Форми запису навчального матеріалу
Тезова — це коротко сформульовані основні думки досліджуваного матеріалу. Тези можуть бути короткими (навіть з одного речення), без роз'яснень, прикладів і доказів. А от розгорнуті тези дають мотивоване формулювання питання. Головне в тезах — уміння коротко й закінчено сформулювати кожне питання.
Конспект — короткий письмовий виклад досліджуваного матеріалу. У ньому окремі фрази й слова мають незрівнянно більше важливе значення. Не можна допускати, щоб весь матеріал був «списуванням» з літературного джерела.
Цитата — дослівна виписка з тексту з метою підтвердження того або іншого положення, авторського доводу.
9.Різновиди контролю навчальної діяльності студентів.
Контроль та оцінка знань і вмінь допомагають:
з’ясувати ставлення студентів до навчання, своїх обов’язків;
виховують активність і самостійність, завзятість і наполегливість, уміння долати труднощі;
виховують гуманні якості.
Різновиди контролю: модульний контроль, тестовий контроль: види тестів, технологія створення тестових завдань, вимоги до тестових завдань, переваги і недоліки тестового контролю. Класифікація тестів, організація тестового контролю).
Контроль знань, умінь і навичок студентів – невід’ємна складова педагогічного процесу та форма зворотного зв’язку. Контроль сприяє більш глибокому засвоєнню знань, умінь і навичок. Перевірка та оцінювання дає викладачеві інформацію щодо рівня знань і вмінь студентів; дозволяє аналізувати наскільки ефективними є технології навчання, форми методи та засоби, які використовуються у викладанні.
Контроль дисциплінує студентів, сприяє формуванню відповідальності та самостійності в навчанні.
Поточний контроль − контроль рівня знань та вмінь у процесі навчання, який проводиться на лекціях, семінарах, лабораторних і практичних заняттях. Цей вид контролю дозволяє не лише визначити рівень оволодіння знаннями та вміннями, а й сприяє своєчасному коригуванню дій викладачів та студентів.
Періодичний контроль − це контроль, який здійснюється після вивчення розділу, теми; він сприяє аналізу певного важливого напряму навчального процесу, допомагає систематизувати та узагальнити знання, звести їх у певну систему. Проводиться в кінці семестру.
Підсумковий контроль − контроль, який проводиться в кінці вивчення курсу. Це семестровий контроль, іспити, ліцензовані та інтегровані іспити, державна атестація студента.
Види і форми контролю
Поточний
• вхідний контроль;
• експрес-опитування;
• опитування на засвоєння попередньої лекції;
• опитування під час лекції на лекції на розуміння її суті; на розуміння її змісту;
• контроль лекції або семінарського заняття
Проміжний
• контрольні роботи;
• тестові опитування;
• колоквіум;
• контроль практичних умінь і навичок;
Підсумковий
• комплексні контрольні завдання;
• курсові роботи та курсові проекти;
• заліки;
• семестрові іспити
Зворотній зв’язок є найбільш достовірним при вдалому поєднанні всіх форм контролю: поточного, проміжного, підсумкового, а також вхідного та заключного.
Модульний контроль.
Особливостями модульного контролю є:
– зацікавленість студентів в одержанні високої оцінки, особливо тих, у кого високий рейтинг із попередніх модулів;
– посилення мотивації в навчанні, самостійній роботі, самоконтролі й самокорекції знань та вмінь.
Модульний контроль проводиться в письмовій, письмово-усній, усній формах або автоматизованими навчальними комп’ютерними системами.
Тестовий контроль.
Тестовий контроль займає особливе місце серед способів перевірки знань, умінь і навичок. Тест у перекладі з англійської (tеst) − іспит, випробування.
Тестування − це визначення рівня підготовленості людини в певній галузі знань, психологічного, фізичного й розумового стану, професійної придатності, обдарованості та інших якостей особи за допомогою системи спеціально підготовлених завдань.
Тестування можна використовувати:
для самостійного оцінювання студентом своїх знань;
для вхідного (базового) контролю;
при допущенні студента до нового модуля (теми);
для поточного контролю;
для рубіжного (підсумкового) контролю;
контролю «виживаності» знань.
Тестове завдання − це завдання, запитання або задача, для яких може бути попередньо визначена (сформульована) єдино можлива правильна відповідь. Така відповідь є еталоном.
