Який вчений є основоположником вчення про ноосферу?
а) А. Тенслі;
б) К. Лінней;
в) В.І. Вернадський;
г) В.М. Сукачев.
д) Ю. Ліббіх.
127.Надходження в середовище забруднювальних речовин, що утворюються безпосередньо під час природних або антропогенних процесів у біосфері – це:
а) первинне забруднення;
б) вторинне забруднення;
в) глобальне забруднення;
г) локальне забруднення;
д) регіональне забруднення.
128. Забруднення, що призводить до зміни якісних параметрів навколишнього середовище – це:
а) механічне забруднення;
б) фізичне забруднення;
в) параметричне забруднення;
г) біоценотичне забруднення;
д) хімічне забруднення.
129. Відходи, що поділяють на промислові, агропромислові та побутові, поділяють за:
а) місцем утворення;
б) можливістю переробки;
в) агрегатним станом
г) токсичністю;
д) фізичними властивостями.
130. Клас небезпеки забруднювальної речовини встановлюють за:
а) ступенем впливу на рослини;
б) ступенем впливу на організм людини;
в) ступенем впливу на тварин;
г) ступенем впливу на будівлі;
д) усе перелічене вище.
131. Енергетичні джерела, що найменш негативно впливають на довкілля – це:
а) ГЕС;
б) ТЕС;
в) АЕС;
г) вітрові та геліостанції.
132. Постійне погіршення стану біосфери відбувається під впливом:
а) природних чинників;
б) природних і антропогенних чинників;
в) антропогенних чинників;
г) техногенних чинників;
д) фізико-хімічних чинників.
133. Екологічна ситуація – це:
а) глибоке порушення природної екологічної рівноваги та напружений стан взаємин між людиною і природою;
б) природні стихійні явища;
в) сукупність стану екологічних об'єктів у межах певної території у певний проміжок часу;
г) забруднення складових довкілля та їх компонентів;
д) порушення кругообігу речовин у довкіллі.
134. Екологічна ситуація, за якої з'являються ознаки несприятливих змін, що ставлять під загрозу здоров'я людини, стан природних об'єктів та господарську діяльність – це:
а) екологічна криза;
б) екологічна небезпека;
в) спрямоване руйнування середовища існування і побічні (супутні) зміни в довкіллі;
г) техногенна катастрофа;
д) екологічна катастрофа.
135. Несприятлива екологічна ситуація, за якої відбуваються незворотні зміни в екосистемах, вичерпуються природні ресурси і різко погіршуються умови проживання населення – це:
а) екологічна криза;
б) техногенна катастрофа;
в) екологічна катастрофа;
г) екологічна небезпека;
д) усе перелічене.
136. Узагальнювальна система оцінювання екологічного стану об'єктів довкілля та виявлення змін, які можуть викликати погіршення цього стану, з метою їх попередження та усунення – це:
а) охорона природи і охорона довкілля;
б) система спостережень і контролю у просторі і часі за природними, природно-антропогенними комплексами, процесами, що відбуваються у них та довкіллям загалом;
в) екологічна безпека;
г) проведення інтенсивних спостережень за природними об'єктами і джерелами техногенного впливу, розташованими у районах екологічної напруженості, у зонах аварій та небезпечних природних явищ із шкідливими екологічними наслідками;
д) спостереження за природними екосистемами, агробіотою, індустріальними екосистемами.
137. Екологічна безпека є категорія:
а) соціальна;
б) економічна;
в) політична;
г) психологічна;
д) усе перелічене вище.
138. До соціальних аспектів забезпечення екологічної безпеки належать:
а) екологічна освіта;
б) концепція сталого розвитку;
в) контроль стану довкілля;.
г) охорона навколишнього середовища;
д) усе перелічене вище.
139. У структурі науки всі наукові дисципліни, які утворюють систему наук, поділяють на такі групи:
а) природничі;
б) гуманітарні;
в) технічні;
г) усі зазначені вище.
