Карб відання Родового Устрою
Піднімися на гору і працюй,
виконуючи свій обов'язок,
Так подолаєш другу, станеш на ній,
будь з Богами, і бийся, захищаючи Рід свій,
Вони виведуть тебе на третю, з неї лети у Сваргу
Тлумачення
Людина є невід'ємною частинкою роду, народу й Всесвіту загалом. Відайте: народ – це не просто якась кількість людей, а єдине і багатопроявне творіння, – земний Рід, жива істота, яка складається з кровно і духовно пов'язаних людей, тому він має свою Душу і Тіло, виступаючи вищим творінням відносно кожного окремого роду чи людини. Душа Роду земного – то дух нації, її віра, мова та звичаї, те, що до діїї Рід спонукає, радість та щастя дає, а Тіло – то усі люди, які у народі суть. У земному Роді кожний займає своє місце і рівень відповідно до того призначення, з яким він цього разу у життя Яви прийшов. Так у народі Великий Триглав проявляється, що творить три відмінних рівні розуміння світу та призначення в ньому людини окремої. Кожний з цих трьох рівнів групою людей виступає, суспільним станом, який має назву варна (варта). Варна – це вартість, сукупність знань, вмінь, схильностей та особливостей фізичних, з якими людина народжується. Людина народжується з певною варною, щоб на рівні, їй відповідному, побудову Роду (Всесвіту) пізнати. Варн є три – варна Відаючих, варна Воїнів і варна Господарів. Цей Триглав Роду земного з'являється із загальної, безладної маси непосвячених людей, які виступають земним уособленням Дива. Кожна варна виконує в житті народу свою, лише їй притаманну, роботу і роль (функцію). Тому жодна з них не є вищою чи нижчою усі вони рівно важливі і кожна керує родом-державою у свій час, виступаючи головною і підпорядковуючи варни інші. Усі вони виконують своє призначення, єдиним цілим будучи, яке не може існувати одне без одного. Триглав земного Роду і Див земного роду єдині, як і Рід Всевишній. Варна Відаючих займається наукою і світопізнанням, тому Відаючим личить бути душевно чистотим і благочесними, проявляти глибоке шанування розуму і духу, постійно прагнути та здобувати Веду і ширити її серед людей, несучи їм Світло. Варна Воїнів покликана будувати справедливий державний устрій та захищати Рід свій. Тому Воїни-козаки покликанні бути відважними і жертовними у боротьбі за Справедливість і Правду, проявляти лицарську великодушність, силу, горду стриманість, самовладання, шляхетність, несучи Роду своєму Честь і Славу. Варна Господарів покликана виробляти і матеріально забезпечувати себе і державу. Господарі мають бути чесними, відповідальними і надійними в справах торгівлі та виробництва, дотримуватись встановленого порядку, проявляти шедрість, розуміючи, що для того, щоб вони могли працювати, потрібно підтримувати інші варни, що приносять Роду Добробут і Матеріальні статки. Непосвячені, не знайшовши себе, виконують ту роботу, яка ім припаде, зазвичай виступаючи виконавцями несамостійними, які безпосередньо виконують роботу кожен у своїй галузі. Не знайшовши себе, або не маючи здатності до самоорганізації, вони мають прагнути чіткого дотримання виробничої дисципліни, розуміти потребу підпорядкування, вірно працювати і служити на благо Рода. У Світлу Добу належність до варни залежить від кожного особисто, тому походження соціальне при цьому головної ролі не відіграє, оскільки становище людини в Роду визначається в першу чергу її здібностями і талантом. Кожна варна виступає своєрідною сходинкою на Шляху розвитку Душі, тому дуже важливо, "шукаючи" себе, не помилитися і знайти суто своє призначення та варну. Після народження належність особи до тієї чи іншої варни у Світлу Добу визначається Волхвами та самою людиною і залежить від того виду діяльності, який відповідає її природі внутрішній та потребі самовдосконалення. Роботу "свою" людина виконує із задоволенням, легко і невимушено. Така діяльність її природу Божественну розкриває і приносить їй насолоду і щастя велике. Коли ж людина не своє місце у суспільстві займає і роботу виконує, яка призначенню її не відповідає чи не у своїй варні знаходиться, тоді вона внутрішнє незадоволення та напругу відчуває. Душа, не маючи можливості самореалізуватися починає назовні творити випадки різні, які іноді дуже жорстко змушують її пошук "себе" продовжувати. Якщо ж вона до свого внутрішнього становища та порад Відаючих не дослухається, то спочатку злостивою стане, а потім це її до кривди приведе. Велика кількість людей, які зайняли місце "не своє", приводить до роз'єднаності та ослаблення Роду земного, люди починають жити у злиднях чи поневолюються іншими, більш об'єднаними родами. Допомогти своєму