Охарактеризуйте напрями профілактичної роботи, щодо попередження порушень читання і письма.

У профілактиці дисграфії та дислексії, а також утруднень у засвоєнні писемного мовлення, актуальним є визначення схильності до цього порушення в дошкільному віці.
З метою виявлення у дошкільників схильності до утруднень в процесі опанування читання і письма застосовують різні методи: бесіду, вивчення медичної документації, систему завдань в ігровій формі.
У процесі бесіди з батьками з’ясовується спадкова схильність та органічні фактори, які зумовили труднощі в опануванні грамоти, а також негативний вплив на дитину найближчого мікросоціального оточення. З медичної документації виявляються дані про фізичний та психічний розвиток дитини, перенесені захворювання, травми та їх наслідки. Після короткого логопедичного обстеження виявляються дефекти усного мовлення. За допомогою спеціальних завдань визначається зрілість психічних процесів та емоційно-вольової сфери, рівень сформованості важливих для засвоєння грамоти умінь.
Наведемо приклади завдань, які можуть бути використані з метою ранньої діагностики, схильності до дисграфії та дислексії.

Спеціальна робота з попередження у дітей труднощів засвоєння грамоти будується за такими напрямками:
1)диференційований підхід до дітей на заняттях різного типу;
2)індивідуальна робота з дітьми;
3)пропедевтична спрямованість ігор;
4)підготовка дітей до шкільного навчання в умовах сім’ї.

У цілому, в профілактиці писемного мовлення можна виділити базові напрямки, робота по яких з молодшими дошкільнятами реалізується паралельно і без попередньої діагностики. Можна виділити наступні напрямки роботи з профілактики дисграфії у дошкільнят.
1. Розвиток сенсорних функцій і психомоторики (зорового і слухового сприйняття, зорових і слухових диференціювань; просторових уявлень; кінетичної і кинестетической організації рухів, конструктивного праксису, умовно-рухових реакцій і графоізобразітельних здібностей).
2. Розвиток межаналізаторних взаємодії, сукцессивной функцій (слуходвігательних, зорово-рухових, слухозрітельних зв'язків; здатності запам'ятовувати і відтворювати просторову і тимчасову послідовність стимулів, дій чи символів).
3. Розвиток психічних функцій (зорового і слухового уваги, пам'яті).
4. Розвиток інтелектуальної діяльності (розумових операцій: порівняння, сериации, зіставлення, класифікації, символізації, аналізу та синтезу, абстрагування, узагальнення; формування навичок планування діяльності, самоконтролю і самокорекції в діяльності; виховання мотивів до навчальної діяльності).
5. Розвиток мови і формування навичок довільного аналізу і синтезу мовних одиниць (розвиток зв'язного монологічного мовлення, здатності до суджень і умовиводів; вдосконалення лексико-граматичного та фонетичного оформлення мовлення).
За цими напрямками може здійснюватися і діагностика дітей середнього і старшого дошкільного віку відносно схильності до виникнення дисграфії. Природно, для кожного вікового періоду повинні бути підібрані відповідні діагностичні завдання (Е.А. Логінова, 2004).

73.Вимоги до підбору мовленнєвого матеріалу для логопедичних занять.

До плану підготовки вчителя-логопеда до логопедичних занять обов'язково входить підбір мовного матеріалу та продумування його логопедичного використання в структурі діяльності дітей-логопатів.
Мовний матеріал передбачає: склади, слова, речення, вірші, загадки, скоромовки, чистомовки, казки, прозові тексти.

Види діяльності з мовним матеріалом:

· наслідування або копіювання (промовляння мовного матеріалу за логопедом);

· відповіді на запитання;

· відгадування загадок;

· називання картинок;

· складання речень за картинкою;

· складання різних видів розповідей;

· переказ тексту;

· читання тексту;

· списування тексту;

· складання чистомовок за допомогою логопеда;

· придумування початку або кінця речення, оповідання і т.д.

У логопедичній та дефектологічній літературі чітко визначені основні вимоги до підбору мовного матеріалу:

· він повинен бути знайомим дітям за змістом і граматичними формами;

· в підборі мовного матеріалу, який застосовується для автоматизації звука, дотримуватись принципу послідовності – проблемний звук в складах (прямих, обернених, між голосними, зі збігом приголосних). Аналогічно в словах, потім в реченнях і в зв'язному мовленні;

· мовний матеріал повинен відповідати фонетичній темі заняття, а саме: при підборі мовного матеріалу на відповідний звук, слід враховувати, що звук, який автоматизується, повинен зустрічатись якомога частіше.

В мовному матеріалі повинно бути якомога менше опозиційних даному звуку і тих звуків, які не відпрацьовані. На початкових етапах роботи такий підхід є доцільним. Проте часто тексти, переобтяжені певним звуком, викликають велике напруження дитини і швидко її втомлюють. Крім того, щоб максимально наповнити мовний матеріал певною фонемою, створюються штучні речення, спотворюються тексти. Нерідко тексти втрачають літературну, ідейну і виховну цінність. При введенні звука в мовленняСформована історично в процесі діяльності людей форма спілкування. дитини недопустимо виправляти неправильну вимову в кожному слові. Це заважає дитині висловлюватись і вона може взагалі припинити старатися правильно вимовляти проблемний звук і навіть спілкуватись.

На початковому етапі роботи з автоматизації звука слід використовувати не тільки слова-назви, а і слова-назви ознак предметів та слова-назви дій. Використання цих слів дає змогу працювати зі словосполученнями, реченнями, що необхідні для загального мовного розвитку дитини.

Щоб полегшити автоматизацію звуків, слід використовувати різні види роботи з одними і тими-ж словами. Це сприяє застосуванню їх вимови в умовах, близьких до природного спілкування, зменшує напруження і втомлюваність дитини. При цьому зникає потреба у фіксуванні уваги на вимові кожного слова.

Дотримання цих вимог до підбору мовного матеріалу – запорука успіху в корекційній роботі