Які із зазначених тверджень є хибними ?
Без яких з перерахованих підрозділів не можливе існування виробничого підприємства?
а) відділу інженерних вишукувань
б) відділу головного технолога
в) відділу реєстрації та віз
г) науково-дослідної лабораторії
80. До складу організаційної структури управління входять:
а) фактори внутрішнього середовища
б) сукупність засобів впливу на окремих працівників та колективи
в) взаємне розміщення, зв’язки, повноваження і відповідальність кожної ланки в межах виконання загальних і спеціальних функцій управління
г) розподіл ресурсів між різними рівнями управління
81. Планування діяльності це:
а) забезпечення організації сировиною
б) відокремлений вид управлінської діяльності, який визначає перспективу і майбутній стан організації
в) процес перевірки та оцінки результатів роботи
г) контроль за досягненням цілей організації
82. Цілі виконують такі функції:
а) сприяють підвищенню продуктивності праці
б) характеризують макросередовище організації
в) встановлюють взаємозв’язки між внутрішніми змінними організації
г) визначають концепцію розвитку організації.
83. Інформація - це:
а) документальне фіксування процесу виробничо-господарської діяльності
б) категорія менеджменту, яка визначає характер взаємозв’язків між підрозділами
в) сукупність повідомлень, які відображають конкретний бік явища, події
г) категорія менеджменту, яка визначає вид управлінської дії
84. Комунікації виникають між:
а) між працівниками організації
б) факторами виробництва
в) між технологічними процесами
г) функціями менеджменту
85. Усунути перепони, які виникають на шляху організаційних комунікацій можна шляхом:
а) бути уважним до почуттів інших працівників
б) поліпшення виконання функцій менеджменту
в) допускання можливості дублювання ідеї, повідомлення, пояснення
г) врахування соціально-психологічного клімат у колективі
86. До основних методів управління відносяться:
а) економічні
б) коригуючі
в) екологічні
г) психічні
87. До методів управління внутрішньо-груповими процесами та явищами відносяться:
а) соціальна профілактика
б) переконання
в) планування
г) особистий приклад
88. Контроль це:
а) процес реалізації стратегії
б) структурний підрозділ організації
в) конкретна функція менеджменту
г) діяльність направлена на забезпечення виконання поставлених цілей
89. Поняття “рішення” означає:
а) процес вибору найкращого (оптимального) варіанту дій із багатьох можливих
б) процес оптимізації альтернатив
в) результат вибору найкращого варіанту дій
г) причину вибору найкращого варіанту дій
90. Операційна система складається з:
а) переробної підсистеми
б) підсистеми контролю
в) підсистеми оптимізації
г) підсистеми механізації
91. Перевагами децентралізації управління є:
а) високий рівень контролю та координації
б) розподіл рішень і відповідальності
в) збільшення значень вищого керівництва
г) швидкість прийняття рішень та розподіл прав
Які із зазначених тверджень є хибними ?
а) школа поведінських наук базується на теорії систем у менеджменті
б) ситуаційний підхід витікає з конкретного набору обставин, що впливають на організацію протягом певного часу
в) школа наукового управління досліджувала методи підвищення ефективності людських ресурсів
г) процесійний підхід передбачає розгляд управління як сукупність безперервних взаємопов’язаних дій
93. Формальна організація - це:
а) групи людей, що виникають і функціонують спонтанно
б) колективи, діяльність яких йде врозріз з функціонуванням організації
в) групи людей, діяльність яких свідомо планується, організується, мотивується з метою досягнення певної цілі
г) об’єднання людей за інтересами
94. До переваг лінійної структури управління необхідно віднести:
а) відсутність горизонтальних зв‘язків
б) значну централізацію влади
в) обмежені можливості при диверсифікації виробництва
г) відносну простоту реалізації функцій управління
95. Визначити, які з конкретних функцій відносяться до загальної функції “планування”:
а) бухгалтерський облік
б) маркетингова діяльність
в) конструкторська підготовка виробництва
г) стратегічне планування
96. Заступнику директора з кадрових питань підпорядковано відділи:
а) відділ економічного аналізу
б) фінансово-економічний відділ
в) відділ постачання
г) відділ перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів
97. Класифікація інформації за повнотою охоплення включає в себе інформацію:
а) типову
б) часткову
в) спеціальну
г) технічну.
98. Ф.Тейлор визначив якості ідеального керівника:
а) широке коло знань, розум, талант, організаційні здібності, здоровий глузд;
б) твердий характер, зрілість, спеціальні навички, рішучість, твердий характер, далекоглядність;
в) розум, освіта, технічні знання, фізична спритність, енергія, рішучість, чесність, поміркованість, здоровий глузд, міцне здоров’я;
г) оригінальність, творчий характер, відчуття нового, далекоглядність, твердий характер, організаційні здібності.
