Емоційно-контактний аналіз межі
Граничний, межовий світ хаосу почуттів людини насичений різновидами страху, переживаннями небезпеки. Це і страх повсякденності, і відторгнення родом через порушення його норм і заборон (звідси «бути не гірше інших»); страх самотності, який породжує бажання догодити роду, хай ціною повного чи часткового контролю над собою; страх самого себе, або переживання своїх меж, в яких можна опинитись назавжди.
Існує страх чоловіка втратити мужність (звідси й чоловічий дух само-переборювання), страх жінки перед думкою роду, а також її постійний страх не стільки за себе, скільки за близьких, звідси прагнення до душевності, єднання, родинної ніжності. Потому страх обох, що виявляється під час хвороби не тільки із-за можливого болю тіла, а й із-за можливої втрати душі, духу. І, навпаки, задоволення від відсутності страждання, від виконання бажання чи реалізації пристрасті на межі переживання екстазу.
Є також і неусвідомлюваний страх чоловіка перед своєю матір’ю і дружиною, які можуть не визнати, не прийняти, не підтримати його дух мужності й пізнання. Або тілесний і соціальний страх жінки перед чоловіком, який має, у середньому, не тільки на 40% більше м’язів, ніж вона, а й більше соціальних можливостей у мускульному, чоловічому, суспільстві, яке побудоване здебільше на змаганні, фізичній силі й менше на праві, творчій взаємодії й повазі до людської гідності.
Серед страхів родинного життя зустрічається також страх чоловіка і дружини бути зрадженими один одним, покинутими у випадку розлучення, передчасної смерті одного з них. Існує батьківський, особливо, материнський страх, що вони не все так добре зробили для своєї дитини, як мріялося, який набагато примножується у випадку девіантної поведінки, хвороби дитини чи її втрати, що може спричинити, навіть, смерть дорослих. Сильну душевну біль відчувають батько і матір, коли дитина не навчається, погано себе веде, бреше, маніпулює ними, ін.
Багато страхів і у маленької дитини, яка не розуміє за що її покарали, нехай інтонаціями голосу, хоча дорослі могли бути пригнічені чимось іншим. Здебільше вона переживає розлучення батьків як страх і свою провину перед ними. Хлопчик, який залишився з мамою, може звинувачувати батька у зраді, а дівчинка вважати її негарною й нерозумною. Якщо отець не виявлятиме до доньки батьківської любові й не визнаватиме її жіночу красу, то вона віддасть себе у руки першому ліпшому.
Крім того, дитина змалку могла побачити (магазин, в гостях, вдома, ін.) як інша вередує, кричить, плаче, падає на підлогу, аби їй купили те, що вона хоче, і врешті решт отримала бажане. Або почути чи угледіти, як хтось з дорослих, маніпулюючи чи обмовляючи іншого, отримує зиск. Наслідуючи такі моделі поведінки, дитина домагатиметься свого, а не отримавши, буде дратуватися, зриватися – її переповнює гнів на саму себе, за яким ховається страх у своїй невправності, а отже і невпевненості.
Своєю чергою підлітки, яких не привчили до творчої діяльності, прагнуть пізнавати світ поза межами монотонного життя родини і школи, тягнуться до антисоціальних угрупувань, відчувають радість від перемоги над заборонами родини, нової можливості управляти своєю психічною реальністю, але і страх перед батьками, вчителями і своїми першими друзями.
Різноманітні страхи характеризуються не лише своїми предметами страху, видами, інтенсивністю, тривалістю, рівнями, а й хворобами, які вони спричинюють. Серед рівнів страху виокремлюють фізичний (тілесна біль), психічний і соціальний (душевна біль) й духовний (страх втратити свій дух і душу перед силою первообразу).
У той же час втеча (незважаючи на заборону) від одноманітності емоцій і почуттів до переживання повноти життя, насправді, є втечею людини від самої себе, від своїх страхів. Нудьга (переживання страху від відсутності життєвих смислів) може відчинити двері у безодню безтямності. І, навіть, святковість, яка буде підійматися над повсякденням, стане лише більш яскравою його копією, точніше, глибокою тугою. Адже справжня святковість, святе, відкривається тільки у духовній взаємодії і творчості.
Втеча за межі повсякденного буття у психічний вимір, де усе моральне є природне, а природне – моральне, де немає спотвореної збоченням емоційно хворої насолоди, і є виходом за межі родового буття з його необхідністю відтворення фізичного існування, матеріального пристосування і, навіть, інде ніжної душевності.
Сукупна воля до життя, як воля до збереження душі й духу і продовження роду, підіймається над шаблонами інстинктів, механізмами генетичного наслідування до духу самонастроювання і самоусвідомлення подальшого розгортання свого зовнішнього життя і внутрішнього буття через духовне самопізнання і практику. Вона здатна долати страхи перед домінантними стереотипами світоглядів і поведінки (соціальні інстинкти) кримінальних, партійних, корпоративних угрупувань і досягати рівня співтворчості у дусі любові й істини.
Властивість особистості віднайти себе як унікальну космічну істоту, цінність якої не поступається цінності роду і суспільства, яка у своїх вищих проявах виступає проти соціальних інстинктів і рефлексів, свідчить, що вона виходить за межі суспільної повсякденності й прагматизму в позамежний світ. Воля здатна підійматися до свободи совісті й відповідальності за себе, інших, до вдячності й благоговійного ставлення до життя, співтворчості й любові. Адже підкорення соціальним інстинктам зводить особистість до сукупного набору соціально-економічних відносин, занурює у самотність, ставить у позицію відчуження від самої себе, вищої любові, духовно-матеріального образу «Я».
Кожна душа є квіткою всесвіту, хай і пелюстка зім’ята. Її намагаються зірвати біси і сатана, маніпулювати нею зблизька чи на відстані. Та ходить-блудить-торгує собою на ринку соціальних досягнень: зверніть, мовляв, на мене увагу, візьміть-купіть мене. Але по-справжньому цікавою є та душа, яка презентує не себе, а Творця, Який діє в ній і завдяки Якому Світло-Любов від Духа Святого струменять через неї у світ людей.
Цікаво:
1) Які нові види страху породила технічна цивілізація?
2) Якими страхами відзначилося ХХ ст., що має назву «вік суду»?
3) Чи впливає суворе виховання на здобуття досвіду спілкування?
4) Як уникання питань щодо статевих особливостей і стосунків та викривлення статевих проблем позначаться на майбутньому житті?
5) Запишіть своє питання.
Свідомість є учитель, друг, слуга
І як слуга несе моє невігластво до Бога,
Як друг говорить про знання,
І як учитель кличе уподібнитися Богу…
Поет-свідомість пісні співає про любов,
Актор-свідомість грає у космічні ігри,
Дослідник світ із Богом творить знов,
Митець веде красу у дійсність…
Свідомість опіка джерело сил
І береже високих гір мовчання…
Вона сама і сила, й світло звідусіль,
Натхнення і світосприймання…