Сучасна система поглядів на менеджмент в Україні

Сьогодні економіка України розвивається в ринкових умовах. Ринкова система відносин – це жорстка система, що не виз­нає слабких, це найсильніша, з огляду на весь світ, конкуренція товаровиробників, це і особлива система управління, що потребує наукового обґрунтування і вирішення ряду управлінських проблем макро- і мікроекономічного характеру. Сьогодні в Україні можна виділити щонайменше три напрями в управлінні.

Перший умовно називають менеджментом здорового глузду. Цей вид управління розвивається на багатьох приватизованих та новостворених підприємствах так званих «нових українців». Нові власники, не маючи належного професійного управлінського досвіду в керуванні бізнесом, змогли нагромадити первісний капітал. У процесі інтеграції та концентрації капіталу це тільки загострило проблеми управлінського професіоналізму.

Другий підхід у керуванні – професійний ринковий менеджмент, представниками якого є західні фірми, що успішно працюють на українському ринку. Вони принесли з собою не тільки західну культуру, а й новітню технічну базу менеджменту (персональні комп’ютери, мобільні телефони, бази даних, системи зв’язку через Інтернет та ін.).

Третій підхід у менеджменті втілює переважна більшість керівників радянського зразка, які дотримуються методів та стилю керування адміністративно-командної системи. Досвід керування підприємствами у них чималий, проте нема досвіду ведення бізнесу як такого. Особистий інтерес узяв гору. Перемогли стратегічні можливості власного збагачення (бартеризації, системи неплатежів та невиплат заробітної платні, тонізації господ­дарських зв’язків, телефонне право тощо).

Отже, однією з найгостріших сучасних проблем української держави є непрофесіоналізм у сфері управління. Причина цього – наявність некваліфікованих керівників на всіх рівнях управління, що володіють старими знаннями і не встигли здобути нові, оволодіти сучасним мисленням.

Структура управління соціально-економічними процесами швидкого реагування змінюється і продовжує ускладнюватися. Проблеми суспільства розв’язуються не за рахунок знань, умінь і здібностей управлінських кадрів, а за рахунок нарощувальної чис­ленності кадрів у структурі державного управління.

У цій ситуації процвітаючі організації, підприємства – це результат нестандартних підходів їх керівників до вирішення проблем (зв’язки, хабарі, спотворення звітності тощо).

Технічна база і технології у вітчизняній економіці застарілі. Засобів на розробку і впровадження нових технологій або прид­бання ліцензій у зарубіжних фірм на їх використання немає.

Політика інтенсифікації знань і науково-технічна політика в державі відсутні, що ослаблює конкурентоспроможність вітчизняних товарів і послуг та упевнено відсуває Україну до рівня слаборозвинених країн.

Відомо, що людський капітал – це основа розвитку будь-якого суспільства (немає людей – немає суспільства, немає
держави).

Отже, формування дієвої моделі менеджменту в Україні неможливе без реалізації стратегії розвитку персоналу. Ідеться про старанний підбір кадрів, високий та однорідний рівень їх кваліфікації, високу моральність.

Виходячи з вищезазначеного сучасні науковці з проблем управління сформулювали основні завдання, які необхідно вирішити українському суспільству, використовуючи управлінсь-
ку науку:

1. Чітко визначити мету і спрямування країни.

2. Розробити і прорахувати варіанти шляхів досягнення поставленої мети і вибрати один, найреальніший і оптимальний.

3. Удосконалити структуру управління державою.

Усі перетворення в суспільстві направити на користь і благо не окремих осіб і груп, а всього суспільства, члени якого можуть і хочуть продуктивно працювати.

Позики міжнародних організацій використовувати тільки на відновлення конкурентоспроможності виробництва на основі інноваційних технологій, а не направляти їх на спекулятивні операції і фіктивну підтримку національної валюти.

Державна кадрова політика повинна передбачити створення системи пошуку молодих осіб, яким притаманні вроджені риси лідера та організатора. Шляхи можуть бути різними: від організації окремих груп або класів у школах до формування спеціалізованих шкіл або ліцеїв. На відповідних факультетах з менеджерсь­кої підготовки у ВНЗ, регіональних центрах перепідготовки теперішніх керівників та підготовки резерву завершить формування цілісної системи підготовки керівників – менеджерів в Україні.