Визначення зближення меридіанів, магнітного схилення
Зближення меридіанів (γ) –це кут між північним напрямом істинного меридіана даної точки і вертикальною лінією кілометрової сітки (рис.1). Напряму геодезичного меридіана на топографічній карті відповідають бокові сторони її рамки, а також прямі лінії, які можна провести через однакові минутні (секундні) поділки довготи.
Підрахунок зближення меридіанів ведеться від геодезичного меридіана. Зближення меридіанів вважається східним (додатним), якщо північний напрям осі абсцис відхилений на схід від геодезичного меридіана, і західним (від’ємним), якщо цей напрям відхилений на захід.
Величина зближення меридіанів, що вказується на топографічній карті в лівому нижньому куті, відноситься до центра аркуша карти. За необхідності величину зближення меридіанів можна розрахувати за формулою
γ = (L – L0) sin B,
де L – довгота даної точки;
L0 – довгота осьового меридіану;
B – широта даної точки.
Широту і довготу точки визначають за картою з точністю 30′, довготу осьового меридіану зони розраховують за формулою
L0 = 6 · N –3º,
де N – номер зони.
Зближення меридіанів дорівнює нулю, якщо точка розташовується на осьовому меридіані або на екваторі. Для будь-якої точки в межах однієї координатної шестиградусної зони зближення меридіанів за абсолютною величиною не перевищує 3º.
Властивість магнітної стрілки займати певне положення в даній точці простору обумовлено взаємодією її магнітного поля з магнітним полем Землі.
Напрям магнітної стрілки, яка встановилась в горизонтальній площині, відповідає напряму магнітного меридіана в даній точці. Магнітний меридіан в загальному випадку не збігається з геодезичним (істинним) меридіаном.
Магнітне схилення (δ) – це кут між північним напрямком геодезичного меридіану і північним напрямком магнітного меридіану точки (рис.1).
Магнітне схилення буде східним (додатним), якщо північний кінець магнітної стрілки відхилений на схід від геодезичного меридіана, і західним (від’ємним), якщо він відхилений на захід.
Поправка напряму (ПН) – це кут між північним напрямом вертикальної лінії координатної сітки в даній точці та магнітним меридіаном. Він відраховується від північного напряму вертикальної лінії координатної сітки і вважається додатним, якщо північний кінець магнітної стрілки відхиляється на схід від цієї лінії, і від’ємним при західному відхиленні магнітної стрілки. На рис. 3 поправка напряму дорівнює –5º05′ – (+2º19′) = –7º24′.
Поправку напряму та її складові зближення меридіанів і магнітне схилення вказують на карті під південною стороною рамки у вигляді схеми з пояснювальним текстом. Поправку напряму в загальному випадку можна виразити формулою
ПН = (±δ) – (±γ).