Моляко В.А. Проблеми психологии творчества й разработка подхода к
изучению одаренности//Вопр.психол., 1994.- N5.- С.86-95.
3. Основи психології: Підручник/За загал.ред.О.В.Киричука, В.А.Роменця. - К.:
Либідь, 1995. - 632 с.
4. ЗпоНег ^. ЗосіаІ ассоипІаЬіШу апо" зеїтооо1.- Охїого',1984. XII. - 253 р.
Порада. Курсову роботу бажано зробити у 2 примірниках, один з яких здається і залишається в інституті, а другий - залишиться вам.
Як оформити додатки?
Курсова робота може мати один чи кілька додатків, які не враховуються в обсяг роботи. В додатки доцільно включати опис громіздких методик, таблиці, де підсумовані і систематизовані експериментальні дані, а також дитячі твори, малюнки, статистичні розрахунки тощо.
У тексті курсової роботи слід робити посилання на додатки, коли ви хочете проілюструвати те чи інше положення.
Приклад. Результати експериментального дослідження згруповані у таблиці (див. додаток 1).
Додатки нумеруються і підписуються зверху. Додаток 1. Н а з в а.
Додатки розміщуються в кінці курсової роботи. Сторінки, на яких розміщені додатки, теж нумеруються.
Розділ III. СТРАТЕГІЇ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
Якось А.Ейнштейн, після того, як видатний психолог Ж.Піаже розповів йому про деякі особливості дитячої гри, вигукнув: "Та фізика - це дитяча гра у порівнянні з дитячою грою!" Справді, складність психічних явищ обумовлює виникнення різних психологічних шкіл та напрямків, основна відмінність між якими полягає у виборі площини аналізу і, відповідно, методів експериментального дослідження. Сукупність методів і прийомів експериментального дослідження та інтерпретації даних ми умовно назвемо стратегією дослідження.Тут буде описано деякі найпоширеніші стратегії психологічного дослідження. Виконуючи курсову роботу ви маєте вибрати одну з них.
Пояснювальна стратегія.
Використовується при написанні курсових робіт, де проводиться психологічний аналіз вчинків літературних героїв, прослідковується зв'язок біографічних моментів автора з мотивацією поведінки героїв, або ж висвітлюється представленість тих чи інших психологічних феноменів у літературних творах. Ця стратегія вимагає глибокого знання як психології, так і літератури. Тому предметом дослідження в рамках курсової роботи мають бути чітко окреслені, достатньо вузькі області як психології, так і літератури. Слід відмітити, що в сучасних і психологічних, і літературних дослідженнях українських вчених дана стратегія зустрічається досить рідко, хоча традиція психологізму в мовознавстві та літературознавстві була закладена вітчизняними вченими О.Потебнею, Д.Овсянико-Куликовським.
Для прикладу приведемо кілька можливих тем курсових робіт, у формулюванні яких закладено пояснювальну стратегію:
1. Механізми психологічного захисту в мотивації поведінки літературних
героїв Т.Шевченка.
2. Мотиви самотності у творчості романтиків та неокласиків. Порівняльний
аналіз.
3. Психологічний аналіз біографічних мотивів у любовній ліриці П.Тичини.
4. Авторська інтерпретація психолого-педагогічних ситуацій у творах
О.Гончара
Пояснювальна стратегія будується на засадах розуміючої психології. До неї вдавалися різні автори (З.Фрейд, К.Леонгард), але вони застосовували пояснювальну стратегію як засіб ілюстрації. Поміж тим, вона дає змогу не лише ілюструвати психологічні положення, а й показувати вплив тієї чи іншої соціокультурної ситуації чи особистості автора на внутрішній світ героїв.
Один з продуктивних прийомів дослідження в рамках пояснювальної стратегії- порівняння психології героїв у різних авторів.
Якщо до усталених в літературній критиці способів аналізу літературних творів додати контекст психологічного аналізу, його методи, термінологію, то це, безумовно, позитивно позначиться на якості аналізу, сприятиме розумінню всієї глибини і складності описаних там людських стосунків.
Стратегія повторного дослідження.
Ця стратегія - одна із найбільш ефективних для виконання курсових робіт. Адже, головне тут- навчитися основам наукової роботи, а науковий результат стоїть на другому місці. Реалізація стратегії повторного дослідження має такі етапи:
1. Всесторонньо вивчаються дослідження з вибраної вами проблеми,
зроблені іншими авторами.
2. Планується і проводиться експеримент, де ви з максимальною
точністю відтворюєте умови і методичне забезпечення, які
використовувалися іншими авторами.
3. Аналізуєте розбіжності в отриманих даних і пояснюєте їх причини.