99. Керівник повинен бути не лише досвідченим спеціалістом, а й керівником широкого профілю:
а) організатором, новатором, психологом, соціологом;
б) далекоглядним, розміркованим, психологом, організатором;
в) соціологом, рішучим, талановитим, наполегливим, з твердим характером;
г) комунікабельним, впевненим у собі, самостійним, рішучим.
100. Менеджера характеризують такі якості:
а) організаторські здібності, інтелектуальні, галузеві та функціональні якості;
б) національні, галузеві та функціональні якості;
в) функціональні, комунікабельні та соціологічні особливості;
г) галузеві, психологічні, національні та функціональні особливості.
101. Уміння управляти собою – це:
а) турбота про людей, ставлення до рівноправності статі, раси та віку людини;
б) відношення до ризику в роботі, ступінь допомоги іншим, дотримання букви закону;
в) відношення до підлеглих й вищого керівництва, до власного здоров’я, сім’ї та друзів;
г) турбота про себе і підтримка працездатності.
102.Особисті цінності людини – це:
а) вміння цінувати і співчувати;
б) відкритість і зацікавленість;
в) важливість і необхідність;
г) послідовність і необхідність.
103.Сучасне життя вимагає від менеджера ясних і обґрунтованих цілей, які формуються під впливом таких чинників:
а) швидкого розвитку технологій, фінансових та екологічних криз, зміни вартості енергоносіїв, зростання безробіття та порушень законодавства;
б) швидкого розвитку технологій, неефективності цілей, невизначеності часових параметрів, зростання безробіття;
в) швидкого розвитку технологій, недоліків спільної зацікавленості, конфліктів з іншими, зростання порушень законодавства.
г) швидкого розвитку ноу-хау, зростання конфліктів.
104.Здатність до саморозвитку- це:
а) уточнення поставленого завдання, послідовне виконання його;
б) здатність людини до набуття, оновлення та розвитку знань, умінь, адаптації до змін в оточуючому середовищі;
в) систематичне оцінювання свого просування, вивчення можливостей своєї кар’єри, вміле визначення цілей;
г) раціональне використання часу, сил та ресурсів, об’єктивне оцінювання підлеглих.
105. Існує три шляхи вирішення проблем у менеджерській практиці:
а) інструктивний, системний, інноваційний;
б) системний, адаптивний, людський;
в) системний підхід, підбір методів для вирішення проблеми, використання людей і ресурсів;
г) системний, інноваційний, підбір методів для вирішення проблеми.
106. Для вирішення проблем менеджер використовує такі методи:
а) конструктивний, адаптивний, розумовий, інноваційний;
б) інноваційний, новаторський, адаптивний, конструктивний;
в) інструктивний, ініціативний, адаптивний, інноваційний;
г) технологічний, економічний, адміністративний, соціальний.
107. Проблеми творчо вирішують у такій послідовності:
а) вивчення проблеми, розробка ідеї, вибір ідей, планування нововведення, зворотній зв’язок і аналіз;
б) планування нововведень, розробка нововведень, зворотній зв’язок і аналіз;
в) розробка ідей, вибір ідей, вивчення проблеми та планування нововведень;
г) вивчення проблем, розробка ідей, вибір ідей, зворотній зв’язок і аналіз.
108. Здатність керувати - це:
а) високий рівень здібностей керування;
б) здатність піддаватись впливу людей;
в) здатність виконувати вимоги чинників впливу в процесі своєї діяльності;
г) здатність піддаватись впливу оточуючого середовища.
109. Менеджери загального керівництва – це:
а) директори, голови правлінь, керівники філій, керівники виробничих підрозділів;
б) директори, голови правлінь, керівники спеціалізованих функціональних управлінь, департаментів;
в) директори, голови правлінь, президенти;
г) директори, голови правлінь, керівники служб, відділів, департаментів.
110. Лінійні менеджери – це:
а) керівники філій, представництв, виробничих підрозділів;
б) керівники філій, представництв, спеціалізованих функціональних управлінь;
в) керівники філій, представництв, департаментів, президенти;
г) керівники філій, представництв, підрозділів усіх рівнів управління.
111.Функціональні менеджери – це:
а) керівники спеціалізованих функціональних управлінь, філій, представництв, виробничих підрозділів;
б) керівники спеціалізованих функціональних управлінь, голови правління, директори, керівники відділів маркетингу, головні спеціалісти;
в) керівники спеціалізованих функціональних управлінь, департаментів, служб, головні спеціалісти, керівники відділу маркетингу, економіки...;
г) керівники спеціалізованих функціональних управлінь, директори, керівники філій, представництв, голови правління.
