ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

ЛЕКЦІЯ

З навчальної дисципліни

" Тактика"

ТЕМА №1: Основи застосування підрозділів БТГр в основних видах бою

Тактичних дій).

Час: 2 години.

Місце: навчальна аудиторія.

РОЗПОДІЛ ЧАСУ

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ВСТУПНА ЧАСТИНА:5 хвилин.

Організаційні питання

- прийняти рапорт командира групи та привітатися з студентами;

- перевірити наявність особового складу по журналу обліку навчальних занять;

- перевірити форму одягу студентів, порядок на робочих місцях і в аудиторії;

- при необхідності зробити зауваження для усунення недоліків.

Довести організаційні питання:

- внутрішній порядок в аудиторії. Підготовка до занять. Ведення робочих зошитів.

- нагадати основну проблематику минулої теми, заняття та зробити логічний перехід до проблеми, яка буде розглядатися на даному занятті;

- довести під запис тему і номер заняття, його навчальні питання;

- зосередити увагу студентів на навчальній меті заняття – тобто на тих знаннях, навичках і вміннях та їх рівні, які вони повинні здобути в результаті заняття;

- визначити актуальність теми заняття – тобто для чого знання (навички, вміння) будуть необхідні у подальшому вивченні матеріалів дисципліни, практичному виконанні завдань, подальшій офіцерській службі тощо;

- визначити порядок роботи на занятті та отримання оцінки за нього.

ОСНОВНА ЧАСТИНА:80 хвилин.

Під час лекції створювати проблемну ситуацію, яка підштовхує студентів для самостійного пошуку знань, та керувати їх інтелектуальною діяльністю. Визначити військово - практичну проблему теми лекції в цілому та її окремих питань і в подальшому особисто їх розв’язати під час заняття, залучаючи студентів до активної розумової праці.

В ході лекції послідовно та повністю розкривати зміст кожного навчального питання і робити висновки після відпрацювання кожного питання і теми в цілому, шляхом зосередження уваги на сутності розглянутих проблем.

ВСТУП.

Досвід локальних воєн і збройних конфліктів другої половини ХХ – початку ХХІ століть свідчить про зміну природи збройної боротьби, а саме суттєве зменшення масштабності, тривалості та інтенсивності боїв (бойових дій) під час операції. Більш характерними стали засадні дії, окремі збройні сутички й короткочасні вогневі бої дрібних підрозділів. Натомість збільшилась частка завдань із встановлення та підтримання правового режиму у районі конфлікту. Виконання таких завдань (патрулювання, спостереження за виконанням умов перемир’я, переговори і розслідування скарг, заходи правового режиму надзвичайного стану та ін.) менш притаманне військовим підрозділам, принаймні існуючого комплекту сил і засобів.

Аналіз ситуацій застосування ЗС України відповідно до сучасних викликів і загроз національній безпеці України показав, що актуальним завданням залишається і готовність до ведення масштабних операцій міжвидових угруповань ЗС України. Через різноманітність ситуацій в яких можуть застосовуватись підрозділи Сухопутних військ при підтримці інших видів Збройних Сил виникає завдання обґрунтування різнорідних комплектів підрозділів відповідно до прогнозованих умов їх тактичних дій.

Спільне застосування підрозділів родів військ і спеціальних військ при посиленні механізованих (танкових) батальйонів для ведення основних видів загальновійськового бою вже глибоко досліджувалось. Проте, район бойових дій мав чіткі межі, за складом і характером дій противника передбачалось ведення бою посиленим батальйоном нетривалий час від однієї до трьох діб, управління діями посиленого батальйону здійснювалось декількома штабами, а всебічне забезпечення значною мірою покладалось на підрозділи й органи вищого штабу.

Перше навчальне питання: Форми і способи застосування підрозділів

- 25 хвилин.

Бойові дії – форма оперативно-тактичного (бойового) застосування з’єднань, військових частин видів Збройних Сил (далі – ЗС) України для вирішення оперативних (тактичних) завдань у рамках операції міжвидового угруповання військ (сил) або самостійно, а також між операціями.

Основними формами тактичних дій є бій, удар і маневр.

