Технічні рішення з енергозбереження.

Технічним рішенням в загальному розумінні слід вважати згрупо­вану за пев­ною логікою сукупність матеріалів наукового, технічного, графічного, мате­ма­ти­­чного планів, які розв’язують певну технічну задачу. У разі розв’язання задач енергозберігаючого напряму, відповідні технічні рі­шення отримали назву енер­го­зберігаючих.

Енергозберігаючі технічні рішення поділяють на три групи – уні­версаль­ні, ор­­гаційнітаспецифічно-інженерні.

Знання технічної сутності цих рішень та вміння їх застосувати, тобто, розра­хо­вувати їх експлуатаційні параметри, визначати їх показники енергетичної ефе­ктивності (ПЕЕ), “вписувати” їх в іс­ну­ючі технологічні схеми, прогнозувати на­слідки їх реалізації є складовими нау­ко­во-технічної бази енергозбереження.

Універсальними, тобто придатними до застосування у будь яких виробницт­­­вах, вважаються наступні технічні рішення:

- зменшення втрат теплової енергії під час реалізації теплоенергетичних про­це­сів;

- зменшення втрат палива під час реалізації теплоенергетичних процесів;

- підвищення ККД термодинамічних циклів, що реалізуються в енерготехно­ло­гічних установках;

- підвищення ККД обладнання, що використовується в енерготехнологічних установках;

- експлуатація енергоспоживаючого обладнання в наближених до номіналь­ного режимах;

- удосконалення способів регулювання потужності нагнітачів та теплових двигунів і уникнення енергозатратних методів регулювання;

- зменшення або ліквідація потреби в споживанні теплової та електричної енергії, внаслідок удосконалення технології випуску продукції;

- підвищення рівня ритмічності роботи енергетичних установок та підпри­ємств;

- організація роботи підприємства з якомога вищою потужністю і збережен­ням регламентної якості продукції

- заміна палива на “поновлюване”.

- зменшення або ліквідація гідравлічного опору елементів гідравлічних та аеродинамічних систем;

- максимально можливе використання вторинних енергоресурсів в енерго­тех.­нологічних системах виробництв;

- ізолювання поверхонь трубопроводів, обладнання, арматури, споруд;

- автоматизація процесів, систем та виробництв;

- удосконалення технології процесу в напрямку зменшення потоків або діа­па­зо­нів нагрівання, або концентрацій;

- удосконалення термодинаміки процесів в напряму зменшення втрат тепло­вої енергії в холодне джерело;

- зменшення марнотратних втрат теплової енергії;

- використання теплової енергії вторинних енергоресурсів ресурсів (ВЕР).

Специфічно-інженернними прикладами технічних рішень можуть слугу­ва­ти:

В промисловій теплоенергетиці:

- застосування КТАН;

- використання РБП; РДНТ;

- застосування регенеративного підігріву живильної води в КЕС та ТЕЦ;

- використання теплоти конденсату;

- когенераційне вироблення теплової та електричної енергії;

- тощо.

В холодильній техніці:

- застосування переохолодження холодоагенту;

- застосування теплових насосів (трансформаторів теплоти);

- тощо.

Фахівець з енергозбереження щодо кожного виду технічного рішення:

- має розуміти конструкцію і вміти навести принципову схему технічного рішення;

- має вміти навести експлуатаційні параметри та характеристик технічного рі­шення;

- має знати, яке обладнання входить до структури технічного рішення, його типорозміри, параметри та характеристики;

Прикладом специфічно-інженерного енергозберігаючого технічного рішення може слугувати кон­так­тний економайзер з активною насадкою (КТАН), призна­чений для конден­сації пари, що міститься в продуктах згорання палива в паро­вих котлах або ГТУ. Одержана в КТАН теплота сконденсованої пари у вигляді теп­лої (гарячої) води мо­же від­пускатися на теплоспоживання.

КТАН являється теплообмінником рекуперативно-змішувального типу, при­- з­наченному для одержання гарячої (50 оС) води за рахунок повної утилі­зації те­п­лоти продуктів згорання природного газу, що містять теплоту конденсації во­дя­ної пари. Область застосування КТАН: парові котли, сушильні установки, що генерують гаряче вологе повітря, ГТУ.

Експлуатаційні параметри промислових КТАН наведені в табл. 5.1.

Таблиця 5.1. Типорозміри промислових КТАН .

Принципова схема промислового КТАН наведена на рис. 5.1.

Рис. 5.1. Принципова технологічна схема КТАН

Деякі технічні параметри експлуатації промислових КТАН наведені в табл. 5.2.

Таблиця 5.2. Технічні характеристики типових КТАН.

Склад КТАН: корпус, система зрошення робочою водою поверхні, активна насадка у вигляді трубного пучка, сепараційний пристрій, байпасна заслінка.

Майбутнім спеціалістам з “Холодильних машин та установок” прошу приді­ли­ти особливу увагу до сутності технічних рішень, притаманних вироб­ленню шту­чного холоду та експлуатації холодильних машин та установок.

Витрати енергоресурсів

В практиці реалізації робіт з енергозбереження сформульовано поняття вит­рат енергії в процесах, установк ах і виробництвах. Уміння визначати обсяги втрат і витрат енергії є неодмінною частиною структури робіт з енергозбере­ження.

Витратами енергоресурсів є надходження ПЕР – палива, теплової енергії, еле­кт­ричної енергії та штучного холоду в певних кількостях, необхідних для ре­а­лі­зації енерготехнологічних процесів в агрегатах, установках та вироб­ницт­вах.