112. А.Файоль під адміністративною функцією підприємства розумів:
а) планувати, розробляти, контролювати, узгоджувати;
б) передбачати, організовувати, контролювати, планувати;
в) передбачати, організовувати, розпоряджатися, узгоджувати, контролювати;
г) планувати, розпоряджатися, вибирати, узгоджувати, контролювати.
113. Децентралізація характеризується:
а) кількістю підлеглих; кількістю спеціалізованих служб;
б) кількістю рівнів ієрархії;
в) узгодженням функцій між членами трудового колективу;
г) критичним аналізом прийняття рішень на рівнях ієрархії.
114. Керівник виконує основні функції:
а) планування, організація, узгодження і розв’язання конфліктів, контроль;
б) відбір, організація, планування, узгодження, прийняття рішення;
в) планування, генерація ідей, узгодження конфліктів, контроль;
г) організація, відбір та генерація ідей, прийняття рішення.
115. Менеджер організації – це:
а) одноосібний керівник, функціональний організатор, організатор праці та процесу управління;
б) організатор трудового колективу, праці та управління, навчання персоналу, провідник інноваційних технологій, технічного прогресу;
в) організатор трудового колективу, одноосібний керівник, недостатньо-професійно компетентний;
г) слабкий організатор, організатор навчання персоналу, організатор трудової активності працівників.
116. Контроль – це процес, який:
а) вимагає використання законної влади з метою нав’язування своєї точки зору;
б) деякою мірою підтримує іншу точку зору;
в) забезпечує досягнення поставленої мети;
г) вимагає управління й встановлення програми дій підлеглих.
117. Основні принципи керівництва:
а) розподіл праці, відповідальність, дисципліна, єдність владних повноважень, централізація, об’єктивність, єдність інтересів, справедливість;
б) розподіл праці, стандартів, певної лінії поведінки, централізація й делегування, ефективність і делегування, ініціатива;
в) самодисципліна, відповідальність, єдність владних повноважень, порівняння результатів зі стандартами;
г) відповідальність, справедливість, ефективність й оптимальність, обрання необхідної лінії поведінки.
118. А.Файоль визначив шість функцій підприємства у книзі „Вчення про управління”:
а) операції технічні, охоронні, організаційні, передбачення, стратегічного планування;
б) операції технічні, комерційні, фінансові, з охорони, виконавчі, адміністративні;
в) операції технічні, адміністративні, комісійні, об’єктивні, узгоджуючі, фінансові;
г) операції технічні, адміністративні, облікові, комерційні, страхові, фінансові.
119. Виберіть найбільш обґрунтоване трактування щодо мистецтва керівництва та його завдань:
а) володіти методами управління;
б) володіти методами керівництва;
в) володіти умінням реалізувати методи управління як безпосередньо, так і в процесі використання методів керівництва;
г) володіти методами управління, керівництва, умінням реалізувати методи управління як безпосередньо, так і в процесі використання методів керівництва.
120. Методи адміністративного впливу – це:
а) методи, які базуються на владі керівника, на його правах, дисципліні та відповідальності;
б) методи, які базуються на взаємному адмініструванні, на безвідповідальності;
в) методи, які базуються на переконанні, на адміністративному впливові, на матеріальному заохоченні;
г) методи, які базуються на організаційному впливові, матеріальному заохоченні, на переконаннях.
121.Успішне адміністрування передбачає:
а) наявність чіткої структури організації;
б) визначення функцій працівників;
в) визначення прав та обов’язків працівників;
г) усі вище перелічені відповіді вірні.
122. Існує кілька видів відповідальності менеджера:
а) адміністративна, дисциплінарна;
б) дисциплінарна, матеріальна;
в) матеріальна, кримінальна;
г) адміністративна, дисциплінарна, матеріальна, кримінальна.
123. Методи духовного стимулювання підлеглих:
а) науково-пошукові, естетичні, матеріальні та моральні стимули;
б) критика та самокритика, науково-популярні, матеріальні стимули, стягнення, інформованість працівників.
в) науково-пошукові стимули, естетичні, моральні, критика та самокритика, стягнення, інформованість працівників.
г) інформованість працівників, самокритика, популярні стимули, матеріальні стимули.
124. Методи переконання – це:
а) вплив на наявні у працівника стимули з використанням логічних та психологічних прийомів з метою перетворення завдання у свідомий обов’язок, внутрішню потребу працівника виконувати доручення;
б) вплив на свідомість працівника з метою перетворення завдання у підсвідомість;
в) вплив на внутрішній стан працівника з метою переконати його сприймати сучасні завдання;
г) всі завдання невірні.
