Прийняття рішень в умовах багатокритеріальності.
Всяка система володіє певними властивостями, які характеризуються набором показників, характеристик 
.
При дослідженні системи, її розвитку та організації управління, показники набувають конкретних значень, які визначаються прийнятими рішеннями. Забезпечення оптимальності прийнятих рішень вимагає попереднього формування множини альтернативних рішень 
.
При реалізації 
– альтернативи із множини альтернатив, отримаємо систему із відповідними властивостями 
.
Задача вибору оптимальної альтернативи за даних умов вимагає попереднього знаходження деякого відображення f – агрегатора, який кожній альтернативі ставить у відповідність деяке число: 
.
Розглянемо основні підходи до побудови таких агрегаторів.
Найбільш поширеним підходом побудови агрегованого критерію є вибір серед сукупності характеристик однієї основної 
. На основі цієї характеристики будується критерій максимізації (мінімізації)
.
Для решти показників задаються межі можливих їх значень 
, де 
- деяке найменше значення для тих показників, які необхідно максимізувати або найбільше значення для тих критеріїв які необхідно мінімізувати.
Недоліком такого підходу є значне обмеження на зміну значень показників, що задаються в обмеженнях.
Наступний підхід побудови агрегованого критерію базується на згортці показників:
адитивній 
,
де 
– певні вагові коефіцієнти,
чи мультиплікативній 
,
де 
- ваговий коефіцієнт.
Недоліком розглянутого підходу є можливість необмеженої компенсації значень показників в сумі або в добутку.
Для виходу з цієї ситуації додатково до критеріїв згортки додають обмеження типу 
, j=1,…,n.
Особливістю наступного підходу побудови агрегованого критерію є те, що для даної системи гіпотетично знаходиться “ідеальна” альтернатива. В якості “ідеальної” альтернативи приймається та, яка забезпечує вектор значень показників 
, де 
найбільше значення для показників, які максимізуються, і найменше значення для показників, які мінімізуються. Кожна альтернатива зважується шляхом визначення “відстані” між ідеальною альтернативою і даною альтернативою. При цьому використовують такі способи задання “відстані”:
– для показників однакової розмірності;
– для показників різної розмірності,
де 
найгірше (найбільше) значення показника, який мінімізують, 
найгірше (найменше) значення показника, який максимізують.
– абсолютне відхилення для показників однакової розмірності.