Розбіжності в результатах можуть пояснюватися різними причинами. Найважливіша з них - це зміна соціокультурної ситуації, в якій проводився експеримент. Так, наприклад, слід чекати відмінностей у цінностях та ідеалах сучасних старшокласників і старшокласників 70-80-х років. Але можуть бути й інші причини. Якщо ви ретельніше підійдете до організації та проведення дослідження, то відмінності можна віднести на рахунок чистоти експерименту.
Для порівняння результатів дослідження застосовується, в основному, якісний аналіз, але в окремих випадках доцільно застосовувати і методи математичної статистики. Детальніше вони описуються при характеристиці інших стратегій.
Стратегія зіставлення.
Один із шляхів наукового пізнання - це зіставлення й аналіз як уже відомих результатів, так і відомих із щойно відкритими. Зіставлення дає можливість відшукати механізми виникнення того чи іншого явища, віднайти його місце в структурі інших психічних явищ, встановити причини та умови його розвитку, намітити шляхи його формування.
Ось деякі прийоми реалізації цієї стратегії:
1. Зіставлення характеристик одного й того ж явища для різних вікових
періодів. Декілька зрізів дають можливість показати розвиток того чи іншого
психологічного показника, показати латентні періоди та періоди кризи.
2. Зіставлення результатів однакових за віком груп, але відмінних за
іншим критерієм (відмінників і невстигаючих, високостатусних і
низькостатусних). Якщо виявиться значимий зв'язок між якістю, яка
досліджується (наприклад, навичками спілкування), і такими соціальне
значимими якостями як успішність чи соціальний статус, то це відкриє
перспективи подальших прикладних досліджень. Наприклад, коли в даному
випадку застосувати тренінг спілкування, то можливо це приведе до
підвищення успішності чи соціального статусу.
3. Зіставлення результатів, отриманих різними методами. Наприклад, ви
можете дослідити особливості акцентуацій характеру підлітків,
використовуючи опитувальники Шмишека чи А.Личко, а також метод
експертних оцінок. Зіставляючи дані, отримані з допомогою опитувальників,
з даними експертів, ви можете зробити висновок про надійність і валідність
опитувальників для даної вікової групи.
Для стратегії зіставлення необхідне застосування математико-статистичних методів. У дослідженнях, виконаних в рамках цієї стратегії, часто
застосовують кореляційний аналіз. Суть його полягає в тому, щоб виявити, чи існує зв'язок між двома рядами даних. Найчастіше застосовується ранговий кореляційний аналіз за методом Спірмена та лінійна кореляція за Пірсоном. Це найпростіші методи, які дозволяють будувати математичну модель взаємозв'язку різних психічних явищ. Розглянемо деякі задачі, які вимагають застосування цих методів.
Приклад 1.
Провівши дослідження у 5 класі однієї із шкіл, ви отримали показники швидкості читання кожного учня. Вас цікавить, чи існує зв'язок між швидкістю читання і успішністю учнів. На око цього зв'язку не видно. Для того, щоб встановити, чи він існує, слід обчислити коефіцієнт кореляції. У даному випадку доцільніше використати коефіцієнт рангової кореляції Спірмена. Його рекомендують застосовувати у випадках, коли вибірка невелика. Процедура обчислення:
• Дані групуються в таблиці, яку в курсовій роботі слід приводити у
додатках.
• Знаходиться рангове місце кожного показника ряду х (Кх) і ряду у (Ку).
• Знаходиться різниця рангів сі.
•_ _____ Різниця-рангів гі.підноситься до квадрату (сі2).
• Знаходиться £ сі2 . У даному випадку £сі2= 54.
• Обчислюється коефіцієнт рангової кореляції за формулою Спірмена
Таблиця 1.
| № | Учні | І Іоказники швидкості читання | І Іоказники успішності | X І то о. | >. X го 0. | К ТІ І.ї |1 0- о. | О2 |
| X | У | Кх | Ку | <Л = Рх-Ку | |||
| 1. | Андрій Б. | 3.5 | 7.5 | -3.5 | 12.25 | ||
| 2. | Борис В. | 3.8 | |||||
| 3. | Ганна Г. | 3.5 | 7.5 | 3.5 | 12.25 | ||
| 4. | Діана Д. | 85 І | 4.0 | •) | Й | ||
| 5. | Євген Е. | 4.5 | 2.5 | 3.5 | 12.25 | ||
| 6. | Жанна Є. | 3.3 | -2 | ||||
| 7. | Іван 3. | 3.2 | |||||
| 8. | Олена К. | 3.0 | -2 | ||||
| 9. | Тарас Л. | 4.5 | 2.5 | -0.5 | 0.25 | ||
| 1С. | Ольга М. | 3.9 | -2 | ||||
| 11. | Ірина С. | 5.0 |
У даному випадку р = 0,75. Це означає, що існує тісний зв'язок між швидкістю читання і успішністю, що дає нам підстави для висновку, що, можливо, коли ми підвищимо швидкість читання за допомогою спеціально розроблених вправ, то це буде сприяти підвищенню успішності в цілому. Як
для навчальної роботи, якою є курсова робота, такий висновок годиться, але для справжньої наукової роботи - цей висновок - лише проміжне положення, яке потребує доведення, наприклад, з допомогою формуючого експерименту.