Види тестів, які використовуються в педагогічній практиці:
– тести досягнень призначені для з’ясування рівня засвоєння знань та вмінь;
– тести інтелекту – для з’ясування стану мислення, пам’яті, уваги та інших характеристик психологічного розвитку особи.
Педагогічні тести різних рівнів складності й форми дозволяють якісно оцінити структуру і виміряти рівень знань та вмінь.
Переваги тестового контролю:
− об’єктивність та надійність наслідків перевірки;
– можливість автоматизації перевірки виконання завдань;
– скорочення часу виконання тестових завдань;
– посилення мотивації та зацікавленості в наслідках навчання;
– висока диференціююча здатність;
– виявлення індивідуального рівня підготовленості студента на певному етапі навчання.
Недоліки тестового контролю:
− відсутність можливості перевірки розвитку мислення;
− невеликий обсяг змісту навчального матеріалу, що перевіряється, порівняно з матеріалом усієї дисципліни.
Класифікація тестів.
Для перевірки результатів навчання використовують тести успішності засвоєння знань та володіння вміннями й навичками.
Вони класифікуються за рівнями:
тести І рівня − тести розпізнавання, розрізнення, співвідношення та тестові завдання з вибірковими відповідями;
тести II рівня − відтворення інформації, розв’язування задач, виконання типових завдань;
тести ІІІ рівня − тести, які передбачають уміння застосовувати знання, уміння та навички в нових умовах, у невивченій, незнайомій ситуації, у практичній діяльності;
тести IV рівня − виконання творчих завдань за невідомим алгоритмом.
Завдання, які використовуються в тестах, поділяються на два типи:
− завдання з вільним складанням відповідей (відкриті завдання);
− завдання з наданими відповідями (закриті завдання).
10.Визначальні умови самостійної роботи студентів педагогічного ВНЗ.
Самостійна робота − це форма управління та самоуправління самостійною діяльністю студентів.
Самостійна робота студентів − це одна з організаційних форм навчання, яка регламентується робочим навчальним планом. Зміст самостійної роботи визначається в робочій програмі кожної дисципліни з орієнтацією на вимоги освітньо-кваліфікаційної характеристики фахівця.
Навчальний матеріал, передбачений для самостійного опрацювання та опанований студентом, підлягає підсумковому контролю нарівні з матеріалом, який опрацьовується під час навчальних занять.
Базуючись на рівнях засвоєння творчого досвіду (упізнавання, відтворення, застосування, творчість), можна виділити чотири рівні змістовної самостійності: 1) виконавча самостійність; 2) самостійність у типових ситуаціях; 3) самостійність у нетипових ситуаціях; 4) творча самостійність.
Етапи самосійної роботи
І етап (підготовчий)
• нормування
• планування
• організація
II етап (теоретичний)
• навчально-методичне забезпечення
III етап (навчально-практичний)
• аудиторна та поза аудиторнасамостійна робота студентів
IV етап (контрольний)
•контроль
•самоконтроль
• самоперевірка
V етап (корекційний)
• корекція навчального процесу(викладачем)
• самокорекція
Види самостійної роботирізноманітні: слухання лекцій та їх конспектування, робота з книгою (підручником, навчальним посібником, довідником тощо), підготовка доповідей, звітів, рефератів, розв’язування задач, виконання розрахунково-графічних і лабораторних робіт, переклади, підготовка і проведення різних експериментів, участь у роботі наукових гуртків і в дослідженнях кафедри, курсові й дипломні проекти тощо.
Для того, щоб студент самостійно працював, він повинен уміти:
здійснювати інформаційний пошук;
добирати відповідну літературу, фіксувати та обробляти результати;
складати конспект, реферат за опрацьованою літературою;
складати резюме лекцій;
працювати з довідковим матеріалом;
застосовувати швидке читання.
Самостійна робота студентів без відповідної звітності та при відсутності контролю за її виконанням втрачає значення, тому необхідно визначити вимоги до звітності студентів про виконання ними завдань.
Самостійна діяльність студентів завжди закінчується певними результатами. Це – виконання завдань, розв’язування задач, заповнення таблиць, переклад текстів, побудова схем, графіків, відповіді на запитання тощо.
Завдання для самостійної роботи – це завдання, яке студент виконує самостійно, поза межами аудиторних занять.
Вимоги до завдань:
* завдання мають бути різних рівнів складності залежно від можливостей, здібностей і рівня підготовленості студентів;
* будь-яке завдання має підлягати контролю;
* завдання, які виконуються студентами позааудиторно, мають доводитися студентам на стендах чи в інформаційно-методичних матеріалах;
* зміст завдань із фахових дисциплін має бути зорієнтованим на майбутню професію, інтегрованим з іншими профільними дисциплінами;
* завдання спрямовуються на перевірку раніше засвоєних знань та вмінь використовувати ці знання.
