Труби з полімерних матеріалів
  
  
                         
                                                                             Сьогодні широко застосовуються різні види пластикових труб для каналізації. Для виготовлення таких виробів застосовується три види полімерів:
  
· Поліхлорвініл.
  · Поліпропілен.
  · Поліетилен.
  Труби з ПВХ призначені для самопливних систем каналізації. Матеріал досить міцний, здатний витримувати високі навантаження. Труби з ПВХ широко застосовують для монтажу зовнішніх систем, так як вони недорогі, здатні протистояти агресивним середах, стійкі до випромінювання ультрафіолету. А ось вплив температур вище 70 градусів труби не переносять, при дуже низьких температурах ПВХ набуває крихкість, тому їх рекомендується утеплювати.
  Для внутрішніх трубопроводів ПВХ труби застосовувати не рекомендується. Справа в тому, що при загорянні цей матеріал виділяє вкрай отруйний газ фосген.
  Для складання систем каналізації широко застосовують різні види поліпропіленових труб. Ці труби мають тривалий термін експлуатації, їх можна використовувати і для самопливних, і для напірних систем.
  Потрібно розрізняти види пропіленових труб, призначені для внутрішніх і зовнішніх трубопроводів. Перша різновид труб створена для експлуатації в умовах будинку, вони досить міцні, але не здатні переносити впливу низьких температур і навантаження, що надаються грунтом.
  Для зовнішніх трубопроводів випускають спеціальні різновиди труб — двошарові. Внутрішній шар у них ідеально гладкий, а зовнішній — гофрований, тому труби відрізняються підвищеною міцністю.
  При складанні систем каналізації все ширше застосовують різні види поліетиленових труб. Цей матеріал, в основному, використовується для монтажу безнапірних систем. Великою перевагою цього матеріалу є висока еластичність, при замерзанні рідини в трубі, поліетилен не руйнується, а лише деформується.
  
                           
                                                                             Мал.12 Труби з ПВХ
     
 
					Деталі для з’єднання труб
					Існують різні види з’єднання труб. При створенні безнапірних систем, найчастіше, застосовується з’єднання труб в розтруб». Цей варіант досить простий у здійсненні і здатний забезпечити необхідну ступінь герметичності.
  Для того щоб з’єднання не пропускало воду використовуються спеціальні ущільнювачі. Якщо раніше це була підмотування з клоччя, просоченої бітумом, то сьогодні використовуються еластичні ущільнювачі з гуми.
  Крім того, для з’єднання окремих ділянок труб, для створення вигинів трубопроводу і приєднання додаткових гілок використовуються спеціальні деталі — фітинги. Існують різні види фітингів для поліпропіленових труб. При складанні каналізаційних трубопроводів найчастіше використовуються:
  · Коліна — фітинги для з’єднання горизонтальних і вертикальних гілок. Коліна можуть мати різний кут вигину, наприклад, 90, 45, 22,5 градуса.
  · Трійники. Вони випускаються у вигляді літери «Y» або «T».
  · Хрестовини. Цей фітинг використовується для з’єднання декількох гілок та стикування труб, розташованих в різних площинах.
  · Ревізії. Це спеціальний вид фітингів, які використовуються для прочищення і обслуговування трубопроводів.
  · З’єднувальні муфти — елементи, що застосовуються для з’єднання окремих елементів.
  · Перехідники. Цей вид з’єднувальних елементів, який використовується для з’єднання трубопроводів різного діаметру.
  Для з’єднання елементів при зборі трубопроводу з металлополимеров застосовуватися аналогічні види фітингів для металопластикових труб.
  Отже, існують різні види труб, які використовуються для монтажу систем каналізації. У приватному будівництві сьогодні в основному використову                              
                                                                             ються полімерні і чавунні труби, але не виключено застосування і труб інших видів, наприклад, для створення зливових каналізацій або дренажних систем іноді застосовують труби з кераміки.
  

                           
                                                                             Мал. 13 З’єднувальні частини