Коефіцієнт кореляції знаходиться в межах від -1 до +1. Чим більше коефіцієнт кореляції наближається до +1 чи -1, тим істотніший зв'язок. І навпаки, чим більше значення коефіцієнта кореляції наближається до 0, тим слабший зв'язок, або його взагалі не існує. Слід також пам'ятати, що коли коефіцієнт кореляції має додатне значення, то зв'язок прямий. Наприклад, чим вища швидкість читання, тим краща успішність. Якщо коефіцієнт кореляції має від'ємний знак, то зв'язок обернений. Наприклад, чим більший вік людини, тим менший обсяг механічної пам'яті.
Але це ще не все. В курсовій роботі необхідно показати статистичну достовірність виявленого вами зв'язку, адже він може бути і випадковим. Для цього користуються спеціальними таблицями. Приведемо одну з них у скороченому вигляді. Вона дає підтвердження достовірності отриманих даних із ймовірністю похибки 5% і 1%, що цілком достатньо для психологічних досліджень.
Таблиця 2 Критичні значення р (для рівнів значимості 0,05 та 0,01)
| № | 0,05 | 0,01 | N | 0,05 | 0,01 |
| 0,900 | 1,000 | 0,425 | 0,601 | ||
| 0,829 | 0,943 | 0,399 | 0,564 | ||
| 0,714 | 0,893 | 0,377 | 0,534 | ||
| 0,643 | 0,833 | 0,359 | 0,508 | ||
| 0,600 | 0,783 | 0,343 | 0,485 | ||
| 0,564 | 0,746 | 0,329 | 0,465 | ||
| 0,506 | 0,712 | 0,317 | 0,448 | ||
| 0,456 | 0,645 | ЗО | 0,306 | 0,432 |
Приклад 2.
Нехай вам потрібно визначити, чи існує зв'язок між швидкістю читання та кількістю помилок, яку допускають учні в процесі читання. Після проведення дослідження ви отримуємо два ряди даних. Обчислимо коефіцієнт лінійної кореляції Пірсона для того, щоб встановити характер зв'язку між ними.
Процедура обчислення.
• Дані групуються у таблиці (див. таблицю 3).
• Знаходиться сума показників першого ряду (]>х) і другого ряду (]у).
• Знаходиться добуток показників першого і другого ряду для кожного учня
(ху) та сума добутків (]ку).
• Підноситься до квадрату кожен показник першого (х2) та другого ряду (у2).
Знаходиться сума квадратів показників першого (^О та другого ряду (% ).
• Обчислюється коефіцієнт лінійної кореляції Пірсона за формулою:
Таблиця 3.
| № | Учні | Показники швидкості читання | Кількість помилок | ху | х2 | У2 |
| X | У | |||||
| 1. | Андрій Б. | |||||
| 2. | Борис В. | |||||
| 3. | Ганна Г. | |||||
| 4. | Діана Д. | |||||
| 5. | гЄвген Е. | |||||
| 6. | Жанна Є. | |||||
| 7. | Іван 3. | |||||
| 8. | Олена К. | |||||
| 9. | Тарас Л. | |||||
| 10. | Ольга М. | |||||
| 11. | Ірина С. | |||||
| £ х=880 | ІУ=55 | *У= | 2с*= | У= |
Для оцінки значимості Гху користуються таблицею критичних значень г*у . Якщо отриманий показник Гху > гтаел на одному з рівнів значимості, то він є статистичне достовірним. У нашому випадку Гху= -0,83, що більше (по модулю) за табличний показник - Гтввя о,оі =0,74. Отже, зв'язок між показниками є значимим при (р<0,01). Зверніть увагу, що коефіцієнт є від'ємним, що дає підстави для такого висновку: існує тісний обернений зв'язок між швидкістю читання та кількістю помилок, які при цьому допускаються учнями - учні, що читають швидше, допускають менше помилок, і навпаки, учні, які читають повільно, допускають більше помилок.
