Методи переходу на випуск нової продукції
| Вид методу переходу | Характеристика | Графічна інтерпретація | Розрахунок періоду переходу на випуск нового продукт (tпер) | |
| Послідовний метод | Перервно-послідовний метод | Цей метод припускає, що після припинення випуску застарілого виробу на тих же виробничих площах, які були зайняті його виготовленням, виконуються роботи з перепланування й монтажу технологічного устаткування й транспортних засобів, і лише після їх завершення починається освоєння виробництва нового виробу. Тривалість цих робіт і визначає мінімальний час зупинення виробництва, протягом якого не випускають як застарілі, так і нові вироби. | 
 – застарілий виріб;
 – новий виріб.
| tпер = t1 + t2 + Δt, де t1 – період зняття з виробництва застарілого товару; t2 – період освоєння виробництва нового товару; ∆t – мінімальна величина часу зупинки виробництва |
Продовження табл.6.5
| Безперервно-послідовний метод | Характерний тим, що випуск освоюваного виробу починається відразу ж після припинення випуску виробу, що знімається з виробництва. Хоча й для цього варіанта зазвичай характерні втрати в сумарному випуску виробів; вони можуть бути зведені до мінімуму за рахунок забезпечення високих темпів наростання випуску освоюваного виробу. Ці витрати менші, ніж за перервно-послідовного варіанта освоєння, отже, менші й умовно-постійні витрати, що доводяться на одиницю виробу. Однак цей варіант переходу потребує високого ступеня закінченості робіт з ТПВ нового виробу до початку його освоєння. | |||
| Паралельний метод |  Виробництво нової продукції здійснюється за допомогою поступового заміщення продукції, що знімається з виробництва, освоюваною. У цьому випадку одночасно зі скороченням обсягів виробництва старої моделі відбувається наростання випуску нової. Цей метод найчастіше застосовують у машинобудуванні як у масовому, так і в серійному виробництві. Основна перевага його порівняно з послідовним методом полягає в тому, що вдається значно скоротити або навіть виключити втрати в сумарному випуску продукції при освоєнні нового виробу.
|
– застарілий виріб;
– новий виріб.
| tпер = t1 + t2 - tс, де t1 – період зняття з виробництва застарілого товару; t2 – період освоєння виробництва нового товару; tс – час перебування у виробництві як застарілого, так і нового виробу. | |
Продовження табл. 6.5
| Паралельно-послідовний метод | На підприємстві створюються додаткові дільниці, на яких починають освоювати новий виріб – спрацьовуються технологічні процеси, провадиться кваліфікаційна підготовка персоналу, організовується випуск перших партій нової продукції; у цей початковий період освоєння в основному виробництві триває випуск виробів, що підлягають заміні. Після завершення початкового періоду освоєння відбувається короткочасна зупинка як в основному виробництві, так і на додаткових ділянках, протягом якої переплановують устаткування в основному виробництві й на тимчасових ділянках, при цьому устаткування останніх передається в основне виробництво. Після завершення цих робіт організовують випуск нової продукції в основному виробництві. Недолік цього методу переходу – можливі втрати в сумарному випуску продукції за час зупинки виробництва й протягом наступного освоєння нового виробу, до того ж потрібні додаткові площі для організації тимчасових дільниць. Однак проведення початкових етапів освоєння на тимчасових дільницях дозволяє пізніше, під час розгортання випуску, забезпечити високі темпи наростання виробництва нового виробу. Метод застосовують в умовах масового виробництва під час освоєння нової продукції, що істотно відрізняється за конструкцією від процесу зняття з виробництва. Використання цього методу переходу може призвести до втрат у сумарному випуску продукції за час зупинки виробництва й протягом початкових періодів освоєння нового виробу. Однак дозволяє забезпечити високі темпи наростання виробництва нового виробу. | 
– застарілий виріб;
– новий виріб.
| tпер = t1 + t2 + Δt, де t1 = tрез., tрез. – тривалість випуску партій продукції на окремо організованих дільницях; t2 – період освоєння виробництва нового товару; ∆t – мінімальна величина часу зупинення виробництва |
Джерело: складено на основі [73]