Залежно від сфери впливу розрізняють внутріцехову і міжцехову організацію виробництва.
Внутріцехова організація виробництва полягає в поєднанні виробничих процесів, що відбуваються на різних робочих місцях, але становлять цілісну систему. З цією метою вирівнюється продуктивність машин на окремих робочих місцях, визначається порядок передачі предмета праці з одного робочого місця на інше, узгоджується початок і кінець роботи на кожному робочому місці.
Метою міжцехової організації виробництва є узгодження пропускної здатності окремих цехів між собою; порядок передачі предмета праці з одного цеху в інший, або з однієї стадії на іншу, за умови забезпечення мінімальних запасів незавершеного виробництва; узгодження роботи окремих цехів у часі тощо.
У вирішенні цих та інших питань організація виробництва послуговується певними принципами, яких необхідно дотримуватися.
Принципи організації — це основні положення, що характеризують закономірності руху виробничого процесу в просторі й часі, відображають його рівень і ефективність.
До них належать: спеціалізація, концентрація, стандартизація, пропорційність, ритмічність, безперервність, паралельність, прямоточність, гнучкість, механізація і автоматизація, надійність, оптимальність. Розглянемо основні з них, які найбільш притаманні для лісового та садово-паркового господарств (рис.4.2).
Рис. 4.2. Основні принципи організації виробництва
|
Принцип пропорційності в організації виробничих процесів передбачає відповідність продуктивності за одиницю часу всіх виробничих підрозділів підприємства. Пропорційність необхідно підтримувати не лише між підрозділами основного виробництва, а й між ним і технічним обслуговуванням виробництва, а також між підрозділами технічного обслуговування. Пропорції унеможливлюють як нестачу, так і надлишок ресурсів у процесі роботи. Нестача ресурсів призводить до невиконання виробничих завдань, а надлишок — до змертвіння ресурсів унаслідок сповільнення їх обертання. Кожна ділянка виробництва має бути забезпечена ресурсами незалежно від того, основна вона чи допоміжна. Якщо пропускна здатність тих або інших підрозділів, у тому числі й окремих робочих місць, виявилася недостатньою для виконання поставлених завдань, виникають так звані вузькі місця, диспропорції, що гальмують роботу всього підприємства. Такі негативні явища необхідно своєчасно усувати.
На практиці пропорції можуть бути задані у вигляді нормативної потреби в ресурсах, планових норм виробітку, норм витрат матеріально-сировинних ресурсів, співвідношенням числа основних і допоміжних робітників, режиму роботи підприємства і цехів. Пропорційність закладена в технології виробництва. Без дотримання технологічних пропорцій виробництво продукції буде неефективним.
Технологічна пропорційність втілена в системі машин з виготовлення продукції від першої до завершальної операції включно. На кожній операції має бути стільки обладнання, скільки необхідно і достатньо для виготовлення продукції згідно з технологічними картами.
У лісогосподарському виробництві пропорційність вимагає дотримання відповідності між породною структурою лісів і структурою споживання деревної сировини; у лісозаготівельному — відповідності сортиментної структури потребам ринку.
Принцип тмічності виявляється у повторюваності виробничого результату через рівні проміжки часу. Іншими словами, виробництво вважається ритмічним, якщо через рівні проміжки часу випускається однакова кількість продукції.
У лісозаготівельному виробництві, яке постійно перебуває під впливом природних факторів, під ритмічністю варто розуміти не стільки рівномірність випуску продукції, скільки рівномірність використання засобів праці, предметів праці, робочої сили в певні періоди року.
Для дотримання ритмічності тут систематично складають місячно-добові графіки вивезення деревини, в яких передбачені сезонні особливості виробництва. У гірських умовах Карпат, наприклад, незручним періодом для лісозаготівель є зима, коли через великі снігові замети ускладнюється вивезення деревини. У зв'язку з цим обсяги вивезення деревини в зимові місяці тут зменшуються; відповідно зменшуються добові планові завдання. У літній період, коли гори є доступними, місячні обсяги вивезення деревини, навпаки, значно зростають; відповідно збільшуються і добові обсяги. Але виробництво вважається ритмічним, якщо виконуються місячно-добові графіки вивезення деревини, де передбачені сезонні коливання обсягів виробництва. Отже, ритмічність у загальноприйнятому розумінні — це співпадання за кількістю і часом фактичного випуску продукції з плановим на основі пнробничого ритму.
