Суть тенденції розвитку, методи виявлення та аналізу.

Будь-який динамічний ряд у межах періоду з більш-менш ста­більними умовами розвитку виявляє певну закономірність зміни рівнів — загальну тенденцію. Одним рядам притаманна тенден­ція до зростання, іншим — до зниження рівнів. Зростання чи зниження рівнів динамічного ряду, у свою чергу, відбувається по-різному: рівномірно, прискорено чи уповільнено. Нерідко ряди динаміки через коливання рівнів не виявляють чітко вираженої тенденції.

Щоб виявити й схарактеризувати основну тенденцію, застосо­вують різні способи згладжування та аналітичного вирівнювання динамічних рядів.

Суть згладжування полягає в укрупненні інтервалів часу та заміні первинного ряду рядом середніх по інтервалах. У середніх заємоврівноважуються коливання рівнів первинного ряду, внас­лідок чого тенденція розвитку вирізняється чіткіше.

Залежно від схеми формування інтервалів розрізняють сту­пінчасті та ковзні (плинні) середні. Ряди цих середніх схема­тично зображено на рис. 8.2 для інтервалу т = 3. Очевидно, що ковзна середня більш гнучка і може краще відбити особ­ливості тенденції.

При розрахунку ковзних середніх кожний наступний інтервал утворюється на основі попереднього заміною одного рівня. Оскільки середня належить до середини інтервалу, то доціль­но формувати інтервали з непарного числа рівнів первинного ря­ду. У разі парного числа рівнів необхідна додаткова процедура центрування (усереднення кожної пари значень ).

Ряд ковзних середніх коротший за первинний на (т - 1) рів­нів, що потребує уважного ставлення до вибору ширини інтерва­лу т. Якщо первинному ряду динаміки притаманна певна періо­дичність коливань, то інтервал згладжування має бути рівним або кратним періоду коливань.

Метод ковзних середніх застосовують також для попередньої обробки дуже коливних динамічних рядів; можливе подвійне згладжування.

При аналітичному вирівнюванні динамічного ряду фактичні значення yt замінюються обчисленими на основі певної функції

Y = f(t), яку називають трендовим рівнянням (t — змінна часу,

Y — теоретичний рівень ряду).

Вибір типу функції грунтується на теоретичному аналізі суті явища, яке вивчається, і характері його динаміки. Зазвичай пере­вага надається функціям, параметри яких мають чіткий еконо­мічний зміст і вимірюють абсолютну чи відносну швидкість розвитку. Суттєвою підмогою при виборі функцій є аналіз лан­цюгових характеристик інтенсивності динаміки. Якщо ланцю­гові абсолютні прирости відносно стабільні, не мають чіткої тенденції до зростання чи зменшення, вирівнювання ряду вико нується на основі лінійної функції: . Якщо ж відносно

стабільними є ланцюгові темпи приросту, то найбільш адекват­ною такому характеру динаміки є експонента . У зазна­чених функціях t — порядковий номер періоду (дати), а — рі­вень ряду при t = 0. Параметр b характеризує швидкість динаміки: середню абсолютну в лінійній функції і середню від­носну — в експоненті. Коли характеристики швидкості розвит­ку зростають (чи зменшуються), використовуються інші функ­ції (парабола 2-го степеня, модифікована експонента тощо).