НЕПОШИРЕНІ ПРИКЛАДКИ ПИШУТЬСЯ З ОКРЕМИМИ СЛОВАМИ ОКРЕМО, ЧЕРЕЗ ДЕФІС АБО В ЛАПКАХ

характер прикладки дефіс приклад
видова назва не ставиться місто Глухів, трава звіробій
родова назва ставиться звіробій-трава, Москва-ріка
узгоджуваний іменник, що має атрибутивне значення, виступає в ролі прикладки в постпозиції   ставиться дівчина-красуня, хлопець-богатир
якщо такий іменник виступає в препозиції до означуваного слова   не ставиться богатир хлопець, красуня дівчина
пояснювальний іменник і прикладка можуть мінятися місцями   ставиться учитель-фізик, художник-пейзажист
прикладки входять до складу термінів   ставиться гриб-паразит, льон-довгунець
  У лапках пишуться поширені і непоширені прикладки, назви газет, журналів, фільмів тощо: журнал «Українська мова та література в школі», газета «Слово».

 

 


Д о д а т о к - другорядний член речення, що означає об’єкт, на який спрямована чи поширюється дія або ознака, знаряддя дії. Відповідає на запитання непрямих відмінків.  


Диференційні ознаки
другорядний член речення
виражає об’єктні семантико-синтаксичні відношення
виражається найчастіше іменниками в непрямих відмінках або їх еквівалентами
стоїть після опорного слова
поєднується з опорним словом підрядним зв’язком керування, рідше - прилягання

суб’єкт дії: збудований робітниками,обмитий дощем
Семантичні відтінки
об’єкт, що є результатом дії: збудували дім, написав листа
об’єкт, на який спрямована дія: садимо дерева, мріємо про майбутнє
знаряддя чи засіб дії: зробити своїми руками,скріпити нитками
предмет порівняння з чимось або ознакою:вищий за вас, гірший за інших, кращий від мене
об’єкт виміру: відро води, чашка кави

дієприкметників та слів категорії стану: занурений у роботу, приємно батькам
дієслова: Я до тебе прийду через гори і доли (М.Петренко)
Залежить від
віддієслівного іменника:виховувати любов до природи

Додаток виражається
  Вітряки намотують на крилабабине літо
  Побачитипотік машин
  Закупитипальне, запросититретього
Чекавна мене, прийшов разомз нами
  Наказавзупинитися,запропонуваливідпочити
  Читатикнигу,подорожуватиз другом
Іменником у непрямому відмінку
Займенником
Інфінітивом
Субстантивованою частиною мови
Синтаксично нерозкладним словосполученням
Фразеологізмом

 

Додаток буває
П Р Я М И Й
Н Е П Р Я М И Й

 

 


означає предмет, на який безпосередньо спрямована дія і охоплює його повністю  
означає побічний об’єкт дії (стану чи ознаки)
Виражається
1) формою зна­хідного відмінка без прийменника: І я згадав своє село (Т.Шевченко); 2) формою родового відмінка: - коли позначає частину від цілого: витяг з торбинки хліба - у заперечних конструкціях із часткоюне: не прочитав книги - у сполученні зі словами жаль, шкода: шкода часу, жаль втрачених днів; - коли літературними є паралельні форми родового та знахідного відмінка: співав пісні - співав пісень  
  іменниками чи іншими субстантивованими словами у формі знахідного відмінка з прийменником або у формах інших непрямих відмінків як з прийменниками, так і без них: Не говори Про кольори, Про тони і півтони(В.Мордань)

 

 

О б с т а в и н а - це другорядний член речення, що ха­рактеризує дію або ознаку з точки зору їх якості, кількості, інтенсивності, місця, часу, мети й причини. Далекий острів заліг хмарою в небі (М.Коцюбинський).    
ОБСТАВИНА МАЄ ТАКІ ДИФЕРЕНЦІЙНІ ОЗНАКИ
ОБСТАВИНИ МОЖУТЬ ВИРАЖАТИСЯ
· є другорядним членом речення; · виражає обставинні семантико-синтаксичні відношення; · виражається прислівниками, дієприслівниками, прийменниково-іменниковими формами та інфінітивом; · у реченні може займати різну позицію, найчастіше – постпозицію; · пов’язується з головним словом підрядним зв’язком прилягання або керування; · залежить найчастіше від дієслова, а також прикметника і предикативного прислівника (слова категорії стану).  
· прислівниками: Степами гомін ходить уночі (М.Рильський). · дієпри­слівниками: Сипав сніг, закриваючи білою сіткою далечінь (М.Коцюбинський). · іменниками: Над озером пливла м’яка й тендітна тиша (М.Хвильовий). · інфінітивами: підуучитися, сів їсти,лігпоспати · фразеологізмами й синтаксично нерозкладними словосполученнями: працюватизасукавши рукава,зробитияк кіт наплакав  