Література до теми 2:
1. Андріївський Б.М. Опорні схеми з педагогіки. – Київ-Херсон, 1996.
2. Андрієвський Б.М., Петухова Л.Є. Професійно-наукова підготовка майбутнього вчителя початкових класів: Монографія. – Херсон: Айлант, 2006. – 176 с.
3. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Академвидав, 2006. – 456 с. (Альма-матер)
4. Фіцула М.М. Фіцула Вступ до педагогічної професії: навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. Вид. 3-тє, перероб. І доп.– Тернопіль: навчальна книга – Богдан, 2009. – 168 с.
5. Щербакова К.Й. Вступ до спеціальності. - К., 1990.
6. Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні. – К.: Школяр, 1997. – 150 с.
7. Національна доктрина розвитку освіти. – К., 2002. – 24 с.
8. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: Навч. посібник для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти.– К.: ВВП «КОМПАС», 1997.– 64 с.
9. Закон України «Про вищу освіту» [Електронний ресурс] — Режим доступу: www.osvita.org.ua/pravo/law_05 /
10. Закон України «Про освіту» [Електронний ресурс] — Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/go/1060-12
11. Концептуальні засади розвитку педагогічної освіти України та її інтеграції в європейський освітній простір [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/Vishya_osvita/3145/
12. Лисенко Н. В., Кирста Н. Р. Педагогіка українського дошкілля: Навчально-методичний посібник. – Івано-Франківськ: Плай, 2001. – 207 с.
13. Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України: Проект // Інформаційний вісник «Вища освіта». – 2004. – №13. – С. 28-36.
14. Ягупов В.В. Педагогіка: навч. посібник. – К.: Либідь, 2002. – 560с.
Тема 3. «Науково-дослідна діяльність студентів педагогічного ВНЗ»(2 год.)
Лекції № 3:
ПЛАН
1. Науково-дослідна робота – важливий компонент фахової підготовки майбутнього педагога.
2. Форми й види науково-дослідної роботи студентів
3. Характеристика різновидів науково-дослідної роботи у навчальний та позанавчальний час.
4. Етапи здійснення наукового дослідження.
5. Вимоги до оформлення результатів науково-дослідної роботи студентів.
1. Науково-дослідна робота – важливий компонент фахової підготовки майбутнього педагога.
Науково-дослідна робота студентів (НДРС) вищого закладу освіти є одним із напрямків їх самостійної роботи, основних чинників підготовки висококваліфікованих педагогів.
Поняття науково-дослідної роботи студентів охоплює два взаємопов'язаних елементи: навчання студентів елементів дослідницької діяльності, організації і методики наукової творчості; наукові дослідження, які здійснюють студенти під керівництвом професорсько-викладацького складу.
Для науково-дослідної роботи студентів вищих педагогічних закладів освіти характерна єдність цілей і напрямків навчальної, наукової і виховної роботи, тісна взаємодія всіх форм і методів наукової роботи, що реалізується в навчальному процесі і в позанавчальний час. Цезабезпечуєїхбезперервну участь у науковійдіяльностіупродовжнавчання.
Зміст і структура НДРСзабезпечуютьпослідовністьїїзасобів і форм відповідно до логіки і послідовностінавчальногопроцесу, щозумовлюєспадкоємністьметодів і форм від курсу до курсу, відкафедри до кафедри, відоднієїдисципліни до іншої, поступовезростанняобсягу і складностінабутих студентами знань, умінь і навичок у процесівиконання ними науковоїроботи. :
У вищихзакладахосвітисклаласяпевна структура НДРС: проректор з науковоїроботи — рада НДРСуніверситету — рада студентськогонауково-творчоготовариства (СНТТ) факультету — СНТТкафедри. НауковекерівництвоСНТТздійснюєтьсянауковимкерівником, якийобираєтьсявченою радою університету. Голова (з числа студентів) і члени ради СНТТпризначаються і затверджуються наказом ректора по вищому закладу освіти.
