………………………………………………………………6
1.1.1. Динаміка розвитку учнівського колективу……………………… 6
1.1.2. Особливості розвитку згуртованості учнівських колективів………………................................................................. 7
1.2. Особливості міжособистісних стосунків у підлітковому віці…9
1.2.1. Особливості стосунків з однолітками у підлітковому віці………9
1.2.2. Формування підліткових груп, ієрархія статусів членів учнівського колективу…………………………………………………………..10
Розділ ІІ. Методи і методика дослідження згуртованості учнівського колективу
2.1. Методичні підходи до організації дослідження групової згуртованості………………………………………………………………….. 12
2.1.1. Психологічні підходи до вивчення проблеми групової згуртованості (Дж.Морено, Л.Фестінгер, Д.Картрайт, К.Левін, А.Бейвелас).12
2.1.2. Теорія діяльнісного опосередкування міжособистісних стосунків в групі А.В.Петровського……………………………………………………….13
2.2. Методика і організація дослідження рівня згуртованості учнівського колективу………………………………………………………………………..15
2.2.1. Методика дослідження рівня групової згуртованості …………..15
2.2.2. Організація дослідження рівня згуртованості учнівського колективу…………………………………………………………………………17
Розділ ІІІ. Робота шкільного психолога з питань сприяння розвиткові згуртованості учнівського колективу………………………………………18
3.1. Дослідження згуртованості учнівського колективу……………… 18
3.2. Розробка психологічного тренінгу з питань сприяння розвиткові згуртованості учнівського колективу……………………………………19
Підсумок………………………………………………………………………...31
Список використаної літератури …………………………………………....32
Додатки ………………………………………………………………………….34
Вступ
Учнівський колектив – офіційне об’єднання дітей задля навчання в навчальних закладах. Така спільність має власні цілі, що прямо не збігаються з цілями кожного її члена. Ступінь згуртованості є показником психологічного клімату учнівського колективу, який відображає ступінь задоволеності учнів існуючими міжособистісними стосунками. Психологічний клімат зумовлює самопочуття кожного учня, впливає на продуктивність спільної діяльності.
Одним із перших групову згуртованість досліджував американський соціальний психолог Леон Фестінгер, вважаючи критерієм частоту і міцність групових зв'язків. Подальші дослідження науковці зосереджували на спонукальних властивостях групи. У межах розробленої А. Петровським стратометричної концепції групової активності (теорії діяльнісного опосередкування міжособистісних відносин у групі) було запропоновано розглядати групову згуртованість крізь призму ціннісно-орієнтаційної єдності.
Щоб сформувати з окремих, доволі різних особистостей, єдиний організм – колектив класу, об’єднати учнів, потрібно враховувати закономірності групового розвитку. Для того, щоб група учнів стала згуртованим колективом, необхідно подолати всі етапи формування колективу, що може тривати роками. Шкільний психолог у тренінгово-ігровому режимі має можливість скоротити цей період. «Ефект групи» під час тренінгової роботи, як спеціальний спосіб впливу на індивідів, використовували К.Левін, Дж.Морено, Дж.Пратта, К.Роджерс. Багатьом відомі слова К.Левіна про те, що «легше змінити індивідуумів, зібраних у групу, ніж змінити кожного з них окремо».
У згуртованому колективі роль кожного з її членів має відповідати завданню, що розв’язує клас загалом. Тобто, завдяки конструктивним взаємодіям в колективі, учні підвищують свою особистісну гнучкість, тому їх соціалізація відбувається успішніше.
Об’єкт дослідження: розвиток згуртованості учнівського коллективу.
Предмет дослідження: робота шкільного психолога в сприянні розвиткові згуртованості учнівського колективу підлітків.
Мета дослідження. Дослідити ефективність роботи шкільного психолога з питань сприяння розвиткові згуртованості учнівського колективу підлітків.
Гіпотеза дослідження.Робота шкільного психолога (проведення психологічного тренінгу) сприяє розвитку згуртованості учнівського кроективу.
Завдання дослідження.
1. Проаналізувати наукову літературу з проблем розвитку учнівського колективу.
2. Розкрити особливості міжособистісних стосунків у підлітковому віці.
3. Дослідити рівень згуртованості учнівського колективу.
4. Дослідити ефективність роботи шкільного психолога по сприянню розвиткові згуртованості учнівського колективу.
Практичне значення дослідження вбачаю в наступному. В сучасному світі учнівські колективи є досить незгуртованими групами. Класні керівники, педагоги, адміністрація школи першочерговою потребою для дітей вважають отримання знань, вмінь, отримання атестату про закінчення закладу. А чи комфортно почуваються учні в своєму класному колективі — на це не завжди звертається увага. Тому дослідження рівня згуртованості учнівського колективу та проведення соціально-психологічного тренінгу шкільним психологом має досить вагоме практичне значення.
Розділ І. Теоретичний аналіз проблеми розвитку згуртованості учнівського колективу