Нові явища в соціальній сфері. Зрушення у повсякденному житті населення

50-ті — середина 60-х років позначилися суттєвими змінами в рівні життя населення. У середині 50-х років було переглянуто існуючу ще з довоєнних часів тарифну систему оплати праці. Це забезпечило відчутне її підвищення — у середньому з 64,2 1950 р. до 80,6 крб 1960 року. На фоні одночасного скорочення робочого дня було впроваджено 5-денний робочий тиждень.

У липні 1964 р. Верховна Рада СРСР прийняла закон про пенсії і допомогу членам колгоспів, що означало встановлення державної системи соціального забезпечення колгоспників. Мінімальний розмір пенсій для колгоспників встановлювався у розмірі 12 крб на місяць.

Після вересневого (1953) пленуму ЦК КПРС помітні зрушення відбулися в оплаті праці колгоспників. Замість оплати один раз на рік було запроваджено помісячне, подекуди — поквартальне грошове та натуральне авансування. Видача продукції на трудодні стабілізувалася, а грошова оплата зросла більш ніж у чотири рази.

У 1956 р. на 80 % було збільшено розміри пенсій, хоча колгоспникам держава їх не виплачувала. Колгоспи ж, на які покладався обов’язок пенсійного забезпечення своїх пенсіонерів, цю можливість мали не завжди.

Водночас лібералізувались умови найму робочої сили. 1956 р. Верховною Радою СРСР скасовано кримінальну відповідальність робітників і службовців, якщо ті самостійно залишали підприємство, ліквідовано «радянське кріпосне право» і селяни отримали паспорти, а отже, і можливість вільно пересуватись у межах держави, виїжджати на навчання чи на роботу до міст.

Високими темпами розвивалося житлове будівництво. Цьому сприяло впровадження нових будівельних матеріалів, зокрема залізобетону. 1951–1958 рр. у республіці було збудовано майже 2 млн квартир загальною площею 85,7 млн м2, а протягом 1958–1965 рр. в експлуатацію було введено ще близько 60 млн м2 житла. Таких темпів Україна до того часу не знала. Однак заради справедливості зазначимо, що будували в основному малогабаритні помешкання, так звані «хрущовки». Свої житлові умови покращили майже 18 млн осіб.

Після проведеної грошової реформи 1961 р. вартість карбованця підвищилася у 10 разів, в обіг було випущено нові гроші. «Тепер буває так: лежить копійка на тротуарі, людина проходить і не нахиляється, щоб підняти її. А коли будуть нові гроші, копійка не буде валятися, її обов’язково піднімуть, бо це — коробка сірників», — говорив М. Хрущов на сесії Верховної Ради СРСР 1960 року.

Справді, дрібні мідні монети не вилучалися з обігу, а значить, їхня вартість збільшилася у 10 разів. Але це був чи не єдиний «плюс» грошової реформи. Сучасні економісти вважають її прихованою девальвацією. Як наслідок, ціни на колгоспних ринках, які забезпечували в цей час близько 15 % товарообігу, значно зросли.

1962 р. ціни на ряд продуктів харчування підвищила і державна торгівля. Це погіршило становище в державі, негативно вплинуло на добробут населення.

Одна стандартна хлібина коштувала 14 копійок, літр молока 20 копійок, пара чоловічого взуття — 25 крб, чоловічій костюм — 90 крб. 1951–1958 рр. прибутки середнього робітника зросли на 23 %.

Робота з таблицею

Із книги С. Хрущова «Пенсіонер союзного значення» про діяльність М. Хрущова (50–60-ті роки XX ст.)

«Батько розумів, як я неодноразово чув від нього в той час, що стара система управління народним господарством, розрахунок на голий ентузіазм робітничого класу, лозунг «Наздогнати і перегнати Америку» нічого уже не дають і дати не зможуть. Він шукав економічну схему, здатну забезпечити функціонування господарського механізму без окриків зверху. Проте реальних результатів, як і раніше, не було. Одне він знав напевне: без матеріальної зацікавленості трударя нічого не вийде.

Кожний новий крок не тільки наштовхувася на приховану опозицію з боку колег-ідеологів і вчених-економістів, слід було здолати спротив всередині самого себе. Адже ринок, конкуренція, прибуток були засуджені ще в 20-х роках, коли було заявлено, що це прямий шлях до реставрації капіталізму».

• ⇐ Назад
• 1
• 234
• 5
• 6
• 7
• 8
• 9
• 10
• 11
• 12
• 13
• 14
• 15
• 16
• Далее ⇒