Заняття № 5. Розквіт афінської рабовласницької демократії
У V – ІV ст. до н. е.
1. Характеристика джерел.
2. Становлення та еволюція афінської демократії.
3. Перикл як видатний державний діяч афінської демократії:
а) формування політичних поглядів, прихід до влади;
б) реформаторська діяльність;
в) принципи ставлення до союзників;
г) зовнішньополітична стратегія Перикла;
д) значення діяльності Перикла у розвитку афінської демократії.
4. Політичний устрій Афін.
5. Історична прогресивність і обмеженість афінської демократії.
Теми рефератів:
1. Економіка Афін в V–IV ст. до н.е.
2. Народні збори в політичній системі Афінської демократії (V–IV ст. до н. е.).
3. Виборчі колегії в політичній системі Афін (V–IV ст. до н. е.).
4. Політичний проект Платона щодо державного устрою Афін (за діалогом “Закони”).
Теми есе:
1. Соціально-економічні передумови перемоги демократії в Афінах.
2. Чи пов’язаний розквіт афінської рабовласницької демократії з гегемонією цього полісу в І Афінському морському союзі?
3. У чому полягала суть афінської демократії?
4. Охарктеризуйте політичний устрій Афін у період правління Перикла.
Рекомендовані джерела та література:
1. Аристотель. Афинская полития. Государственное устройство афинян /2-е изд., перераб. – М.-Л.; Соцэкгиз, 1937.
2. Платон. Государство //Собр. сочинений. В 4 т. – М.: Мысль, 1994. – Т.1. – С.14-268.
3. Плутарх. Наставления огосударственных делах http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/Plutarh/nastavl.php
4. Плутарх. Изречения царей и полководцев http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/Plutarh/izrech.php
5. Псевдоксенофонт. Афинская полития // Хрестоматия по истории Древней Греции. Под ред. Д. П. Каллистова. – М., 1964. – С. 217–225.
6. Фукидид. История. – Л.: Наука, 1981. – 542 с.
7. Алленова И. В. Образ идеального правителя у Платона // Жебелевские чтения-3. Тезисы докладов научной конференции 29–31 октября 2001 года. – СПб., 2001. – C. 31-34 (см. электронную версию: http://www.centant.pu.ru/centrum/publik/confcent/2001-10/allenova.htm)
8. Андреев Ю. В. Афинская рабовладельческая демократия в западной историографии // ВДИ. – 960. – № 4. –С. 131-145.
9. Бондарь Л. Д. Афинская триерархия V-IV вв. до н. э. // Para bellum. Военно-исторический журнал. – 2001. – № 15 http://www.vzmakh.ru/parabellum/n15_s6.shtml
10. Владимирская О. Ю.Алкмеониды и Филаиды афинские. СПб., 2001 (См. электронный вариант: http://centant.pu.ru/aristeias/monogr/vladim_olvlad_o02.htm).
11. Георгиев П. В. Народоправство или демократия? Особенности отечественных переводов “надгробной речи” Перикла в “Истории” Фукидида // Antiquitas iuventae. Сборник научных трудов студентов и аспирантов. – Саратов, 2006 http: // www.antiqvitasIvventae2006.htm
12. Годер Г. И. Изучение афинской рабовладельческой демократии // Преподавание истории в школе. – 1970. – № 5. – С. 74-87.