Рада СНТТвищого закладу освіти:
— створюєфакультетські ради СНТТ і керує ними, разом з ними організовуєгуртки, творчісекції і бюро та ін.;
— інформуєгромадськістьуніверситетупро роботу СНТТ;
— щорічноорганізовуєпідсумковістудентськінауковіконференції;
— організовуєвиставки і презентаціїкращихнауковихпраць;
— забезпечує участь студентів у регіональних і всеукраїнських конкурсах, оглядах, конференціях таолімпіадах;
— сприяє широкому впровадженнюрезультатівстудентськихдосліджень у практику, публікації статей:
— організовуєвзаємодіюСНТТуніверситету з іншимивищиминавчальними закладами, закладами освіти і культури.
Зміст і характер науково-дослідноїроботистудентіввизначаються:
— проблематикою науково-дослідницької і науково-методичноїдіяльності кафедр, факультетів, вищогонавчального закладу;
— тематикою досліджень, щоздійснюються кафедрами у творчійспівпрацііз закладами освіти;
— умовамидослідноїроботистудентів, наявністюбазидослідження, можливостей доступу до потрібноїнауковоїінформації, наявністюкомп'ютерноїтехніки, забезпеченнянауково-дослідноїроботистудентівкваліфікованимнауковимкерівництвом.
Науково-дослідницькадіяльністьстудентіввищогопедагогічного закладуосвітиздійснюється в такихнапрямках:
— науково-дослідна робота, що є невід'ємнимелементомнавчальногопроцесу і входить до календарно-тематичних та навчальнихпланів, навчальнихпрограм як обов'язкова для всіхстудентів;
— науково-дослідна робота, щоздійснюється поза навчальнимпроцесому межах студентськогонауково-творчоготовариства, у науковихгуртках,проблемнихгрупах та ін.;
— науково-організаційні заходи: конференції, конкурси, олімпіади та ін. Науково-дослідницька робота студентіву межах навчальногопроцесує обов'язковою для кожного студента і охоплюємайжевсіформинавчальноїроботи:
— написаннярефератів з конкретноїнаукової теми у процесівивченнядисциплінсоціально-гуманітарного і психолого-педагогічногоциклів, фундаментальних і професійноорієнтованих, спеціальнихдисциплін, курсівспеціалізації та за вибором;
— виконаннялабораторних, практичних, семінарських та самостійнихзавдань, контрольнихробіт з елементамипроблемногопошуку;
— виконаннянетиповихзавданьдослідницького характеру під час педагогічної (та іншихвидів) практики, індивідуальнихзавдань;
— розробкаметодичнихматеріалів з використаннямдослідницькихметодів (педагогічнеспостереження, анкетування, бесіда, соціометрія та ін.);
— підготовка і захисткурсових та дипломнихробіт, пов'язанихіз проблематикою досліджень кафедр.
У деякихвищихпедагогічнихнавчальних закладах з метою ефективноїорганізаціїнауково-дослідницькоїдіяльностістудентіворганізовуютьспеціальневивчення курсу з основ організації та методики проведеннянауковихдосліджень в галузі психолого-педагогічних наук, фахових методик та спеціальнихдисциплін. Окрім того, приступаючи до вивченнякожноїнавчальноїдисципліни, викладачі на перших лекціяхзнайомлятьстудентівзіспецифікоюметодівдослідженняданої науки.
Належнаорганізаціянауково-дослідноїроботистудентів у навчальномупроцесісприяєпоглибленомузасвоєннюниминавчальнихдисциплін, дозволяєвиявити свою індивідуальність, сформувативласну думку щодоконкретноїдисципліни.
2. Форми й види науково-дослідної роботи студентів
У вищих навчальних закладах України впродовж десятиріч склалися певні форминауково-дослідної роботи студентів:
—участь у різних видах навчальної аудиторної роботи (лекції, семінари, лабораторні заняття) з елементами наукових досліджень;
—індивідуальна робота викладачів зі студентами, які займаються науковими дослідженнями;
—науково-дослідна робота студентів у наукових гуртках, конструкторських бюро тощо;
—участь студентів-дослідників у постійних наукових проблемних групах;
—участь студентів у науково-практичних конференціях, наукових читаннях, семінарах та ін.;
—проведення наукових пошуків у процесі виконання різних видів практики в навчально-виховних закладах та на виробництві.
Кожна із зазначених форм науково-дослідної роботи є своєрідною і потребує творчого підходу до її організації. Бажано, щоб більшість студентів на засадах власного інтересу була охоплена тими чи тими формами науково-дослідної роботи. І знову ж таки ця діяльність повинна мати чітку організацію й достатнє економічне забезпечення.
