Алгоритми пошуку інформації 3 страница

Платниками податку з числа резидентів є: 1) суб’єкти господарювання – юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами; 2) управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту. Перелік робіт та послуг, що належать до основної діяльності залізничного транспорту, визначається Кабінетом Міністрів України. Доходи залізниць, отримані від основної діяльності залізничного транспорту, визначаються в межах надходжень доходу, перерозподіленого між залізницями в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України; 3) підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту; 4) неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього розділу; 5) відокремлені підрозділи платників податку, за винятком представництв (представництво платника податку – відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням, та який здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи, фінансується такою юридичною особою та не отримує інших доходів, окрім пасивних доходів).

Платниками податку з числа нерезидентів є: 1) юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України; 2) постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Об’єктом оподаткування є: 1) прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, з урахуванням правил, встановлених нормами Податкового кодексу України; 2) дохід (прибуток) нерезидента з джерелом походження з України.

Податковою базою є грошове вираження прибутку як об’єкта оподаткування. При цьому враховується від’ємне значення об’єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів.

Ставка податку становить 16 відсотків від бази оподаткування. При цьому, з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 відсотки; з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 відсоток; з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно 19 відсотків; з 1 січня 2014 року - 16 відсотків.

Податкові пільги включають, зокрема, звільнення від оподаткування під яке підпадають прибуток підприємств і організацій громадських організацій інвалідів, прибуток отриманий від продажу на митній території Україні продуктів дитячого харчування, прибуток Чорнобильської АЕС, прибуток Міжнародного дитячого центру «Артек» тощо. Крім цього передбачається застосування податкових канікул з 1 квітня до 1 січня 2016 року у вигляді 0 відсотків ставки для платників, які відповідають вимогам для використання таких канікул.

При вивченні даного податку слід звернути увагу на порядок визначення доходів і витрат та їх склад, особливості визначення витрат подвійного призначення та інших категорій витрат, порядок нарахування амортизації, облік операцій з землею і капітальним поліпшенням, порядок обчислення податку, оподаткування операцій особливого виду, безнадійну та сумнівну заборгованість, спеціальні правила оподаткування.

Особливості оподаткування окремих категорій платників податку на прибуток підприємств включають:

1) оподаткування виробників сільськогосподарської продукції

2) оподаткування страховика

3) оподаткування неприбуткових установ та організацій

4) оподаткування прибутку підприємств, отриманого у зв’язку із впровадженням енергоефективних технологій

5) оподаткування нерезидентів

По кожній з вищезазначених особливостей оподаткування слід звернути увагу на базу оподаткування, порядок її визначення та ставки податку, що до неї застосовуються.

Тема № 4

«Податки зі змішаним платником»

План:

1. Податок на додану вартість.

2. Особливості та спеціальні режими оподаткування податком на додану вартість.

3. Акцизний податок.

4. Особливості оподаткування деяких підакцизних товарів

5. Плата за землю.

6. Екологічний податок.

Література: 1, 2, 3, 8, 11-22, 23, 24, 38, 40-41, 44, 49, 53, 55.

Методичні вказівки

Податок на додану вартість є непрямим податком, який сплачується незалежно від результатів діяльності через збільшення цін товарів і послуг шляхом включення суми податку до їх ціни.

Платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: а) особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; б) особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Вищевказане не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб’єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей;

4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов’язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном;

6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг (300000 грн.), а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

7) особа, що уповноважена вносити податок з об’єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Об’єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту;

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту;

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом. Також, Податковим кодексом України передбачено особливості та окремі випадки визначення бази оподаткування.

Ставки податку встановлюються від бази оподаткування розмірах: а) 17 відсотків (основна ставка); б) 0 відсотків. При цьому, основна ставка застосовується до всіх об’єктів оподаткування, крім тих, які не оподатковуються та оподатковуються за нульовою ставкою. НА даний час тимчасово продовжує діяти ставка в 20 відсотків.

Податкові пільги представлені у вигляді об’єктів, що оподатковуються за нульовою ставкою, звільнені від оподаткування або не є об’єктом оподаткування. Крім цього, по податку на додану вартість застосовується податковий кредит.