13. Гришин М. Г. Проблемы социальной политики Афинского государства в 1-ой половине V в. до н.э. // Античное общество - IV: Власть и общество в античности. Материалы международной конференции антиковедов, проводившейся 5-7 марта 2001 г. на историческом факультете СПбГУ. – СПб., 2001 http://www.centant.pu.ru/centrum/publik/confcent/2001-03/grishin.htm
14. Гущин В. Р.Клеон и митиленский вопрос в “Истории” Фукидида // Античное общество: проблемы истории и культуры: Докл. науч. конф. 9 – 11 марта 1995 г (См. электронный вариант: http://cen-tant.pu.ru/centrum/tant.pu.ru/centrum/ authors/index.htm)
15. Гущин В. Р. Перикл и начало Пелопоннесской войны // Para bellum. –2001. – № 15. http://www.vzmakh.ru/parabellum/n15_s1.shtml
16. Гущин В. Р. Архидам и Перикл в “Истории” Фукидида // Жебелевские чтения-3. Тезисы докладов научной конференции 29–31 октября 2001 года. – СПб., 2001. – C. 64-68 (см. электронную версию: http://www.centant.pu.ru/centrum/publik/confcent/2001-10/guschin.htm)
17. Карпюк С. Г.Роль толпы в политической жизни архаической и Классической Греции // ВДИ. – 2000. – № 3. – С. 3–15.
18. Карпюк С. Г. Политическая география класических Афин: Фукидид и его современники об островах и островитянах // ВДИ. – 2005. – № 2.
19. Карпюк С. Г. Политическая ономастика класических Афин в надписях V-IV вв. до н. э. // ВДИ. – 2003. – № 3.
20. Корзун М. . К вопросу о характере власти Перикла // Вестник Белоруского государственного университета. –1973. – Сер. 3. – № 3. – С. 19-25.
21. Корзун М. С. Социальная база оппозиции Периклу // Вопросы истории древнего мира и средних веков: Сборник статей / Под ред. Ф. М. Нечая. – Мн.: Изд-во БГУ, 1970. – С. 78-87.
22. Корзун М. С.Социально-политическая борьба в Афинах в 444–425 гг. до н. э. – Мн., 1975.
23. Коршунков В. А. Эфиальт и значение реформы Ареопага // Античное общество и государство. – Л., 1988. – С. 66–84.
24. Кудрявцева Т. В. Афинская демократия и первые процессы по “жалобе на противозаконие” // Мнемон. Исследования и публикации по истории античного мира. Под редакцией професора Э. Д. Фролова. – Выпуск 2. – СПб., 2003 http://www.centant.pu.ru/centrum/publik/kafsbor/mnemon/2003/kudr.htm
25. Мякин Т. Г. Лесбосская демократия. Политический строй античной Митилены с древнейших времен до V в. н. э. / Учебное пособие. Новосиб. гос. ун-т. – Новосибирск, 2004. 86 с. (см.электронную версию: http://www.nsu.ru/classics/makin/lesbos.htm)
26. Никитюк Е. В. Процессы по обвинению в нечестии в Афинах во второй половине V в. до н. э. // Античное общество - 2. Тезисы Докладов научной конференции 29-30 октября 1996 года http://www.centant.pu.ru/centrum/publik/confcent/1996-11/nikituk.htm
27. Никитюк Е. В. Афинская эфебия IV-III вв. до н.э. // Para bellum. – 2001. – № 12. http://www.vzmakh.ru/parabellum/n12_s6.shtml
28. Никитюк Е. В. Гетерия Эвфилета: К истории олигархического движения в Афинах в конце V в. до н.э. // Античное государство. Политические отношения и государственные формы в античном мире. Сборник научных статей / Под редакцией професора Э.Д. Фролова. Санкт-Петербург, 2002. http://www.centant.pu.ru
29. Никольская P. A. Афинская демократия как форма диктатуры рабовладельцев. –Мн.: Изд-во БГУ, 1956.
30. Никольская P. A. Государственное устройство афинской демократии // Ученые записки БГУ – Вып. 30. – Сер. ист. – Мн., 1956. – С. З-35.
31. Паршиков А. Е. О статусе афинских колоний в V в. до н. э.// ВДИ. – 1969. – № 2. – С. 3–19.
32. Паршиков А. Е. Организация суда в афинской державе // ВДИ. – 1974. – № 2. – С. 57–67.
33. Роде П. Дж. Кому принадлежала власть в демократических Афинах? // ВДИ. – 1998. – № 3. – С. 16-26.
34. Строгецкий В. М. О трансформации Делосской симмахии в Афинский морской союз // Проблемы истории государства и идеологии античности и раннего средневековья. – Барнаул, 1988. – С. 20–29.
