Основні критерії школи нового типу
Коменський Я.
2. Загальнопедагогічні ідеї. “Велика дидактика”
Загальне філософське бачення світу у нього формувалось завдяки античній філософії, релігії, ідеям Відродження. Походження й існування природи та людини він розглядав з релігійних позицій. Але під впливом епохи Відродження Коменський виробив новий погляд на людину. На противагу середньовічному аскетизму, людина, на думку великого педагога, останнє і найдосконаліше творіння Бога.
На суспільні погляди Коменського впливала його участь в демократичному народному русі Чехії, що у доповненні з ідеями Відродження сформували у нього демократизм, гуманізм, народність, глибоку симпатію до простих людей.
Найважливіші педагогічні ідеї Коменського, особливо його дидактичні погляди ґрунтуються на засадах сенсуалізму. Сенсуалізм (sensus – відчуття) – філософська течія, представники якої стверджують, що джерелом пізнання об’єктивного світу для людини служить передусім її чуттєвий досвід.
У світогляді Коменського можна спостерігати суперечності між сенсуалізмом і релігійністю, між демократизмом і просвітительством. Двоїстий характер світогляду педагога обумовив двоїстість його підходу до вирішення основних питань педагогіки[3].
Педагогічна спадщина Коменського охоплює всі найважливіші питання педагогічної науки. Але передусім вирізняються ідеї, які визначають необхідність навчання і виховання у школі. Згідно з ними, у школі повинні навчатися хлопчики і дівчатка, бідні й багаті. У процесі виховання людина вчиться пізнавати себе і навколишнє життя (розумове виховання), володіти собою (моральне виховання), вірити в Бога (релігійне виховання) [2].
Фундаментальною ідеєю педагогіки Коменського є пансофізм, тобто узагальнення усіх раніше отриманих цивілізацією знань та донесення цих знань через школу на рідній мові до всіх людей, незалежно від матеріальних статків та віросповідання.
Коменському належить безліч передових (на той час) педагогічних ідей. Він розробив струнку систему загальної освіти, поставив питання про загальнонаціональну школу, планування шкільного дня, відповідність ступенів освіти із віком людини, навчання рідною мовою, розробив класно-урочну систему [1].
Коменський першим з педагогів послідовно обґрунтував принцип природовідповідності у вихованні. Він розглядав людину як частину природи а, отже, навчально-виховний процес повинен будуватися у відповідності із законами природи.
Ідея створення цілісної педагогічної теорії виступає у системі поглядів Коменського як частка загального плану удосконалення людства. У його багатющій педагогічній спадщині, і передусім у «Великій дидактиці», вперше у світі педагогічна теорія набула якості науки. Тут розглянуті всі найважливіші питання педагогічної науки. Коменський прямо не дає дефініцій головних понять педагогіки, але аналіз праць Коменського з питань виховання і навчання, особливо «Великої дидактики», робить очевидною його точку зору[3].
Твори великого чеського педагога й досі не втратили свого значення.
Серед численних творів Я. А. Коменського центральне місце займає "Велика дидактика", що належить до першокласних творів світової педагогічної літератури. У цій праці великий педагог виклав нову систему навчання й виховання, піддавши нищівній критиці схоластичну школу, відірвану від потреб життя.
Основні критерії школи нового типу
Коменський розробив ґрунтовне вчення про школи. Важливими компонентами цього вчення є вікова періодизація розвитку дітей, система шкіл, зміст освіти та вимоги до організації роботи навчальних закладів [3].
Вважаючи людину частиною природи, Коменський зазначає, що її виховання має враховувати закони природи, тобто бути природовідповідним. Цей принцип став методологічною засадою трактування ним процесу навчання і виховання та побудови шкільної системи.
Коменський запровадив вікову періодизацію розвитку дітей і, згідно з нею, систему шкільної освіти та її зміст. Він запропонував таку періодизацію в системі народної освіти: дитинство, отроцтво, юність, змужніння. Кожний період триває 6 років. Для кожного вікового періоду Коменський визначив певний тип єдиної школи:
- дитинство (від народження до 6 років): діти виховуються вдома, під наглядом матері (материнська школа); у цей час треба розвивати мову дитини, збагачувати її запас уявлень про навколишнє життя, привчати до самообслуговування, поміркованості, охайності, пошани до батьків і старших, правдивості, справедливості, слухняності;
- підлітки (від 6 до 12 років) навчаються у початкових школах (або в елементарних школах рідної мови), де опановують читання рідною мовою, письмо, арифметику з елементами геометрії, початки природознавства, географію, історію, співи, ручну працю, закон Божий; такі школи повинні бути в кожному населеному пункті, їх відвідують хлопчики і дівчатка всіх станів;
- юнаки (від 12 до 18 років) навчаються у загальноосвітній середній школі (гімназії), де вивчають «сім вільних мистецтв»: фізику, географію, історію, хронологію, етику, релігію, а також рідну, латинську та одну з нових мов.
- люди змужнілого віку (від 18 до 24 років) навчаються у вищих навчальних закладах (академіях та університетах), що знаходяться у великих містах [2].
Згідно принципу природовідповідності визначені Коменським 4 вікові періоди та 4 ступені освіти відповідають 4-м порам року, відповідно – весні, літу, осені та зимі [3].