Бій – основна форма тактичних дій підрозділів, узгоджені за метою, місцем і часом удари, вогонь і маневр військових частин, підрозділів (кораблів, літаків) для відбиття ударів противника, його знищення (розгрому) та виконання інших завдань в обмеженому районі впродовж короткого часу.

Бій може бути загальновійськовим, вогневим, повітряним, протиповітряним, морським.

Загальновійськовий бій – основна форма тактичних дій військ, сукупність узгоджених і взаємозв’язаних за метою, завданнями, місцем і часом ударів, вогню і маневру військових частин і підрозділів родів військ, видів ЗС України, інших військових формувань та правоохоронних органів (далі – ІВФ та ПрО) для відбиття ударів противника, його знищення (розгрому) та виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу.

Загальновійськовий бій ведеться різними способами.

Способи ведення загальновійськового бою – це обраний порядок застосування сил і засобів підрозділів з метою вирішення поставлених завдань.

На вибір способу ведення бою впливають умови обстановки, зброя і техніка, яка залучається до виконання бойового завдання.

Основним способом ведення бою із застосуванням звичайної зброї є послідовний чи одночасний розгром противника.

При цьому важливе значення мають:

- надійне вогневе ураження противника з одночасним вогневим впливом на його резерви і важливі об’єкти вглибині;

- своєчасне зосередження сил і засобів для утримання важливих рубежів (районів, позицій) і нарощування зусиль для розвитку успіху на головному напрямку;

- підтримання військових частин у постійній готовності до виконання бойових завдань;

- постійна готовність військ до дій в умовах застосування противником зброї масового ураження.

Спосіб ведення бою зумовлюється варіантом зосередження основних зусиль, послідовністю і способом завдання ураження противнику, побудовою бойового порядку тощо.

Звичайна зброя включає усі вогневі й ударні засоби, які застосовують артилерійські, авіаційні, стрілецькі боєприпаси, ракети, ракети-торпеди, торпеди і глибинні бомби у звичайному спорядженні, боєприпаси об’ємного вибуху, термобаричні, запалювальні боєприпаси і суміші.

Найбільш ефективним видом звичайної зброї є високоточна зброя, до якої належать розвідувально-ударні (розвідувально-вогневі) комплекси, а також інші комплекси (системи) озброєння, де застосовують керовані, самонавідні ракети та боєприпаси, здатні уражати цілі з імовірністю більшою ніж 0,5.

Запалювальні боєприпаси і суміші застосовуються для ураження живої сили і вогневих засобів противника, що розміщуються відкрито або у фортифікаційних спорудах, а також його озброєння, техніки та інших об’єктів.

Вирішальне значення у загальновійськовому бою належать механізованим і танковим підрозділам.

Оборонний бій – вид загальновійськового бою, сукупність взаємозв’язаних і узгоджених за метою, завданням, місцем і часом ударів, вогню і маневру військових частин і підрозділів, які проводяться за єдиним замислом в обмеженому районі впродовж короткого часу для відбиття ударів сил противника, що переважають, завдання ураження його ударним угрупованням, утримання важливих районів місцевості, виграшу часу, економії сил і створення необхідних умов для переходу в наступ або інших подальших дій.

Залежно від бойових завдань, наявності сил і засобів, а також характеру місцевості оборона може бути позиційною і маневреною.

Позиційна оборона – основний вид оборони. Вона організується та проводиться з метою відбиття наступу противника стійким утриманням зайнятих смуг, рубежів і позицій, недопущенням його прориву в глибину і завданням максимального ураження. Позиційна оборона застосовується на напрямках, де втрата території, що обороняється, неприпустима.

Маневрена оборона застосовується на тих напрямках, де можливе тимчасове залишення окремих районів території через відсутність достатніх сил для ведення позиційної оборони, а також у тих випадках, коли за умов обстановки доцільно втягнути ударні угруповання противника в підготовлені вогневі зони (райони), виграти час і, завдавши противнику ураження на декількох оборонних рубежах, знизити його наступальні можливості або примусити його відмовитися від подальшого наступу.

Батальйон (рота) може вести позиційну оборону, брати участь у маневреній обороні бригади (полку) та вести маневрену оборону самостійно під час оборони смуги забезпечення.

Батальйону призначається район оборони. Ширина району оборони батальйону 3 – 5 км по фронту, 2 – 2,5 км углибину.

