Розрахунок установок аерозольного гасіння пожежі
Одним із перспективних напрямків розвитку засобів автоматичного пожежогасіння є газо-аерозольне пожежогасіння. Застосування таких засобів гасіння має ряд переваг над традиційними засобами. Принципово відрізняючись друг від друга механізмом впливу на осередок пожежі, устроєм технічних засобів, вони відрізняються і по змісту розрахункових методик. На сьогоднішній день відомо декілька методів рішення задачі розрахунку систем аерозольного пожежогасіння. Один із таких, основи якого використані в розробці відповідного ДСТУ, складається з наступного.
При розрахунку визначається необхідна маса аерозоле утворюючого складу (АУС) в установці, режим подачі аерозоля, кількість і тип ТЗАП, складається схема розміщення цих засобів, обгрунтовується вибір виду установки пожежної сигналізації, блока управління і сполучних мереж.
При проектуванні, монтажі й експлуатації ТЗАП необхідно використовувати пожежні сповіщувачі, приймально-контрольні, контрольно-пускові пристрої та ін. технічні засоби, на які є технічні умови і сертифікат відповідності вимогам нормативних документів.
Маса АУС, необхідна для ефективного захисту потрібного обсягу, визначається по формулі:
, (5.1)
де V - обсяг що захищається приміщення, м3;
q - концентрація АОС, обумовлена для кожного генератора експериментально, але не менше 50 г/м3;
К1 - коефіцієнт запасу, що залежить від обсягу приміщення і потужності ТЗАП:
К1=1.1 при обсязі до 50 м3;
К1=1.2 при обсязі від 50 м3 до 250 м3;
К1=1.3 при обсязі від 5000 м3;
К2 - коефіцієнт, що враховує клас пожежі і дорівнює:
К2=1.1 для пожежі класу У;
К2=1.3 для пожежі класу А;
К3 - коефіцієнт, що враховує не герметичність приміщення і являє собою:
К3=1.1 при негерметичності від 0.1 до 0.2 %;
К3=1.3 при негерметичності від 0.2 до 0.4 %;
К3=1.6 при негерметичності від 0.4 до 0.5 %.
При комбінованому класі пожежі коефіцієнт запасу приймають максимальним.
При визначенні розрахункового обсягу приміщення, що захищається, обсяг устаткування, розташованого в ньому, із загального обсягу приміщення не відраховується.
Необхідна кількість генераторів вогнегасячого аерозолю в системі пожежогасіння визначається по формулі:
, (5.2)
де N - кількість генераторів;
m - маса одного заряду в однім генераторі, кг.
Методика розрахунку надлишкового тиску при подачі в приміщення вогнегасячого аерозолю така.
Розрахунок розміру надлишкового тиску при подачі вогнегасячого аерозолю в герметичне приміщення визначається по формулі:
, (5.3)
де S сума площ поверхні стін, підлоги і стелі приміщення, що захищається, м2;
- час роботи генераторів від моменту видачі сигналу на запуск до закінчення роботи останнього генератора, с:
МАУС - сума мас АУС усіх генераторів, що входять до складу установки пожежогасіння, кг;
V - обсяг приміщення, що захищається, м3.
Надлишковий тиск у не герметичних приміщеннях визначається по формулі:
Безрозмірний параметр А знаходиться з виразу:
, (5.4)
де J - інтенсивність подачі аерозолю, кг/(м3Чс):
, (5.5)
d - параметр негерметичности приміщення, що захищається, обумовлений відношенням сумарної площі постійно відкритих прорізів в обсязі приміщення, м-1.
Якщо параметр А<0.01, то розрахунок тиску не провадиться і вважається, що установка аерозольного пожежогасіння задовольняє вимогам рекомендацій по застосуванню ТЗАП.