Найбільш урбанізовані країни

ТЕМА: Населення світу.

Населення світу: кількість, відтворення, розміщення.

Демографічні процеси і демографічна політика

Географія населення, одна з основних складових соціально-економічної географії, набула в наш час надзвичайної актуальнос­ті. Людина є найвищою цінністю на Землі, її трудовим та інтелек­туальним потенціалом, основою розвитку, носієм духовної культури. Людина - головна продуктивна сила суспільства, за­вдяки їй створюються всі матеріальні і духовні блага. Водночас лю­дина є не тільки виробником, але й головним споживачем цих благ. Ви вже знайомилися з географією населення України, тому розуміє­те, наскільки важливо знати, які процеси відбуваються в суспіль­стві, як і чому змінюється кількість населення, де воно розміщу­ється, до яких релігійних конфесій належить тощо. Тепер ви дізнаєтесь про головні особливості народонаселення світу.

1. Кількість населення на Землі.

Демографія - наука про закономірності відтворення населення. Вона вивчає процеси народжуваності, смертності, шлюбності, освіченості, міграції, зайнятості, віковий та статевий склад насе­лення та ін.

За даними демографічних досліджень на початку нашої ери на Землі нараховувалося близько 200 млн осіб,

у 1000 р. - 275 млн,

у сер. XVII ст.- 500 млн.,

у 1850 р. - 1,3 млрд,

у 1900 р. - 1,6 млрд,

у 1950 р. - 2,5 млрд,

у 1970 р. - 3,6 млрд,

у 1999 р. - 6 млрд.

Зараз на Землі живуть близько 6,84 (жовтень 2009 р.) млрд. осіб. За розрахунками ООН, найближчими роками ця цифра збіль­шуватиметься в середньому на 78 мільйонів щорічно.

У 2005-2010 рр. в середньому на одну жінку народжується 2,56 дитини.

Темпи приросту населення

Найбільш високими темпами - 20 % на рік населення Землі збільшувалося у 60-70-ті рр. XX ст., внаслідок чого вини­кло поняття «демографічний вибух».

Демографічний вибух – це різке зростання кількості населення.

Але можливості виробництва всього необхідного для життя населення зростають повільніше, ніж його кількість, тому перед людством постала демографічна проблема. Розв'язання цієї проблеми передбачає проведення відповідної демографічної полі­тики.

Демографічна політика – це соціальні, економічні, юридичні та інші заходи, спрямовані на зміну темпів відтворення населення.

2. Відтворення населення. .

Відтворення - це сукупність процесів народжуваності і смерт­ності, співвідношення яких визначає величину природного при­росту.

Завдання 1.

Проаналізуйте карти атласу та статистичні табли­ці, визначте регіони та країни світу, де темпи приросту є дуже висо­кими або дуже низькими. Поясніть причини таких показників.

У наш час у світі переважають два типи відтворення населен­ня.

Перший тип відтворювання - порівняно невисокі показники народжуваності, смертності й природного приросту (до 12 чоловік на 1000 жителів).

Цей тип характерний для більшості країн Євро­пи, Північної

Америки.

Другий тип відтворення - порівняно високі показники народжуваності смертності та високий при­родний приріст (понад 12 чоловік на 1000 жителів).

Властивий краї­нам Азії, Африки та Латинської Америки.

Природ­ний приріст населення в розвинених країнах Західної Європи та Північної Америки становить відповідно 3 і 5 чоловік на 1000 жи­телів,

У країнах Південної Азії - 22,

Цен­тральної Америки - 31 чоловік на 1000 жителів.

Населення Зем­лі зростає насамперед за рахунок країн, що розвиваються, вони дають понад 90 % щорічного приросту населення. Очікується, що половину приросту населення планети в 2010-2050 рр. забезпе­чать Індія, Пакистан, Нігерія, Демократична Республіка Конго, Танзанія і Бангладеш.

Найчисельніші країни світу (2009 р.)

У країнах з першим типом відтворення населення державні за­ходи спрямовані на збільшення народжуваності та природного при­росту, а в країнах з другим типом, навпаки,- на скорочення.

По­літику-заохочування народжуваності найбільш активно проводять Франція і Швеція. У Німеччині прийнята складна система заохо­чувальних заходів, яка включає виплати грошової допомоги і над­бавок, надання житлових пільг. Демографічна політика, спрямо­вана на стримування народжуваності, проводиться в багатьох країнах Азії.

3. Статевовіковий склад населення.

Від типу відтворення залежить вікова структуранаселення.

У країнах з першим типом частка молоді незначна, а частка людей похилого віку постійно збільшується - відбувається процес «ста­ріння нації».

Другий тип, навпаки, характеризується значною кількістю молодих людей. Вікова структура населення пов'язана також з показниками тривалості життя. За даними ООН, у 2005 р. середня тривалість життя складала 63,9 років для чоловіків та 68,1 років у жінок.

У розвинених країнах ці показники становлять 71,9 років та 79,3 років відповідно. Найдовше живуть люди у Япо­нії (81,4 років).

