Визначення монтажних характеристик елементів.
На організаційно-технологічну структуру монтажу впливають наступні характеристики – будівельний габарит об’єкта та монтажні характеристики конструкцій: монтажна маса конструкцій, монтажна висота та монтажний виліт.
Будівельний габарит об’єкта – це межові контури конструкцій об’єкта, які визначають можливість безпечного наближення до них монтажних засобів для подавання конструкцій, які монтують.
Монтажна масаконструкції 
визначається загальною масою, яку треба підняти, перемістити та встановити в проектне положення залежно від прийнятого способу підйому:
.
Величину 
визначаємо лише для найважливіших елементів за кожним спеціалізованим потоком, як суму маси монтованого елемента 
(див. табл. 1) і маси монтажної оснастки 
– стропів, траверс, розчалок та інш., яку беруть за даними табл. 2.
Монтажна висота (Нм) – це технологічно необхідна мінімальна висота підйому монтажних елементів, що забезпечує їх монтаж:
де 
– висота від рівня стоянки крана до рівня опори монтованого елемента, м;
– висота піднімання елемента над опорою, м;
– висота елемента, який монтують, м;
– висота захватного засобу, м.
Монтажну висоту враховують для як самого високого вертикального елемента – колони, так і горизонтального, що знаходиться на самій високій позначці – плити покриття та самого важкого елемента на цій висоті – це кроквяні ферми.
Монтажний виліт 
визначається як мінімально необхідний виліт стріли крана для монтажу даної конструкції.
Монтажний виліт стріли також визначають для кожного спеціалізованого потоку, він залежить від застосованої схеми напряму руху машин.
Виліт стріли крана при монтажі одноповерхової промислової будівлі приймають мінімальним для всіх елементів, окрім плит покриття та фундаментних блоків які монтуються зі стоянки крана поза межами котловану, в цьому випадку враховують безпечну відстань по горизонталі від опори машини до низу укосу котловану, яка залежить від типу ґрунту та глибини котловану.
Монтажний виліт для плит покриття визначають графічно.
Графічну побудову виконують у масштабі (рис.12). При цьому відкладають від кута ферми (точка А) по горизонталі необхідну безпечну відстань приближення стріли (приймається до осі стріли 1,5 м), одержують точку В.
Через центр плити (точка С) проводять вертикальну ось на якій визначають положення монтажної висоти конструкції, отримують положення гака крана, точку Е.
Додавши до цієї осі вгору ще мінімальну висоту поліспаста крана (приймається 1,5 м), одержують точку Ж, в якій має бути ось стріли крана при монтажі плити. Положення осі стріли крана визначають лінією, яку проводять через точки Ж і В. На перетині осі стріли з горизонтальною площиною на висоті опорного шарніра стріли (приймається 1,5 м) отримуємо точку центра шарніра стріли (точка Ш).
Відклавши по горизонталі 1,5 м в сторону від будівлі, одержують положення вертикальної осі повороту самохідного крана з механічною стрілою (точка К, рис.12 а).
Самохідні крани з гідравлічною стрілою мають іншу конструктивну схему розташування стріли, тому для них від точки Ш відклавши по горизонталі 1,5 м в сторону до будівлі, одержують положення вертикальної осі повороту самохідного крана з гідравлічною стрілою (точка К, рис. 12 б)
Взята за масштабом відстань від осі крана до осі монтованих елементів і є визначений виліт стріли крана (рис. 12).
Таким чином, одержано мінімальну довжину стріли крана (відрізок Ж – Ш). Потрібний виліт стріли крана для конструктивно заданої довжини стріли уточнюють повертаючи масштабно визначений відрізок осі стріли крана (відрізок Ж – Ш) в точці В. Вісь стріли крана займає нове положення за рахунок подовження вантажного поліспаста (відрізок Е – И), що скорочує виліт стріли.
При виборі конкретних кранів виліт стріли уточнюється враховуючи їх конструктивні параметри.
Ще один спосіб скорочення вильоту стріли – застосування самохідного крана, що має стрілу з гусаком. Гусак використовують для подавання елементів понад перепоною. Виліт стріли також визначають графічно (рис. 12, в). Від точки Ж проводять лінію паралельно горизонту до перетину з віссю стріли крана (проекція гусака). Вісь гусака стріли проходить через точку Жпід кутом до осі стріли 135°.
Далі графічна побудова така сама, як і для стріли без гусака. При виборі за довідником конкретного крана визначають мінімальну розрахункову довжину гусака за масштабом.
Фактична довжина гусака завжди має бути більше за розрахункову. Отже, треба враховувати збільшення вильоту стріли від гусака більшої довжини.
Рис.12. Вибір комплекту кранів за технічними параметрами
Визначаємо монтажні характеристики для окремих конструкцій (значення приведені для вибраного прикладу).
Фундаментні блоки-планується здійснювати монтаж при розташуванні крана на дні котлована на мінімальному вильоті стріли.
КОЛОНи– планується монтаж здійснювати вздовжпрольоту на мінімальному вильоті стріли крана.
ПІДКРОКВ’Яні балки-монтаж планується здійснювати вздовж прольоту на мінімальному вильоті стріли крана.
КРОКВ’ЯНІ ФЕРМИ- монтаж планується здійснювати вздовж прольоту на мінімальному вильоті стріли крана.
ПЛИТИ ПОКРИТТЯ - монтаж планується здійснювати вздовж прольоту.
Монтажний виліт визначаємо графічно, виконуючи креслення в масштабі
ФУНДАМЕНТНІ БАЛКИ-монтаж планується здійснювати по контуру будинку із зовнішньої сторони при монтажі стінових панелей.
стінові панелі- монтаж планується здійснювати вздовж зовнішніх осей будівлі на мінімальному вильоті стріли крана.
Виходячи з розрахованих потрібних параметрів, за характеристиками, що встановлюються (номограми зміни вантажопідйомності та висоти підйому гака залежно від довжини та вильоту стріли), по довіднику здійснюється вибір кранів, які задовольняють потрібні значення параметрів.