Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин (готування до злочину і замах на злочин).

Відомо, що у випадку припинення попередньої злочинної діяльності конкретний злочин не доводиться до свого логіч­ного завершення з причин, що не залежать від волі винної особи, тому кваліфікація вчиненого не може відбуватися за загальними правилами. Це пов'язано з тим, що відповідно до

1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності вчинення особою суспільне небезпечного діяння, яке містить клад злочину, передбаченого чинним КК України.

у незакінченому злочині відсутні усі ознаки складу зло­чину- Тому, згідно зі ст. 16 КК України, кримінальна відпо-Бідальяість за незакінчений злочин настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини КК України, яка пе­редбачає відповідальність за закінчений злочин.

Наприклад, готування до крадіжки, поєднаної із проникнен­ням у житло, повинно кваліфікуватися за ч. 1 ст. 14 та ч. З ст. 185 КК України, а замах на умисне вбивство без обтяжуючих та пом'якшуючих обставин за ч. 2 або 3 ст. 15 (в залежності від закінченості замаху) та ч. 1 ст. 115 КК України.

Але якщо діяння, вчинене особою при готуванні до злочи­ну або замаху на нього, містить ознаки іншого самостійного складу, вчинене потребує кваліфікації за сукупністю злочинів, як готування або замах на злочин, який особа бажала вчини­ти та закінчений злочин, що мав місце у попередній злочинній діяльності. Так, скажімо, незаконне придбання вогнепальної зброї для вчинення вбивства на замовлення потребує кваліфі­кації за сукупності злочинів, тобто за ч. 1 ст. 263 КК Украї­ни та за ч. 1 ст. 14, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України. Якщо вчи­нення цього злочину було перервано на стадії замаху, тоді такі дії кваліфікуються наступним чином: ч. 1 ст. 263 КК Украї­ни та за ч. 2 або 3 ст. 15, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України.

У випадку вчинення закінченого злочину, стадії готуван­ня або замаху не мають юридичного значення і не впливають на кваліфікацію.

 

49. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця: поняття, ознаки, правові наслідки.

У ч. 1 ст. 17 КК України закріплене визначення добровільної відмови від доведення злочину до кінця. Так, добро­вільною відмовою визнається остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.

Ознаками добровільної відмови від вчинення злочину виступають:

а) остаточне припинення особою готування до злочину або замахк на злочин;

б) припинення готування до злочину або замаху на злочц повинно відбуватися лише за волею винної особи;

в) наявність у особи усвідомлення можливості доведення зл

чину до кінця.

Перша ознака добровільної відмови означає, що особа по ністю (остаточно) відмовляється від подальшого вчинення будІІ яких дій, спрямованих на вчинення злочину. У зв'язку з циьй не може вважатися добровільною відмовою від вчинення злої чину, по-перше, перерва у вчиненні злочину та, по-другеї відмова від повторення невдалого посягання.

Сутність другої ознаки добровільної відмови від вчинення злочину полягає в тому, що особа свідомо, за своєю волею осі таточно припиняє готування до злочину або замах на злочині Ініціатива добровільної відмови може належати не тільки самії особі, що вчиняє злочинне посягання, а й іншим особам. ПрР цьому остаточне рішення повинно бути за особою, яка безпо середньо здійснює злочинне посягання.

Мотиви добровільної відмови особи від вчинення злочин можуть бути різноманітні, але не впливають на вирішення пи тання про звільнення від кримінальної відповідальності.

Третя ознака добровільної відмови від вчинення злочину озна чає, що добровільна відмова можлива лише у випадку, коли осо ба, яка відмовляється від доведення злочину до кінця усвідомлює можливість реального завершення злочинної діяльності і доведення. злочину до кінця. Тобто особа розуміє, що не існує ніяких пере-І шкод реалізації свого злочинного умислу у повному обсязі.

Добровільна відмова можлива на наступних стадіях вчинен-І ня умисного злочину:

— завжди на стадії готування до злочину;

— завжди на стадії незакінченого замаху на злочин;

— на стадії закінченого замаху можлива добровільна відмо-1 ва лише у випадку, коли між діянням й імовірним суспільне небезпечним наслідком існує певний проміжок часу, протя­гом якого особа контролює хід розвитку подій. Наприклад, вчи­нення умисного вбивства шляхом отруєння потерпілого, коли до моменту настання смерті винна особа може дати потерпі­лому протиотруту, чим зберігає останньому життя.