Таблиця 4. Критичні значення гху (для рівнів значимості 0,05 та 0,01)
| N | 0,05 | 0,01 | N | 0,05 | 0,01 | N | 0,05 | 0,01 |
| 0,63 | 0,77 | 0,43 | 0,55 | 0,35 | 0,45 | |||
| 0,60 | 0,74 | 0,42 _ | 0,54 | 0,34 | 0,44 | |||
| 0,58 | 0,71 | 0,41 | 0,53 | 0,34 | 0,44 | |||
| 0,55 | 0,68 | 0,40 | 0,52 | 0,33 | 0,43 | |||
| 0,53 | І 0,66 | 0,40 | 0,51 | 0,33 | 0,42 | |||
| 0,51 | 0,64 | 0,39 | 0,50 | 0,32 | 0,42 | |||
| 0,50 | 0,62 | 0,38 | 0,49 | 0,32 | 0,41 | |||
| 0,48 | 0,61 | 0,37 | 0,48 | 0,31 | 0,41 | |||
| 0,47 | 0,59 | 0,37 | 0,47 | 0,31 | 0,40 | |||
| 0,46 | і 0,58 | ЗО | 0,36 | 0,46 | 0,31 | 0,40 | ||
| 0,44 | 0,56 | 0,36 | 0,46 | 0,30 | 0,39 |
Манна-Уітні та критерій знаків.
Формуюча стратегія
8 основі цієї стратегії лежить формуючий експеримент, суть якого полягає в тому, що ті чи інші психічні якості не лише досліджуються, але й формуються в процесі цього дослідження . Напрямок формування визначається загальними завданнями навчально-виховного процесу. Справді, логічним виглядає, коли ми не просто досліджуємо пам'ять, а й розвиваємо її, не просто виявляємо акцентуації характеру, а й формуємо характер у потрібних напрямках. Такий підхід дуже складний, він потребує глибокого оволодіння теорією явища, яке досліджується, хорошої методичної підготовки та педагогічної майстерності. Застосовуючи цю стратегію, слід ставити перед собою реальні цілі, оскільки дуже непросто формувати психічні явища, особливо в рамках курсової роботи. Але коли формуюча стратегія застосовується щодо окремих вузьких характеристик психічного, то такий підхід цілком виправданий. Навіть у курсовій роботі можна прослідкувати як позначились спеціально організовані вами навчальні впливи на обсязі оперативної пам'яті чи, наприклад, на швидкості читання.
Формуюча стратегія складається з ряду етапів:
1. Побудова теоретичної моделі досліджуваного явища і планування
експерименту. На цьому етапі всесторонньо досліджується явище, його
зв'язок із іншими психічними процесами. Обґрунтовується, як саме зміна
тих чи інших складових цього явища чи умов, в яких воно існує, може
вплинути на його розвиток.
2. Констатуючий зріз. Це дослідження характеристик вибраного об'єкта з
допомогою певної методики.
3. Формуючий експеримент. Зміни в навчально-виховному процесі
(наприклад, в методах викладання чи застосування спеціальних методів,
таких, як психотренінг), які мають привести до розвитку досліджуваного
явища в потрібному напрямку.
4. Контрольний зріз. Повторне дослідження характеристик
досліджуваного явища з метою виявлення змін, які відбулися під впливом
формуючого експерименту.
5. Зіставлення з результатами контрольної групи. Для курсової роботи це не
обов'язковий етап, але якщо ви хочете серйозно займатися вибраною
проблемою, то вже з другого етапу ви маєте включити в дослідження
контрольну групу. Адже коли досліджується якийсь досить складний
психічний феномен, то на формування його потрібен деякий час. І коли
контрольний зріз покаже відмінності у порівнянні з констатуючим, то неясно,
чи ці відмінності викликані формуючим експериментом, чи є просто
результатом вікового розвитку, впливу певного вчителя чи інших, невідомих
вам впливів. Тому, поряд з експериментальною групою вибирається і
контрольна група, в якій, одночасно з дослідженням в експериментальній,
проводяться і констатуючий, і контрольний зрізи. Отже, результати
сформованості певних якостей порівнюються не лише з попередніми в
експериментальній групі, але й з результатами .контрольної групи. Для
порівняння цих результатів в окремих випадках можливе застосування
кореляційних методів, але в більшості випадків слід застосовувати методи
порівняння середніх величин та методи перевірки гіпотез. Серед перших
найчастіше використовують критерій Стьюдєнта серед других - коефіцієнт
Коли необхідно зробити статистичне обгрунтовані висновки про те, що після формування певні показники, наприклад, швидкість читання, покращилися, то для цього не досить порівняти середні арифметичні. Наприклад, до формуючого експерименту середня швидкість читання учнів 5 класу була х =80 слів на хвилину, а після формування - ^=100. Ніби все ясно, діти стали читати швидше і ваш формуючий експеримент удався і ви можете наполягати на його широкому впровадженні. Або раптом виявилося, що середня швидкість читання зменшилася з X =80 до х =79. Ви впадаєте у відчай, адже всі ваші зусилля не просто пропали марно - вони призвели до негативного результату. Чи так це? Застосування статистичних критеріїв дозволяє перевірити безсумнівні на перший погляд гіпотези. Вони так і називаються - методи перевірки гіпотез. Розглянемо три з них: критерій знаків; ІІ-критерій Манна-Уітні; і -критерій Стьюдєнта.
