Конкурентна політика підприємства
Конкуренцiя - це суперництво мiж учасниками ринкового господарства за найвигiднiшi умови виробництва, продажу i купiвлi товарiв та послуг, за привласнення найбiльших прибуткiв. Такий вид економiчних вiдносин iснує тодi, коли виробники товарiв виступають як самостiйнi, нi вiд кого незалежнi суб’єкти, їхня залежнiсть пов’язана тiльки з кон’юнктурою ринку, бажанням виграти у конкурентiв позицiї у виробництвi та реалiзацiї своєї продукцiї. В ринкових вiдносинах конкуренцiю - природно i об’єктивно iснуюче явище - можна розглядати як закон товарного господарства, дiя якого для товаровиробникiв є зовнiшньою примусовою силою до пiдвищення продуктивностi працi на своїх пiдприємствах, розширення масштабiв виробництва, прискорення НТП, впровадження нових форм органiзацiї виробництва i систем зарплати тощо.
Існує два види конкуренції:
- досконала;
- недосконала.
Перша характеризується :
а) наявністю великої кількості продавців і покупців;
б) однорідністю товарів;
в) відсутністю перешкод для проникнення нових фірм;
доступністю інформації.
Недосконала конкуренція представлена 2 формами ринків:
- монополістична конкуренція;
- олігополія.
Конкуренція між фірмами може здійснюватись різними методами, через:
- цінову конкуренцію;
- нецінову конкуренцію;
- конкуренцію шляхом зменшення витрат.
Iнтенсивнiсть конкуренції проявляється в тому, наскільки ефективно пiдприємства використовують наявнi в їх розпорядженнi засоби конкурентної боротьби, зокрема бiльш низькi цiни, полiпшенi характеристики товару, бiльш високий рiвень обслуговвання споживачiв, випуск нових товарiв тощо.
Конкуренцiя в галузi вважається iнтенсивною, якщо дiї фiрм-конкурентiв знижують середнiй прибуток в галузi, прийнятною — якщо бiльшiстъ фiрм одержують цiлком помiрний прибуток, i слабкою, якщо велика частина компанiй галузi може одержувати прибуток вище за середній, інвестуючи лише виробництво.
Iнтенсивна конкуренцiя - результат структурних факторв, що взаємодiють один із одним.
Фактори, якi визначають iнтенсивнiсть конкуренцій, можуть мiнятися (у мiру старiння гаузi, темпи її зростання сповiльнюються, що призводить до iнтенсивного суперництва, низьких прибуткiв (часто), виходу фiрми з ринку придбання однiєї компанії iншою породжує цілком індивідуальнеобличчя фiрми в галузi; технологiчнi iнновації можуть рiзко пiдняти рiвень фiксованих витрат у виробничому процесi, посилити нестiйке становище конкуренції).
Видiляють три агрегованих фактории, якi визначають iнтенсивнiстъ конкуренції, а саме:
1) характер розподiлу ринкових часток між конкурентами;
2) темпи зростання ринку;
3) рентабельнiсть ринку.
Для успiшної конкурентної боротьби у конкурентному середовищi пiдприємство має володiти певним рiвнем конкурентоспроможностi.
Конкурентоспроможнiсть пiдприємства може бути визначена, як його порiвняльнi переваги по вiдношенню до iнших пiдприємств даної галузi всерединi країни i за її межами.
Конкурентна перевага – це переважання, висока компетентність підприємства в будь-якій сфері діяльності або у випуску продукції порівняно з конкурентами. Це ті якісні характеристики або ознаки товару, які створюють для суб’єкта господарювання перевагу над своїми конкурентами.
Саме поняття конкурентоздатностi безпосередньо пов’язане з передбачуваним об’єктом i не може трактуватися однозначно. Розрiзняють такi види конкурентоспроможностi: конкурентоспроможнiсть товару (послуги); конкурентоспроможнiсть пiдприємства; конкурентоспроможнiсть галузi (виробництва), конкурентоспроможність краiни .
Конкурентоспроможнiсть товару- це сукупнiсть якiсних i вартiсних характеристик товару, що забезпечує краще задоволення потреб покупцiв у порiвняннi з аналогiчними товарами, представленими на ринку в умовах конкуренцiї.