Ритмічність є однією з основних умов раціонального використання всіх виробничих підрозділів. Аритмія призводить до порушення нормального функціонування виробництва, нераціонального використання всіх видів ресурсів, збільшення обігових кошми, підвищення собівартості продукції, порушення планових обсягів виробництва тощо. Тому в держлісгоспах, що мають великі лісооировинні ресурси і виконують значні обсяги вивезення
деревини, утворені диспетчерські служби, які стежать за рухом лісовозного транспорту і дотриманням водіями місячно-добових графіків вивезення деревини. У випадку виникнення "вузьких місць" диспетчери, орієнтуючись у ситуації, оперативно включаються у вирішення проблем, що виникли, і в ході виробництва ліквідують вузькі місця. На лісосіці відповідальним за виконання добового графіка є бригадир, на дільниці — майстер, на лісопункті — начальник лісопункту.
Принцип безперервності передбачає скорочення або усунення будь-яких перебоїв у процесі виготовлення продукції з метою досягнення безупинного проходження предметів праці по технологічних операціях; забезпечення сталої роботи обладнання і робітників. Цей принцип охоплює безперервність використання предметів праці; безперервність завантаження обладнання (наприклад, у правильно підібраній системі машин) і раціональність використання балансу робочого часу.
Безперервність полягає у такій організації процесу виробництва, яка забезпечує мінімальні витрати часу на виконання кожної операції, а весь процес здійснюється або без перерв, зумовлених технологічними причинами, або з мінімальними перервами, що є неминучими при сучасному технічному рівні виробництва. Безперервність забезпечує мінімальну тривалість виробничого циклу. При безперервному процесі виробництва і наявності інших рівних умов менше часу витрачається на виготовлення продукції, нижча її трудомісткість, вища продуктивність праці,, повніше використовується обладнання, зменшується незавершене виробництво, покращуються економічні показники виробничо-господарської діяльності.
Розрізняють безперервність рівномірну і нерівномірну. За рівномірної безперервності здійснюється поточне виробництво, що характеризується однаковим випуском продукції в кожний проміжок часу. Це досягається синхронізацією операцій, тобто забезпеченням однакового часу їх виконання. Наприклад, поточним виробництвом можна вважати виготовлення сортиментів на автоматичних лініях нижніх складів держлісгоспів.
У лісозаготівельному виробництві найбільш розповсюджена нерівномірна безперервність, за якої продукція випускається в неоднакових обсягах за кожну одиницю часу. Не кожна година в лісозаготівельному виробництві завершується випуском продукції. Тому на лісозаготівлях найбільш доцільним періодом для характеристики безперервності виробництва вважається доба, інколи — тиждень або декада. Дещо по-іншому виглядає нерівномірна безперервність у лісовому господарстві, де в умовах нерівномірності росту насаджень щорічно відпускається в рубку стиглий ліс. Отже, лісокористування є безперервним (постійним), однак нерівномірним.
Принцип паралельності полягає в одночасності (паралельності) виконання окремих операцій або частин виробничого процесу, що призводить до скорочення тривалості виробничого циклу. Цей принцип має велике значення для виробництва меблів, що складаються з багатьох деталей, вузлів, послідовне виготовлення яких значно збільшило би виробничий цикл. Паралельність досягається завдяки раціональному розчленуванню виробничого процесу на складові частини, суміщенню часу виконання різних операцій, а також одночасному виконанню різних виробів або робіт. Паралельно можуть виконуватися і комплекси робіт. Наприклад, комплекс лісосічних робіт здійснюється паралельно з комплексом транспортно-переміщувальних і нижньоскладських робіт. Одночасно в межах кожного комплексу операції можуть виконуватися послідовно, паралельно або послідовно-паралельно.
Важливою умовою безперервності виробництва є дотримання принципу прямотечійності в організації виробничого процесу, що означає забезпечення найкоротшого шляху (прямолінійності) просування предметів праці від початку і до кінця процесу виготовлення продукції. їхнє переміщення в процесі виробництва має бути без зворотних і зустрічних рухів. Цей принцип вимагає розташування цехів, дільниць, робочих місць, технологічного обладнання та обслуговуючих пристроїв відповідно до послідовності виконання операцій виробничого процесу. Внаслідок цього скорочується термін оброблення виробів, упорядковуються вантажопотоки, зменшується вантажообіг. І хоча це створює для підприємств додаткову потребу у виробничих площах, але істотно скорочується протяжність транспортних і передавальних комунікацій, скорочуються перевантажувальні операції й трудовитрати, спрощується технологічний процес. Дотримання принципу прямотечійності має суттєве значення для ремонтних підприємств, цехів із перероблення деревини і нижніх складів, де в процесі виробництва значна кількість предметів праці передається з однієї дільниці (цеху або робочого місця) на іншу.