Проектно необхідні або фактичні обсяги ПЕР – Ψ, для промислових вироб­ни­цтв ви­значаються рівнем питомого енергоспоживання певного виробництва – ψ, та його виробничою потужністю – А, за уні­версальною формулою:

Ψ =ψ·А(5.1)

де:

Ψ –обсяг витрати ПЕР;

ψ –питома витрат ПЕР на одержанняодиниці продукції;

А –виробнича потужність підприємства.

Наприклад, годинна витрата теплоти для цукрового заводу – Q_τ^Ц.З, Гкал/год,визнача­ється за формулою:

Q_τ^Ц.З = q_Ц.З·A_Ц.З ·10^–3 /24(5.2)

де:

q– питома витрата теплоти на перероблення цукрових буряків, Мкал/т бур;

A_Ц.З – виробнича потужність цукрового заводу, т буряку/добу;

24– число годин в добі, год/доб;

10^–3 – співвідношення між Гкал та Мкал.

У разі визначення витрат ПЕР для окремих агрегатів, та установок викорис­то­вуються “локально-специфічні” розрахункові формули, що відображають спе­ци­фічні ознаки машин, процесів та виробництв. Наприклад:

- добова витрата елек­т­ри­чної енергії на привод відцентрового насосу – W_τ^нас, кВт. год/доб, розрахо­ву­єть­ся за формулою:

W_τ^нас = Q_нас·H_нас ·ρ· g ·10^–3 · τ_розр / (3600 · η_τ)(5.3)

де:

Q_нас – фактична подача насосу, м³/год;

H_нас– фактичний напір насосу, м вд.ст;

ρ– густина рідіни, кг/м³;

g– прискорення земного тяжіння, 9,8 м/с²;

10^–3 – співвідношення, кВт/кВт;

τ_розр– розрахунковий термін споживання електричної енергії, для години – 1 год/год, для доби – 24 год/доб, для місяця – 720 год/міс;

3600– співвідношення с/год;

η_τ– експлуатаційний ККД насосного агрегату, од.

- добова витрата теплоти – Q_τ^ТОА, Гкал/доб, обумов­ле­на споживанням тепло­об­мінним апаратом пари в кіль­кос­ті – D^ТОА, т/год, конденсат якого повністю (β_{зв.конд}= 1,0) або частково (β_{зв.конд}< 1,0), або з надлишком (β_{зв.конд} >1,0) поверта­єть­ся до джерела теплопос­тачан­ня, розраховується за формулою:

Q_τ^ТОА = D^ТОА · (i_пари – β_{зв.конд}· i_конд) · 10^–3 · τ_розр (5.4)

де τ_розр= 24 год/добу.

- добова витрата теплоти – Q_τ^втр , Гкал/доб, обумов­ле­на споживанням теплообмінним апаратом пари в кіль­кос­ті – D, т/год, конденсат якого не повертається до джерела теплопос­тачан­ня, розраховується за формулою:

Q_τ^втр = D · (i_пари) · 10^–3 · τ_розр (5.5)

де τ_розр= 24 год/добу.

Витрати енергоресурсів бувають:

- Абсолютні,що визначають годинні, добові, місячні та річні обсяги спо­жи­ван­ня ПЕР. Вони формують систему т.зв. макропоказників енергоспожи­ван­ня технологічним процесом, установкою або виробництвом.

- Питомі,тобто абсолютні витрати, віднесені до обсягу виробленої про­дук­ції за визначений термін споживання ПЕР. Вони формують систему показників ефективності енергоспоживання і визначають енергетичну ефективність про­цесу, агрегату або виробництва.

У всіх розвинених і організованих державах існує процедура нормування пи­то­мих витрат енергії на виробництво одиниці продукції.

Справа у тому, що бізнес міг би дозволити собі, не зважаючи на інтереси дер­жа­ви в економії енергоресурсів, будь який рівень енергоспоживання, сформу­вав­ши “потрібну” ціну одиниці продукції.

Держава користується (або не користується) своїми важелями “диктуючи” мі­ні­мізацію питомих витрат енергоресурсів для того, щоб в державному масш­та­бі не мати проблем із закупівлею енергоресурсів від інших держав.

Система питомих витрат енергії на вироблення продукції – багатопланова і містить в собі:

- технологічно обґрунтовані питомі витрати ПЕР на одержання одиниці про­дукції;

- фактичні експлуатаційні питомі витрати ПЕР на одержання одиниці про­дук­ції;

- гранично досяжні витрати ПЕР на одержання одиниці продукції;

- ідеалізовані (теоретичні) витрати ПЕР на одержання одиниці продукції;

- експлуатаційні витрати ПЕР на одержання одиниці продукції на кращих під­приємств вітчизняної галузі;

- експлуатаційні витрати ПЕР на одержання одиниці продукції на кращих під­при­ємствах світового рівня;

- планово-нормативні (директивні) витрати ПЕР енергії на одержання одиниці продукції.

У відповідній нормативно методичній літературі наведено розгляд та мето­до­ло­гію визначення вищенаведених понять.

Витрати ПЕР на об’єкті представля­ються у відповідних розділах звіту про ви­­конану роботу з енергозбереження у виг­ля­ді таблиць, або у вигляді гістограм.

Наявність інформації про витрати енергоресурсів має акцентувати увагу За­мовника на пріоритетних напрямах споживання того чи іншого виду енер­ге­тич­них ресурсів.

• ⇐ Назад
• 9
• 10
• 11
• 12
• 13
• 14
• 151617
• 18
• 19
• 20
• 21
• 22
• 23
• 24
• Далее ⇒