140. Елементи дослідницької діяльності сприяють вихованню у студентів таких якостей:
а) активність;
б) ініціатива;
в) розвиток мислення;
г) самостійний пошук;
д) усе перелічене вище.
141. Пошукові завдання і проекти, що передбачають індивідуалізацію навчання, розширення обсягу знань студентів, які застосовують у процесі вивчення будь-яких дисциплін – це:
а) спостереження;
б) науково-дослідна робота;
в) експеримент;
г) моделювання
д) усе перелічене.
142. Наукове дослідження – це:
а) сукупність основних способів отримання нових знань та методів розв'язання задач у рамках будь-якої науки;
б) способи дослідження феноменів, систематизація та коригування отриманих раніше знань;
в) процес вивчення, експерименту, концептуалізації і перевірки теорії, що пов'язаний з отриманням наукових знань;
г) сукупність дій і спостережень, що виконуються для перевірки гіпотези або наукового дослідження причинних зв'язків між феноменами;
д) усе перелічене вище.
143. Система операцій, впливу або спостережень, спрямованих на одержання інформації про об'єкт під час дослідницьких випробувань, які можуть проводитись у природних і штучних умовах у разі зміни характеру проходження процессу – це:
а) експеримент;
б) моделювання;
в) системний аналіз;
г) синтез;
д) формалізація.
144. Абстрагування – це:
а) здобуття нових знань шляхом розумового (уявного) переходу від конкретних висновків і заключень до більш загальних, які в найбільшій мірі відображають сутність дослідницького процесу;
б) метод наукового пізнання, суть якого полягає у виділенні кількох ознак або властивостей об'єкта, що досліджується, у разі означеного розумового відключення інших властивостей, зв'язків і відносин предмета;
в) пізнавальний прийом, у процесі якого дослідник в думках конструює так званий ідеальний об'єкт, якого немає в дійсності;
г) умовивід, в якому від схожості предметів за одними ознаками роблять висновок про можливу схожість цих предметів за іншими ознаками;
д) це спосіб наукового дослідження, за яким явище поділяють на складові.
145. Спостереження – це:
а) спосіб пізнання об'єктивного світу на основі безпосереднього сприйняття предметів і явищ, яке дає змогу отримати первинний матеріал для вивчення;
б) система операцій, впливу або спостережень, спрямованих на одержання інформації про об'єкт під час дослідницьких випробувань, які можуть проводитись в природних і штучних умовах у разі зміни характеру проходження процесу;
в) пізнавальний процес знаходження відношення між двома однорідними величинами;
г) метод опосередкованого дослідження об'єктів пізнання шляхом теоретичного чи експериментального дослідження їхніх моделей, безпосереднє вивчення яких ускладнене або зовсім неможливе;
д) дослідження явища загалом, на основі об'єднання пов'язаних один з одним елементів в єдине ціле.
146. Процедура послідовних роздумів, у результаті яких із уже доведених конкретних тверджень отримують нові знання – це:
а) аналіз;
б) синтез;
в) моделювання;
г) експеримент;
д) ідеалізація.
147. Струнка, несуперечлива (на сучасному етапі) система знань, що пояснює зовнішній світ або окремі його елементи, підтверджена, як правило, експериментами або розрахунками – це визначення поняття:
а) гіпотези;
б) теорії;
в) наукової теми дослідження;
г) наукової проблеми;
д) закону.
148. Складна наукова задача, яка охоплює значну область досліджень, має перспективне значення – це визначення поняття:
а) теорії;
б) наукової проблеми;
в) гіпотези.
г) наукової теми дослідження;
д) закону.
149. Виділяють такі групи законів:
а) окремі закони;
б) особливі закони;
в) загальні;
г) універсальні;
д) усі зазначені вище варіанти.
150. Основні вимоги до наукової теми:
а) актуальність;
б) новизна;
в) практична значущість
г) можливість впровадження;
д) усе перелічене вище.
151. Короткий виклад письмово або у формі публічного виступу змісту книги, наукової роботи, результатів вивчення наукової проблеми; доклад на певну тему, що включає огляд відповідних літературних і інших джерел – це:
а) курсова робота;
б) реферат;
в) дипломна робота;
г) повідомлення;
д) курсовий проект.
