Визначення грибів, паразитуючих на зібраних кормах
Грибок стахіоботріс альтернанс паразитує здебільшого на соломі, полові, сіні при промоканні їх під дощем до скиртування або в скиртах, чи на стерні. Найбільш сприятливі умови для розвитку цього гриба такі: температура 5-30 0С, вологість корму 25-75 %. Солома, сіно темного кольору, на окремих частинах стебел спостерігаються чорні, як сажа плями, які легко витираються. Особливо їх багато під листочками соломи, на поверхні стебел.
Гриб стахіоботріс альтернанс швидко розмножується і виробляє термостабільний токсин, котрий нагромаджується в уражених соломі, сіні, стерні.
При огляді соломи, сіна в скиртах відбирають від потемнілих ділянок проби корму по 20-30 г. Дослідження проводять під мікроскопом. Із соломини скальпелем або голкою зшкрібають чорні плями в краплю води на предметному склі, покривають покривним склом і розглядають під малим і середнім збільшенням мікроскопа. В полі зору помітні септований міцелій, що стелиться у вигляді безбарвних ниток (гіфів). Із міцелію виступають короткі ніжки-конідієносці, на верхньому кінці розташовуються у вигляді розетки стерігми, що об’єднують по 6-8 дозріваючих конідій, котрі виділяються у навколишнє середовище, а на місці відпавших розвиваються нові, іноді округлої форми, темно-коричневого або чорного забарвлення.
На стахіботріотоксикоз тяжко хворіють коні, велика рогата худоба та інші тварини.
Щоб не допустити розвитку гриба, треба скиртувати сіно й солому в сухому стані, правильно (без западин) викладати скирти, щоб під час зберігання не затікала вода. Для знезаражування кормів використовують хімічні методи обробки (3%-ний розчин лугів).
Грибок дендродохіум токсікум розвивається головним чином на пшеничній, ячмінній, житній, вівсяній соломі та полові.
Оптимальні умови для розвитку гриба: температура +25 0С; вологість 50 %. Міцелій гриба частіше розвивається всередині стебла, тому солома зовні має нормальний вигляд. Гриб виділяє в корм токсини, особливо стійкі до дії хімічних речовин і температур.
При розламуванні уражених соломинок або на полові при огляді виявляють наліт білого кольору на окремих її ділянках. Невеличка часточка цього цвілевого гриба переноситься в краплину води на предметне скло і досліджується.При мікроскопії гриб характеризується незабарвленими гіфами, густим шаром деревоподібного розгалуження конідієносців і безбарвними, дрібними із загостреними кінчиками конідіями.
Дуже поширені гриби роду фузаріум. Вони уражають зернові злаки як під час вегетації, так і при їх зберіганні, особливо при високій вологості. Встановлено, що найбільш токсичним грибком, що уражає зерна злаків, які зимують у полі під снігом, є фузаріум споротрихіла. Токсини, вироблені цим грибком, виключно термостабільні, стійкі до лугів, видержують 2–3-річне зберігання. Не менш стійкі й інші токсини, що виробляються грибами цього роду. Тому корми, в яких виявлені гриби із родів фузаріум і дендродіум, забороняється використовувати для годівлі й на підстилку.
Отруєння грибами роду фузаріум буває у тварин усіх видів. Воно характеризується порушенням діяльності травного каналу і нервової системи. Отруєння у людей можуть виникати при споживанні заражених продуктів, при використанні муки із зерна, ураженого грибами.
Гриби роду фузаріум виділяють такі токсини:
1. Трихоцитонові мікотоксини (ТТМТ) - нараховують більше 40 метаболітів, викликають у тварин відмовляння від корму, блювоту, порушення функції шлунково-кишкового тракту, лейкопенію, анемію, ураження центральної нервової системи, виявляють також канцерогенну дію.
2. Вомітоксин (дезоксиніваленол) - особливо небезпечний для свиней, викликає блювоту.
3. Зеаренон, або токсин F–2. Справляє виражену гормоноподібну дію. Викликає у самок вульвовагініти, випадіння піхви, матки, аномалії розвитку і уповільнення розвитку плодів, у корів - часте безпліддя.
Теплова обробка зерна в нейтральному або кислому середовищі не розкладає F-2, а в лужному середовищі при 100 0С за 60 хв. знешкоджується до 60% токсину.
Токсичність зерна сумнівної якості встановлюється біологічною реакцією, суть якої полягає в нанесенні на шкіру кролика ефірного або спиртового екстракту зерна.
При огляді ураженого грибами роду фузаріум зерна помітний порошковий білий, рожевий, біло-рожевий, червоний наліт.
При мікроскопії нальоту в краплині дистильованої води встановлюють переплетіння чітко виражених із перехватами ниток (нагадують ланцюжки намиста), що переходять у прості або розгалужені конідієносці, на кінцях яких знаходяться кулеподібні, продовгуваті, веретеноподібні, серпоподібні та інші форми макроконідій.
Щоб не допустити ураження кормів грибами роду фузаріум, слід проводити заготівлю їх в суху погоду і стислі строки. Зберігання зернових кормів при вологості 13-14% запобігає ураженню цим грибом і його розмноженню.
Особливо поширені цвілеві гриби. Їх спори при температурі 5-30 0С і вологості 20-30% дуже швидко проростають на кормах. Гриби аспергіліум, пеніциліум, мукор – звичайні сапрофіти, мають токсичні властивості при пророщуванні на мертвих субстратах, а також патогенні властивості, тобто здатність паразитувати в організмі тварин, птиці (збудники мікозів). У запліснявілих кормах одночасно розмножуються різні бактерії. Під впливом грибів і бактерій змінюються фізико-хімічні властивості кормів, нагромаджуються різні токсини і продукти розпаду органічних речовин корму, що призводить до отруєння тварин. При цьому токсичність корму зумовлюється розвитком на ньому не одного, а кількох видів токсичних грибів.
Найбільш чутливі до них свині, коні та птиця.