Балет - зразок видовищного мистецтва ( 2 год). 23 страница
Театр
Сприятливі умови для розвитку театрального мистецтва склалися на Полтавщині, де завдяки І.Котляревському та М.Щепкіну започаткував свою історію професійний український театр. Великі зрушення у його розвитку відбулися з постановкою у 1819 р. "Наталки Полтавки" і "Москаля-чарівника" І.Котляревського. Національна драматургія, крім згаданих п'єс, заявила про себе творами Г.Квітки-Основ'яненка, Я.Кухаренка, Т.Шевченка.
Розвиток національного театру особливо активізувався в 30 — 40-ві роки. У зміцненні його реалістичних і демократичних принципів важливу роль відіграв Т.Шевченко. Його драма "Назар Сто доля" (1843) — одна з перших в українській драматургії п'єс, сюжет якої побудований не на побутово-любовному, а на соціальному конфлікті.
З кін. XVIII ст. пожвавилося театральне життя на західноукраїнських землях. Значною подією тут став вихід у світ збірки пісень О. Лозинського "Українське весілля"(1885). Матеріал збірки театралізував і поставив аматорський театр Львівської духовної семінарії. Вистава пройшла з успіхом.
Поштовхом до дальшого розвитку українського театру в Східній Галичині послужили п'єси І.Котляревського "Наталка Полтавка" й "Москаль-чарівник", що з'явилися там у 1844 р. і швидко здобули популярність. У Коломиї виник аматорський гурток І.Озаркевича (червень 1848 p.). Згодом на базі цього гуртка утворилася театральна трупа, у репертуарі якої були відомі п'єси І.Котляревського та Г.Квітки-Основ'яненка. Аматорські вистави театральних гуртків відбулися у Перемишлі й Тернополі, де ставили перші п'єси галицьких драматургів С.Петрушевича, М.Устиновича. Театральний рух, пов'язаний з іменем О.Духновича, розвивався і на Закарпатті.
Посилення інтересу громадськості Наддніпрянщини до національного театру в другій пол. XIX ст. виявилося насамперед у створенні аматорських колективів та їх виступах у містах Києві, Харкові, Одесі, Полтаві, Житомирі, інших населених пунктах. У1882 р. в Єлизаветграді М.Кропивницький створив першу українську професійну трупу. До її складу ввійшли актори-професіонали і аматори М.Заньковецька, М.Садовський, О.Вірина, К.Стоян-Максимович, І. Бурлака, Л. Манько та ін. У серпні 1883р. до трупи М. Кропивницького приєднався аматорський гурток М.Старицького. Її директором став М.Старицький, а режисером і актором М.Кропивницький. У 1885 р. об'єднана трупа, яка налічувала бл. 100 осіб, розділилася на дві. їх очолювали М.Кропивницький та М.Старицький. Традиції перших українських професійних колективів продовжу вали нові трупи: М.Садовського(діяла з 1888по 1898p.), М.Кропивницького (1888—1893,1894—1900), П.Саксаганського й І. Карпенка-Карого (1890—1909). Українські театральні трупи з великим успіхом виступали не лише в Україні, а й у Петербурзі, Москві та багатьох інших містах Росії. Репертуар українських труп постійно розширювався. Вони ставили п'єси І.Котляревського, Т.Шевченка, М.Гоголя, І.Карпенка-Карого, М.Кропивницького, М.Старицького, І.Франка, Панаса Мирного та інших драматургів. Поряд з українськими в Україні діяло чимало російських театральних колективів.
Український професійний театр у Галичині засновано 1864 р. з ініціативи товариства " Руська Бесіда". Цей мистецький колектив із перервами проіснував більш як півстоліття — до Першої світової війни. Спочатку на посаду директора театру був запрошений із Житомира О.Бачинський з дружиною, яка здобула славу видатної драматичної актриси на польській та українській сценах. До цих двох професіоналів приєднались аматори, з яких незабаром виросли здібні артистичні сили.
На жаль, брак національної свідомості, москвофільські ухили завадили О. Бачинському як слід поставити в Галичині справу українського театру.
Цей театральний колектив набув розквіту під керівництвом Теофілії Романович (1874—1880). Вона поповнила його кількома членами своєї родини, обдарованими артистичним хистом. Пізніше цей мистецький колектив очолив Біберович-Гриневецький (1889— 1892). В українському театрі Галичини працювали талановиті актори І.Гриневецький, К.Площевський, Біберовичі, згодом — Підвисоцькі, А.Стечинський, Ф.Янович, А.Осиповичева, В.Юрчак, нарешті Рубчаки, Стадники та багато ін.
Галицький театр у виборі репертуару орієнтувався на твори кращих драматургів України. У його творчому здобутку були "Наталка Полтавка", "Москаль-чарівник" І.Котляревського, "Сватання на Гончарівці" Г.Квітки-Основ'яненка, "Назар Стодол я" Т.Шевченка, "Невольник", "Пошились в дурні" М.Кропивницького, "Ніч під Івана Купала" М.Старицького, "Мартин Боруля", "Безталанна" І.Карпенка-Карого та ін. Для підвищення мистецького рівня театральних вистав багато зробив фундатор професійного театру в
Україні М.Кропивницький, який 1876 р. працював режисером театру "Руської Бесіди" у Львові. 1887 р. тут здійснено постановку опери С.Гулака-Артемовського "Запорожець за Дунаєм", яка разом з "Вечорницями" П.Ніщинського користувалась у публіки величезним успіхом. 1893 р. у Львові вперше поставлено видатний твір української класики — "Украдене щастя" І.Франка.