Числове диференціювання на основі інтерполяційної формули Лагранжа
Будемо диференціювати поліном Лагранжа у вигляді (7.6) по х як функцію від t
Враховуючи те, що згідно з (7.1) , а також
, отримаємо остаточно
(7.7)
Користуючись формулою (7.7), можна обчислювати наближене значення довільної функції , якщо вона задана на відрізку
значеннями в рівновіддалених вузлах
(при цьому параметр t змінюється в межах від 1 до n). Аналогічно можуть бути знайдені похідні функції
вищих порядків.
Приклад. Обчислити наближене значення похідної функції, заданої таблицею в точці х = 4.
Таблиця 2
x | |||
f(x) | –1 |
Застосовуючи формулу (7.7) при n = 2, h = 1, отримуємо
Враховуючи те, що вузол х = 4 відповідає значенню t = 1 (тобто отримуємо
Числове диференціювання на основі інтерполяційної формули Ньютона
Запишемо для функції , заданої своїми значеннями в рівновіддалених вузлах
, перший інтерполяційний поліном Ньютона
Перепишемо цей поліном, виконавши перемноження дужок:
Диференціювання по t, отримаємо вираз, аналогічний (7.7)
(7.8)
Подібним чином можна отримати і похідні функції більш високих порядків. Проте кожний раз, обчислюючи значення похідної
у фіксованій точці х, в якості х0 треба брати найближче зліва вузлове значення аргументу.
Формула (7.8) суттєво спрощується, якщо вихідним значенням х є один із вузлів таблиці. Оскільки в цьому випадку кожний вузол можна вважати початковим, то, приймаючи х = х0, t = 0, отримуємо
. (7.9)
Ця формула дозволяє легко і достатньо точно отримувати значення похідних функцій, заданих таблицею.
Приклад. Знайти значення похідної функції в точці х = 32. Скінченні різниці для цієї функції наведені в табл. 3. У цьому випадку h = 1,застосовуючи формулу (7.9) до даних першого рядка таблиці (до різниць третього порядку включно), отримуємо:
Порівнюючи отриману відповідь зі значенням
бачимо збіг значень в межах двох знаків після коми.
Таблиця 3
х | ![]() | Δу | Δ2у | Δ3у | Δ4у |
5,657 | –2 | –1 | |||
5,745 | –1 | ||||
5,831 | –1 | ||||
5,916 | |||||
6,000 |
Графічне диференціювання
Нехай функція задана у вигляді таблиці:
.
Побудуємо ці точки на графіку (рис. 7.2) і з’єднаємо їх плавною кривою лінією. Побудуємо також для функції залежність
.
![]() |
Відкладаємо довільний відрізок МО і застосовуємо його як еталон. Із точки М проводимо пряму, паралельно дотичній до кривої




За наступну точку візьмемо точку b. Пряма, проведена із точки М і паралельна дотичній до в точці b, збігається з віссю Ох. Точка b збігається з точкою
.
Визначимо нахил дотичної до в точці С з абсцисою с і проводимо пряму паралельно цій дотичній до перетину в точці
з віссю Оу; отримуємо
і т. д.
З’єднуючи точки , отримуємо наближений графік похідної
.
Cкінченні різниці
Для розрахунку похідної можна застосовувати дві прості наближені формули:
(7.10)
(7.11)
які відповідають вибору фіксованих значень і
. Різницеві відношення в правих частинах формул називають правою і лівою різницевими похідними. Ці різницеві похідні наближають похідну
з першим порядком точності по h.
Формули (7.10) і (7.11) мають просту геометричну інтерпретацію (рис. 7.3,а).
Нехай точки N0, N–, N+ розташовані на графіку функції і мають координати i
.
Нагадаємо, що похідна дорівнює тангенсу кута α нахилу дотичної до осі Ох, проведеної до графіку функції в точці N0.
![]() |
Формула (7.10) відповідає наближеній заміні похідної


Формула (7.11) відповідає аналогічній заміні різницевій похідній що дорівнює тангенсу кута α– січної, яка проходить через точки N0 і N–.
Дивлячись на рис. 7.3,б, можна зробити висновок, що кращим порівняно з і
наближенням до
є тангенс кута нахилу α0 січної до графіку, проведеної через точки N– і N+. Формула розрахунку похідної в цьому випадку має вигляд
Величину в правій частині цієї формули називають центральною різницевою похідною. Центральна різницева похідна апроксимує з другим порядком точності відносно h.