В ході вивчення даного податку слід звернути увагу на порядок і вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку та анулювання такої реєстрації, місце постачання товарів і послуг, порядок та особливості визначення бази оподаткування, операції, що оподатковуються за нульовою ставкою чи не оподатковуються або звільнені від оподаткування, податкову накладну,

Особливості та спеціальні режими оподаткування податком на додану вартість включають:

1) оподаткування ввезення на митну територію України давальницької сировини іноземним замовником та вивезення виробленої з неї готової продукції

2) оподаткування вивезення з митної території України давальницької сировини українського замовника та ввезення виготовленої з неї готової продукції

3) оподаткування операцій при переміщенні товарів через митний кордон України

4) оподаткування туристичних послуг

5) оподаткування послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України.

6) спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

7) спеціальний режим оподаткування діяльності щодо виробів мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату.

8) оподаткування операцій, пов’язаних із виконанням робіт з підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об’єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему.

Акцизний податок як і податок на додану вартість, представляє собою непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

Платниками податку є:

1) Особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини;

2) Особа – суб'єкт господарювання, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України;

3) Фізична особа - резидент або нерезидент, яка ввозить
підакцизні товари (продукцію) на митну територію України в
обсягах, що підлягають оподаткуванню, відповідно до митного
законодавства;

4) Особа, яка реалізує конфісковані підакцизні товари
(продукцію), підакцизні товари (продукцію), визнані безхазяйними,
підакцизні товари (продукцію), за якими не звернувся власник до
кінця строку зберігання, та підакцизні товари (продукцію), що за
правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у
власність держави, якщо ці товари (продукція) підлягають
реалізації (продажу) в установленому законодавством порядку;

5) Особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження підакцизні товари (продукцію), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного законом відповідно до пункту 213.3 статті 213 ПКУ;

6) Особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, що передбачають звільнення від оподаткування, у разі порушення таких вимог;

7) Особа, на яку покладається виконання умов щодо
цільового використання підакцизних товарів (продукції), на які встановлено ставку податку 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового
спирту, 0 євро за 1000 кг нафтопродуктів у разі порушення таких
умов;

8) Особа, на яку при здійсненні операцій з підакцизними товарами (продукцією), які не підлягають оподаткуванню або звільняються від оподаткування, покладається виконання умов щодо цільового використання підакцизних товарів (продукції) в разі порушення таких умов.

Також, замовники, за дорученням яких виробляються підакцизні
товари (продукція) з давальницької сировини, сплачують податок
виробнику.

Об'єктами оподаткування є операції з:

1) реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів
(продукції); 2) реалізації (передачі) підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, здійснення внесків до статутного капіталу, а також своїм працівникам; 3) ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України; 4) реалізації конфіскованих підакцизних товарів (продукції), підакцизних товарів (продукції), визнаних безхазяйними, підакцизних товарів (продукції), за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизних
товарів (продукції), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави; 5) реалізації або передачі у володіння, користування чи розпорядження підакцизних товарів (продукції), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного законодавством, відповідно до пункту 213.3 статті 213 ПКУ; 6) обсяги та вартість втрачених підакцизних товарів (продукції), що перевищують встановлені норми втрат з урахуванням пункту 214.6 статті 214 ПКУ.

Операціями з підакцизними товарами, які не підлягають
оподаткуванню є: 1) вивезення (експорту) підакцизних товарів (продукції)
платником податку за межі митної території України (товари (продукція) вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною декларацією; 2) ввезення на митну територію України раніше експортованих підакцизних товарів (продукції), у яких виявлено недоліки, що перешкоджають реалізації цих товарів на митній території країни імпортера, для їх повернення експортеру (такі підакцизні товари (продукція) ввозяться їх продавцем
(експортером) без подальшої реалізації на митній території
України)

Також, законодавством визначено операції з підакцизними товарами, які звільняються від оподаткування.

