Спочатку в ролі резервної валюти виступав англійський фунт стерлінгів, що відігравав панівну роль у міжнародних розрахунках.

Тема 5. Іноземна валюта і валютні операції

ОБМІН ВАЛЮТИ5.1. Обмін валюти

Необхідність обміну однієї валюти на іншу виникає при міжнародній торгівлі, фінансових інвестиціях в економіку інших країн, міжнародному туризмі. Різні фінансові відносини всередині будь-якої країни або групи країн однієї валютної зони вимагають розрахунків тільки у своїй (національній) валюті.

 

Під валютою розуміють будь-яку грошову одиницю тієї чи іншої країни (американський долар, японська єна, українська гривня та ін.), що використовується для вимірювання величини вартості товарів і належить до загальноприйнятих засобів розрахунку. Розрізняють валюту національну, іноземну і міжнародну.

Для обміну валют використовують валютний курс, тобто спів-відношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу. Валютний курс забезпечує зв’язок однієї валюти з іншими валютами і дає змогу здійснювати порівняння основних макроекономічних показників однієї країни (про-дуктивності праці, темпів економічного зростання тощо) з такими самими показниками в інших країнах.

Зміна валютного курсу відбувається під впливом різноманітних чинників та впливає на стан грошового обігу і загалом на стан економіки. Тому держава здійснює регулювання валютного курсу шляхом застосування відповідних методів з боку центрального банку.

 

Між валютами існує ще й різниця в можливості однієї валюти обмінюватися (повністю чи частково) на інші валюти. Ця особливість називається конвертованістю валюти і служить важливим показником рівня розвитку грошової системи та економіки країни. Розрізняють вільно конвертовані, частково конвертовані та неконвертовані валюти.

 

Купівля і продаж іноземної валюти для міжнародних розрахунків здійснюється для юридичних осіб банками в безготівковій формі на міжбанківському валютному ринку. Фізичні особи готівкові операції з іноземною валютою здійснюють через операційні каси та обмінні пункти банків.

 

ЩО таке валюта і які види валют існують

Валютау широкому розумінні цього слова–будь-якагрошова одиницятієї чи іншої країни (американський долар, японська єна, українська гривня та ін.), що використовується для вимірювання величини вартості товарів та є загальноприйнятим засобом розрахунків.

 

Валюта,випущена державою,перебуває в обігу переважно натериторії цієї держави або групи держав – учасниць валютних союзів.

 

Для ознайомлення з національними валютами іноземних держав дамо їм коротку характеристику (табл. 9.2).

 

Таблиця 9.2

 

Національні валюти держав


 

Назва валюти

Долар США

 

Євро


 

Коротка характеристика

грошова одиниця США, одна з основних резервних валют світу (1 долар = 100 центів). Позначення: $ або USD. Долар США також використовується в деяких країнах, що не мають національної валюти, наприклад, у Панамі та Еквадорі

офіційна валюта низки країн Європейського Союзу (Австрії, Бельгії, Фінляндії , Франції, Німеччини, Греції, Ірландії, Італії, Люксембургу, Словенії, Нідерландів, Португалії та Іспанії ), відомих також як «єврозона». Це єдина валюта для більш ніж 300 мільйонів європейців. Знак валюти: €, банківський код: EUR


  Рубль валюта Російської Федерації (у минулому – російських князівств,
    Великого князівства Московського, Російської імперії, РРФСР
    (1917–1922) і Радянського Союзу (1923–1992)). Ділиться на 100
    копійок. Код валюти за ISO 4217 – RUB, код RUR є застарілим,
    використовувався до деномінації 1 січня 1998 року
       
  Гривня національна валюта України. Гривня в Україні була введена в
    грошовий обіг 1918 року, потім 2 вересня 1996 року під час
    проведення грошової реформи. Літерний код валюти – UAH,
    цифровий код – 980. Скорочена назва – грн. Її сота частка – копійка.
    Емісійний інститут – Національний банк України
       
       


 

Закінчення табл. 9.2

 

Назва валюти

Білоруський

рубль

 

Датська крона

Ісландська крона


Коротка характеристика

офіційна валюта Білорусі. Скорочується як Br. 1 білоруський рубль формально ділиться на 100 копійок (белор. капейка)

національна валюта Данії, що має також ходіння в Гренландії. Код ISO 4217 – DKK. Уперше була введена в обіг 1873 року

грошова одиниця Ісландії. Теоретично крона складається з 100 ейре, але з 1 жовтня 2003 року всі монети номіналом менше ніж 1 крона виведено з обігу. Банкноти номіналами 10, 50 і 100 крон більше не випускають


 

Казахстанський

тенге

 

Китайський

юань

 

Нова турецька ліра


національна валюта Казахстану. На купюрах і монетах прийнято позначення просто тенге

грошова одиниця Китаю. У китайській мові «юанем» називають базову одиницю будь-якої валюти, наприклад, долар США – це мей юань

грошова одиниця Туреччини. У результаті високої інфляції кінця XX

– початку XXI століть сильно знецінилася. З початку 2005 року, після низки успішних антиінфляційних заходів, прийнятих Центральним банком Туреччини, в обіг введено нову турецьку ліру, рівну 1 000 000 старих


 

Норвезька крона

Фунт стерлінгів


 

національна валюта Норвегії. Складається зі 100 ері. Крона як засіб платежу в Норвегії була введена 1875 року

грошова одиниця Великобританії. 1 фунт = 100 пенсів. Банки окремих територій у складі Великобританії (Шотландії, Ольстеру, Уельсу і т. д.) випускають банкноти зі своїм дизайном


Шведська крона валюта Швеції. Код ISO 4217 – SEK. Одна крона ділиться на 100 ері
   
Швейцарський є валютою і законним платіжним засобом Швейцарії і Ліхтенштейну.
франк Банкноти франків випускає центральний банк Швейцарії –
  Швейцарський національний банк, тоді як монети випускаються
  федеральним монетним двором – Швейцарський монетний двір (код
  валюти за ISO 4217 – CHF, або 756)
   
Японська єна грошова одиниця Японії, одна з основних резервних валют світу
  після долара США та євро

 

Окремі валюти виступають у ролі міжнародного платіжного і резервного засобу, за допомогою якого центральні банки держав нако-пичують і зберігають резерви для міжнародних розрахунків за зовнішньо-торгівельними операціями та іноземних інвестицій. Цю роль можуть виконувати і колективні валюти. Статус резервної валюти зобов’ язує країну-емітента вживати заходи з ліквідації дефіциту платіжного балансу і підпорядковувати внутрішню економічну політику завданню досягнення зовнішньої рівноваги.

 

Спочатку в ролі резервної валюти виступав англійський фунт стерлінгів, що відігравав панівну роль у міжнародних розрахунках.


Разом із фунтом стерлінгів як міжнародна платіжна і резервна валюта поступово став використовуватися долар США, який згодом став основною резервною валютою світу. Він займає, за різними оцінками, частку від 50 до 61 відсотка в міжнародних резервах центральних банків.

 

 

Євро – друга за використанням резервна валюта. Після введення євро (1999 рік) ця валюта частково успадкувала частку в розрахунках і резервах від німецької марки, французького франка та інших європейських валют, які використовувалися для розрахунків і накопичень. Відтоді частка євро постійно збільшується, оскільки центральні банки прагнуть диверсифікувати свої резерви.