Звичайна діяльність – будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення.

Надзвичайна діяльність – подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді. Відбуваються без участі підприємства і нерегулярно (повені, зсуви, землетруси, інші стихійні лиха, експропріація власності за кордоном, прийняття нових законів, благодійність на користь компанії, страхове відшкодування за наслідками подій).

Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Прикладом такої діяльності для промислового підприємства є виробництво та реалізація продукції; розрахунки з постачальниками і замовниками, працівниками, банківськими установами, податковими органами; списання знецінених запасів, переоцінка короткострокових інвестицій, курсові різниці, економічні санкції за господарськими договорами, за порушення податкового законодавства; дохід від операційної оренди активів, від реалізації оборотних активів. Основна діяльність – операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу. Для підприємства торгівлі – операції з придбання та реалізації товарів; для будівельного – виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт; для банківської установи – надання послуг банку; для інвестиційної компанії – формування інвестиційного портфелю та управління ним.. Інвестиційна діяльність – операції з придбання та реалізації тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Еквіваленти грошових коштів – короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів та їх еквівалентів.

Фінансова діяльність – діяльність, яка призводить до зміни розміру власного та позичкового капіталу підприємства (випуск та розміщення акцій та облігацій власної емісії, одержання позик, погашення позик та облігацій, виплата дивідендів за акціями та відсотків за облігаціями, а також викуп акцій власної емісії). Успішне функціонування будь-якого суб’єкта господарювання пов’язується із ефективним управлінням.

При допомозі аналізу здійснюється кількісна і якісна оцінка змін, що відбуваються в керованому об’єкті відносно заданої програми, виявлення і мобілізація внутрішніх резервів, розробка варіантів управлінських рішень з метою вирівнювання відхилень, які виникають в процесі діяльності керованої підсистеми, прискорення та оптимізації розвитку керованого об’єкта, або переведення його на ефективніший режим функціонування. За результатами аналізу здійснюється застосування заходів впливу на керовану підсистему для підтримки та коригування її розвитку.

Аналіз займає проміжне місце між збором і обробкою економічної інформації та прийняттям обґрунтованих управлінських рішень. Це означає, що використовуючи вироблену плануванням і обліком інформацію та інші джерела, аналіз повинен передувати прийняттю рішень. У той же час аналіз є засобом контролю не тільки за ходом функціонування об’єкта, але й виконання прийнятих рішень. Аналіз тісно пов’язаний з усіма управлінськими функціями і доцільний на різних стадіях управління. Тому часто твердять про те, що аналіз є всезагальною функцією управління.

Процес прийняття управлінських рішень є скоріше не наукою, а мистецтвом. Результати аналітичних розрахунків не є єдиним і безумовним критерієм для прийняття управлінського рішення. Вони є лише керівництвом до дій, бо керівник приймає остаточне рішення з врахуванням інших компонент, таких як власний досвід, інтуїція, логіка, власна схильність до ризику, симпатії та ін. Як альтернатива, можливе прийняття рішення без здійснення будь-якого аналізу, однак при цьому зростає імовірність прийняття такого управлінського рішення, яке не тільки не сприятиме покращенню функціонуванню об’єкта, але виявиться фатальним для підприємства в даних умовах. Тому можна стверджувати, що значення аналізу зростає пропорційно до ціни помилки внаслідок відмови від його застосування.

Основним джерелом інформації для аналізу грошових коштів підприємства є фінансова звітність. Фінансова звітність – це сукупність форм бухгалтерської звітності, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період [38].

Фінансова звітність є комплексом показників, яким притаманні як логічний, так і інформаційний взаємозв’язок. Логічний взаємозв’язок полягає у взаємодоповненні та взаємні кореспонденції розділів і статей звітних форм. Регулярність формування на підприємствах фінансової звітності дає можливість проводити аналіз оперативно, без витрачання додаткових зусиль та пошуків інформації. Метод економічного аналізу - це система теоретико-пізнавальних категорій, наукового інструментарію і регулятивних принципів дослідження фінансової діяльності суб'єктів господарювання. Існує чимало різних методів. Розрізняють загальні й поодинокі методи дослідження. Під час аналізу використовують здебільшого добре відомі перевирені практикою методи.

Для аналізу грошових коштів можна застосувати багато методів: аналітичний метод,метод порівняння,моделювання,елімінування, статистичні методи, розрахунок відносних показників, розрахунок середніх показників, деталізацію, методи обробки динамічних рядів, методи регресійно-кореляційного аналізу.

Таблиця 1.1

Сукупність аналітичних показників для аналізу фінансової звітності

Важливим питанням економічного аналізу є вивчення і вимір впливу факторів на величину досліджуваних економічних показників. Без глибокого всебічного вивчення факторів не можна зробити обґрунтованих висновків про результати діяльності підприємства, виявити резерви, обґрунтувати плани та управлінські рішення.

• ⇐ Назад
• 123
• 4
• Далее ⇒