Базою оподаткування у разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок є: 1) вартість реалізованого товару (продукції),
виробленого на митній території України, за встановленими
виробником максимальними роздрібними цінами без податку на додану
вартість та з урахуванням акцизного податку; 2) вартість товарів (продукції), що ввозяться на митну територію України, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари (продукцію), які він імпортує, без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного податку (при визначенні бази оподаткування перерахунок іноземної валюти на національну валюту здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України, що діє на дату подання до митного органу митної декларації до митного оформлення); 3) митна вартість товарів, що ввозяться на митну
територію України, визначається відповідно до Митного кодексу України;

У разі обчислення податку із застосуванням специфічних ставок з вироблених на митній території України або ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) базою оподаткування є їх величина, визначена в одиницях виміру ваги, об'єму, кількості товару (продукції), об'єму циліндрів двигуна автомобіля або в інших натуральних показниках.

У разі обчислення податку із застосуванням одночасно адвалорних та специфічних ставок податку базою оподаткування є база, визначена відповідно до вищезазначених пунктів.

У разі наявності наднормативних втрат спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв, допущених з вини виробника під час виробництва підакцизних товарів (продукції), базою оподаткування є вартість (кількість) цих товарів, які можна було б виробити з наднормативно втрачених товарів (продукції). Норми втрат і виходу спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв затверджуються центральним органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

При псуванні, знищенні, втраті підакцизних товарів (продукції), крім випадків, передбачених у пункті 216.3 статті 216 ПКУ, базою оподаткування є вартість та обсяги втрачених товарів (продукції), що перевищують встановлені норми втрат згідно з пунктом 214.6 статті 214 ПКУ.

До підакцизних товарів належать: 1) спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; 2) тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; 3) нафтопродукти, скраплений газ; 4) автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.

Ставками податку є: адвалорні, специфічні, адвалорні та специфічні одночасно. Ставки податку на підакцизні товари визначаються за таблицями, що враховують критерії того чи іншого товару, що обкладається акцизним податком.

При вивченні даного питання слід також звернути увагу на порядок обчислення податку, щодо окремих товарів та за адвалорними ставками,особливості його обчислення щодо тютюнових виробів та алкогольних напоїв, складання податкової декларації, порядок і строки сплати, марки акцизного податку (їх виготовлення, зберігання та продаж), ввезення на митну територію України імпортних алкогольних напоїв і тютюнових виробів, акцизні склади.

Особливостями оподаткування деяких підакцизних товарів є: 1) оподаткування спиту етилового; 2) оподаткування нафтопродуктів вироблених в Україні (ввезених в Україну), що використовуються в якості сировини для нафтохімічної промисловості.

Плата за землю є податком, який справляється з земельних ділянок, що перебувають у приватній власності чи використовуються на правах землекористування.

Платниками податку є: 1) власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); 2) землекористувачі.

Об'єктами оподаткування є: 1) земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; 2) земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування є: 1) нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до
порядку, встановленого цим розділом; 2) площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Ставки податку поділяють залежно від видів земель:

Ставки податку за один гектар сільськогосподарських
угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової
оцінки у таких розмірах: 1) для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1; 2) для багаторічних насаджень - 0,03. За сільськогосподарські угіддя, що надані в установленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, у тому числі військовими сільськогосподарськими п.ідприємствами, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, податок справляється за ставками, визначеними вище.

Податок за лісові землі справляється як складова плати
за спеціальне використання лісових ресурсів, що визначається
податковим законодавством. Ставки податку за один гектар нелісових земель, які надані у встановленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства, встановлюються: 1) за сільськогосподарські угіддя – відповідно доставок плати за такі угіддя зазначених вище; 2) за ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами, - відповідно до статей 276 і 280 ПКУ.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову
оцінку яких проведено і які відмінні від вищезазначених, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки

Ставки податку за земельні ділянки розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюються відповідно до таблиці, яка враховує чисельність населення, адміністративно територіальний статус та наявність статусу курортного чи гірського (передгірського) населеного пункту.

