Поради для зняття тривожності школярів
Тривожність – індивідуально-психологічна особливість, яка виявляється в схильності людини до переживання стану тривоги при очікуванні несприятливого розвитку подій.
- Розвивайте комунікативні здібності.
2. Підвищуйте самооцінку тривожного школяра, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що.
- Вчіться контролювати свої емоції
- Долайте почуття страху.
5. Вчителі повинні підтримувати тривожних дітей, зміцнювати віру в їх сили.
- Створюйте сприятливий психологічний клімат
- Вправа «Що робити?»
Запишіть, що необхідно зробити особисто вам, щоб ситуація змінилася. Що залежить від вас? Подумайте, наскільки реальні дії ви запланували для зміни ситуації. Чи можете їх здійснити? Що для цього потрібно?
Розкажіть про те, що ви відчули під час цієї процедури. Поділіться своїми думками.
- Уникайте змагань та будь-яких видів робіт на швидкість.
- Не порівнюйте дитину з іншими.
10. Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.
- Частіше звертайтеся до дитини на ім’я.
- Не принижуйте її, караючи.
- Будьте послідовні у вихованні.
- Не висувайте до дитини завищених вимог.
15. Демонструйте впевнену поведінку, будьте у всьому прикладом дитині.
Поради для батьків «Як позбутися гніву»
Гнів– психічний стан людини, спричинений сильними негативними емоційними переживаннями.
1. Налагоджуйте взаємини зі своєю дитиною, щоб вона почувалася з вами спокійно й упевнено. Для цього необхідно слухати її, проводити разом якомога більше часу, ділитися своїм досвідом, розповідати про власне дитинство, перемоги і невдачі. Якщо в родині декілька дітей, намагайтеся спілкуватися не тільки з усіма разом, але й приділяйте свою «безроздільну» увагу кожному з них окремо.
2. Стежте за собою, особливо в ті хвилини, коли ви у стані стресу й вас легко вивести з рівноваги. Відкладіть або скасуйте спільні справи з дитиною (якщо це, звичайно, можливо). Намагайтеся не торкатися до дитини у хвилини роздратування.
3. Якщо ви засмучені, діти мають знати про ваш стан. Говоріть їм прямо про свої почуття, бажання й потреби: «Я зараз роздратована, хочу побути одна», «Справи на роботі вивели мене із себе. Через кілька хвилин я заспокоюся, а зараз, будь ласка, не чіпай мене».
4. У ті хвилини, коли ви засмучені або розгнівані, зробіть для себе щось приємне, що могло б вас заспокоїти. Прийміть теплу ванну, душ. Випийте чаю. Подзвоніть друзям. Зробіть «заспокійливу» маску для обличчя. Просто розслабтеся , лежачи на дивані. Послухайте улюблену музику.
5. Намагайтеся передбачати й запобігати ситуаціям, які можуть викликати ваш гнів. Не дозволяйте виводити себе з рівноваги. Умійте передчувати настання емоційного зриву й не допускайте його, опануйте себе (подумайте про щось приємне), беріть контроль над ситуацією.
6. До деяких особливо важливих подій варто готуватися заздалегідь. Постарайтеся передбачити всілякі нюанси й підготувати дитину. Вивчіть її сили і потенціал. Якщо вам треба зробити перший візит (до лікаря, в новий навчальний заклад), репетируйте все заздалегідь.
Поради подолання депресії
Депресія– психічний стан людини, який виникає на фоні негативних емоційних переживань, зумовлених загальним або психічним захворюванням чи реакцією організму на важкі життєві ситуації (смерть близької людини, сильне розчарування в комусь або чомусь, втрата життєвої перспективи тощо).
1. Не впадайте у відчай. Внутрішні стани людини мінливі, депресія рано чи пізно минає і з’являється радісний, бадьорий настрій. Необхідно вірити, що депресія обов’язково мине.
2. Намагайтеся зрозуміти, у чому причина поганого настрою. Можливо, це – затяжний конфлікт із значущими людьми, нерозв’язана особиста проблема, перевтома чи хронічний стрес. У такій ситуації необхідно усунути або хоча б зменшити вплив основної причини стресу, або змінити своє ставлення до проблеми, знизивши її значущість для себе.
3. Не треба зациклюватися на своїх переживаннях, випадати зі звичного ритму життя, але й не перевтомлюватися.
4. У період депресії не приймайте важливих рішень. У цей час багато що можна сприйняти спотворено, як у кривому дзеркалі. Людина може зробити щось зопалу, потім про це жалкувати й переживати почуття провини.