Зона відповідальності батальйону визначається: по ширині – розмежувальними лініями, по глибині перед переднім краєм – на глибину бойового порядку батальйону противника, по своїй глибині – на глибину району оборони.

Бойовий порядок батальйону будується у два або один ешелони. При побудові бойового порядку в один ешелон виділяється резерв у складі не меншому, ніж взвод.

Залежно від завдання, яке виконується, та характеру місцевості батальйон може мати різне розташування рот. Одна з рот може бути висунута вперед або назад, утворюючи вогневий мішок, а на відкритому фланзі розташовуватися уступом.

Наступальний бій – вид загальновійськового бою, який проводиться з метою розгрому (знищення) противника та оволодіння важливими районами (рубежами, об’єктами) місцевості.

Батальйон наступає у складі бригади (полку) на противника, який поспішно перейшов до оборони, як правило, з ходу, а на противника, який займає підготовлену оборону, – з положення безпосереднього зіткнення з ним. Механізований (танковий) батальйон наступає на фронті до 2 км.

Механізований і танковий батальйони можуть наступати в першому ешелоні бригади (полку), складати її другий ешелон або загальновійськовий резерв, діяти як авангард, передовий (рейдовий, спеціальний, обхідний або розвідувальний) загін і морський десант.

Основні показники наступу батальйону визначаються метою, завданням, обстановкою, що конкретно склалася, а також складом, станом, можливостями, побудовою оборони противника та характеризуються глибиною бойового завдання, фронтом наступу, середнім темпом наступу і тривалістю виконання бойового завдання.

Глибина бойового завдання визначається з розрахунку забезпечення розгрому підрозділів противника на фронті наступу батальйону (роти).

Фронт наступу визначається з урахуванням бойового складу штатних і доданих підрозділів, їх можливостей та умов обстановки.

Орієнтований темп наступу під час наступу на завчасно підготовлену та розвинену в інженерному відношенні оборону противника може становити
1 – 1,5 км/год на середньо пересіченій місцевості, а під час наступу в межах позицій недостатньо розвинених в інженерному відношенні оборони – 1,5 – 2,5 км/год.

Тривалість виконання бойового завдання визначається глибиною бойового завдання і середнім темпом наступу.

Батальйону першого ешелону вказуються: найближче завдання, подальше завдання і напрямок продовження наступу; роті, а також батальйону другого ешелону – найближче завдання і напрямок продовження наступу.

Найближче завдання батальйону першого ешелону може полягати в розгромі противника в опорних пунктах рот першого ешелону на своєму фронті наступу та оволодінні ними; подальше завдання – у розвитку наступу, розгромі противника у взаємодії із сусідніми батальйонами в глибині району оборони та оволодінні першою позицією або вигідним рубежем для продовження наступу.

Напрямок продовження наступу визначається з таким розрахунком, щоб забезпечити виконання подальшого завдання бригади (полку).

Бойовий порядок батальйону в наступі складається з: першого ешелону, другого ешелону, резерву, мінометної батареї, доданого артилерійського підрозділу, протитанкового взводу, гранатометного взводу, підрозділу технічного забезпечення і тилу батальйону.

Для порівняння застосування механізованого (танкового) батальйону в основних видах бою розглянемо погляди керівництва збройних сил провідних у воєнному відношенні країн світу на застосування сухопутних військ.

Із погляду командування збройними силами основних іноземних держав бойові дії сухопутних військ у можливих війнах будуть характеризуватися широким маневром, відсутністю чітко окреслених ліній фронту і флангів, використанням високоточної зброї, засобів розвідки і радіоелектронної боротьби, автоматизованих систем управління і зв’язку, активним застосуванням усіх видів авіації, інтенсивністю та одночасним веденням бойових дій у всій глибині оперативного шикування бойових порядків військ.

Основними формами ведення бойових дій сухопутними військами будуть наступальні та оборонні операції. У зв’язку із зростанням вогневої та ударної могутності, мобільності й бойової стійкості з’єднань як наступальні, так і оборонні операції сухопутних військ будуть проводити з урахуванням положень нових концепцій, відомих під назвами „повітряно-наземна операція (битва)” та „боротьба з другими ешелонами”.

