РОЗДІЛ V. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Для того щоб вивчити історію українського права та успішно скласти іспит, студентам слід оволодіти методикою самостійної роботи, правильна організація якої дає можливість раціонально використовувати вільний час, поглиблювати і систематизувати свої знання, підвищувати результативність їх засвоєння.

У вивченні історії українського права використовуються різні форми самостійної роботи: конспектування й опрацювання лекційного матеріалу, робота над першоджерелами та літературою, написання реферату, підготовка до семінару, заліку та іспиту.

У своїй роботі студент повинен керуватися Програмою курсу «Історія українського права». В програмі визначений зміст предмету, мета, завдання навчального курсу, вказана необхідна та додаткова література, рекомендована для поглибленого оволодіння навчальним матеріалом.

Провідна роль у засвоєнні навчальної дисципліни належить лекціям, в яких систематизовано подається наукове висвітлення основних проблем з історії українського права. Лекції допомагають студентам в самостійній роботі над правовими пам’ятками, джерелами, матеріалом підручників та навчальних посібників. Якість засвоєння змісту лекції значною мірою зумовлена умінням слухати, зацікавленістю і прагненням опанувати лекційний матеріал.

Лекцію необхідно не тільки уважно слухати, а й обов’язково конспектувати. ЇЇ не потрібно записувати дослівно, оскільки така робота є механічною і тому не сприяє творчому осмисленню матеріалу. Занотовувати необхідно лише головні ідеї, концептуальні положення та висновки, докази, аргументи. Викладач вказує на чому слід зосередити увагу, що потрібно додатково вивчити та зміст яких понять засвоїти.

Законспектовану лекцію необхідно опрацювати: уточнити її зміст, виписати із першоджерел цитати, підкреслити найбільш важливі положення, записати на полях додаткові факти, які відкриваються при самостійному опрацюванні теми, свої думки, зауваження, запитання. Обов’язково слід ознайомитися із запропонованими в навчальних, чи методичних посібниках питаннями для самоконтролю, заліку й іспиту з тим, аби зрозуміти, на що слід звертати основну увагу при опрацюванні рекомендованої літератури, аналізі правових пам’яток, джерел; матеріал яких суміжних дисциплін, що вивчаються на першому курсі, залучити для поглибленого опрацювання теми (деякі питання, або й теми можуть бути рекомендовані студентам для самостійного вивчення) тощо.

Перед наступною лекцією важливо відновити в пам’яті зміст попередніх тем і ознайомитися з літературою з теми наступної лекції. Все це полегшує засвоєння матеріалу і є запорукою змістовної підготовки до семінарського заняття.

Семінарив навчальному процесі, як правило, відбуваються після лекції. На семінарських заняттях опрацьовуються найважливіші теми курсу. Мета семінарських занять полягає у поглибленому вивченні, уточненні і узагальненні знань, отриманих на лекціях і під час самостійної роботи. Це активна форма навчального процесу, вид практичних занять, який передбачає обговорення, під керівництвом викладача, підготовлених студентами доповідей і повідомлень, чи проблемного, заздалегідь не підготовленого питання; участь студентів у дискусіях; виступи з доповненнями. Головним завданням семінарських занять є навчити студентів творчо-конструктивному стилю мислення: вмінню оперувати абстрактними поняттями і категоріями, самостійно розмірковувати над будь-якою проблемою, творчо й нестандартно її вирішувати.

При підготовці до семінарського заняття слід дотримуватися таких вимог:

1. Докладно ознайомитися з темою і планом заняття, питаннями, що виносяться на обговорення.

2 . Знайти і замовити в бібліотеці відповідні рекомендовані історичні правові джерела та літературу, насамперед обов’язкову.

3. Прочитати основну літературу і документальні джерела до кожного з питань семінару(обов’язково необхідно осмислити прочитане).

4. Законспектувати все, що необхідно для аргументованого виступу (цитати, типові факти, зміст основних понять і термінів, пов’язаних із обговоренням тощо).

5. Те ж саме зробити з додатковою літературою, маючи на меті уточнити окремі деталі того чи іншого питання.

6. Скласти план і текст виступу з кожного питання. Готувати план бажано на основі конспектів лекцій та матеріалу, що міститься у рекомендованій літературі до теми.

Для студентів-першокурсників пошук необхідних джерел і літератури може стати серйозною проблемою. Тому варто звернутися за допомогою до бібліографів, консультантів наукової бібліотеки які познайомлять з основами роботи в бібліотечних каталогах, допоможуть розібратися у бібліографічних покажчиках, знайти необхідну довідкову літературу.

Працюючи з текстом книги, слід дотримуватися таких вимог:

1.Не переписуйте цілі речення чи абзаци; краще виписуйте ключові думки, ідеї.

2. Затримуйте увагу на вступному реченні кожного абзацу, особливо коли це великі абзаци.

3. Не пропускайте так звані слова-сигнали: «отже», «підбиваючи підсумки»,«таким чином», «істотно» – вони застосовуються для того, щоб загострити увагу на найважливішому.

При підготовці до семінару (взагалі у самостійній роботі над вивченням історії українського права ) слід користуватися довідково-енциклопедичними виданнями, в яких можна знайти пояснення основних історичних та юридичних термінів, понять, визначень, концепцій; відомості про найважливіші події та факти загальної історії права; іменні чи систематизовані предметні покажчики, хронологічні таблиці, карти тощо. До переліку таких видань відносяться, наприклад, «Антология мировой правовой мысли»в п’яти томах (М.,1999); «Антологія української юридичної думки» в десяти томах ( К., 2002-2005); «Сучасна правова енциклопедія»(К.,2010); Шеститомна юридична енциклопедія (К.,2003) і т.п.