Принципи навчання
В дидактичному вченні Коменського одне з найважливіших місць займає питання про загальні принципи навчання. Він не тільки вказав на необхідність керуватися ними в навчанні, але і розкрив сутність таких принципів навчання, як наочності; свідомості і активності в навчанні; систематичності і послідовності; вправ і міцного засвоєння знань і навичок; посильності навчання [3].
4.1.Принцип наочності
Дидактичні положення Коменський ґрунтує, передусім, на сенсуалістичній основі, тому найголовнішим принципом вважає принцип наочності. Він першим у світі теоретично обґрунтував і детально розкрив цей принцип.
З цього принципу виводить “Золоте правило дидактики“: “Нехай буде золотим правилом для тих, хто навчає: все, що тільки можна, надавати для сприймання чуттями: видиме – зором, чутне – слухом, запахи – нюхом, доступне смакові – смаком, доступне дотикові – дотиком. Якщо якісь предмети можна сприйняти одразу кількома чуттями, нехай вони зразу ж і відчуваються кількома чуттями“.
У процесі навчання, крім використання самих предметів, Коменський рекомендував користуватись картинами, копіями, муляжами, моделями тощо. Як бачимо, принцип наочності Коменський протиставляв відірваному від життя словесному, пасивному навчанню.
Основним завданням наочного навчання Коменський вважав не лише полегшення свідомого, осмисленого засвоєння знань учнями, але й розвиток у них різних здібностей, а в зв’язку з цим — органів чуття.
Слід відзначити, що Коменський представляє наочність як універсальний принцип [3].
4.2. Принцип природовідповідності виховання
Коменський був першим із педагогів, який послідовно обгрунтував принцип природовідповідності у вихованні [1]. Він розглядав людину як частину природи. Людина складається з усіх основних елементів природи, вона – світ у зменшеному вигляді, мікрокосмос. Оскільки це так, то і розвивається людина за спільними з природою законами. Отже, навчально-виховний процес повинен будуватися у відповідності з цими законами [3]. Для Коменського теорія природовідповідності у вихованні означала визнання рівності всіх людей і те, що їх права на осіту є рівними. Але проголошуючи рівність людей від природи, Каменський не заперечував наявності в кожного індивідуальних задатків[1].
Він першим у світі піднявся до усвідомлення наявності особливих законів у вихованні і навчанні. У своїх творах, і передусім у “Великій дидактиці“, він намагається визначити ці закони. Причому робить це шляхом проведення аналогій із закономірностями, що діють у природі. Для прикладу: у природі збираються дерева в лісі, трава в полі, риба в морі, отже діти повинні бути зібрані в школі. Однак, Коменський обґрунтовував принцип природовідповідності у вихованні не на підставі спостережень над життям рослин і тварин, а на підставі свого педагогічного досвіду і намагався використати у процесі виховання природні, вікові та психологічні особливості дітей.
Принципу природовідповідності Коменський підпорядковує усі теоретичні положення своєї педагогічної концепції. Тобто цей принцип виявився однією з методологічних основ його вчення.
Даний принцип є актуальним і знаходить своє застосування і в сучасній прогресивній педагогіці.
Коменський не виділяв людини з природи, а розцінював її як частину природи, підпорядковував загальним законам природи [3].
4.3. Принцип свідомості і активності навчання
Коменський вважав основною умовою успішного навчання розуміння сутності предметів і явищ. Разом з тим Коменський вважає основною властивістю свідомого знання не лише розуміння, але й використання його на практиці. При вивченні явищ слід підводити учнів до усвідомлення причин цього явища [3].
4.4. Принцип послідовності і систематичності
Послідовність і систематичність в першу чергу торкаються таких питань: яким чином розподіляти матеріал, щоб не порушити логіку науки; з чого починати навчання і в якій послідовності будувати його; як встановити зв’язок між новим і вже вивченим матеріалом тощо. Тут, як і скрізь, Коменський виходить з ідеї природовідповідності і пише: «Розум в пізнанні речей йде поступово».Виходячи з цього, Коменський приходить до висновку, що навчання повинно вестись послідовно.
Це, з точки зору Коменського, означає: встановлення точного порядку в часі; відповідність навчання рівню знань учнів; вивчення всього послідовно від початку і до завершення, звідси випливають такі дидактичні положення: а) основи повинні бути глибокими; б) все наступне повинно ґрунтуватись на попередньому; в) все повинно йти в неперервній послідовності, щоб сьогоднішнє закріплювало вчорашнє і прокладало шлях завтрашньому; показ детермінованості того чи іншого явища чи речі [3].
114.5.Принцип вправ і міцності засвоєння знань
Показником повноцінності знань і навичок є не лише ступінь їх усвідомлення, але й те, наскільки глибоко, ґрунтовно і міцно засвоїли учні ці знання і навички. Цьому важливому завданню навчання і виховання спеціально служать вправи і повторення, що проводяться систематично.
Надаючи велике значення вправам і повторенню, Коменський висуває ряд вказівок і правил для здійснення цього принципу в навчанні: перші вправи початківців повинні обертатися навколо відомого їм матеріалу; вправи слід починати з елементів, а не з виконання цілих робіт; вправи повинні відповідати середнім здібностям учнів; вправи і повторення повинні мати місце доти, поки матеріал не розуміють всі; вправи і повторення повинні проводитись систематично. З цих положень і вказівок добре видно, що Коменський вправу і повторення повністю підпорядковує завданню свідомого і міцного засвоєння знань учнями [3].