Обчислення частки елементів основних виробничих фондів у їх загальній вартості за відповідний період виробничо-господарської діяльності підприємства.

 

1) Первісна вартістьвизначається на момент введення об’єкта в експлуатацію:

ОФпер = Ц + Вд + Ву + Ві (1)

 

де, Ц – ціна основних фондів з урахуванням упаковки;

Вд – витрати на доставку;

Ву- витрати на установку;

Ві – інші витрати.

 

2) Балансова вартість основних фондівпідприємства на початок розрахункового року обчислюється за такою формулою:

 

ОФбал= ОФПРбал + ВнОФ + ВКР + Врек – Ввив – АВ (2)

 

де, ОФПРбал– балансова вартість групи основних фондів на початок року;

ВнОФ– витрати на придбання нових основних фондів;

ВКР – вартість здійснення капітального ремонту основних фондів;

Врек – витрати на реконструкцію виробничих приміщень і модернізацію устаткування;

Ввив – вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом року;

АВ – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих за рік.

 

3) Середньорічна вартість основних фондівпідприємства визначається так:

 

К1 К2

ОФсер = ОФПР + ОФввед * - ОФвив * (3)

12(360) 12(360)

 

де, ОФПР – вартість групи основних фондів на початок року;

ОФввед – вартість нових (придбаних) основних фондів;

ОФвив – вартість старих (виведених з експлуатації) основних фондів;

К1 – кількість місяців (днів) від дати введення в експлуатацію основних фондів;

К2 – кількість місяців (днів) від дати виведення з експлуатації основних фондів.

 

Якщо ж конкретні дати введення в дію нових чи вибуття діючих основних фондів на момент розрахунків є невідомими, то для обчислення середньорічних значень уведення в дію та вибуття основних фондів застосовується нормативний коефіцієнт 0,35.Також дозволяється використовувати числове значення такого коефіцієнта в межах 0,35-0,50.

 

Оцінювання й аналіз процесу відтворення основних фондів здійснюється з використанням системи показників:

1) Коефіцієнт економічного спрацювання– характеризує ступінь зношування основних фондів підприємства:

 

АВ

КЕС= (4)

ОФсер

 

де, АВ – сума амортизації на кінець року;

ОФсер – середньорічна вартість основних фондів.

 

2) Коефіцієнт вибуття– показує питому частку виведених з експлуатації у звітному періоді основних фондів:

 

ОФвив

Квиб = (5)

ОФПР

 

де, ОФвив – вартість старих (виведених з експлуатації) основних фондів;

ОФПР– вартість основних фондів на початок року.

 

3) Коефіцієнт екстенсивного оновлення– показує питому частину введених в експлуатацію у звітному періоді основних фондів:

 

ОФввед

Кео= (6)

ОФКР

 

де, ОФввед – вартість нових (придбаних) основних фондів;

ОФКР – вартість основних фондів на кінець року.

 

У свою чергу, вартість основних фондів на кінець відповідного року розраховується так:

ОФКР= ОФПР + ОФввед – ОФвив (7)

 

де, ОФПР – вартість основних фондів на початок року;

ОФввед– вартість нових (придбаних) основних фондів;

ОФвив – вартість старих (виведених з експлуатації) основних фондів.

 

4) Коефіцієнт інтенсивного оновлення– показує співвідношення абсолютних або відносних величин вибуття та введення в дію основних фондів за звітний рік:

ОФвив

КІО= (8)

ОФввед

 

 

де, ОФвив– вартість старих (виведених з експлуатації) основних фондів;

ОФввед – вартість нових (придбаних) основних фондів.

 

Фактичний ступінь техніко-економічного старіння діючого устаткування визначається за допомогою коефіцієнта krec, обчислюється за формулою:

Ц0 П0

krec = 1 - * (9)

Ц1 П1

 

де, Ц0, Ц1 – повна вартість одиниці діючого й нового устаткування, стосовно до якого визначається ступінь техніко-економічного старіння;

П0, П1 – паспортна продуктивність відповідно діючого законодавства й нового устаткування.

 

Знос основних засобів характеризується процесом амортизації.

Сума амортизаційних відрахувань включається до собівартості продукції.

Амортизаційні відрахування визначають за певними нормами.

Норма амортизації – це встановлений у процентах розмір амортизаційних відрахувань за певний період для кожного конкретного об’єкта або виду (групи) основних фондів.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 7 "Основні засоби" амортизація об’єкта основних засобів нараховується із застосуванням одного з таких методів:

1) Прямолінійний метод нарахування амортизації:

 

ОФбал – Л

АВпр = ОФПРбал * * 100% (10)

ОФбал * Та

 

де, ОФПРбал – балансова вартість групи основних фондів на початок року, що передував звітному;

ОФбал– балансова вартість об’єкта основних фондів;

Л – ліквідаційна вартість об’єкта основних фондів;

Та – амортизаційний період (нормативний строк служби) об’єкта основних фондів.

 

2) Метод зменшення залишкової вартості:

 

n Л

АВЗЗВ = ОФзал * (Ö ) (11)

ОФпер

 

 

де, ОФзал – залишкова вартість об’єкта основних фондів на початок звітного року (первісна вартість на момент початку нарахування амортизації);

Л– ліквідаційна вартість об’єкта основних фондів;

ОФпер - первісна вартість об’єкта основних фондів;

n– термін корисного використання об’єкта.

