Суспільне виробництво. Його сутність структура та роль в житті суспільства.

Під категорією суспільне виробництво слід розуміти вироб­ництво самої людини, матеріальних благ, а також форм спілкування. Тобто система суспільного виробництва виступає як єдність трьох видів ниробництва: носіїв життя, засобів до життя (предметних умов його існування) та соціальних умов існування носіїв життя.

Виробництво і відтворення носіїв життя, тобто людини — це не просто природний, біологічний процес. Тут, як і при виробництві суспіль­ного продукту, люди діють цілеспрямовано: духовні та фізичні здібності людей використовуються не лише для створення матеріальних цінностей, а й для відтворення та розвитку своїх сил, здатностей, які спрямовані на самообслуговування, самоосвіту, навчання і виховання дітей та дорослих, на охорону здо­ров'я, сприйняття творів мистецтва тощо. В даному випадку це не діяльність з "обробки приро­ди", а "оброб­ки людей людьми".

Предметом на який спрямована діяльність тут виступає біологічний організм, який є носієм духовних і фізичних здібностей людини. У продуктивні сили виробництва людини входять життєві засоби їжа, одяг, помешкання тощо.

Однією із сторін виробництва людських сил є "духовне виробництво" ключовими аспектами якого наука та мистецтво.

Виробництво людської сили і виробництво матеріальних благ перебувають у тісному взаємозв'язку. В процесі виробництва матеріальнії благ створюються два різновиди матеріальних цінностей: засоби виробництва і предмети споживання, тобто життєві засоби. У свою чері засоби виробництва споживаються всередині самого виробництва, якеїх породило. Предмети споживання (життєві засоби) шляхом розподілу та обміну слугують виробництву людських сил. Звідси випливає, що про­цес виробництва суспільного життя виступає одночасно і як виробни­цтво матеріальних благ, і як виробництво людських сил. Обидва вироб­ництва є самостійними і в той же час переходять одне в одне і не можуть існувати у відриві одне від одного. Взаємодіючи між собою, вони разом формують виробництво суспільного життя. Кінцевим результатом су­спільного процесу виробництва завжди виступає саме суспільство, тобто сама людина в її суспільних відносинах.

Взаємодія людських сил та матеріальних благ спричинює саморозви­ток суспільного життя. При цьому саморозвиток можливий лише у разі використання як самої природи, так і біологічного організму людей.

Для задоволення своїх потреб люди взаємодіють насамперед з при­родою. Саме тут, у процесі цієї взаємодії, формується суспільне вироб­ництво, яке історично виступає обов'язковою передумовою життєдіяль­ності людини.

Суспільне виробництво не втрачає соціального характеру і тоді, коли йдеться про працю конкретного індивіда, навіть при повній ізоляції від соціуму. Індивід завжди діє людським способом. Згадати хоча б Робінзона Крузо, який жив і працював суспільно-соціальним чином, зберіг людяність, олюднив природу, соціалізував П’ятницю.

Сутність і природа НТР.

Успіхи в науці і техніці (фізика, хімія, біологія, електроніка) спричинили якісний стрибок у виробництві, і різке підвищення ефективності системи “наука-техніка-виробництво”, що призвело до якісних змін у суспільному житті. Промисловість, транспорт, будівництво, с\г, соціальна і культурна сфери швидко змінювалися. Десь із середини 20 ст. розпочалася нова фаза суспільного розвитку, яка дістала назву “науково-технічної революції”.

НТР – це докорінний переворот у системі продуктивних сил, наслідок злиття наукової й технічної революції в єдиний процес. Він охоплює всі компоненти соціальної системи, суттєво змінює вигляд соціуму, обумовлює його швидкий розвиток.

Головними напрямами розвитку НТР є: 1) освоєння нових джерел енергії, передусім ядерної. Вчені шукають нових джерел, розмірковують над шляхами ефективнішого використання традиційних – енергії сонця, вітру, води; 2) освоєння навколишнього простору, розвиток космонавтики; 3) хімізація виробництва дає змогу одержати штучні матеріали, створити високоефективні добрива, медичні препарати, засоби боротьби з шкідниками; 4) біологізація виробництва, розвиток біології, особливо генетики і генної інженерії відкриває можливість керування спадковістю живих організмів, підвищити продуктивність с\г праці; 5) створення штучних матеріалів із наперед заданими властивостями; 6) автоматизація виробництва як засіб нового управління виробництвом, за допомогою машин.

Технологічна революція повязана з автоматизацією виробництва. Автоматизація приводить до скорочення робочого дня, збільшення вільного часу. Сьогоднішній рівень інформації визначається компютеризацією виробництва, його інформаційною насиченістю. Він повязаний з успіхами в кібернетиці й електроніці (Вінер).

Але наука й техніка можуть бути суспільним благом і не менше суспільним лихом. Одна з проблем, до якої веде компютерна революція, позначена як проблема інтелектуальної стратифікації. З одного боку, в суспільстві більша кількість робітників, службовців, що володіють комп. технікою і мають високі інтелектуальні здібності. З другого боку, росте компютерна безграмотність, що витісняє великі маси людей на периферію цивілізації. Витісняються зі сфери інтелектуального пошуку майбутнього мистецтво, мораль, релігія та інші форми духовного осягнення світу. Службовці поповнюють армію безробітних. Постає проблема перекваліфікації.