Потенційна небезпека пересічного користувача ПК
ЛЕКЦІЯ № 1
Повсякденне забезпечення БЖД
Ієрархічна система забезпечення БЖД
- Теорія небезпеки та ризику
Класифікація небезпек
Фактори виникнення небезпек
Алгоритм поведінки при ризиках
ЛЕКЦІЯ № 2
ФІЗІОЛОГІЧНІ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ КРИТЕРІЇ БЕЗПЕКИ ЛЮДИНИ
План:
- Оцінка небезпечних факторів середовища за допомогою аналізаторів
- Фізіологічна надійність людини.
- Вплив характеру і темпераменту людини на її безпеку.
- Оцінка небезпечних факторів середовища за допомогою аналізаторів
o Людина отримує різноманітну і невичерпну інформацію про навколишній світ завдяки функціям аналізаторів.
o Їх зараз розрізняють вісім: зоровий, слуховий, вестибулярний, смаковий, нюховий, шкіряний, руховий і вісцеральний (внутрішніх органів).
o З позицій безпеки життєдіяльності особливо важливим є те, що органи чуття сприймають і сигналізують про різноманітні види і рівні небезпеки. Отримана інформація передається в мозок людини: він її аналізує, синтезує і видає відповідні команди виконавчим органам.
Аналізатори – це сукупність взаємодіючих утворень периферичної і центральної нервової системи, які здійснюють сприймання та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму.
o Структура будь-якого аналізатора: рецептор, в якому виникає процес збудження від подразника; від рецепторів по сенсорним (чуттєвим) нейронам і синапсам (контактам між нервовими клітинами) імпульси надходять у центральну нервову систему до певної ділянки кори головного мозку. Кожний аналізатор реагує тільки на свій адекватний подразник
Психофізіологічні властивості аналізаторів:
надзвичайно висока чутливість до адекватних подразників;
наявність абсолютної диференційної та оперативної межі чутливості до подразника;
здатність до адаптації;
спроможність тренування;
здатність певний час зберігати відчуття після припинення дії подразника;
перебування в наступній взаємодії один з одним.
Функціональна схема аналізатора
Середовище “Людина- еко та технодовкілля”
Формула визначення небезпечних факторів на людину та її здоров’я
Генезис небезпек людства
Система “виробниче-оточуюче середовища”
Потенційна небезпека пересічного користувача ПК
2. Фізіологічна надійність людини
Потреби людини
Людина як жива істота має дві найхарактерніші складові: організм і психіку.
Організм як біофізіологічну систему ми, розглянули раніше.
Психіка — це властивість нервової системи, завдяки якій:
· здійснюється зв'язок із зовнішнім світом;
· координується робота всього організму;
· організмі діє у відповідь на подразнення сигналів (рефлекс).
Нервова система — це сукупність структур в організмі, яка об'єднує діяльність усіх органів і систем і забезпечує функціонування організму як єдиного цілого в його постійній взаємодії із зовнішнім середовищем.
Функції нервової системи:
· Сприймає зовнішнє і внутрішнє подразнення
· Аналізує і перетворює сприйняту інформацію
· Координує фінкції організму.
3. Вплив характеру і темпераменту людини на її безпеку
ХАРАКТЕР — динамічна, упорядкована сукупність стійких, індивідуально психологічних особливостей, котрі формуються в процесі життєдіяльності людини і виявляються в її діяльності та суспільній поведінці: у ставленні до колективу, до інших людей, до праці, навколишньої дійсності та самої себе.
o В системі відносин особистості виділяють чотири групи рис характеру, що утворюють симптомокомплекси:
o ставлення людини до інших людей, до колективу, до суспільства: індивідуалізм; колективізм (товариськість, чуйність, повага до інших, і «протилежні» риси — замкнутість, черствість, грубість, зневага до людей);
o риси, що показують ставлення людини до праці, до своєї справи (працьовитість, схильність до творчості, сумлінність в роботі, відповідальне ставлення до справи, ініціативність, наполегливість і «протилежні» їм риси — лінощі, схильність до рутинної роботи, несумлінність у роботі, безвідповідальне ставлення до справи, пасивність);
o риси, що показують, як людина ставиться до самого себе (почуття власної гідності, гордість, що правильно розуміється особою, і пов'язана з нею самокритичність, скромність і «протилежні» їм риси: зарозумілість, що іноді переходить у нахабність, марнославство,егоцентризм, як схильність розглядати в центрі подій себе і свої переживання, егоїзм — схильність піклуватися переважно про своє особисте благо);
o риси, що характеризують ставлення людини до речей (акуратність або неохайність, дбайливе або недбале поводження з речами).
ТЕМПЕРА́МЕНТ (лат. temperamentum — «належне співвідношення частин») — вроджена (біологічно зумовлена) і незмінна властивість людської психіки, що визначає реакцію людини на інших людей та на обставини.
o Темперамент становить основу розвитку характеру. З фізіологічної точки зору, темперамент — тип вищої нервової діяльності людини.
o У чистому вигляді темпераменти зустрічаються вкрай рідко.
Типи темпераментів
Магія чисел у середземноморській цивілізації привела до вчення про чотири темпераменти, в той час як на Сході розвивалась п'ятикомпонентна «система світу».
Термін «темперамент» введено в ужиток Клавдієм Галеном. Рівне йому за значенням грецьке слово «красис» (грец. κράσις, «злиття, змішування») ввів давньогрецький лікар Гіпократ. Під темпераментом він розумів і анатомо-фізіологічні, й індивідуальні психологічні особливості людини. Гіпократ пояснював темперамент як особливості поведінки, переважанням у організмі одного з «життєвих соків» (чотирьох елементів):
o Холерик — переважання жовчі (грец. χολή, холе, «жовч, отрута»)спокійний як пень!!
o Флегматик — переважання лімфи (грец. φλέγμα, флегма, «мокротиння») робить людину спокійною й повільною;
o Сангвінік — весельчак!!!;
o Меланхолік — переважання чорної жовчі (грец. μέλαινα χολή, мелена холе, «чорна жовч») робить людину сумною й боязкою.
Звідси згодом виникли й назви чотирьох типів темпераменту — сангвінік, холерик, меланхолік і флегматик, що збереглися дотепер.
Ця концепція «чотирьох темпераментів» досі справляє великий вплив на літературу, мистецтво й науку, в т.ч. і БЖД.
Поведінка типів людей в надзвичайних умовах