Принцип гнучкості означає здатність виробничого процесу швидко перебудовуватися і пристосовуватися до випуску продукції, виконання послуг і робіт, що користуються попитом на ринку. Цей період характеризується частою зміною об'єктів виробництва, зрушеннями в технології виробництва, якості продукції тощо. При цьому основні виробничі фонди промислових підприємств оновлюються значно повільніше, ніж вироби, що виготовляються за допомогою цих фондів. За таких умов виробничий процес має бути гнучким, тобто здатним без істотних змін техніки, технології й організації виробництва забезпечити освоєння нових виробів у найко- ротші терміни, з мінімальними витратами трудових і матеріальних ресурсів, незалежно від конструктивних і технологічних характеристик виробів. Надто важливого значення набуває дотримання принципу гнучкості у меблевому і деревообробному виробництвах, на продукцію яких суттєво впливають мода, стиль і дизайн, що постійно змінюються. В ринкових умовах дотримання цього принципу ускладнюється відсутністю обладнання, пристосованого до динаміки виробничого процесу. Робота на такому обладнанні вимагає частого його переналагодження і додаткових трудовитрат, що, безперечно, гальмує застосування цього принципу.
Принцип механізації й автоматизації вимагає максимально можливої механізації праці, комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів. Це один із принципів, що суттєво впли- пає на зростання продуктивності праці у більшості галузей національної економіки. На жаль, у лісовому і садово-парковому господарствах він не реалізується належним чином унаслідок суттєвого нмливу природно-кліматичних чинників.
Значного підвищення рівня механізації вимагають такі відповідальні роботи, як збирання насіння, вирощування сіянців і саджанці и у лісових розсадниках, догляд за лісом у молодниках, проведення лісозахисних робіт. Менш-більш стабільно розвивається механізація в лісозаготівельному виробництві, де на основних оінфиціях рівень механізації становить 100 %. Лише на обрізуванні
гілок і на сортуванні круглих лісоматеріалів цей показник є дещо нижчим. Щодо автоматизації, яка вивільняз людей від безпосередньої участі у виробничому процесі, вона має місце лише в деяких деревообробних і меблевих виробництвах.
Розглянуті нами принципи раціональної організації виробничого процесу тісно пов'язані між собою, взаємно доповнюють один одного, по-різному реалізуються в діючих нині способах і методах організації виробництва. їх застосування забезпечує різнобічний і ефективний розвиток підприємства. В недалекому майбутньому, при подальшому впровадженні ринкових відносин і розвитку комплексної автоматизації виробничих процесів, створенні та застосуванні гнучких автоматизованих виробництв, на першому плані мають бути принципи автоматизації й гнучкості. Що повніше будуть реалізовані ці принципи, то вищим буде рівень досконалості організації виробничого процесу та його ефективність.
4.4. Виробничий цикл і його структура
Виробничий цикл — це календарний час перебування предмета праці у виробничому процесі від початку першої до кінця завершальної операції виготовлення готової продукції. Тривалість циклу вимірюється в одиницях календарного часу — хвилинах, годинах, добах, тижнях, місяцях і навіть роках. Вона залежить від особливостей галузі або виробництва. Так, у лісозаготівельному процесі, наприклад, тривалість виробничого циклу становить кілька днів. Це період від звалювання дерев до сортування сортиментів на нижньому складі. У деревообробному виробництві — це час від навантаження сировини до укладання готової продукції на складі. Найбільшу тривалість виробничого циклу має лісовирощування.
Виробничий цикл характеризується структурою й тривалістю. Структуру виробничого циклу, тобто склад і співвідношення його елементів у лісовому та садово-парковому господарствах, зображено на рис. 4.3.
Рис. 4.3. Структура виробничого циклу
|
Тривалість усіх основних і допоміжних операцій утворює робочий період циклу, тобто час, упродовж якого здійснюється процес праці. В безперервних виробництвах (целюлозно-паперовому, хімічному та ін.) робочий період майже збігається зі загальною тривалістю циклу. В інших галузях лісового комплексу і СПГ він набагато коротший від усього циклу. Так, у лісогосподарському виробництві на частку робочого періоду припадає лише 0,15—0,2 % часу виробництва. Весь інший час припадає на процес природного росту і розвитку насаджень, що відбувається без участі людини. ІІа лісозаготівлях робочий час становить приблизно 20—25 % від календарного часу циклу.