35. Строгецкий В. М. Некоторые особенности социально-экономических и политических отношений в афинском полисе классического периода // Античное общество – IV: Власть и общество в античности. Материалы международной конференции антиковедов, проводившейся 5-7 марта 2001 г. на историческом факультете СПбГУ. СПб., 2001 (см. электронную версию: http://www.centant.pu.ru/centrum/publik/confcent/2001-03/strogetz.htm)
36. Суриков И. Е.DEMOTEUTAI: Политическая элита аттических демов в период ранней классики (К постановке проблемы) // ВДИ. – 2005. – № 1. – С. 15–34.
37. Суриков И. Е. Перикл и Алкмеониды // ВДИ. – 1997. – № 4. – С. 14-36.
38. Суриков И. Е. Функции института остракизма и афинская политическая элита // ВДИ. – 2004. – № 1.
39. Суриков И. Е. Политическая борьба в Афинах в V в. до н. э. и первые остракофории // ВДИ. – 2001. – № 2.
40. Суриков И. Е. Афинский ареопаг в первой половине V в. до н. э. // ВДИ. – 1995. – № 1.
41. Туманс Х. Две потестарные модели в древней Греции // Античное общество – IV: Власть и общество в античности: Материалы междунар. конф. антиковедов, проводившейся 5–7 марта 2001 г. На ист. фак. СПбГУ. СПб., 2001 (См. электронный вариант по: http://centant.pu.ru/centrum/authors/index.htm)
42. Фролов Э. Д. Политические лидеры афинской демократии (опыт типологической характеристики) // Политические деятели античности. – Л., 1983. – С. 6–27.
43. Фролов Э. Д., Никитюк Е. В., Петров А. В., Шарнина А. Б. Альтернативные социальные сообщества в античном мире. – СПб., 2002. http://www.centant.pu.ru/centrum/publik/books/assam/index.htm
44. Шувалов В. В. Проблемы организации I Афинского морского союза // Мнемон. Исследования и публикации по истории античного мира / Под редакцией професора Э. Д. Фролова. – СПб., 2002 http://www.centant.pu.ru/centrum/publik/kafsbor/mnemon/2002/shuv.htm
45. Шулер В. Афинская демократия и Афинский морской союз // Вестник древней истории. – 1984. – №3. – С. 43-59.
46. Юделевич А. И. Хронология важнейших событий социально-политической борьбы в Афинах в 411 г. до н. э. // Из истории античного общества. – Н. Новгород, 1991.
47. Ярхо В. Н. Комедия Аристофана и афинская демократия (к вопросу о социальной позиции аттического крестьянства) // ВДИ. – 1954. – № 3. – С.9–17.
Методичні рекомендації:
Актуальність вивчення даної теми визначається тим, що афінська демократія є найрозвиненішою, найдосконалішою і завершеною формою державного устрою Стародавнього світу.
Аналізуючи свідчення античних авторів про розвиток афінської демократії в V ст. до н.е., необхідно враховувати політичні погляди їх творців, вигляд і характер джерела, час його написання, ступінь достовірності відомостей, що повідомляються в них. Пям’ятайте, що в античних авторів при викладі подій на передньому плані завжди була політична історія, рушійними силами якої, на їх думку, були видатні особи. Далі зробіть короткий, але змістовний історіографічний огляд вітчизняної та зарубіжної літератури з даної проблеми.
Висвітлюючи друге питання теми, по-перше, розкрийте соціально-економічні та політичні причини зміцнення афінської демократії в Афінах: емансипація селянства; перенесення центру суспільного і духовного життя з колоній до європейської Еллади; підйом народного духу і розвиток національної самосвідомості; зміна гегемонії в грецькому світі; створення централізованої Афінської морської держави; розвиток класичного рабства; перехід від натурального господарства до розвитку товарно-грошових відносин. По-друге, чітко з’ясуйте хронологічні рамки і найважливіші етапи розвитку афінської демократії.
