Місце науки “регіональна економіка” в системі наукових дисциплін, її зв’язок з іншими науками
Регіональна економіка як наука про зародилася в надрах економічної і соціальної географії, яка вивчає розміщення виробництва в цілому та його окремих галузей, суспільний і територіальний поділ праці й територіальну організацію господарства.
Економічна географія як наука здобула право на існування завдяки працям М. В. Ломоносова. До середини XIX ст. вона мала фактично довідковий характер, а науково-пізнавальною стала лише тоді, коли у своїх дослідженнях почала спиратися на закони економічної теорії.
За змістом наука про регіональну економіку близька до економічної географії тому, що у них один і той самий об'єкт вивчення. Але вони не тотожні. Якщо економічна географія вивчає переважно стан продуктивних сил на якийсь конкретний момент, відповідає на питання “де й чому саме тут?”, то для регіональної економіки важливіший економічний результат територіальної організації продуктивних сил, ефективність розміщення виробництва. Для регіональної економіки важливіше питання: “Як саме?” Тому важливим розділом регіональної економіки як науки є вивчення закономірностей і принципів РПС. Під принципами РПС розуміють економічну політику, яка спирається на пізнання закономірностей і факторів розміщення.
Разом із тим теорія і розвиток науки базується на загальних економічних законах і категоріях, які вивчає й визначає економічна теорія. Тому, що РПС повинно здійснюватися за законами, керуючись якими, можна досягти максимального економічного й соціального ефекту при мінімальних витратах.
Основним законом, який визначає характер регіональної економіки, є закон економії суспільної праці, згідно з яким найвища продуктивність праці забезпечується завдяки зниженню її затрат на подолання просторового розриву між окремими елементами виробництва, що дає змогу набагато збільшити відстань перевезення готової продукції від виробника до споживача.
Дослідження в галузі регіональної економікизумовлені тим, що райони споживання вироблюваної продукції не збігаються з районами її виробництва через значне територіальне розосередження запасів сировини, палива й робочої сили. Існують значні просторові відмінності в грунтово-кліматичних умовах, від яких залежить спеціалізація аграрного сектора економіки, що не завжди відповідає інтересам споживачів.
Сучасна економіка регіонів лише певною мірою є результатом територіального поділу праці, зумовленого економічними, соціальними, природними й національно-історичними особливостями та географічним положенням окремих районів. В України існує територіальна диференціація просторового розподілу населення й засобів виробництва, а тому суспільство витрачає великі кошти на транспортування сировини, палива й готової продукції внаслідок територіальної віддаленості елементів виробництва. Для того щоб удосконалити розміщення виробництва, необхідно здійснити комплекс противитратних заходів, зокрема, зменшити транспортні витрати.
Регіональна економіка широко використовує результати наукових досліджень галузевих економік, фінансів, економіки праці, економічної історії, економіки природокористування, економічної статистики, економічної кібернетики, економічної і соціальної географії, картографії та ін. Ці дисципліни забезпечують науку про регіональну економіку насамперед інформацією, методами досліджень, показниками, що характеризують параметри економічного процесу. Регіональна економіка, у свою чергу, збагачує інші економічні науки власними категоріями, інформацією про регіональні економічні характеристики і має першочергове значення для територіального планування та формування цільових галузевих і територіальних комплексних програм.