Зміст та структура економічної безпеки держави

Економічна безпека –це внутрішня властивість об’єкта (держави, регіону, суб’єкту господарювання, особи), яка дозволяє йому підтримувати достатній рівень захисту особистих економічних інтересів від впливу внутрішніх та зовнішніх загроз, а також дає можливість:

· самостійно визначати і проводити внутрішню політику в соціальній, економічній, військово-технічній та інших сферах, виходячи з власних економічних інтересів;

· активно впливати на процеси у світі, які зачіпають національні інтереси нашої держави;

· “на рівних” брати участь у перспективних світових економічних, науково-технічних та інших проектах;

· забезпечити довготривалий соціальний спокій та унеможливить виникнення масштабних внутрішніх конфліктів.

Невід’ємними частинами економічної безпеки є:

· економічна незалежність, що характеризує можливість контролю за національними ресурсами, досягнення такого рівня виробництва, ефективності і якості продукції, який би забезпечував конкурентоспроможність національних товаровиробників і дозволив їм на рівних умовах брати участь у міжнародній торгівлі, коопераційних зв’язках та обміні науково-технічними досягненнями;

· стійкість та стабільність національної економіки, що передбачає міцність і надійність усіх елементів економічної системи, захист усіх форм власності, створення гарантій для ефективної підприємницької діяльності, стримування дестабілізуючих чинників;

· здатність до саморозвитку і прогресу, що особливо важливо у сучасному світі, який надзвичайно динамічно розвивається, тобто спроможність самостійно реалізовувати і захищати національні економічні інтереси, створювати сприятливий клімат для інвестицій та інновацій, розвивати інтелектуальний і трудовий потенціал країни.

В свою чергу економічна безпека має власну, не менш просту структуру: виробничу, інноваційну, фінансову, енергетичну, транспорту, продовольчу, зовнішньоекономічну і соціальну безпеку. Остання включає в себе сферу зайнятості населення і сферу рівня життя населення.

Об’єктами економічної безпеки можуть бути:держава, суспільство, регіон, галузь, фірма, сім’я, особа.

Щодо суб’єктів економічної безпеки,то їх чітко визначає ст. 17 Конституції України, де зазначено, що забезпечення економічної безпеки є справою держави, а отже, усіх державних інститутів та всього народу. Забезпечення економічної безпеки країни не є прерогативою якогось одного державного відомства, служби. Тому економічній безпеці притаманний інтегральний характер, оскільки вона є результатом спільних зусиль усієї нації, що проявляється через дії всіх гілок влади на всіх рівнях.

Стан економічної безпеки країни в цілому суттєвою мірою залежить від забезпечення стійкого розвитку всіх її регіонів та окремих суб’єктів господарювання. Тому при розробці загальнодержавної політики в галузі розширеного відтворення повинна враховуватись необхідність формування ефективної просторової структури країни, яка б забезпечувала баланс інтересів усіх регіонів та суб’єктів господарювання, що знаходяться на їх територі .

Економічна безпека регіону визначається сукупністю умов і факторів, що характеризують поточний стан регіональної економіки, стабільність, стійкість та поступовість її розвитку, інтеграцію з економікою цілої держави. Тому кожна країна намагається вирівнювати територіальні відмінності умов життєдіяльності населення в регіонах, збалансовувати рівень доходів населення з врахуванням регіональних особливостей.

Рівень економічної безпеки регіону може вважатись достатнім та задовільним, якщо забезпеченні ряд умов господарювання в ньому, зокрема,:

· проводиться власна економічна політика в рамках загальнодержавної (утворення критичної маси ринкових перетворень, реформування відносин власності, лібералізація господарських зв’язків);

· існує здатність гнучко реагувати на адміністративні зміни в країні (структурна переорієнтація галузей промисловості та АПК на розвиток інноваційної моделі економічного зростання);