Характеризуючи перший етап, хронологічні рамки якого умовно можна визначити як 490-470 р. до н.е., необхідно на конкретному джерельному матеріалі прослідкуйте політичну діяльність Фемістокла, дайте оцінку його морській програмі, з’ясуйте причини його поразки та посилення позицій аристократії на чолі з Кімоном.
Далі слід уважно розгляньте зміст наступного етапу розвитку демократії в Афінах (470-462 р. до н.е.), пов’язаного з діяльністю Кімона. З’ясуйте, яким чином Кімон, не будучи сам прихильником демократичної форми правління, проте своїми діями, особливо в зовнішній політиці, об’єктивно сприяв зміцненню демократичного ладу в Афінах.
Переходячи до оцінки внутрішньо- і зовнішньополітичної діяльності Перикла, спочатку зупиніться на формуванні особистості самого реформатора, звернувши увагу на такі моменти: походження; виховання та навчання; друзі та оточення; характер; етичні якості та природні здібності; сімейне життя; вплив політичних подій на формування світогляду; початок політичної кар’єри. Для більш правильної оцінки особи Перикла необхідно використовувати як дані античних авторів, так і висновки сучасних дослідників.
Далі покажіть, що законотворча діяльність Перікла була спрямована перш за все на те, щоб забезпечити реальну участь демосу, особливо його найбідніших прошарків, у політичному житті афінської держави. Ці заходи полягали в обмеженні прав ареопагу, в упровадженні системи грошової винагороди за службу державі, в розвитку клерухій, будівничій діяльності. Проте звортною стороною системи широких соціальних заходів, що проводилися Периклом на користь афінського демосу, було й те, що значна частина цих витрат проводилася за рахунок афінських союзників.
Розглядаючи значення діяльності Перикла для розвитку афінської демократії, необхідно, по-перше, підкреслити, що афінська демократія, зі всіма своїми перевагами і недоліками, склалася історично, була плодом діяльності цілих поколінь. Реформи Перикла – це лише один з моментів в послідовному і органічному розвитку державного ладу Афін. Перикл лише завершив те, що закладено в часи правління Солона, і набуло подальшого розвитку завдяки історичним умовам і таким видатним діячам Еллади, як Клісфен, Фемістокл, Ефіальт.
По-друге, даючи оцінку особи Перікла, необхідно особливу увагу звернути на характеристику, дану вождю афінської демократії Фукідідом. Проте, вчитуючись у неї, треба поставити перед собою і знайти відповіді на такі питання: чи завжди Перикл був таким, як його оцінює Фукидід, і якому періоду його політичної кар’єри понад усе відповідає ця характеристика?
Переходячи до четвертого питання теми, необхідно роглянути систему державних установ, що склалася в Афінах в V ст. до н. е.: народні збори, Рада 500, колегія стратегів, геліея, колегія архонтів, ареопаг. Слід також з’ясувати порядок формування кожної з цих установ, характер їх діяльності, основні функції, роль у суспільному житті держави.
При оцінці політичної системи Афін, що склалася до V ст. до н.е., необхідно враховувати перш за все її демократизм: роль народних зборів як вищої законодавчої і контрольної установи, виборність всіх посад, їх щорічне переобрання, система звітності перед народними зборами, право громадян бути обраними на будь-яку посаду незалежно від майнового цензу, оплата посад, принцип жеребкування при заміщенні посад, право опротестувати будь-яке рішення народних зборів, якщо воно суперечить афінській конституції.
На закінчення важливо сказати, що, не зважаючи на те, що афінська демократія за своєю суттю була рабовласницькою, тобто служила інтересам меншини афінського населення, порівняно з деспотіями на Сході, аристократичними або олігархічними полісами в самій Греції, афінська рабовласницька демократія була найпрогресивнішою формою державного устрою стародавніх цивілізацій. По суті, вперше в історії розвитку людства був проголошений політичний принцип розмежування трьох форм влади: законодавчої, старанної і судової, який узятий за основу розвитку сучасної цивілізації.