 

 

 

 


Обставини за значенням
Відповідають на запитання всу­переч чому? Означають обставину, усупереч якій відбу­вається дія. Незважаючи на всі розказані Іваном страхи, Соломії трохи розвиднілось (М.Коцюбинський).      
Відповідають на запитання за якої умови? Не знайшовши броду, не лізь у воду (Н. тв.)      
Відповідають на запитання чому? з якої причини? Означають причину настання дії чи озна­ки: 3кохання плакав я, ридав (П. Тичина).    
Відповідають на питання доки? допоки?До самогоранку горів у нас вогонь на курені над Десною (О. Довженко).
Відповідають на питання коли?Я завтра вранці за кордоном буду (В.Ткаченко).
Відповідають на питання куди? звідки? Мені в дорогу вирушать пора (В.Ткаченко)
Відповідають на питання де? Життя кругом, як поле, розляглося (В.Сосюра)
Відповідають на запитання для чо­го? з якою метою? Вказують на мету виконання дії: Для радості, для щастя – ось для чого приходить людина в життя, ось для чого тільки й варто народжувати її на світ (О.Гончар).  
Відповідають на запитан­ня наскільки?, як?, якою мірою? Характеризують дію чи ознаку за ступенем і мірою їх вияву. У ролі обставин цієї групи виступають слова на зразок: дуже,трохи, ледве, надзвичайно, вщерть, вволю, дотла, догола, до нит­ки, разів шість, тричі, цілий тиждень тощо: Сповнилось серце ущерть (Леся Українка)  
Відповідають на запитання як? Означають якість дії, стану, ознаки та спосіб їх вияву: Я іду, і в’ються спогади незримо(В.Сосюра)  
Способу дії
Міри і ступеня
Місце дії
Напрям руху
Час, у який відбувається дія
Вихідний або кінцевий момент виконання дії
Мети
Часу
Місця
Причини
Умови
Допусту

В и р а ж е н і і м е н н и к о м
 
Розрізняй
Увага !
Д о д а т о к
О з н а ч е н н я
О б с т а в и н у
Обставина
Додаток
?
Передає просторове, часове чи інше обставиннезначення
Іменник передає значення об’єкта, на який спрямована дія
Він. сидів на березі (де?) - обставина; 3 ко­хання плакав я, ридав (з якої причини?) - обста­вина; Він повернувся до Києва (куди?) - обставина.  
Він сидів на стільці (на чо­му?) - додаток; Усі сміялися з його кохання (з чого?) - додаток; Він звик до Києва (до чого?) - додаток.  

Означення
Додаток
?
Іменники втрачають значення предметності і можуть виражати: а) належність: подарунок сестри, тобто сестрин; б) ознаку за матеріалом: квіти з паперу, тобто паперові; в) ознаку за призначенням: приладдя для письма, тобто письмові; г) ознаку за місцем розташування: табір на морі, тобто морський; ґ) ознаку за напрямом: двері до кімнати, тобто кімнатні; д) зовнішню чи внутрішню ознаку: дівчина з карими очима, тобто кароока.
Відноситься до іменника, що має віддієслівне походження: будувати будинок - будівництво будинку, бажати перемоги - бажання пе­ремоги, обороняти Київ - оборона Києва. Відносяться до іменника, який означає керівника, власника, виконавця, автора: директор заводу, автор книги, власник машини (у словосполученнях же робітник заводу, книга автора, машина власника залежні слова розцінюються як означення).  
У реченні можуть виступати як означенням, так і додатком прийменникові словосполучення на зразок: пісняпро море, спогадипро дитинство, упевненістьв успіхові, дружба з Петром, відроз водою.  

ОДНОСКЛАДНІ РЕЧЕННЯ

ОДНОСКЛАДНИМИ називаються такі речення, у яких суб’єкт і предикат думки виражаються одним головним членом речення, співвідносним із підметом чи присудком двоскладного речення.

