П’ять поколінь мов програмування

1 покоління - початок 1950-х років – мови перших комп’ютерів. Перша мова асемблера, створена за принципом «одна інструкція – один рядок».

2 покоління кінець 1950-х – початок 1960-х р.р. Розроблено символьний асемблер, в якому з’явилося поняття змінної. Це перша повноцінна мова програмування.

3 покоління - 1960-ті рр. – мови програмування високого рівня.

Їхні характеристики:

1. відносна простота;

2. незалежність від конкретного комп’ютера;

3. можливість використання потужних синтаксичних конструкцій.

Простота мов дає змогу писати невеликі програми і людям, які не є професійними програмістами.

4 покоління початок 1970-х рр. до сьогоднішнього часу. Створюються мови, призначені для реалізації крупних проектів. Проблемно-орієнтовані мови, що оперують конкретними поняттями вузької галузі. Як правило, в такі мови вбудовують потужні оператори, що дозволяють одним рядком описувати функції, для опису яких мовами молодших поколінь потрібно було б сотні-тисячі рядків початкового коду.

5 покоління з середини 1990-х рр. – до теперішнього часу. Це системи автоматизованого проектування програмного забезпечення (САПР ПЗ). Створення прикладних програм, редакторів, САПРів для людей, які не знайомі з програмуванням: Word, Excel, PcAD, OrCAD, PSPICE, MathCad, ACAD і т. д.

Аналіз (parsing) – розбиття початкової програми на складові частини та створення проміжного представлення.

Синтез– побудова цільової програми з проміжного представлення.

Початкова мова визначається її синтаксисом – описом того, з яких конструкцій складається мова та семантикою – набором правил, що визначають суть цих конструкцій.

Інструментарій мережевих систем

Комп'ю́терна мере́жа — система зв'язку між двома чи більше комп'ютерами. У ширшому розумінні комп'ютерна мережа (КМ) — це система зв'язку через кабельне чи повітряне середовище, самі комп'ютери різного функціонального призначення і мережеве обладнання. Для передачі інформації можуть бути використані різні фізичні явища, як правило — різні види електричних сигналів чи електромагнітного випромінювання. Середовищами передавання у комп'ютерних мережах можуть бути телефонні кабелі, та спеціальні мережеві кабелі: коаксіальні кабелі, виті пари, волоконно-оптичні кабелі, радіохвилі, світлові сигнали.

Мережеві технології локальних мереж

В локальних мережах, як правило, використовується середовище передачі даних (моноканал), що розділяється, і основна роль відводиться протоколам фізичного і канального рівнів, оскільки ці рівні найбільшою мірою відображають специфіку локальних мереж.

Мережева технологія — це погоджений набір стандартних протоколів та програмно-апаратних засобів що їх реалізовують, достатній для побудови локальної обчислювальної мережі. Мережеві технології називають базовими технологіями або мережевою архітектурою локальних мереж. Мережева технологія або архітектура визначає топологію і метод доступу до середовища передачі даних, кабельну систему або середовище передачі даних, формат мережевих кадрів тип кодування сигналів, швидкість передачі в локальній мережі. У сучасних локальних обчислювальних мережах широкого поширення набули такі технології або мережева архітектура, як: Ethernet, Token-ring, Arcnet, FDDI.

Систе́ма керування ба́зами да́них (СКБД) — комп'ютерна програма чи комплекс програм, що забезпечує користувачам можливість створення, збереження, оновлення, пошук інформації та контролю доступу в базах даних.

· Контроль за надлишковістю даних

· Несуперечливість даних

· Підтримка цілісності бази даних (коректність та несуперечливість)

· Цілісність описується за допомогою обмежень

· Незалежність прикладних програм від даних

· Спільне використання даних

· Підвищений рівень безпеки

· Можливості СКБД

Дозволяється створювати БД (здійснюється за допомогою мови визначення даних DDL (Data Definition Language), дозволяється додавання, оновлення, видалення та читання інформації з БД (за допомогою мови маніпулювання даними DML, яку часто називають мовою запитів).

