Облік покриття постійних затрат з відносними прямими затратами
До головних характеристик даного методу можна віднести такі:
1. Розробляється ієрархія об’єктів затрат, яка включає в себе
напрямки діяльності, центри відповідальності, види затрат, види
продукції, причому усі затрати є прямими для будь-якого об’єкта.
2. Затрати поділяють на такі групи:
— прямі і непрямі для заданого об’єкта (наприклад, продукція,
центр затрат);
— постійні і змінні щодо обсягу діяльності;
— грошові і негрошові;
— за факторами, які визначають величину затрат(наприклад,
чисельність персоналу, виробничі площі).
Перевагами методу обліку покриття постійних затрат з відно-
сними прямими затратами є:
— відсутність необхідності розподілу непрямих постійних за-
трат;
— усі затрати розглядаються як прямі, що дає більші можли-
вості для контролю;
— наявність інформації для оптимізації структури випуску в
умовах обмежених ресурсів.
Недоліки цього методу зводяться до таких моментів:
— важко здійснювати оцінку запасів;
— не завжди можна знайти об’єкт обліку, для якого затрати є
прямими;
— складність методу.
4. Облік планових граничних затрат
Основні риси обліку граничних планових затрат зводяться до наступного:
• Даний метод обліку затрат на відміну від усіх попередніх ці-
єї системи використовує не фактичні, а планові значення.
• На відміну від обліку за повною плановою собівартістю фак- тичні затрати порівнюються з плановими лише у змінній, але не у постійній частині.
• Порівняння планових і фактичних значень здійснюють та-
ким чином:
1. Розраховують планові затрати за центрами затрат.
2. Планові затрати поділяють на постійні і змінні.
3. Планову ставку змінних затрат обчислюють за формулою
(Сп зм):
Сп зм = Зп зм : Оп, (3.18)
де Зп зм — планові змінні затрати,
Оп — плановий обсяг.
4. Розрахункові планові змінні затрати визначають за форму-
лою(Зр п):
Зр п = Сп зм · Оф, (3.19)
де Оф — фактичний обсяг.
5. Відхилення за рахунок норм і цін обчислюють за форму-
лою (Вн ц):
Вн ц = Зф – Зр п, (3.20)
де Зф, Зр п — фактичні і розрахункові планові затрати відповідно.
6. Проводять аналіз постійних затрат.
Визначають продуктивні постійні затрати (Зп прод):
Зп прод = Зпп · Оф : Оп, (3.21)
де Зпп — планові постійні затрати,
Оф, Оп — фактичний і плановий обсяги відповідно.
7. Визначають непродуктивні постійні затрати (Зп непрод):
Зп непрод = Зпп: Оп · (Оф – Оп) (3.22)
8. Відхилення постійних затрат не відносять на конкретні центри затрат, а списують на результати діяльності усього під- приємства.
До складу собівартості продукції включають лише змінні за-
трати.
Перевагами даного методу обліку затрат є усі ті, що відно-
сяться до всієї системи обліку за неповною собівартістю, а також
розширення можливостей для контролю порівняно з простим
«директ-костингом» та зрозумілість й наочність.
Недоліки цього методу обліку практично ті ж самі, що й у
простому «директ-костингу».
Охарактеризовані системи і методи обліку затрат на виробни-
цтво отримали значне поширення у зарубіжній практиці.
Щодо вітчизняного виробництва, то слід зазначити, що в се-
редині 90-х років ХХ століття питання обліку затрат на виробни-
цтво перейшли у компетенцію управлінського обліку, методика
організації і ведення якого перебувають нині у віданні безпосе-
редньо конкретних підприємств і організацій, які самостійно ви-
рішують питання вибору і використання на практиці того чи ін-
шого методу обліку затрат.
Управлінський облік тісно пов’язаний з калькуляцією, тобто
економічними та інженерно-економічними розрахунками собіва-
ртості окремих видів продукції, окремих деталей, вузлів. Кальку-
ляція необхідна для обґрунтування цін на продукцію, визначення
прибутку, рівня рентабельності, порівняння собівартості продук-
ції, яка виробляється на різних підприємствах.
Контроль за формуванням собівартості продукції передбачає
таку систему інформації, яка при невеликих витратах повністю
забезпечує апарат управління необхідними даними для прийн-
яття управлінських рішень. Найбільш ефективною вважається
система інформації про об’єкт спостереження, яка базується на
фіксації і аналізі відхилень від прогнозних (планових) парамет-
рів об’єкта.
У зв’язку з цим виникає необхідність планування стану
об’єктів управління на основі детально розроблених норм і нор-
мативів витрат на виробництво по всій номенклатурі виробів.
Норми і нормативи витрат на виробництво служать для визна-
чення обсягу необхідних ресурсів для запланованого обсягу ви-
пуску продукції (матеріалів, енергії, палива, заробітної плати, ви-
трат на обслуговування і управління виробництвом тощо). Норми
витрат служать для контролю за витрачанням матеріалів у виро-
бництві методом визначення їх обсягу на виробничу програму і
виписки лімітних карт на видачу матеріалів. Лімітні карти міс-
тять інформацію про вид матеріалу, кількість на виробничу про-
граму, місце споживання, дату видачі, кількість, залишок ліміту,
підпис осіб, які оформляють операції. Видача матеріалу здійсню-
ється тільки в межах ліміту. Якщо виникає потреба в додатковій
кількості матеріалів, то треба ставити питання перед адміністра-
цією про визначення додаткового ліміту або видачу їх за вимо-
гою. Таким чином, видача матеріалів у межах ліміту є норматив-
ним витрачанням, а понад ліміт — відхиленням від норм.
Відхилення від норм можуть бути з різних причин, тому в пер-
винних документах на відхилення (акт про заміну матеріалів, акт
про брак, вимоги на додаткове списання матеріалів, акт про про-
стій тощо) вказується причина і винуватці відхилень. Така інфо-
рмація збирається у встановлені строки і подається заінтересова-
ним особам для аналізу і прийняття рішень.
Норми і нормативи чисельності працюючих, їх професійний
склад служать для визначення розцінок, тарифних ставок і
окладів та фонду оплати праці. Відхилення від планового фонду
оплати праці також фіксуються у первинних документах з вказі-
вкою причин і винуватців. Така інформація узагальнюється і
періодично подається працівникам управління для прийняття
рішень.
Непрямі витрати також плануються в розрізі кожної статті ви-
трат. При цьому розробляються кошториси витрат на місяць чи
квартал. Відхилення виявляються в кінці звітного періоду, що послаблює поточний контроль за ними протягом місяця. З метою посилення контролю доцільно кошториси витрат розробляти по окремих структурних підрозділах підприємства і визначати від- повідальних осіб за дотримання кошторису.
Система планування повинна бути адекватною системі обліку витрат на виробництво. Це можна забезпечити за умов розробки робочого проекту організації планування, обліку і калькулювання собівартості продукції на конкретному підприємстві.
Нормативний метод є похідним від методу управління за від- хиленнями. Сутність нормативного управління полягає в управ- лінні на підставі інформації про відхилення від заздалегідь ви- значених параметрів норм (кошторису, стандарту тощо). Отже, для нормативного контролю затрат в обліку потрібно принаймні з’ясувати, що таке нормативне управління (тобто управління за
відхиленнями). Основні значення, які характерні для методу управління за відхиленнями, а також взаємозв’язок між цим ме- тодом і нормативним ілюструє рис. 3.2.