ТИПИ ОДНОСКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ
Д І Є С Л І В Н І
І М Е Н Н І
НОМІНАТИВНІ
ОСОБОВІ
БЕЗОСОБОВІ
ІНФІНІТИВНІ
Означено-особові
Неозначено-особові
Узагальнено-особові

 

Двоскладні речення із займенниковими підметами менш експресивні: Я пригорнусь до тебе піснею і яворами (Д.Павличко)
В односкладних реченнях вся увага зосереджується на дії, на виділенні дієслова, що надає висловленню виразності, динамічності. Такі речення, як правило, експресивні, емоційно забарвлені: Любіть життя, шануйте кожен день (П.Воронько)  
Позначають дію, яка виконується конкретною особою – мовцем або його співбесідником
Означено-особові односкладні речення
Дієсловом 1-ї чи 2-ї особи однини чи множини дійсного способу: Живу без слів (В.Крищенко); О, друзі, розкриємо книги – життя невгасимого твір (П.Усенко).
Головний член виражається лише особовими формами дієслова
Дієсловом 2-ї особи однини чи 1-ї та 2-ї особи множини наказового способу: Не бійсядосвітньої мли (Л.Українка); Не забувайте незабутнє, воно вже інеєм взялось (Л.Костенко).
Означено-особові речення синонімічні із двоскладними

Позначають дію, яка виконується неозначеною особою
Неозначено-особові односкладні речення
Дієсловом 3-ї особи множини теперішнього часу дійсного способу: Їх (квіти) дарують друзям в урочисті дні (з газ.)
Головний член виражається такими формами дієслова
Дієсловом у формі множини минулого часу дійсного способу: Бо мене хоч били, добре били, а багато дечому навчили (Т.Шевченко).
Неозначено-особові речення синонімічні із двоскладними
Двоскладні речення означають дію і конкретного її виконавця: Унизу по яру розкотилисьбіленькі хатинки (В.Винниченко)
У неозначено-особових реченнях головну увагу зосереджено на самій дії, а не на дійовій особі. Їх використовують тоді, коли дія стосується багатьох осіб, перелік яких зайвий або неможливий, або коли особа невідома: Мене любили, я любив – і це найбільше в світі щастя (Я.Стельмах).

 

І тип Прислів’я, крилаті вислови повчального характеру та викривального змісту: Удосвіта встанеш – більше діла зробиш (Н. тв.)
ІІ тип Передають дію або стан самого мовця: В ці дні бажаєш світ щасливий черпнути відрами до дна і сміло сіяти на ниві багатство ярого зерна (Я.Стельмах).
Позначають дію, яка стосується узагальненої особи, будь-кого
Узагальнено-особові односкладні речення
Дієсловом 2-їособи однини, рідше – множини дійсного та наказового способу: Радій хлібові не в полі, а в стодолі. Спите, а хліб цвіте. (Н.тв.)
Головний член виражається такими формами дієслова
Дієсловом 1-ї особи множини: Як дбаємо, так і маємо. (Н.тв.)  
За ступенем узагальнення поділяються на 2 типи
Дієсловом у формі чоловічого роду минулого часу: Молотив цілий день, а віяти нічого (Н.тв.)
Дієсловом 3-ї особи однини і множини: Решетом воду не носять (Н.тв.)

Позначають дію або стан, що мислиться незалежно від активного діяча чи носія стану
Безособові односкладні речення
Безособовими дієсловами, що означають: · природні явища : Мжичило й мжичило(Є.Гуцало); · фізичні і психічні стани людини: Рана гоїлася, і Петралихоманило(М.Іщенко); · наявність чи відсутність чогось: Бракує впевненості; · дії невизначених сил чи обставин: Йому щастить. Мені поталанило.  
Головний член виражається
Особовим дієсловом, ужитим у безособовому значенні на означення станів природи, людини, процесів сприймання, мислення, мовлення: Пахло талою землею (А.Головко); Потемніло, завітрило, закрутила курява (С.Васильченко).
Безособовими формами на -но, -то: Вже пройдено стільки, а пісні немає (Л.Талалай) Із можливого в чудесне перекинутомости (М.Рильський)  
Словом категорії стану(предикативним прислівником) Страшно і радісно йому Предикативні прислівники часто сполучаються з дієсловом-зв’язкою чи інфінітивом: Дітям спочатку булодужечудно (М.Коцюбинський). Йому було приємно відчувати, що тут покладено силу його турбот… (І.Микитенко).
Предикативними словами іменникового походження (кількість таких слів незначна: страх, жаль, сором, шкода, гріх, охота, час, пора тощо): Шкода згаяного часу. Мені тебежаль.  
Предикативним словом типу треба, потрібно, можна, необхідно, доцільно: Для мене багато не треба, щоб ласку і добрість пізнати... (Д. Луценко).
Дієсловом Є (було, буде): І на оновленій землі врага не будесупостата (Т.Шевченко)  
Заперечним предикативним словом нема:Буря, пітьма, стежки нема(Л.Забашта) Повторювальним сполучником ні-ні (його можна замінити словом нема): Ні хліба, ні води в цьому домі.  