152. Основні вимоги до наукової доповіді – це:
а) інформативність;
б) стислість;
в) достовірність;
г) аргументованість висновків;
д) усе перелічене.
153. Курсова робота – це:
а) пошукові завдання і проекти, що передбачають індивідуалізацію навчання, розширення обсягу знань студентів, які застосовують у процесі вивчення будь-яких дисциплін;
б) індивідуальне завдання навчально-дослідницького чи творчого характеру, яке має на меті поглиблення, узагальнення і закріплення знань студентів з нової навчальної дисципліни, застосування їх при вирішенні конкретного фахового завдання і вироблення вміння самостійно працювати з сучасними інформаційними носіями;
в) кваліфікаційне навчально-наукове, самостійне дослідження студента, яке виконується під керівництвом фахівця, на завершальному етапі навчання у вищому навчальному закладі:
г) виклад письмово або у формі публічного виступу змісту книги, наукової роботи, результатів вивчення наукової проблеми; доклад на певну тему, що включає огляд відповідних літературних і інших джерел
д) публічне повідомлення на певну тему.
154. Під час написання курсової роботи необхідно дотримуватися наступних основних вимог:
а) чіткість побудови;
б) логічна послідовність викладу матеріалу,
в) стислість та точність формулювань;
г) формулювання висновків;
д) усе перелічене вище.
155. Головна мета державної політики у галузі екології:
а) забезпечення раціонального використання природних ресурсів;
б) охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів;
в) охорона навколишнього природного середовища;
г) охорона середовища життя;
д) законодавче регулювання у галузі екології.
156. Головним завданням управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є:
а) відновлення ресурсо-природного потенціалу,
б) екологізація соціально-економічного розвитку, впровадження принципів збалансованого розвитку;
в) контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки;
г) забезпечення заходів щодо раціонального використання природних ресурсів;
д) усе перелічене вище.
157. “Екологічна політика» – це:
а) локальна, державна і глобальна політика щодо охорони довкілля і раціонального використання природних ресурсів;
б) система концепцій, принципів, заходів і підходів, яка визначає вплив суспільства на довкілля і шляхи збереження останнього;
в) програма екологічної паспортизації всіх об'єктів людської діяльності;
г) розробка природоохоронного законодавства;
д) здійснення міжнародної екологічної діяльності.
158. Екологічна політика на рівні держави передбачає:
а) розвиток фундаментальної екологічної науки,
б) забезпечення екологічної освіти та виховання;
в) розробку природоохоронного законодавства;
г) здійснення міжнародної екологічної діяльності;
д) усе перелічене вище.
159. Орган, який здійснює загальне управління в галузі охорони природи та раціонального природокористування в Україні – це:
а) Кабінет Міністрів, Верховна Рада;
б) Міністерство екології та природних ресурсів України;
в) Міністерство освіти, молоді та спорту;
г) Міністерство аграрної політики та продовольства;
д) зазначені вище органи.
160. Система управління в області екології складається з наступних органів:
а) загального державного управління;
б) спеціального державного управління;
в) місцевого державного управління;
г) місцевого самоврядування та органів громадського управління;
д) усі вище перелічені.
161. Міністерство екології та природних ресурсів України відносять до органів державного управління:
а) загального державного екологічного управління;
б) спеціального державного екологічного управління;
в) місцевого самоврядування;
г) місцевого державного управління;
д) громадського екологічного управління.
162. Процес підготовки, узгодження і реалізації рішень, які спрямовані на досягнення екологічних цілей, з використанням екологічних та функціональних механізмів та засобів – це:
а) екологічне управління;
б) менеджмент організацій;
в) екологічна експертиза,
г) управління персоналом.
д) нормування антропогенного навантаження на довкілля.