У формуючому експерименті критерій знаків застосовується для _о6ірунтування_статисіич^о;і_ достовірності зроблених висновків. Але слід пам'ятати, що цей критерій застосовується лише для залежних вибірок, коли результати кількох вимірювань зв'язані, залежать одне від одного.
Класичним випадком залежної вибірки є ваш формуючий експеримент, адже його показники (швидкість читання) двічі вимірюються в одних і тих же учнів, і показники, які ми отримуємо після формуючого експерименту залежать від того, як кожен з цих учнів читав до експерименту.
Проаналізуємо наші приклади з використанням критерію знаків і покажемо, що простого порівняння середніх арифметичних ще не досить для обгрунтування висновків.
Приклад. До експерименту середня швидкість читання учнів становила 80 слів за хвилину (X =80), а після експерименту - 100 (X = 100). Ми застосуємо критерій знаків, де враховуються показники кожного учня.
Якщо до і після експерименту показники залишилися однаковими, то у графі "Знак зміни результату" ставиться знак =. Якщо швидкість читання після формуючого експерименту зросла, то ставиться знак +, якщо зменшилася -знак -.
Таблиця 5.
| Учні | І | ш о о. о ш | та І X | СІ та І та | ш ш ш о | Жанна Є. | со | та X О | с; о | та О | та X о. | X |
| Є І? Л ° о Е | ||||||||||||
| •2 Щ 5, і | ПО | |||||||||||
| 2Е 03 о. ї= ш ь о о | ||||||||||||
| 3 Р-8-8 | ||||||||||||
| § £ £ | ------ | ------- | ----- | ------ | ------ | |||||||
| .0 ~ 0 Ф | ||||||||||||
| Р с З" 2 о о; 2 х | ПО | ПО | ||||||||||
| І2 І >> О. | ||||||||||||
| Ц І 5 Ф | ||||||||||||
| ш Р °- о | ||||||||||||
| 3 т •& ш | ||||||||||||
| •— ? | ||||||||||||
| 5 та | ||||||||||||
| т ^- | ||||||||||||
| л | ||||||||||||
| с | т | ™ | ~ | ~* | ||||||||
| ™ >• | ||||||||||||
| ГО п | ||||||||||||
| со о. |
Тепер висновок про те, що наш експеримент вдалий не виглядає таким однозначним. Справді, коли подивитися на таблицю, то видно, що швидкість читання зросла лише в чотирьох учнів, у п'яти - знизилися, а в двох -залишилася на тому ж рівні.
Отже, виходячи із отриманих даних, можна сформулювати дві гіпотези:
1. Но - відмінності між результатами до і після експерименту є
випадковими, а розроблену методику не можна вважати ефективною.
2. НІ - відмінності між результатами до і після експерименту не є
випадковими і свідчать про ефективність розробленої методики.
Для перевірки висунутих гіпотез звернемося до даних таблиці.
• Знайдемо обсяг нової вибірки, в яку входитимуть лише учні, в котрих
відбулися зміни в швидкості читання: п = 11 - 2 = 9.
• Тепер знаходимо суму тих знаків, які частіше зустрічаються. Позначимо її -
як Ктах У нашому випадку знак (+) зустрічається чотири рази, знак (-) -
п'ять разів. Отже, Ктах = 5.
• По таблиці 5 знаходимо граничне значення критерію знаків для вибірки п =
9 При Ктах =5. '
• Якщо Ктах > КТабл., то гіпотеза Н0 невірна і приймається гіпотеза НІ; якщо
Ктах<Ктабл , ТО ГІПОТЄЗЗ Но ВІрНЗ, З НІ НЄВІрНЗ.
У нашому випадку Ктабл= 8, а отже, Ктах < Ктабл (5 < 8), тому
приймається гіпотеза Н0 - відмінності між результатами до і після експерименту є випадковими, а розроблену методику не можна вважати ефективною.
Таблиця 6.
Граничні значення критерію знаків (95% рівень достовірності)
р = 0,05
| N | К | N | К | п | К |
| -ЛО- — | ___ а | ЗО | |||
| и | |||||
Цей приклад показує, як можна невдалий експеримент помилково прийняти за вдалий. Але будемо надіятися, що ваші формуючі експерименти будуть здебільшого вдалими і вам вдасться довести це з допомогою критерію знаків.
Цим можна було б і обмежитися, але, можливо, швидкість читання зросла не завдяки вашим зусиллям, а в силу інших причин. Наприклад, ви вимірювали швидкість читання відразу ж після літніх канікул і вона, природно, була дещо нижче"), ніж звичайно. А через тиждень-два діти повністю включилися в навчання і швидкість читання зросла не лише в класі, який ви досліджували, а й в інших класах. Для того, щоб виключити вплив подібних випадковостей на чистоту формуючого експерименту, бажано мати контрольну групу. У цьому випадку і констатуючий, і контрольний зрізи проводяться одночасно в експериментальній і контрольній групах.