Тривалість виробничого циклу істотно впливає на величину незавершеного виробництва, потребу в обігових коштах та інші економічні показники діяльності підприємства. Величина незавершеного виробництва прямо пропорційна тривалості виробничого циклу. Так, у переробних виробництвах з найкоротшим циклом незавершене виробництво відсутнє, а на лісозаготівлях воно трапляється у вигляді запасу хлистів на лісосіках, верхніх і нижніх складах. Тому для лісозаготівель необхідні додаткові обігові кошти для фінансування незавершеного виробництва.
У лісовому господарстві в процесі виробництва знаходяться лісові культури до переводу їх на покриту лісом площу, а також насадження різних класів віку. Але зростаючий ліс не може бути незавершеним виробництвом, тому що на кожній стадії росту має споживчі властивості. Він виконує різноманітні функції, що не поступаються за своєю значущістю готовій продукції.
Скорочення тривалості виробничого циклу, передусім, має здійснюватися завдяки зменшенню часу перерв, усуненню часу внутрішніх простоїв, а також суміщенню основних і допоміжних операцій. Значний вплив на тривалість циклу має місце виконання операцій. Якщо вони відбуваються просто неба, то їхня тривалість більша, а у виробничих приміщеннях — менша через незначний вплив природних чинників. Отже, для підвищення ефективності виробництва необхідно скорочувати тривалість виробничого циклу. Найбільш ефективними є виробництва, в яких тривалість робочого часу циклу наближається до тривалості робочої зміни або тижня.
Тривалість виробничого циклу в практичній діяльності лісового та садово-паркового господарств скорочують завдяки зменшенню часу робочого періоду та марних перерв у роботі. Скорочення тривалості циклу досягається впровадженням нової техніки і найбільш раціональних технологічних процесів, що відповідають природно-економічним умовам виробництва; скороченням часу допоміжних процесів; механізацією і автоматизацією; впровадженням системи планово-попереджувального ремонту та інших заходів, що забезпечують надійність основного процесу; скороченням міжопераційних і міжзмінних перерв.
Скорочення тривалості виробничого циклу має велике економічне значення, оскільки прискорює обертання обігових коштів за рахунок зниження обсягу незавершеного виробництва, поліпшення використання обладнання і знижує собівартість продукції. При скороченні виробничого циклу підприємства можуть виробляти, за інших рівних умов, більше продукції, робіт і послуг за одиницю часу.
4.5. Види поєднання операцій у виробничому циклі
Істотний вплив на тривалість виробничого циклу має поєднання виробничих операцій, тобто порядок переміщення виробів з кожної попередньої операції на наступну. Існує три види поєднання: послідовне, паралельне і паралельно-послідовне.
Суть послідовногоруху партії предметів праці (деталей, хлистів, виробів) у технологічному процесі полягає в тому, що кожна наступна операція починається лише після закінчення обробітку всієї партії предметів праці на попередній операції На кожній операції обробляють лише один виріб, але на наступну операцію передають усю партію. Під виробничою партією розуміють предмети праці одного найменування або типорозміру, що запускається на оброблення впродовж певного інтервалу часу. Наприклад, партія хлистів, сортиментів, деталей, виробів тощо.
При послідовному поєднанні тривалість процесу пропорційна величині партії (кількості хлистів, виробів, деталей) і витратам часу на окремі операції. Це найпростіший вид переміщення предметів праці у технологічному процесі. Він використовується зазвичай при виготовленні виробів невеликими партіями, тобто в одиничному або дрібносерійному виробництвах. Недоліком цього виду поєднання операцій є найбільша, порівняно з іншими, тривалість виробничого циклу. Це зумовлено тим, що на кожній операції додатково витрачається час на очікування обробітку всієї партії виробів.
При паралельному поєднанні операцій кожен предмет праці після виконання першої операції відразу передається на другу, не очікуючи оброблення всієї партії, що дає змогу скоротити час його переміщення по всіх операціях.При цьому передача виробів (предметів праці) на наступну операцію здійснюється поштучно або невеликими групами негайно після закінчення попередньої операції. Таким чином, кожен виріб (або група) незалежно від усієї партії рухається від однієї технологічної операції до наступної.
Визначальний вплив на тривалість виробничого циклу при паралельному поєднанні операцій має час, необхідний для виконання найбільш трудомісткої, тобто найтривалішої операції. Тому не випадково при побудові графіка виробничого циклу перше місце посідає найбільш тривала за часом операція.