163. Законодавчий документ , який регулює екологічні відносини у сфері природокористування:
а) Закон України «Про охорону атмосферного повітря»;
б) Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»;
в) Конституція України;
г) Закон України «Про екологічну експертизу»;
д) Концепція сталого розвитку.
164. Екологічні права, що мають громадяни України – це:
а) право на безпеку життя і здоров'я;
б) право на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище
в) право на одержання повної і достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища;
г) право на отримання екологічної освіти;
д) усе перелічене вище.
165. Комплекс міждержавних, регіональних і локальних (місцевих) адміністративно-господарських, технологічних, політичних, юридичних і громадських заходів, спрямованих на забезпечення соціально-економічного, культурно-історичного, фізичного, хімічного і біологічного комфорту, необхідного для збереження людини – це:
а) охорона навколишнього природного середовища людини;
б) охорона природи;
в) охорона середовища життя;
г) охорона навколишнього природного середовища;
д) усе перелічене вище.
166. Система заходів (технологічних, економічних, адміністративних, біотехнічних, просвітницьких тощо), які забезпечують збереження природою її функцій, генофонду, невідновлювальних ресурсів:
а) охорона навколишнього природного середовища людини;
б) охорона природи;
в) охорона середовища життя;
г) охорона навколишнього природного середовища;
д) усе перелічене вище.
167. Система заходів, спрямованих на збереження природи Землі в стані, який відповідав би еволюційним потребам біосфери і людини:
а) охорона навколишнього природного середовища людини;
б) охорона природи;
в) охорона середовища життя;
г) охорона навколишнього природного середовища;
д) усе перелічене вище.
168. Сукупність заходів, спрямованих на забезпечення гармонійної взаємодії суспільства і природи:
а) охорона навколишнього природного середовища людини;
б) охорона природи;
в) охорона середовища життя;
г) охорона навколишнього природного середовища
д) усе перелічене вище.
ІІІ. ДОПОВНИТИ РЕЧЕННЯ
169. …. – це система навчання, соціалізації та розвитку, спрямована на засвоєння індивідом системи елементів об'єктивного досвіду людства, необхідного для успішного здійснення ним діяльності в обраній сфері суспільної практики, та визнана суспільством як певний рівень розвитку індивіда:
а) навчання;
б) освіта;
в) виховання;
г) вища освіта;
д) самоосвіта.
170. …. складається із закладів освіти, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування у галузі освіти:
а) державний стандарт вищої освіти України;
б) галузевий стандарт вищої освіти України;
в) система вищої освіти України;
г) система управління вищою освітою України;
д) структура вищої освіти України.
171. До складових ….. відносять перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями; перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями; вимоги до освітніх рівнів вищої освіти; вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти :
а) освітньо-кваліфікаційної характеристики;
б) освітньо-професійної програми;
в) державного стандарту вищої освіти;
г) стандартів вищої освіти ВНЗ;
д) системи вищої освіти України.
172.Вищий навчальний заклад ... – це вищий навчальний заклад, у якому здійснюють підготовку фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста, магістра:
а) першого рівня акредитації;
б) другого рівня акредитації;
в) третього рівня акредитації;
г) четвертого рівня акредитації.
173. ... - це рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі у результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації:
а) освіта;
б) базова освіта;
в) вища освіта;
г) післядипломна освіта;
д) самоосвіта.
Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, поглиблену загальнокультурну підготовку, фундаментальні та спеціальні (професійно-орієнтовані) уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання типових завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, передбачених для первинних посад у певному виді економічної діяльності – це .
а) молодший спеціаліст;
б) бакалавр;
в) спеціаліст;
г) магістр.
175. Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі ОКР "бакалавр " здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, має певний досвід їх застосування для вирішення складних професійних завдань та обов'язків (робіт), передбачених для відповідних посад у певній галузі економічної діяльності – це ...:
а) молодший спеціаліст;
б) бакалавр;
в) спеціаліст;
г) магістр.
176. Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти, що передбачає здобуття особою повної вищої освіти з відповідної спеціальності на базі ОКР "бакалавр " або ОКР "спеціаліст, у системі вищої освіти, спрямованої на створення умов для творчого розвитку обдарованої особистості і підготовку фахівців за одним із функціональних напрямів діяльності: науково-дослідним (творчим), науково-педагогічним, управлінським – це:
а) молодший спеціаліст;
б) бакалавр;
в) спеціаліст;
г) магістр.
177.Документи, що розробляють з кожного напряму підготовки (спеціальності) для різних освітньо-кваліфікаційних рівнів і є основою оцінювання освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня громадян незалежно від форм одержання освіти – це ...:
а) державні стандарти вищої освіти;
б) галузеві стандарти вищої освіти;
в) стандарти вищої освіти ВНЗ;
г) освітньо-кваліфікаційна характеристика;
д) освітньо-професійна програма підготовки спеціаліста.
Державний нормативний документ, в якому відображені цілі вищої освіти та професійної підготовки, визначено місце фахівця у структурі галузей економіки держави і вимоги до його компетентності, професійних та інших соціально важливих якостей, систему виробничих функцій і типових завдань діяльності й умінь для їх реалізації – це ...
а) освітньо-кваліфікаційна характеристика;
б) освітньо-професійна програма підготовки спеціаліста;
в) навчальний план;
г) графік навчального процесу;
д) галузевий стандарт вищої освіти.
Державний нормативний документ, що визначає нормативний термін та нормативну частину змісту навчання за певним напрямом або спеціальністю відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, встановлює вимоги до змісту, обсягу та рівня освіти й професійної підготовки фахівця та передбачає відповідні форми контролю і державної атестації – це...
а) освітньо-кваліфікаційна характеристика;
б) освітньо-професійна програма підготовки спеціаліста;
в) навчальний план;
г) графік навчального процесу;
д) галузевий стандарт вищої освіти.
180. ... - це науково обґрунтована система дидактично та методично оформленого навчального матеріалу, засвоєння якого забезпечує здобуття освіти і кваліфікації згідно з освітньо- кваліфікаційним рівнем, який визначається освітньо-професійною програмою підготовки фахівців з вищою освітою і відображається у підручниках, навчальних посібниках, методичних матеріалах, а також при проведенні навчальних занять та інших видів навчальної діяльності:
а) стандарт вищої освіти;
б) зміст навчання;
в) навчальний план;
г) програма навчальної дисципліни;
д) зміст освіти.
181.... - це система організаційних і дидактичних заходів, спрямованих на реалізацію змісту освіти на певному освітньо-кваліфікаційному рівні відповідно до державних стандартів освіти:
а) навчальний план;
б) навчальний процес у ВНЗ;
в) навчальна дисципліна;
г) графік навчального процесу;
д) галузевий стандарт вищої освіти.
182. ... - це педагогічно адаптована система понять про явища, закономірності, закони, теорії, методи тощо будь-якої галузі діяльності із визначенням необхідного рівня сформованості у тих, хто навчається, певної сукупності умінь і навичок, передбачених для засвоєння студентом:
а) навчальний план;
б) навчальна дисципліна;
в) програма навчальної дисципліни.
г) галузевий стандарт вищої освіти;
д) стандарт вищої освіти вищих навчальних закладів.
183. ... є результатом засвоєння систематизованих знань, умінь і навичок теорії та практики раціонального природокористування і охорони довкілля, формування екологічного мислення й світогляду, що базуються на принципі індивідуальної екологічної відповідальності:
а) екологічна культура;
б) екологічна освіта;
в) екологічний світогляд;
г) екологічна мораль;
д) екологічне мислення.
184. Комплексна наука, яка вивчає будову, функціонування і взаємозв'язки екосистем усіх рівнів, а також методи і шляхи збереження біосфери та цивілізації – це:
а) комплекс наук про Землю і життя на Землі;
б) наука про сучасні методи охорони і відтворення довкілля;
в) сучасна екологія;
г) розділ біології, що вивчає живі системи планети у їх взаємодії;
д) наука, що вивчає роль людського суспільства в біосфері.