Багаторічний досвід діяльності вітчизняних ВНЗ дає підстави виокремити такі видинауково-дослідної роботи студентів:
—аналіз наукової літератури;
—систематизація матеріалів опрацювання літературних джерел;
—добір наукової літератури, складання бібліографій з визначених тем;
—підготовка наукових повідомлень і рефератів;
—наукові доповіді, тези;
—наукові статті;
—методичні розробки з актуальних питань професійної діяльності;
—наукові звіти про виконання елементів досліджень під час практики;
—конструкторські розробки приладів, пристроїв та ін.;
—дослідні комп´ютерні програми;
—курсові;
—кваліфікаційні;
—дипломні;
—магістерські роботи та ін.
До кожного із зазначених видів наукових досліджень ставляться певні вимоги. Зупинимося, передусім, на загальнихвимогах до педагогічних досліджень. Хоча вони можуть стосуватися наукових досліджень і з інших наук.
Як слушно зауважує професор О.Г. Мороз, провідна мета педагогічних досліджень полягає у відкритті об´єктивних закономірностей навчання, виховання і розвитку особистості, у свідомому і цілеспрямованому використанні вже відомих закономірностей у практиці навчально-виховної роботи.
З погляду методології дослідження педагогічних явищ варто, передусім, забезпечити такі умови:
1. Вибір актуальної і перспективної проблематики дослідження, яка б допомагала розкривати суттєві закономірності навчально-виховної роботи з погляду формування всебічно розвиненої особистості, була б спрямована на перспективу розвитку суспільства в умовах дієвості нових інформаційних технологій і довкілля, де людина має залишатися в центрі всіх сфер суспільної й економічної діяльності.
2.Спрямованість методів і методик організації досліджень на обґрунтування нових теоретичних і методологічних засад удосконалення навчально-виховного процесу на всіх етапах навчання.
3.Широке використання нових підходів до аналізу суспільних явищ, зокрема, системно-структурного підходу, який дає можливість досліджувати явища комплексно, з позицій діалектики їх розвитку.
Структура дослідження має містити такі основні компоненти: обґрунтування актуальності й доцільності дослідження конкретної теми; визначення об´єкта, предмета, мети, гіпотези, завдань дослідження; зазначення методологічних основ дослідження; виділення новизни, теоретичного і практичного значення проведеного дослідження. Між указаними компонентами має простежуватися тісний логічний зв´язок.
Педагогічне дослідження має бути логічно послідовним:
1. Розв´язання окремих теоретичних завдань, які входять у структуру загальних наукових проблем.
2. Вивчення стану дослідження теоретичних і практичних аспектів визначеної проблеми.
3. Обґрунтування наукових засобів для вирішення поставлених завдань.
4. Експериментальна перевірка гіпотез і умов розв´язання окремих завдань.
5. Розробка педагогічних рекомендацій для запровадження результатів дослідження в практику.
3. Характеристика різновидів науково-дослідної роботи у навчальний та позанавчальний час.
Реферат - це короткий письмовий (або усний) виклад змісту наукової праці, результатів наукової діяльності; доповідь на будь-яку тему, що складається на основі огляду літературних та інших джерел і в якій викладають найголовніше з обраної теми, подають як чужі, так і власні думки та оцінки, роблять висновки.
Наукова стаття - це невеликий за обсягом твір у збірнику, журналі, газеті. У ній поєднуються аналіз, опис, критичне осмислення стану дослідження проблеми.
Курсова(дипломна, магістерська) робота - це результат наукового пошуку, який проводять студенти під керівництвом викладача. Формулювання тематики курсових (дипломних, магістерських) робіт пов'язане з урахуванням змісту спеціальних дисциплін та спецкурсів, які слухають студенти впродовж навчання. Тему для дослідження студент вибирає самостійно із низки тем, які пропонує викладач. Дипломна (магістерська) робота може бути своєрідним продовженням розпочатої на попередніх курсах праці. Унаслідок розширення аспектів опису, залучення нового фактичного матеріалу студент вивчає проблему на вищому науковому рівні, робить ґрунтовніші висновки.
Мінімальний обсяг курсової роботи - 25 сторінок, дипломної - 65 рукописних або 45 друкованих сторінок; магістерської - 60 друкованих сторінок.