Питання чи проблеми, які виносяться на семінарське заняття повинні аналізуватися на тлі історії розвитку суспільства і держави та під кутом зору історичного і логічного в праві. Застосовуються різні форми обговорення: фіксований виступ з наступним ретельним аналізом, дискусії з окремих питань, запитання-відповіді, заслуховування і обговорення рефератів з окремих аспектів проблеми, що вивчається.

Доповідачу необхідно чітко сформулювати тему або питання виступу, з’ясувати актуальність обговорюваної проблеми, визначити її місце і роль серед інших проблем курсу, значення набутих знань для кваліфікації юриста; розкрити зміст понять і категорій, якими доповідач буде оперувати у своєму виступі; сформулювати мету і завдання виступу.

Доповідь завершується обґрунтованими висновками, які кореспондуються з поставленими метою і завданнями. Рекомендується не читати записане, а користуватися ним лише тоді, коли необхідно навести цитату, статистичний чи фактичний матеріал. Фіксований виступ на семінарі розрахований на 7-10 хвилин.

Студенти зобов’язані уважно слухати доповідача, виступати, доповнювати, уточнювати, задавати питання. Якщо студент виступає не першим з питання, яке обговорюється, бажано дати оцінку попереднім виступам. Добре, коли на семінарі виникають дискусії, суперечки з питань, які обговорюються, що сприяє кращому засвоєнню матеріалу.

Завершується семінарське заняття загальними висновками по темі, з обов’язковою оцінкою ходу та результатів обговорення проблеми, виступів, доповнень.

Консультаціїпроводяться на кафедрі, як правило згідно із затвердженим графіком. Корисно відвідувати їх регулярно протягом навчального року. На консультаціях викладач допоможе розібратися у питаннях, які обов’язково виникають під час самостійної роботи над темою. Багато уваги на консультаціях відводиться формуванню у студентів навичок самостійної роботи з рекомендованою літературою, ознайомленню з методикою підготовки рефератів і доповідей.

Однією з найпоширеніших форм самостійної роботи над курсом історії українського права є підготовка рефератів, яка сприяє формуванню навичок дослідницької роботи. Готуючись до їх написання, необхідно обрати тему, скласти план, підібрати і вивчити літературу. У викладенні матеріалу дотримуватися логічної послідовності. Реферат повинен містити узагальнення і висновки, правильно оформлений список використаних джерел.

У вступі до реферату обов’язково необхідно обґрунтувати вибір теми – вказати чому виникла необхідність у вивченні та висвітленні реферованої теми, а також визначити мету її вивчення та завдання, які автор прагне розв’язати. В основному викладі матеріалу головну увагу слід зосередити на головних аргументах, фактах, подіях. Вони мають бути підкріплені посиланнями на правові джерела, чи результати монографічних досліджень.

У висновках -необхідно підсумувати викладене з обов’язковими аргументами про корисність проведеної роботи. Висновки мають бути лаконічними, конкретними, логічними, зрозумілими та демонструвати зв'язок історичного матеріалу із сучасністю.

При складанні списку використаних джерел слід дотримуватися правил бібліографічного опису документів.

Підсумком самостійної роботи студента під керівництвом викладача є іспит. Рекомендуємо активно використовувати передекзаменаційні консультації, які проводить викладач згідно із затвердженим графіком. Безпосередньо на іспиті необхідно скласти план відповіді, продумати її зміст, сформулювати найбільш важливі тези. Відповідь має бути чіткою, лаконічною, розкривати сутність питання. Високої оцінки заслуговує уміння студента переконувати, аргументовано висловлювати свої думки.

Відповідь студента оцінюється:

– на «відмінно», якщо він твердо засвоїв програмний матеріал, продемонстрував глибоке та всебічне знання правових пам’яток та історичних джерел, уміння послідовно, логічно та аргументовано викладати матеріал, аналізувати історичні факти і події, робити порівняльну характеристику різних думок, історичних подій та процесів, обстоювати власні погляди на ту чи іншу проблему, робити правильні й достатньо аргументовані висновки й узагальнення, чітко і правильно відповідати на додаткові запитання;

– «добре», якщо він засвоїв програмний матеріал, вивчив основні джерела, уміє послідовно та логічно викладати матеріал, робить в основному правильні та аргументовані висновки й узагальнення, але разом з тим допускається окремих неточностей при висвітленні проблеми чи, відповідаючи на додаткові запитання, що свідчить про недостатньо глибоке засвоєння програмного матеріалу;

– ,,задовільно”, якщо існують суттєві прогалини в знанні програмного матеріалу. При викладенні матеріалу студент не послідовний, припускається помилок, наводить неправильні формулювання, у відповідях на додаткові запитання –невпевнений, не володіє фактами, не аргументує сказане.

– ,,незадовільно”, якщо студент має суттєві прогалини у знаннях, не знайомий із основним змістом правових памяток, джерел, відповідає на запитання непослідовно, нелогічно, без належної аргументації, припускається суттєвих помилок у висновках, плутається у фактах, не може відповісти на поставлені викладачем додаткові запитання.

Наведена методика самостійної роботи розрахована на тривалу працю і орієнтована на очікувані позитивні результати.

ПІСЛЯСЛОВО