Ставка податку за один гектар несільськогосподарських угідь, зайнятих господарськими будівлями (спорудами), встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Ставка податку за земельні ділянки, надані садівницьким товариствам, у тому числі зайняті садовими та/або дачними будинками фізичних осіб, встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Ставка податку за земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, транспорту (крім земель залізничного транспорту в межах смуг відведення), зв'язку, енергетики, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередач (крім сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення), встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області

Ставка податку за земельні ділянки, надані для залізничного транспорту в межах смуг відведення, військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, які не утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів, підрозділам Збройних Сил України, які здійснюють господарську діяльність, встановлюється у розмірі 0,02 відсотка від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Ставка податку за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, зайняті землями тимчасової консервації (деградовані землі), встановлюється у розмірі 0,03 відсотка від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Ставка податку за земельні ділянки, передані у власність або надані в користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення (крім сільськогосподарських угідь та лісових земель), нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Ставка податку за земельні ділянки на землях водного фонду встановлюється у розмірі 0,3 відсотка від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Ставка податку за земельні ділянки на землях водного фонду, а також за земельні ділянки лісогосподарського призначення, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Також законодавством закріплено і особливості встановлення ставок земельного податку до яких належать:

Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівницькими товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 ПКУ.

Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у п'ятикратному розмірі податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 ПКУ.

Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі, обчисленому відповідно до статей 274 і 275 ПКУ із застосуванням таких коефіцієнтів: 1) міжнародного значення - 7,5; 2) загальнодержавного значення - 3,75; 3) місцевого значення - 1,5.

Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), надані для залізниць в межах смуг відведення, для гірничодобувних підприємств для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 ПКУ.

У разі надання в оренду земельних ділянок (в межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється відповідно до статті 274 ПКУ від нормативної грошової оцінки, визначеної з урахуванням застосування відповідного коефіцієнта
функціонального використання цих площ залежно від виду економічної
діяльності орендаря, та статті ПКУ.

Податок за земельні ділянки (в межах та за межами населених пунктів), надані для розміщення об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274, 275, 278, 279 і 280 ПКУ.

Податковими пільгами по даному податку є:

Пільги для фізичних осіб передбачаються у вигляді звільнення від сплати податку. До даних фізичних осіб належать: 1) інваліди першої і другої групи; 2) фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; 3) пенсіонери (за віком); 4) ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх
соціального захисту"; 5) фізичні особи, визнані законом особами, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм: 1) для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари; 2) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара; 3) для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара; 4) для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара; 5) для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара

Пільги для юридичних осіб теж передбачаються у вигляді звільнення від сплати податку. До таких осіб належать:1) заповідники, у тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), парки державної та комунальної власності, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва; 2) дослідні господарства науково-дослідних установ навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ; 3) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, спеціалізовані санаторії України для реабілітації, лікування та оздоровлення хворих, військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державна прикордонна служба України, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; 4) дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України незалежно від їх підпорядкованості, у тому числі дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій; 5) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, за земельні ділянки, надані для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності, а також благодійні організації, створені відповідно до закону, діяльність яких не передбачає одержання прибутків; 6) санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів; 7) громадські організації інвалідів України, підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів та спілками громадських організацій інвалідів і є їх повною власністю, де протягом попереднього календарного місяця кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного
періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату
праці (зазначені підприємства та організації громадських організацій
інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу
на право користування такою пільгою, який надається Комісією з
питань діяльності підприємств та організацій громадських
організацій інвалідів відповідно до Закону України "Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні"); 8) дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форм власності і джерел фінансування, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; 9) підприємства, установи, організації, громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості, у тому числі аероклуби та авіаційно-спортивні клуби Товариства сприяння обороні
України, - за земельні ділянки, на яких розміщені спортивні споруди, що використовуються для проведення всеукраїнських, міжнародних змагань та навчально-тренувального процесу збірних команд України з видів спорту та підготовки спортивного резерву, бази олімпійської та паралімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України; 10) на період дії фіксованого сільськогосподарського
податку власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та
землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних
часток (паїв) в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського
податку; 11) новостворені фермерські господарства протягом трьох років, а в трудонедостатніх населених пунктах - протягом п'яти років з часу передачі їм земельної ділянки у власність

• ⇐ Назад
• 1
• 2
• 3
• 456
• 7
• 8
• 9
• 10
• Далее ⇒