У країнах, що розвиваються, чоловіки живуть у середньому 62, 5 років, а жінки - 65,7 років.

Найменша тривалість життя в Ботсвані (36 років), Сьєрра-Леоне (40,5 років).

Відмінності у статевому складі не настільки значні.

Загалом в світі переважають чоловіки - на 100 жінок припадає приблизно 102 чоловіки. Однак співвідношення чоловіків і жінок у різних країнах різне.

Так, у країнах Європи, США, Канаді чисельно пере­важать жінки. У країнах Африки, Латинської Америки, Австралії та Океанії кількість чоловіків і жінок є приблизно однаковою. А в більшості країн Азії досить помітно переважають чоловіки. Особливості статевовікового складу населення відображають статевовікові піраміди.

Завдання 2.

Проаналізуйте статевовікові піраміди країн із різ­ними типами відтворення населення. Визначте відмінності та по­ясніть їх причини.

Статевовікові піраміди наочно показують характер змін у від­творенні населення, тобто те, як змінюються показники народжу­ваності і смертності і, відповідно, співвідношення різних вікових груп.

Аналіз піраміди надає можливість побачити демографічну іс­торію країни, а також спрогнозувати демографічну ситуацію в май­бутньому.

4. Розміщення населення.

Населення світу розміщується дуже нерівномірно.

Середня гус­тота населення в 2009 р. склала приблизно 48 осіб/км².

2/3 населення сконцентровано на 8 % суходолу,

Близько 85 % про­живає в Східній півкулі,

60 % - у помірному, поясі Північної півкулі,

більш ніж 50 % на низовинах

Майже 1/3 в приморській смузі.

На сучасному етапі розвитку людства розміщення населення дедалі більше залежить від соціально-економічних чинників - розміщення виробництва, комфортних умов життя тощо.

Завдання 3.

Проаналізуйте карти атласу та визначте регіони із найвищою та найнижчою густотою населення.

Окремі регіони Землі відрізняються великим скупченням насе­лення:

1. Східноазіатський (Китай, Японія, Корея) - густота населення 200-400 осіб/км²;

2. Південноазіатський (Індія, Бангладеш, Шрі-Ланка, Пакистан) - 300-800 осіб/км²;

3. Європейський - понад 100 осіб/км²;

4. Південно-східно-азіатський (Індонезія, Таїланд, Філіппіни та ін.) - 400-500 осіб/км².

Залежно від місця проживання населення Землі поділяється на міськеі сільське. Критерій міста закріплюється законодавством в кожній країні, коливаючись від 200 осіб в Данії, Швеції, Фінлян­дії до 50 тис. чоловік в Японії.

Міське населення в сучасному світі складає майже половину від загальної кількості, і його частка про­довжує збільшуватися.

Найбільша частка міського населення в:

Ав­стралії - 85 %,

Країнах Західної Європи - близько 75 %

Північної Америки - близько 75 %,

Латинської Америки - понад 60 %.

Зростання частки міського населення зумовлено багатьма чин­никами, з-поміж яких і відтік людей з сільської місцевості до міс­та, і перетворення на міста сільських поселень тощо.

Процес збільшення частки міського населення (на думку деяким вчених; він розпочався одночасно з виникненням міст) називається урбанізаці­єю і є однією зі складових процесу розселення.

Урбанізація - світовий історичний процес підвищення значення міст у житті суспільства, поступове перетво­рення суспільства на міське за характером праці, спосіб життя, культури, що пов'язано з розвитком цивілізації і особливо - роз­витком НТП.

Найбільш урбанізовані країни

(міське населен­ня становить понад 4/5 жителів)

Велика Британія,

ФРН,

Швеція,

Ісландія,

Австралія,

Уругвай,

Кувейт,

Ізраїль,

Японія.

Види урбанізації.

Субурбанізація - підвищення ролі передмість, які «відтягають» на себе частину населення і функцій міст.

Псевдоурбанізація– процес зростання населення міст, яке відбувається за рахунок неконтрольованого притоку безробітних, що створює соціальне економічні проблеми.

Зростання міст і посилення зв'язків між ними призводять до виникнення такої форми розселення, як міська агломерація.

Місь­ка агломерація - це компактне просторове угруповання поселень (головним чином міських), об'єднаних в одне ціле інтенсивними виробничими, трудовими, культурно-побутовими і рекреаційними зв'язками.

Найбільші міські агломерації світу:

Токіо,

Нью-Йорк,

Мехіко,

Сан-Паулу,

Лондон,

Париж,

Ріо-де-Жанейро

Мегалополіс - найбільша форма роз­селення.

Найбільші мегало­поліси.

Токкайдо - понад 80 млн. чол.

Бос-Ваш - близько 50 млн. чол.

Приозерний - близько 35 млн. чол.

Ка­ліфорнійський - 18 млн. чол.

Англійський - 35 млн чол.

Прирейнський - 35 млн чол

Незважаючи на швидке зростання міст, половина населення світу нині проживає в сільській місцевості.

• ⇐ Назад
• 12