і
Паралельне поєднання операцій у технологічному процесі є найбільш ефективним, тому що, по-перше, тривалість виробничого циклу є найкоротшою, по-друге, обсяг незавершеного виробництва є найменшим, а швидкість обертання обігових коштів — найбільшою. Застосування паралельного поєднання можливо лише тоді, коли різниця в часі між суміжними операціями невелика або операції мають кратну тривалість. Але якщо тривалість окремих операцій є різною, то обладнання завантажене безперервно лише на найбільш тривалій за часом операції. На решті операцій воно періодично простоює, тобто безперервності на робочих місцях не досягається.
Застосування паралельного виду поєднання операцій економічно вигідне за наявності великої кількості однойменних деталей з однаковою або кратною тривалістю операцій. Неефективним є поєднання операцій з різною тривалістю виконання. В такому випадку варто змінити технологію з метою вирівнювання тривалості операцій або використовувати паралельно-послідовний вид поєднання операцій, менш ущільнений у часі.
При паралельно-послідовному поєднанні руху партії виробів у технологічному процесі оброблення партії на кожній наступній операції починається раніше, ніж закінчується оброблення всієї партії на попередній операції. При цьому наступна операція може розпочатися відразу після того, як перший виріб буде оброблений на попередній операції, або після накопичення виробів для наступної операції. Це необхідно для того, щоб уникнути перерв у роботі. Суміжні операції перекриваються в часі, оскільки впродовж певного періоду виконуються паралельно. Таким чином частково скорочується час очікування виробом оброблення на операції й підвищується безперервність у роботі обладнання.
У процесі планування і розрахунку виробничого циклу необхідно оцінювати тривалість кожної операції. Якщо вона розміщена між двома більш короткими операціями, то їх варто віднести до тривалих, а якщо між більш тривалими — то до коротких. Для оцінки першої й останньої операції умовно приймають, що попередня для першої та наступна для останньої дорівнюють нулеві.
При побудові графіка паралельно-послідовного поєднання операцій руху виробів варто пам'ятати, що за умови передачі виробів з відносно короткої на більш тривалу операцію використовують принцип паралельного поєднання операцій. Якщо ж виріб передається на більш коротку операцію, то застосовують принцип послідовного поєднання операцій. Прикладом паралельно-послі- довного виду руху предметів праці може слугувати процес розробки лісосіки. З операції "рубання лісу" на операцію "навантаження деревини" предмети праці передаються не після завершення освоєння всієї ділянки, а періодично транспортними партіями (пачками) з допомогою трелювальних тракторів.
Оцінюючи три види поєднання операцій, можна зробити певні висновки. Так, послідовний вид вирізняється простотою організації й плануванням завантаження робочих місць. Він вимагає найбільшого часу для завершення технологічних операцій над усіма предметами праці, але забезпечує безперервне завантаження обладнання і працівників на кожній операції. Йото доцільно використовувати при обробленні невеликих партій предметів праці.
Цей вид поєднання операцій застосовується зазвичай у лісогосподарському і частково в лісозаготівельному виробництвах.
Паралельний вид поєднання має найменшу тривалість виробничого циклу, але внаслідок різної тривалості суміжних операцій неминуче призводить до простоїв обладнання і робітників на деяких з них, нерівномірному завантаженню робітників і неповному використанню обладнання. Застосовується цей вид поєднання операцій на півавтоматичних і автоматичних потокових лініях в умовах однакової (або близької) тривалості виконання всіх операцій на потоці.
Паралельно-послідовний вид руху виробничих операцій за тривалістю циклу є проміжним, але він забезпечує безперервне і рівномірне завантаження робітників й обладнання. Цей вид поєднання широко застосовується на підприємствах лісового комплексу, передусім на лісосічних роботах, і вимагає ретельних розрахунків, чіткого оперативного планування та регулювання виробництва.
Менеджери підприємств мають повсякчас вишуковувати способи скорочення тривалості виробничого циклу. Найважливішими з них у лісогосподарському виробництві є: використання досягнень селекції, скорочення періоду лісовирощування, правильний вибір головних деревних порід, дотримання агротехніки вирощування насаджень і правил рубок догляду за лісом. У лісопромисловому виробництві цього можна досягти завдяки впровадженню гнучкої технології, багатоопераційних машин, агрегатного методу ремонту техніки, змінного графіку роботи машин, доставки робітників до місця роботи та ін.
У садово-парковому господарстві скорочення терміну створення і формування об'єкта озеленення відбувається внаслідок прискорення виготовлення проектної документації, висаджування пере- школених дерев 7—10-літнього віку з комом, упровадження передової агротехніки вирощування і дбайливого догляду за насадженнями, в тому числі й їх підживлення.