125. Існує декілька методів логічного доказу:
а) оптимальні, екстремальні;
б) психологічні, обгрунтовані;
в) індуктивні, дедуктивні;
г) інтерактивні, дедуктивні.
126. Стиль роботи менеджера розглядається як:
а) сукупність взаємовідносин між людьми, які допомагають вирішити проблеми;
б) сукупність найхарактерніших і стійких методів вирішення типових завдань і проблем, які виникають в процесі реалізації функцій керівництва;
в) сукупність нестандартних методів, які виникають у процесі реалізації функцій керівництва;
г) сукупність індивідуальних методів, які допомагають керувати людьми.
127. Види стилів керівництва:
а) авторитарний стиль, стиль невтручання, колегіальний стиль;
б) авторитарний стиль, демократичний стиль, ліберальний стиль;
в) одноосібний стиль, колегіальний стиль, стиль невтручання;
г) всі відповіді вірні.
128. Авторитарний стиль роботи полягає в тому, що:
а) менеджер замикає всі зв’язки на собі, а підлеглим надає мінімум інформації;
б) менеджер займається тільки найскладнішими і найважливішими питаннями, надаючи підлеглим вирішувати інші;
в) втручання менеджера у перебіг виконання завдань підлеглими є мінімальним.
129. Демократичний стиль керівництваполягає в тому, що:
а) менеджер замикає всі зв’язки на собі, а підлеглим надає мінімум інформації;
б) менеджер займається тільки найскладнішими і найважливішими питаннями, надаючи підлеглим вирішувати інші.
в) втручання менеджера у перебіг виконання завдань підлеглими є мінімальним.
130. Ліберальний стиль керівництва полягає в тому, що:
а) менеджер замикає всі зв’язки на собі, а підлеглим надає мінімум інформації;
б) менеджер займається тільки найскладнішими і найважливішими питаннями, надаючи підлеглим вирішувати інші;
в) мінімальне втручання менеджера у перебіг виконання завдання підлеглими.
131.Залежно від особливостей особистості менеджера й організаційних форм його роботи з підлеглими можна виділити й інші стилі керівництва:
а) дистанційний, контактний;
б) цілеспрямований, делегуючий;
в) дистанційний, делегуючий та цілеспрямований;
г) дистанційний, контактний, цілеспрямований та делегуючий.
132. Авторитет – це:
а) особа, яка має неформальний вплив на інших, заснований на знаннях, моральних засадах та досвіді;
б) особа, яка немає достатнього впливу на інших, не несе відповідальності за свої дії;
в) особа, яка має неформальний вплив на інших, не бере на себе найскладніших, найвідповідальніших обов’язків.
133. Авторитет менеджера – величина змінна:
а) авторитет може зростати під впливом різних чинників;
б) авторитет може знижуватись під впливом різних чинників;
в) авторитет може загубитись, коли переступає дозволені межі поведінки;
г) авторитет може зростати, знижуватись або ж взагалі втратитись.
134. Види інформації щодо менеджера:
а) виробнича, комерційна, технічна, адміністративна, економічна, кадрова;
б) виробнича, економічна, кадрова;
в) комерційна, технічна, кадрова;
г) адміністративна, технічна, економічна.
135. За своїм значенням для обґрунтування рішення інформацію поділяють на декілька видів:
а) законодавча, економічна;
б) нормативна, організаційна;
в) директивна, науково-технічна, економічна, організаційно-нормативна.
136. Інформація повинна бути:
а) достовірною, неефективною, змістовною, доступною для сприйняття;
б) достовірною, актуальною, своєчасною, змістовною, доступною для сприйняття;
в) достовірною, не завжди своєчасною, актуальною, доступною для сприйняття.
137. Вимоги до тексту документа:
а) об’єктивність, логічна послідовність, повнота викладення, якість викладення, точність опису;
б) свобода для суперечностей, переконливість викладу, типізація мовних засобів, етикет ділових паперів;
в) всі відповіді вірні.
138. До управлінських рішень менеджера ставлять такі вимоги:
а) цілеспрямованість, вибір головної проблеми, об’єктивність, компетентність, конкретність;
б) об’єктивність, послідовність, ясність, точність, переконливість викладу;
в) цілеспрямованість, об’єктивність, повнота викладення, компетентність, конкретність.
139. Управлінське рішення є:
а) найважливішим мобілізуючим елементом у функціонуванні системи управління організацією;
б) найслабшим мобілізуючим елементом у функціонуванні системи управління організацією;
в) найшвидшим мобілізуючим елементом у функціонування системи управління організацією.
