Альтернативні теорії максимізації

Існує декілька альтернатив щодо традиційної теорії максимізації:

1. Максимізація довгострокового прибутку.

В традиційній теорії припускається, що фірми максимізують короткостроковий прибуток, однак чимало дій фірми можуть бути кваліфіковані як такі, що не відповідають цій цілі і водночас співпадають з ціллю максимізації довгострокового прибутку, наприклад політика зниження цін на пропоновану фірмою продукцію може призводити до зменшення прибутку у короткостроковому періоді та зростанню прибутку у довгостроковому періоді. Головною проблемою теорії максимізації довгострокового прибутку є труднощі, які можуть виникати при оцінці фірмами майбутніх положень кривих попиту і витрат.

2.Максимізація корисності для менеджерів.

Стверджується, що за умови досягнення фірмою задовільного рівня прибутковості, менеджери отримують значну свободу у тому, яку політику впроваджувати. При цьому цілком можливо, що вони намагатимуться діяти у власних інтересах, які полягають у максимізації їхньої корисності, основними складовими якої є їхні оклади, гарантії зайнятості.

Один з висновків даної теорії полягає в тому, що у разі, коли менеджери матимуть можливість реалізувати власні цілі, може посилюватися тенденція до зростання середніх витрат виробництва в результаті зростання витрат на облаштування офісів, збільшення персоналу…

3. Максимізація доходу від продажів

В цій теорії припускається, що менеджери прагнуть максимізувати виручку від продажів. Це пов’язано з тим, що успішність менеджерів оцінюватися відповідно до динаміки цього показника.

Максимізація доходів від продажів може бути вагомішою ціллю фірми ніж максимізація прибутку, особливо тоді, коли фірми мають впливовий відділ продажів.

4.Максимізація зростання

Замість того аби ставити за завдання максимізацію прибутку, менеджери можуть націлювати діяльність фірми на максимізацію її розмірів. Менеджери виявляються зацікавленими у цьому тому що у більших за розміром фірмах вони можуть мати більше влади та повноважень, а також більш високі оклади.

 

Множинність цілей фірми та її поведінкові теорії

Фірми можуть переслідувати декілька цілей. Забезпечити одночасну реалізацію яких неможливо. Тоді керівництвом фірми можуть встановлюватися компромісні значення для контрольних показників, які характеризують ступінь досягнення альтернативних цілей.

Той факт, що фірми можуть одночасно мати декілька цілей, пов’язаний зокрема з наявністю в їхній структурі різних підрозділів зі своїми наборами специфічних завдань. У свою чергу реалізація цілей підрозділів обмежується інтересами причетних до компанії осіб – акціонерів, клієнтів, кредиторів.

Фірма – це організація, до якої входять групи з різними інтересами і її важливим завданням є пошук способів зменшення між групових конфліктів.

Особливість поведінкових теорій фірм є те, що вони досліджують які саме цілі у дійсності переслідують фірми; чим вони вмотивовані, які суперечності можуть виникати і як вони можуть розв’язуватися.

Передбачається, що для різних підрозділів фірм встановлюються контрольні цифри, у разі недосягнення яких розпочинається пошук причин. У разі конфлікту між контрольними показниками, менеджери намагатимуться знімати подібні протиріччя шляхом переговорів, результати яких будуть залежати від співвідношення їх влади в організації.

Теорія фірми Гелбрейта

Ще один альтернативний погляд на природу фірми прийнято пов’язувати з ім’ям відомого американського економіста Гелбрейта. За Гелбрейтом, крупні корпорації не є ані підприємницькими ані капіталістичними інститутами. Замість цього вони обслуговують цілі бюрократичного, корпоративного управлінського апарату. Групи, які приймають рішення в крупних корпораціях – це так звана техноструктура, яка складається з вчених, інженерів, професійних менеджерів. Власники крупного бізнесу втратили контроль над ним через посилення складності сучасного ділового та технологічного світу. Головний інтерес техноструктури полягає у збереженні власних робочих місць а тому і в збереженні та розвитку самих компаній. Проте часто зростання компаній забезпечується не за рахунок впровадження нових продуктів, а за рахунок нав’язування споживачам за допомогою реклами традиційної продукції.

Фірми намагаються мінімізувати ризики і через це неохоче йдуть на впровадження нових продуктів, та насправді фірми нерідко погано слугують не тільки їх власникам, а й споживачам.

Теорія фірми Коуза

У 1937 році була опублікована, згодом «Природа фірми», в якій автор поставив два запитання:

1.Чому у вільній економіці взагалі існують фірми?

2. Чому все виробництво не здійснюється однією великою фірмою?

Шукаючи відповідь на ці запитання Коуз ввів поняття трансакційних витрат, які в широкому розумінні включають всі витрати, пов’язані організацією обміну(витрати на пошук партнерів, укладання та підтримка угод з ними)

За Коузом, фірми та ринок являють собою альтернативні способи здійснення тих самих обмінних операцій. Якщо на ринках виробництво координується через ринкові обмінні трансакції, то всередині фірм цю саму функцію здійснює підприємець. Таким чином визначальною ознакою фірми є заміщення цінового механізму.

Фірми виникають тоді, коли їх ієрархічна організація забезпечує здійснення тих самих трансакцій з меншими витратами ніж це міг би зробити ринок.

Проте, починаючи з певного моменту, подальше розширення кола трансакцій, які здійснюються всередині фірми, може виявитися занадто витратним. Звідси випливає, що процес зростання фірм триватиме доти, поки витрати на проведення додаткових трансакцій в межах фірм не стануть перевищувати витрат и на проведення цих самих трансакцій у ринковий спосіб.

Таким чином, вибір між фірмою та ринком, або між тим: зробити самому чи купити, диктується зрештою співвідношенням витрат на здійснення трансакцій в одному та іншому випадку.

Тема 3.Виробничі засоби