Постiйне пiдвищення конкурентоспроможностi товарiв — головне завдання пiдприємства. Суть його зводиться до того, що зростання рiвня конкурентоздатностi продукцiї пов’язане для пiдприємства з великими або меншими витратами, але в будь-якому випадку вони повиннi окупитися бiльшою прибутковiстю. Тому важливо не просто використовувати вiдомi шляхи полiпшення властивостей продукцiї, а шукати серед них тi, якi дають найбiльший прирiст конкурентоспроможностi товарiв на одиницю витрат.
Конкурентні переваги для продукції можна поділити на зовнiшнi та внутрiшнi. Зовнiшня конкурентна перевага базується на вiдмiнних якостях товару, якi створюють цiннiсть для споживача (покупця), а внутрiшня — на перевазi пiдприємства по вiдношенню до витрат на виробництво, керiвництва пiдприємством або товаром i створює цiннiсть для виробника.
Конкурентноздатна продукція є головною метою роботи будь-якого підприємства. В сучасних промовах, коли конкуренція на ринку товарів і послуг дуже велика, саме виробництво конкурентноздатної продукції виводе підприємство на передові позиції та підвищення прибутків.
Конкурентоспроможність підприємства можна виявити тільки серед 1 групи підприємств, які належать до однієї галузі або випускають товари-субститути, тобто конкурентоспроможність є поняття відносним.
Одне й те ж пiдприємство в межах внутрішнього ринку можна визначити конкурентоспроможним, а на світовому ринку або його сегменті – ні.
Конкурентноспроможнiстъ пiдприємства - це комплексне поняття, яке включає такi аспекти:
1. Спроможнiстъ підприємства виробляти конкурентоспроможну продукцію;
2. Вмiння розробляти стратегiю, яка забезпечує високий рівень його конкурентоспроможності;
3. Наявнiсть добре налагоджечого організаційного-управлінського механiзму, який слроможний виконати поставленi завдання;
4. Орiєнтацiю дiяльностi організації на ринок i систематичну спiвпрацю зi споживачами;
5. Наявнiсть конкурентної стратегії та тактики дiй стосовно конкурентiв;
6. Високу професiйну пiдготовку персоналу;
7. Вмінняя реагувати на змiни зовнішнього середовища.
Розглянемо фактори, що формують конкурентоспроможнiсть суб’єктiв дiяльностi. До них належать:
• економiчний потенцiал та ефективнiсть дiяльностi (активи, основний капiтал, обсяг продажу, частка ринку, прибуток);
• рiвень управлiння (форми органiзації й досвiд функцiонування елементiв господарського механiзму з позицій нововведень i вiдповiдальностi);
• виробничий i збутовий потенцiали, що вказують на можливiсть пiдприємства виробляти й реалiзовувати ту чи iншу продукцiю у необхiднiй кiлькостi в певнi строки (наявнiсть сировинної бази, виробничi й збутовi потужностi, обсяг i напрям капiталовкладень, що визначають виробничу полiтику, та ін.);
• науково-дослiдний потенцiал (органiзацiя i напрям наукових дослiджень, щорiчнi витрати на науково-дослiднi i дослiдно-конструкторськi роботи, кiлькiсть патентiв на винаходи, область патентоведения, оцiнка можливостi фiрми зайняти монопольне становище у будь-якiй областi та ін.);
• фiнансове становище (платоспроможнiсть, кредитоспроможнiсть i умови кредитування, структура капiталу та iн.);
• репутацiя фiрми, її ринкова стратегiя, iнновацiйна дiяльнiсть;
• стан i квалiфiкацiя трудових ресурсiв.
Рівень конкурентноспроможпості підприємства можна розглядати як характеристику підприємства протягом відносно тривалого періоду часу. Натомість рівень конкурентоспроможності продукції завжди оцінюється в конкретний часовий період стосовно конкретного ринку збуту.
Ступінь конкурентоспроможності галузі, до якої відноситься підприємство, і національної економіки в цілому, впливає на рівень конкурентноспроможності підприємства. Зокрема, якщо міжнародний рівень конкурентноспроможності національної економіки і/або галузі є низьким, то це обов'язково негативно позначиться на рівні конкурентоспроможності підприємства. Вплив ринку на конкурентоспроможність підприємства є суттєвим лише за умови обмеження монополізму і розвитку конкуренції. Раціональна конкурентна боротьба сприяє підвищенню конкурентноспроможності підприємства.