Роду та людині знайти себе – це прямий обов'язок Волхвів, охоронців Священного Покону-Звичаю. Коли люди стають спроможні відтворити Родовий Устрій – це перед Богами Прави свідчить, що вони дійсність глибинно розуміють і творять своє життя відповідно до законів природи, що Правою закладені. Варновий устрій це "тіло Творця" на землі, свідчення єднання Божественого і людського, Небесного Роду (макрокосмосу) і Роду земного (людства, мікрокосмосу), під час якого відбувається пряме переливання Божественного Духу (енергії) досконалості в людей. У Родовому устрої громадське життя є релігійно-духовним, священним таїнством, яке живить постійно і підсилює життєві сили суспільства, завдяки чому воно наповнюється глибинним священним змістом, що йому гнучкості і надійності додає. У Світлу Добу Духом Роду усе суспільство просякнуте, кожен земний Рід знає, для чого він народжений і сумлінно свій обов'язок виконує. Знання духовні і обряди релігійні, що на них ґрунтуються суспільством, чітко усвідомлюються і діють на рівні звичаю. При такому устрої відбувається єднання чотирьох складових Сварги – Божественного як знань у людині, Божественного як сили, Божественного як виробництва, володіння і взаємодопомоги, Божественного як служіння, покірності і праці. Сварга ця від Рода Всевишнього походить і має у собі Мудрість, що містить у собі порядок і принцип всього існуючого, Силу, яка все у дійсність втілює, підтримує і зміцнює її, Гармонію, що живить і приводить у згоду всі частини, та Працю, яка підгрунтям виступає, що інші початки поєднує. Внаслідок того, що людина є частиною Роду Всевишнього, її Божественне Призначення і покликання виконане може бути лише під час виконання нею обов'язку родового (суспільного). З наближенням Ночі Сварога та у період її панування у людському суспільстві безлад твориться, внаслідок чого Рід земний втрачає той всеоб’ємний зв'язок з Богами Рідними, що лише у варновому суспільстві бути може. Люди займають не відповідні до їх покликання посади, тому і роботу свою виконують абияк, негідними творцями сущого будучи. У цей час прояви зовнішні, "форма" стають важливішими за Ідеали, тобто, тіло чи навіть одяг людини стають важливішими за Душу. Під час Сутінок Богів відбувається перетворення людей, які мають певне призначення, на стійку соціальну групу. Це внаслідок того виникає, що звичай "закостеніває" і в людей, що Веду втратили, з'являється необхідність зберігати становище родини своєї завдяки спадковості, так, син Волхва Волхвом вважається навіть коли він не має до того здібностей ніяких. Так варновість, вартість (призначення) зникає, поступаючись місцем своїй протилежності – кастовості (спадковості). Це явище кожного роду стосується і країни кожної. Коли стара система керування державою руйнується, на "порожній звук" перетворюючись, і недоречною стає, що призначення своє не виконує, тоді її поступово або швидко і рішуче відкидають, до подальшого розвитку держави крокуючи. Відайте, русичі-вкраїнці, рано чи пізно явище всяке у протилежність свою переходить, тому після кожної Ночі Ранок настає. Від того те, що було відкинуто колись на новому щаблі розвитку, може єдиновірним і надсучасним виступити. Родовий стрій у сьогоденні є найбільш досконалим і надсучасним шляхом розвитку для Руси-України, він допоможе найбільш якісно виявляти і втілити здібності людські, тим крок до вдосконалення людства пришвидшуючи. Русичі-вкраїнці, побудувавши нову, могутню державу на прадавніх принципах, будуть із Всесвітом поєднані, внаслідок чого зможуть побачити і отримати Допомогу Божественну під час лихоліття і світової кризи, яка насувається. Поодинці ніхто не виживе, об'єднати потрібно Роди Вкраїнські, а відтак Словянські і Людських. Наш народ має стати народом Відаючим, Волхвом, інші народи стануть народами – Воїнами і Господарями, будуть і такі народи, хто мудрість Богів Рідних не відаючи, Непосвяченими залишиться. Так буде Великій Рід земний удіяний і порятовані під час землетрусів і потопів будуть лиш ті, хто у цьому Роді Великому буде. Головну роль у цьому мають відіграти знання заповітні – Веди відродженої Рідної Православної Віри Руси-України, які збереглися у родах волховських і вдкриваються сьогодні людству Волхвами сучасними. Якісніш організація суспільства дасть можливість отримати додатковий резерв сил і можливостей, які стануть запорукою Перемоги і Виживання. Побудувавши досконалу державу, Русь-Україна виступить Духовним Провідником до нового щабля розвитку, та для того, щоб все це відбулося, потрібно єдине, – щоб русичі-українці в черговий раз відтворили тіло Рода на Землі.