Одним із видів оформлення результатів індивідуальної самостійної навчально-дослідної роботи студентів першого курсу є написання рефератів. Реферат (лат. referat, буквально — нехай він доповість, від referos — доповідаю) — короткий виклад письмово чи у формі публічного виступу змісту прочитаної книжки, наукової роботи, повідомлення про наслідки вивчення наукової проблеми; доповідь на певну тему, що розкриває її питання на основі огляду літературних чи інших джерел. Як правило, реферат має науково-інформаційне призначення.
Окрім повного науково-об'єктивного висвітлення теми, в рефераті можуть міститися аналіз і критика відповідних наукових теорій і наукові висновки. Такірефератиназиваютьтакожнауковимидоповідями. Вони використовуються в науковихустановах і вищих закладах освіти, включаються до науковихсемінарів, семінаріваспірантів та студентів старших курсів. Рефератами називаютьтакождоповідіучнівзагальноосвітніхшкіл та профтехучилищ, які вони роблять на уроках, в гуртках, науковихоб'єднаннях.
Робота над рефератом передбачаєвироблення у студента вмінняаналізувати, порівнювати та узагальнюватирізніфакти, явища, події, погляди, ідеї, підходи, вмінняформулювативисновки; поглибленнязнань студента з певного предмета, розширенняйого кругозору та ерудиції; розвитокосновнихумінь з науковоїроботиобирати проблему дослідження, визначатийогооб'єкт, предмет, мету, гіпотезу і завдання; знаходитинеобхіднулітературу, опрацьовуватиїї, робити на неїпосилання, оформляти список використанихпершоджерел; розвитокнауковогописемногомовлення.
До написання реферату ставлятьсяпевнівимоги, зокрема: передовсімвінвиконується на запропоновану кафедрою абовикладачем тему; йоговиконують державною мовоюабо тою іноземною, яка вивчається на факультетііноземнихмов; реферат маєвідповідативизначеній планом структурі, з виділеннямабзаців, нумерацієюсторінок, правильнимоформленнямпосилань, цитат, висновків, списку використанихджерел; обсяг реферату визначається потребою розкриттяпроблеми (не більше 20 рукописнихсторінок); реферат повинен бути охайно і грамотно оформлений у мовному та стилістичномуплані; текст реферату розміщують на однійстороніаркушабілогопаперу, першоюсторінкою є титульнийаркуш, за необхідностідорефератувключаютьілюстрації, таблиці.
План реферату можебути простим абоскладним. Вінміститьнайменуваннярозділів і підрозділів.
У вступіобґрунтовуєтьсяактуальність теми, їїтеоретичне і практичнезначення. Тут такожвизначається мета реферуванняматеріалу з обраноїпроблеми та конкретнізавдання.
Основначастинаскладається з 2—3 розділів. Коженрозділнумерується і маєназву. Передбачаєтьсявивчення та викладіснуючихточокзоруз досліджуваної теми у науковійлітературі, а такожаналізопрацьованогоматеріалу.
Висновкивідображаютьрезультативиконаноїроботи і маютьвідображатинаслідкипоставленої у вступі мети і завдань.
До списку використанихджерелзаносятьсявикористаніпід час роботи над рефератом першоджерела, оформленівідповідно до вимог.
Навчальними планами спеціальностей передбачено виконання студентами курсових, кваліфікаційних, дипломних і магістерських робіт. Курсові роботи є складовими опрацювання окремих навчальних дисциплін і сприяють узагальненню та поглибленню знань. У процесі підготовки курсових робіт студенти оволодівають уміннями добору літератури з обраної теми, опрацювання її, логічного структурування цього виду наукового дослідження. Тематика курсових робіт розробляється кафедрою відповідно до змісту навчальної дисципліни. Студент обирає тему курсової роботи з урахуванням своїх інтересів. Після завершення курсової роботи передбачено її захист перед комісією, яка складається із 2—3 викладачів. Праця над курсовою роботою, її захист — важливий етап наукового становлення майбутнього фахівця.
Обсяг курсової роботи залежить від обраної теми, але має становити не менше 20 сторінок друкованого тексту через два міжрядкових інтервали.
Виконання курсової роботи має кілька етапів:
—обрання теми;
—пошук і добір літератури, складання бібліографії щодо обраної теми;
—складання плану-проспекту роботи;
—опрацювання наукової літератури, систематизація результатів аналізу джерел відповідно до складеного плану-проспекту;
—написання тексту курсової роботи, формування висновків і рекомендацій.
Наступним рівнем наукових досліджень студентів є підготовка кваліфікаційних і дипломних робіт. У процесі їх виконання та оформлення потрібно дотримуватися єдиних вимог.