Наприклад, констатуючий експеримент показав, що в експериментальній і контрольній групах середня швидкість читання приблизно однакова: X = 80, X = 82. А після формуючого експерименту виявилося, що швидкість читання в експериментальній групі значно зросла (X = 100), а в контрольній групі залишилася приблизно на тому ж рівні (X = 85). Але ми вже переконалися, що на основі простого порівняння середніх величин робити висновки - це досить легковажне заняття. Необхідно перевірити їх статистичну достовірність. У даному випадку~ ви--не- можете використати критерій знаків, оскільки порівнюються незалежні вибірки, коли результати однієї ніяк не впливають і не зв'язані з результатами, які отримуємо на іншій вибірці. Мало того, ці вибірки можуть відрізнятися і за обсягом (наприклад, в експериментальній групі 11 учнів, а в контрольній - 15).
У такому випадку використовують ІІ-критерій Манна-Уітні або 1-критерій Стьюдента. У статистиці є досить строгі обгрунтування того, де слід використовувати У-критерій, а де 1-критерій, але в даній брошурі вони не можуть бути повністю розкритими. Вам слід знати насамперед таке: • У-критерій Манна-Уітні доцільно застосовувати, коли статистичний
розподіл даних не відповідає критерію нормального розподілу, а ц
• е досить часто буває при курсових дослідженнях, коли вибірка нечисленна
- 5-20 чол. Тоді й слід користуватися непараметричною статистикою, до
якої й відноситься ІІ-критерій Манна-Уітні. _____________ _____
• і-критерій Стьюдента більш точний, коли ви маєте нормальний розподіл,
однією з умов якого є більша чисельність вибірки, наприклад, п>20.
Приклад. Продемонструємо як з допомогою ІІ-критерію Манна-Уітні можна
обгрунтувати вибір контрольної групи для формуючого експерименту.
Нехай середнє арифметичне показників швидкості читання у групі, яку ми обрали для експерименту, дорівнює 80 слів за хвилину (X екСп = 80). А у групі, яку ми хочемо обрати як контрольну, - 82 (лгконтр=82). При цьому кількість дітей в експериментальній групі — 11 (пексп = 11), а в контрольній - 15 (пКОнтр = 15).
Якщо виходити з середніх показників, то можна припустити, що в обох групах швидкість читання приблизно однакова. Для того, щоб перевірити це припущення, висунемо дві гіпотези:
1. Но - відмінності між X експ. та X контр випадкові (або їх взагалі не існує).
Отже, наші групи подібні і ми можемо взяти вибрану групу як
контрольну.
2. НІ - відмінності між х експ. та х К0нтр. достовірні, значимі. Вони можуть
бути викликані великим розмахом значень індивідуальних показників.
Процедура перевірки висунутих гіпотез така:
• Дані обох груп слід об'єднати в таблиці, розташувавши їх в порядку
зменшення показників. Дані експериментальної групи позначаються
літерою Е, а дані контрольної групи - К.
• Кожному значенню отриманого ряду присвоюємо ранг (порядковий
номер). Якщо в ряду є декілька однакових числових значень, то їм
присвоюється середнє значення тих рангів, які б були присвоєні кожному з
них в тому випадку, коли б значення відрізнялися.------- ____________
• Знаходимо суму рангів (К) окремо для експериментальної і
контрольної груп.
Таблиця 7.
| № | Група | Швидкість читання | Ранг | № | Група | Швидкість читання | Ранг |
| 1. | Е | 14. | К | ||||
| 2. | К | 15. | К | ||||
| 3. | Е | 16. | Е | ||||
| 4. | Е | 17. | К | ||||
| 5. | К | 18. | К | 18,5 | |||
| 6. | К | 19. | Е | 18,5 | |||
| 7. | Е | 7,5 | 20. | К | |||
| 8. | К | 7,5 | 21. | К | |||
| 9. | К | 9,5 | 22. | Е | |||
| 10. | Е | 9,5 | 23. | Е | |||
| 11. | К | 24. | К | ||||
| 12. | Е | 25. | К | ||||
| 13. | К | 26. | Е |
п = 1+3+4+7,5+9,5+12+16+18,5+22+23+26 = 142,5
= 2+5+6+7,5+9,5+11+14+14+14+17+18,5+20+21+24+25 = 208,5 Обчислюємо значення У-критерію за формулою:
,,_„ ... "««„'("«а, + 0 о
У = 11 х 15 +[(11 х (11 + 1)) : 2]-142,5= 88,5
• За таблицею 8 знайдемо граничні значення У-критерію для пвксп. =
11 і пко„тр. = 15. їх два: Утщ = 44 і Утах = 121. Якщо II > Утіп або У < Утах, то приймається гіпотеза Н0. Якщо У < УтІпабо У > Утах, то приймається гіпотеза НІ. У нашому випадку 44 < 88,5 < 121, тому приймається гіпотеза Н0. Отже, відмінності між нашими групами незначні, тому вибрану групу можна взяти як контрольну.