Можна надавати контрольований доступ до БД за допомогою:

· Системи забезпечення захисту, яка запобігає несанкціонованому доступу до БД;

· Системи керування паралельною роботою прикладних програм, яка контролює процеси спільного доступу до БД;

· Система відновлення — дозволяє відновлювати БД до попереднього несуперечливого стану, що був порушений в результаті збою апаратного або програмного забезпечення

Основні компоненти середовища СКБД

· апаратне забезпечення

· програмне забезпечення

· дані

· процедури — інструкції та правила, які повинні враховуватись при проектуванні та використанні БД

· користувачі

· адміністратори даних (керування даними, проектування БД, розробка алгоритмів, процедур) та БД (фізичне проектування, відповідальність за безпеку та цілісність даних)

· розробники БД

· прикладні програмісти

· кінцеві користувачі

Системи штучного інтелекту

«Шту́чний інтеле́кт» (англ. Artificial intelligence, AI) — розділ інформатики, що займається формалізацією задач, які нагадують задачі, виконувані людиною. При цьому в більшості випадків наперед невідомий алгоритм розв’язання задачі. Точного визначення цієї науки не існує, так як в філософії не розв’язане питання про природу і статус людського інтелекту— образна назва галузі досліджень, що являє собою сукупність методів і засобів аналізу розумової діяльності людини й конструювання технічних систем, спроможних виконувати завдання, які раніше вважалися прерогативою людського мозку.

Системи та засоби штучного інтелекту — галузь науки, яка займається теоретичними дослідженнями, розробленням і застосуванням алгоритмічних та програмно-апаратних систем і комплексів з елементами штучного інтелекту та моделюванням інтелектуальної діяльності людини.

При вирішенні будь-якої задачі управління здійснюється обробка інформації на рівні спеціаліста з можливим залученням засобів комп’ютерної обробки. Інформаційне забезпечення повинне забезпечити ефективність обміну інформацією між керівництвом і об’єктом управління. В склад інформаційного забезпечення, звичайно, включають дані, які характеризують різнобічну діяльність підприємств, нормативні та законодавчі акти, що впливають на процеси господарювання, засоби їх формалізованого опису, програмні засоби ведення і підтримки баз даних. Швидкі зміни в політичній та економічній сферах країни ще більше підкреслили роль своєчасного інформаційного забезпечення для управління виробництвом. Економічні моделі діяльності часто визначаються не стільки інтересами власника виробництва, а і в значній мірі формуються під впливом дії законів та податкової політики держави. Це і обумовлює необхідність впровадження та мобільного використання експертних систем, які б допомагали орієнтуватися в динамічно змінному середовищі, — на що у менеджерів не вистачає часу через основні обов’язки.

Технології розробки ПЗ.

Технологія розробки ПЗ. Кожна програмна система протягом свого існування проходить певні послідовні стадії від моменту задуму до впровадження і експлуатації і навіть її вилучення. Така послідовність називається життєвим циклом ПЗ. До етапів життєвого циклу належать:

1. постановка задачі та визначення вимог до розроблювальної системи. На цьому етапі із замовником визначаються функціональні можливості та експлуатаційна вимога, зібрана інформація систематизується, впроваджується і подається в спеціальному вигляді, який зрозумілий як замовнику, так і розробнику (специфікація). Остаточні вимоги оформляються у вигляді спеціального документу, який є підставою для заключення договору на розробку ПЗ і називається технічним завданням;

2. проектування системи – перетворення вимог до розробки в послідовності проектних рішень, закрита форма загальної архітектури системи, принципи її прив’язування до середовища функціонування, а також визначення детального складу модулів кожного з архітектурних компонентів;

3. програмна реалізація (кодування) означає організацію проектних рішень у вигляді сукупності програм з орієнтацією на доцільне інструментальне середовище;

4. тестування – перевірка кожного модуля, способів взаємодії, а також перевірка всього програмного продукту з метою формулювання висновку чи відповідає програмна система визначеним вимогам замовника;

5. експлуатація, супровід готової програмної системи. Включає виправлення помилок, удосконалення системних компонент і зміна можливостей системи відповідно до нових вимог замовника.