Однак специфіка інфінітивних речень полягає в тому, що можливість синоніміки мовцями використовується рідко: інфінітивні речення здебільшого функціонують з афористичним змістом, набирають значення закличності, спонукальності й цим поповнюють арсенал фразеологізмів як образних й експресивних засобів стилістичного синтаксису.
- неможливість дії. Головний член завжди виступає з часткою не: Не закувати в кайдани ідею (Л.Забашта); - неминучість дії або стану (це стверджувальні або заперечні речення): Бійцям не забути ті довгі роки. - категоричний наказ: Мечем до нього прорубатипуть; - побажання: Учитися вдихати шум віків!  
- бажанудля того, хто говорить, дію: Відпочити б з дороги, пообідати б смачно. - пораду або бажанняперебувати в якомусь стані, доцільність певної дії: Твоїми б, Якиме, устами та мед пити.  
Вказують на можливу або неможливу, необхідну або неминучу дію
Інфінітивні односкладні речення
Незалежним інфінітивом без частки би (б) або з часткою би(б) А слова дружнього за гроші не купити (М.Рильський); Запросити б друзів до хліба-солі – і живих, і мертвих у далекім полі (А.Малишко).
Головний член виражається
Інфінітивні речення без частки би (б) виражають
Інфінітивні речення з часткою би (б) виражають
Не слід плутати з інфінітивними реченнями безособові з безособово-предикативним словом і залежним від нього інфінітивом: Мені треба їхати на вокзал (безособове) – Їхати на вокзал (інфінітивне)  
Увага !
Інфінітивні речення можуть виступати синонімами як з односкладними: Погасити вогні – Погасіть вогні; так і з двоскладними реченнями: Його «Кобзар» нікому не спалить (М.Рильський) - Його «Кобзар» ніхто не спалить.  

    Називаючи предмет, вони стверджують факт його існування: Ущелина. Потік. Тропа. Граніт. Безодня. Високості. І тьма – твій кінь – і тьма сліпа (Л.Первомайський).
  Значення буття доповнюється вказівкою на предмети і явища, що передається частками ось, он, от: Ось ваш тихий порт (П.Тичина).
Стверджують наявність існування явищ, подій або предметів
Номінативні односкладні речення
Іменником І згадується Дорошеві… Ніч. Мороз. Сніг… (Г.Тютюнник)
Головний член співвідносний з підметом двоскладних речень і може виражатися
Буттєві власне номінативні екзистенційні
Вказівні
Номінативні речення бувають поширеними: Білий сніг. Криштальні дзвони. Хуртовини сміх (А.Листопад) і непоширеними: Ніч. Номінативне речення не може поширюватися обставинами, оскільки обставина передбачає наявність дієслова-присудка. Через це речення типу Під горою село; День надворі є неповними двоскладними з пропущеним дієслівним присудком. Номінативне речення, поширене означенням, треба відрізняти від двоскладного. Темна ніч – номінативне. Ніч темна – двоскладне, де темна є іменною частиною складеного присудка. Розрізняти номінативні й двоскладні речення допомагає порядок слів (у номінативному прикметник стоїть перед іменником, у двоскладному прикметник - після іменника).    
Увага !
Займенником Зимовий вечір. Тиша.Ми...(П.Тичина)
Субстантивованою частиною мови Ніч… Дорога… Двоє…
Словосполученням Довгождана пилюка квітневих доріг (О.Гончар)
За значенням
Ствердження наявності предметів або явищ поєднується з їх емоційною оцінкою: Літо. Сад. Яка спекота! (М.Подолян)
Оцінні
Розрізняй!