Таблиця 8.
Граничні значення ІІ-критерію (95% рівень значимості)
І р = 0,05
| N | >0 11 | ||||||||||
| 26 84 | 33 97 | 36 104 | 45 125 | 48 132 | 52 138 | 55 145 | |||||
| 26 84 | ЗО 91 | 33 99 | 37 106 | 40 114 | 44 121 | 47 129 | 51 134 | 55 143 | 58 151 | 62 158 | |
| - 12 | ...29_. | 33 99 | 37 107 | 41 115 | 45 123 | 49 131 | 53 139 | 57 147 | 61 155 | 65 163 | |
| 37 106 | 41 115 | 45 124 | 50 132 | 59 149 | 63 158 | 72 175 | 76 184 | ||||
| 40 114 | 50 132 | 55 141 | 64 160 | 67 171 | 74 178 | 78 188 | _ 197 | ||||
| ? 15 | 1 44 / 12/ІІ | 49 131 | 59 151 | 64 161 | 70 170 | 75 180 | 80 190 | 85 200 | |||
| 42 118 | 47 129 | 53 139 | 64 160 | 75 181 | 81 191 | 86 202 | 92 212 | 98 222 | |||
| 51 136 | 57 147 | 63 158 | 67 171 | 75 180 | 87 202 | 93 213 | 99 224 | 105 235 | |||
| 48 132 | 55 143 | 61 155 | 67 167 | 74 178 | 86 202 | 99 225 | 106 236 | 112 248 | |||
| 52 138 | 65 163 | 78 188 | 85 200 | 92 212 | 99 224 | 106 236 | 113 248 | 119 261 | |||
| 55 145 | 62 158 | 69 171 | 76 184 | 83 197 | 98 222 | 105 235 | 112 248 | 119 261 | 127 273 |
Після проведення - формуючого експерименту також виникає потреба порівняти середні показники швидкості читання в експериментальній та контрольній групах. Можна знову скористатися ІІ-критерієм Манна-Уітні, ви вже знаєте як це робити. Але, можливо, чисельність вибірки у вас буде значно більшою. Тоді краще скористатися {-критерієм Стьюдента як для
обгрунтування вибору контрольної групи, так і для перевірки відмінностей між середніми показниками після формуючого експерименту. Приклад застосування {-критерію Стьюдента.
Після формуючого експерименту швидкість читання ^експериментальній групі зросла до 100 слів за хвилину (X експ = 100), а в контрольній - до 85 (х котр = 85).
Якщо виходити з середніх показників, то можна припустити, що швидкість читання в експериментальній групі зросла не випадково, а завдяки формуючому експерименту/ Для того, щоб перевірити це припущення, висунемо дві гіпотези:
1. Но - відмінності між Хексл. та Хконтр. випадкові. Отже, формуючий
експеримент не вдався.
2. Н1 - відмінності між X експ. та х К0нтр достовірні, значимі. Отже, швидкість
читання в експериментальній групі зросла завдяки формуючому
експерименту.
Процедура перевірки висунутих гіпотез така:
• Дані щодо швидкості читання кожного учня в експериментальній і контрольній групах заносимо в таблицю.
Таблиця 9.
| Експериментальна група | Контрольна група | ||||||
| Учні № п/п | Швидкість читання | (Аексп *Л(7 | (Аексп А// | Учні № п/п | Швидкість читання | (Хконтр "А/) | (Аконтр "А/) |
| 1. | -15 | 1. | |||||
| 2. | -ЗО | 2. | |||||
| 3. | 3. | ||||||
| 4. | 4. | 75 — | ------ 10 ---- | __ -100 --- | |||
| 5. | 5. | ||||||
| 6. | 6. | -1 | |||||
| 7. | 7. | -3 | |||||
| 8. | -5 | 8. | |||||
| 9. | 9. | ||||||
| 10. | 10. | -4 | |||||
| 11. | -10 | 11. | -5 | ||||
| 12. | -10 | ||||||
| 13. | -13 | ||||||
| 14. | -19 | ||||||
| 15. | -25 | ||||||
| X експ. = 100 | £( X експ -Хі)2= 2050 | Л- конір. ~ "^ | £(ХкошР -*/)2= 28486 |
Знаходимо середнє арифметичне швидкості читання для
експериментальної і контрольної груп, у •
Знаходимо відхилення кожного показника від середнього арифметичного
(х -хі)\ квадрат відхилення (х - хі)2 для обох груп.