140. За способом розробки й прийняття всі управлінські рішення поділяються на:
а) колегіальні та стратегічні;
б) тактичні та одноосібні;
в) колективні (колегіальні) та одноосібні.
141. За тривалістю дії управлінські рішення поділяються на:
а) стратегічні та перспективні;
б) тактичні та середньострокові;
в) оперативні та довгострокові;
г) стратегічні, тактичні, оперативні.
142. За характером і змістом управлінські рішення поділяються на три групи:
а) творчі рішення, рішення за аналогією, рішення, прийняті автоматично;
б) творчі, тактичні рішення та рішення за аналогією;
в) тактичні рішення, рішення, прийняті автоматично, стратегічні рішення.
143. За рівнем ієрархії управління, рішення можна поділити на:
а) рішення, що приймають на рівні організації, структурного підрозділу, первинного трудового колективу;
б) рішення, що приймають на рівні структурного підрозділу та організації;
в) рішення, що приймають на рівні організації та структурного підрозділу.
144. За сферою дії управлінські рішення поділяють на дві групи:
а) технологічні, технічні;
б) загальні, локальні;
в) економічні, адміністративні;
г) суспільні, фінансові.
145. Менеджерська практика визначила такі методи прийняття управлінських рішень:
а) послідовні, одинарні, неформальні;
б) колективні, кількісні, комплексні;
в) неформальні, колективні, кількісні.
146. Виберіть правильний вислів:
а) організація праці базується на суспільних законах;
б) організація праці базується на законах розподілу праці, закону кооперації праці, закону переміни праці;
в) організація праці базується на суб’єктивних організаційних принципах;
г) всі вислови правильні.
147. Праця менеджера бере участь у створенні матеріальних цінностей:
а) прямо і безпосередньо;
б) непрямо і безпосередньо;
в) прямо і не безпосередньо;
г) непрямо і не безпосередньо.
148. Предметом праці менеджера і спеціаліста є:
а) інформація;
б) матеріальні елементи виробництва;
в) інформація та матеріальні елементи виробництва.
149. Менеджер повинен:
а) систематично брати участь у вирішенні виробничих завдань;
б) вирішувати питання, які передбачені службовими повноваженнями;
в) регулярно спілкуватись з людьми, одержувати від них і передавати їм необхідну управлінську інформацію;
г) всі твердження вірні.
150. В чому полягають основні напрямки організації праці менеджера:
а) участь у вирішенні виробничих завдань;
б) організація особистої праці;
в) організація роботи з підлеглими;
г) всі твердження вірні.
151. Мета оперативного управління виробничими процесами полягає у :
а) забезпеченні організаційної стійкості всіх елементів системи, якою управляють, для своєчасного виконання завдань організації;
б) участі менеджерів усіх рівнів управління;
в) вирішенні всіх оперативних питань, управлінських рішень.
152. Стратегічне управління визначає:
а) ціль, структуру, обсяги виробництва на довгостроковий період;
б) ціль, структуру, обсяги виробництва на короткостроковий період;
в) ціль, структури, обсяги виробництва на середньостроковий період.
153. Є ряд принципів, які повинні здійснюватися при будь-яких формах розподілу функційміж менеджерами і працівниками. До них відносять:
а) чітке розмежування обов’язків і функцій між окремими службовими й конкретними виконавцями;
б) визначення відповідальності та прав кожного працівника за результати й наслідки діяльності;
в) створення надійної взаємодії в роботі між підрозділами (службами) й окремими виконавцями;
г) всі принципи вірні.
154. Делегування – це:
а) рівномірний розподіл прав та обов’язків між усіма працівниками;
б) передача повноважень і обов’язків від вищого рівня управління до нижчого або ж навпаки;
в) передача повноважень і обов’язків від вищого рівня управління до нижчого;
г)передача повноважень і обов’язків від нижчого рівня управління до вищого.
155. Делегування повноважень може бути:
а) функціональним і федеративним;
б) обов’язковим і імпульсивним;
в) вибірковим і федеративним;
г) обов’язковим і вибірковим.
156. Які етапи входять до процесу делегування відповідальності:
а) вибір завдання, що делегується; визначення умов делегування; процес виконання завдання, що делегується; контроль за результатами;
б) аналіз функцій, які виконує менеджер; вибір завдання, що делегується; визначення умов делегування; вибір виконавця; процес виконання завдання, що делегується; контроль за результатами;
в) аналіз функцій, що виконує менеджер; вибір завдання, що делегується; вибір виконавця; процес виконання завдання, що делегується; контроль за результатами.