Класифікація об’єктів господарювання і адміністративно-територіальних одиниць за хімічною небезпекою.
В Україні функціонує 877 хімічно- небезпечних об'єктів, на яких використовуються у виробничому процесі 287 тис. тон сильнодіючих отруйних речовин, у тому числі — 9,8 тис, т. хлору, 178,4 тис. т. аміаку.
Ці об'єкти розподілені за ступенями хімічної небезпеки.
Хімічно небезпечні об'єкти можуть мати 4 ступеня небезпеки:
1-я ступінь - у зону зараження потрапляє більше 75 тисяч чоловік, масштаб зараження регіональний, час зараження повітря - кілька діб, зараження води - від декількох днів до декількох місяців.
2-я ступінь - у зону ураження потрапляє від 40 до 75 тисяч осіб, масштаб зараження місцевий, час зараження повітря становить від кількох годин до кількох діб, зараження води - до декількох діб.
Я ступінь - у зону ураження потрапляє менше 40 тисяч осіб, масштаб об'єктовий, час зараження повітря - від декількох хвилин до декількох годин, зараження води - від кількох годин до кількох діб.
Я ступінь - зона зараження не виходить за межі санітарно-захисної зони або за територію об'єкта, масштаб локальний, зараження повітря - від декількох хвилин до декількох годин, зараження води - від кількох годин до кількох діб.
Дії населення при аварії на об'єктах, що містять аміак та хлор
Загальна характеристика
Аміак - 3 при атмосферному тиску безбарвний газ із задушливим їдким запахом. Майже удвічі легше за повітря. Добре розчиняється у воді (10% розчин - нашатирний спирт, а 2,5% розчин- аміачна вода) – в 1 л води розчиняється 700 л аміаку. Перевозиться в зрідженому стані під тиском. При виході в атмосферу димить. Пари утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші.
Небезпечний при вдиханні, при високих концентраціях можливий смертельний результат. Вражаюча концентрація 0,1 міліграм/л при експозиції 60 хв., смертельна - 7 міліграм/л при експозиції 30 хв. Пари діють сильно дратівливо на слизисту оболонку очей, викликають рясну сльозотечу. Рідкий аміак при зіткненні з шкірою викликає відмороження і важкі опіки.
Засоби захисту: промислові протигази мазкі «КД» і «М», ізолюючі протигази. Як тимчасовий захист - марлева пов'язка, просочена лимонною кислотою, при її відсутності слід закрити ніс і рот тканню, змоченою водою.
Хлор2 при атмосферному тиску - отруйний газ, жовто-зеленого кольору, в 2,5 разу важче за повітря, добре розчиняється у воді, при вдиханні має різкий і неприємний запах, що «коле».
Викликає першіння і паління в горлі, сухий кашель, чхання, нежить, при поразці очей - сльозотеча, почервоніння, спазми вік.
Небезпечний час перебування в зоні розповсюдження газової хвилі більше 30 хвилин.
Засоби захисту: промислові протигази, ватяно-марлева пов'язка змочена розчином питної соди.
Ртуть:
За своїм зовнішнім виглядом ртуть – метал сріблисто-білого кольору. При звичайних умовах – це рідина. Ртуть в 13,5 разів важче води.
З метою скорочення термінів і обсягів демеркуризації, попередження розносу ртуті і недопущення забруднення інших приміщень треба зібрати наявні кульки рідкої ртуті на аркуш паперу й перенести їх в ємність з водою, попередньо розчинив в ній трохи перманганату калію (марганцівки) – приблизно 2 г перманганату калію на 1 л води.
Однак, таким шляхом можливе збирання лише великих кульок. Вилучення малих кульок і тих, які потрапили у щілину полу, а також обробка складної поверхні – непроста справа. Для виконання таких робіт потрібне використання спеціальних пристроїв.
Після закінчення збору кульок ртуті забруднені місця миються мильно-содовим розчином (400 г мила і 500 г соди на 10 л води). Обробка місць, які не були безпосередньо забруднені, не обов'язкова.
Для скорочення термінів демеркуризації, протягом усього строку демеркуризації треба підтримувати температуру в приміщеннях не нижче 18-20о С.
Якщо концентрація парів ртуті не перевищує граничнодопустимих рівнів, демеркуризація вважається закінченою, на підставі чого комісія складає акт, в якому дається дозвіл на використання приміщень.
У разі неможливості проведення хіміко-механічної демеркуризації рішенням комісії приймається спосіб проведення механічної демеркуризації з зміною матеріалу підлоги, стін, випалюванням ртуті в найбільш забруднених місцях або виконання капітального ремонту приміщень будівлі.
При концентрації парів ртуті у повітрі більше 0,2 мг/м3 розвивається гостре отруєння організму.
Вдихання малих концентрацій парів ртуті протягом тривалого часу призводить до хронічного отруєння.
Ознаками такого отруєння є:
зниження працездатності, швидка стомлюваність, послаблення пам'яті, головні болі;
в окремих випадках можливі катаральні проявлення з боку верхніх дихальних шляхів, кровотечі ясень, легке тремтіння рук, схильність до поносу.