Знаходимо суму квадратів відхилень для експериментальної і контрольної
груп £( х - хі)2.
28 Знаходимо дисперсію для експериментальної і контрольної груп за
формулою: а 2 = -. - г ^ ( х - х )2
У нашому випадку для експериментальної групи а2 = 205, для контрольної - а2 = 203,29.
Знаходимо середнє квадратичне відхилення (стандартне відхилення), яке позначається літерою а і обчислюється як корінь квадратний із дисперсії. У нашому випадку для експериментальної групи а = 14.32, для контрольної - а = 14.26.
Знаходимо величини середніх помилок за формулою: т =
Для експериментальної групи т = 4.31, для контрольної - т = 3.68. Знаходимо значення 1-критерію Стьюдента за формулою:
У нашому випадку і = 2.65
• Знаходимо число ступенів свободи, яке залежить від кількості
досліджуваних в обох вибірках: v =п-І+П2- 2. У нашому випадку v = 11+15 -
2 = 24
• За таблицею 10 визначаємо рівень достовірності. Виходить, що
порівняння середніх величин, яке ми здійснили, - коректне на рівні
значимості 5% (р<0,05). Отже, формуючий експеримент є вдалим.
Таблиця 10.
Граничні значення і -критерію Стьюдента
| V | Рівні значимості | V | Рівні значимості | ||||
| 0,05 | 0,01 | 0,001 | 0,05 | 0,01 | 0,001 | ||
| 12,71 | 63,60 | 2,08 | 2,83 | 3,82 | |||
| 4,30 | 9,93 | 31 ,60 | 2,07 | 2,82 | 3,79 | ||
| 3,18 | 5,84 | 12,94 | 2,07 | 2,81 | 3,77 | ||
| 2,78 | 4,60 | 8,61 | 2,06 | 2,80 | 3,75 | ||
| 2,57 | 4,03 | 6,86 | 2,06 | 2,79 | 3,73 | ||
| 2,45 | 3,71 | 5,96 | 2,06 | 2,78 | 3,71 | ||
| 2,37 | 3,50 | 5,41 | 2,05 | 2,77 | 3,69 | ||
| 2,31 | 3,36 | 5,04 | 2,05 | 2,76 | 3,67 | ||
| 2,26 | 3,25 | 4,78 | 2,04 | 2,76 | 3,66 | ||
| 2,23 | 3,17 | 4,59 | ЗО | 2,04 | 2,75 | 3,65 | |
| 2,20 | 3,11 | 4,44 | 2,02 | 2,70 | 3,55 | ||
| 2,18 | 3,06 | 4,32 | 2,01 | 2,68 | 3,50 | ||
| 2,16 | ' 3,01 | 4,22 | 2,00 | 2,66 | 3,46 | ||
| 2,15 | 2,98 | 4,14 | 1,99 | 2,64 | 3,42 | ||
| 2,13 | 2,95 | 4,07 | 1,98 | 2,63 | 3,39 | ||
| 2,12 | 2,92 | 4,02 | 1,98 | 2,62 | 3,37 | ||
| 2,11 | 2,90 | 3,97 | 1,97 | 2,60 | 3,34 | ||
| 2,10 | 2,88 | 3,92 | 1,96 | 2,59 | 3,31 | ||
| 2,09 | 2,86 | 3,88 | а | 1,96 | 2,58 | 3,29 | |
| 2,09 | 2,85 | 3,85 |
Біографічна стратегія
її доцільно застосовувати при аналізі унікальних явищ, як от обдарованості, ціннісної організації свідомості тощо. Суть полягає в тому, що аналізується вплив біографічних подій на формування тих чи інших якостей особистості. В рамках цієї стратегії застосовуються як спеціально розроблені методи (наприклад, каузометрія), так і різні варіанти біографічних інтерв'ю та бесіди, а також проективні та психосемантичні методи. Застосування цієї стратегії вимагає високого рівня підготовленості дослідника.
Відомо, що інколи якийсь життєвий випадок, обставина чи зустріч з певною людиною круто міняють весь хід життя, стають причиною саморозвитку особистості. Наприклад, гідним подиву є той факт, що досягнення великої частини відомих спортсменів викликані не високим рівнем задатків, навпаки, першопричиною розвитку спортивних здібностей в багатьох випадках було слабке здоров'я, травми, насмішки і образи з боку оточення тощо. У такому випадку застосування біографічного методу має бути спрямоване на те, щоб виявити чому і як несприятливі умови для однієї людини стають поштовхом до розвитку, а для іншої - причиною душевного зламу.
Біографічна стратегія - це індивідуально-орієнтована стратегія і особливості її застосування в тому чи іншому конкретному випадку мають вироблятися спільно з керівником курсової роботи.