Терміном корисного використання об’єкта основних фондів (n)є період, протягом якого підприємство планує використовувати відповідний об’єкт, або кількість одиниць продукції, яку підприємство очікує одержати від його використання.

3) Метод прискореного зменшення залишкової вартості:

 

ОФбал

АВПЗЗВ = 2 * ОФЗАЛ * 100% (12)

ОФбал * Та

 

де, ОФзал – залишкова вартість об’єкта основних фондів на початок звітного року (первісна вартість на момент початку нарахування амортизації);

ОФбал – балансова вартість об’єкта основних фондів;

Та – амортизаційний період об’єкта основних фондів.

 

4) Кумулятивний метод нарахування амортизації:

n

АВКМ = ОФбал * (13)

ån

 

де, ОФбал – балансова вартість об’єкта основних фондів;

n – термін корисного використання об’єкта;

ån – сума кількості років терміну корисного використання об’єкта.

 

5) Метод виробничого нарахування амортизації:

 

ОФбал

АВвир = Qмвир * (14)

Qпл

 

де, ОФбал – балансова вартість об’єкта основних фондів;

Qмвир – фактичний місячний обсяг виробництва продукції;

Qпл– очікуваний обсяг виробництва продукції з використанням даного об’єкта основних фондів.

 

 

Ефективність використання основних фондів характеризують такі показники:

1) фондовіддача, яку можна обчислити за такою формулою:

ТП

ФВ = (15)

ОФсер

 

де, ТП – товарна продукція (прибуток, виручка від реалізації);

ОФсер– середньорічна вартість основних фондів.

 

 

2) фондомісткістьє оберненим показником до фондовіддачі та розраховується так:

1 ОФсер

ФМ =або (16)

ФВ ТП

 

де, ОФсер – середньорічна вартість основних фондів;

ТП – товарна продукція (прибуток, виручка від реалізації).

 

 

3) фондоозброєність обчислюється за формулою:

 

ОФсер

ФО = (17)

Ч

де, ОФсер – середньорічна вартість основних фондів;

Ч – чисельність персоналу.

 

Загальна балансова вартість нематеріальних активів підприємства розраховується підсумуванням окремих її складників, а річна сума амортизаційних відрахувань – на основі норми, встановленої чинним законодавством – 10%.


практична робота до теми 11

Інвестиційні ресурси.

 

 

Обчислення необхідного обсягу капітальних вкладень включає в себе 4 розрахункові етапи:

 

1. Можливий обсяг виробництва продукції за наявних виробничих потужностей:

ОВп = N * Квик (1)

де, N – абсолютна величина виробничих потужностей на початок розрахункового періоду;

Квик – коефіцієнт використання виробничих потужностей.

2. Необхідний додатковий щорічний випуск продукції:

 

∆ОВп = ОВРПП – ОВП (2)

 

де, ОВРПП – обсяг попиту ринку;

ОВП - можливий випуск продукції з діючих виробничих потужностей.

 

3. Потрібна величина нарощування виробничої потужності підприємства:

∆ОВП

∆N = (3)

Квик

де, ∆ОВП- розмір незабезпеченого ринкового попиту на продукцію;

Квик – прогнозований коефіцієнт використання виробничої потужності.

 

4. Необхідний обсяг капітальних вкладень у розвиток підприємства:

І = Іпит * ∆N(4)

де, Іпит – питомі капітальні вкладення на одиницю приросту продукції;

∆N –приріст продукції.

Визначення розміру інвестиційних ресурсів на відшкодування вибуття основних фондів:

(ОФакт * Квибакт + ОФпас * Квибпас) * Т

І вивОФ = (5)

1 – КΔіКВ

 

де, ОФакт, ОФпас – відповідно активна й пасивна частини балансової вартості основних фондів на початок розрахункового періоду;

 

 

Квибакт, Квибпас – коефіцієнти вибуття основних фондів відповідно активної та пасивної частин балансу залежно від строку їх експлуатації та темпів річного приросту;

Т – кількість років у прогнозованому (розрахунковому) періоді;

КΔіКВ – коефіцієнт капітальних витрат, що не збільшують вартість основних фондів, у частках одиниці від загальної величини інвестицій на відшкодування вибуття засобів праці.

 

Ефективність реальних інвестицій з коротким інвестиційним циклом визначають за формулою:

ЗВі = СВі + Ен * Іпиті (6)

де, СВі– сума поточних витрат на виробництво (собівартість) одиниці продукції;

Іпиті- питомі капітальні вкладення;

Ен– нормативний коефіцієнт порівняльної ефективності капітальних витрат.

 

Для того щоб визначити найкращий інвестиційний проект застосовують формулу:

Сі – Сі+1

Ер = (7)

Іі+1 - Іі

де, Сі , Сі+1 – собівартість продукції за двома порівнюваними варіантами;

Іі+1 , Іікапітальні вкладення за двома порівнюваними варіантами.

Найкращим інвестиційним проектом буде той проект, де Ер > Ен