В основу цих концепцій покладені нові погляди на способи бойового застосування сил і засобів сухопутних військ і тактичної авіації.

Суть даних поглядів полягає в тому, що принципами „повітряно-наземної операції” передбачаються тісно скоординовані за місцем, часом, замислом, силами й засобами, які застосовуються, бойові дії наземних військ і авіації з метою одночасного розгрому угруповання противника в усій смузі по фронту й на всю глибину його оперативною шикування.

Основні принципи „повітряно-наземної операції” знайшли своє втілення в операції багатонаціональних сил „Буря в пустелі” під час ведення бойових дій проти Іраку.

Наступ

Бригади можуть вести бій як у складі дивізій, так і самостійно. Виконуючи поставлені бойові завдання у складі дивізії, бригада шикує бойовий порядок в один, два (інколи в три) ешелони. Крім того, елементами бойового порядку бригади є: угруповання бригадної артилерії (1–2 дивізіони 155-мм самохідних гаубиць); угруповання засобів ППО (до доданої зенітної батареї); інженерний резерв (до роти). При діях у другому ешелоні вважається доцільним вводити її в бій після виконання дивізією найближчого завдання.

Бойове завдання бригади, яка діє в першому ешелоні дивізії, поділяється на найближче та кінцеве.

Зміст найближчого завдання полягає в розгромі першого ешелону бригади, яка обороняється, та оволодінні рубежем на глибині 10–15 км. Кінцеве завдання – знищення бригадних резервів противника, розвиток наступу й оволодіння рубежем на глибині 20–30 км.

Для виконання бойових завдань у наступі на основі батальйонів у бригаді створюють батальйонні тактичні групи (бтгр), які формують з метою найбільш ефективного використання бойових можливостей мотопіхотних і танкових батальйонів. Батальйонні тактичні групи, де переважають мотопіхотні підрозділи, називають мотопіхотними тактичними групами, а де танкові – танковими тактичними групами.

До складу мотопіхотної батальйонної тактичної групи входять мотопіхотний батальйон (без роти), танкова рота, саперний взвод і взвод зенітних установок. Танкова батальйонна тактична група у своєму складі може мати танковий батальйон (інколи без роти), мотопіхотну роту й такі самі засоби підсилення.

У наступі батальйону (бтгр) першого ешелону бригади вказують найближче завдання – оволодіння рубежем чи об’єктом на глибині 3–4 км; подальше завдання – на глибині 6–12 км.

Батальйон (бтгр) другого ешелону бригади, як правило, вводять у бій для досягнення успіху наступу на напрямі головного удару й завершення прориву оборони на всю її глибину.

Мотопіхотний і танковий батальйони (бтгр) наступають на фронті 2–3 км, а інколи до 5 км, бригада до 15 км і прориває оборону на ділянці 2–3 км.

Ведення наступу поділяється на чотири етапи: зближення з противником; власне наступ (з ходу після короткої або ретельної підготовки); досягнення успіху; переслідування.

У сучасних умовах найбільш ефективним вважають наступ з ходу, оскільки війська зберігають маневреність і здатність швидко просуватися в тил противника до того, як він створить організовану оборону. У цьому випадку бригада може висуватися з глибини відразу на вихідний рубіж і вступати в бій з маршу без зупинки або з попередньо зайнятого на нетривалий час району зосередження, розташованого на відстані 30–80 км від лінії фронту.

Висування бригади здійснюють за 1–2 маршрутами з послідовним розгортанням у передбойовий і бойовий порядки, тобто в батальйонні (8–12 км від переднього краю), ротні (5–8 км) і взводні (2–3 км) колони.

Наступ ведуть у такому порядку. Бригади першого ешелону, не вступаючи в затяжні бої та обходячи осередки опору, швидко просуваються вперед з метою порушення цілісності оборони противника. Завдання щодо ліквідації окремих пунктів опору ставлять підрозділам інших ешелонів (резервів). Другий ешелон бригади вводять у бій найчастіше у проміжках між бтгр першого ешелону або через їхні бойові порядки після виконання найближчого завдання бригадою.

Після виконання кінцевого завдання бригада може закріплюватися на захопленому рубежі та своїми діями забезпечувати введення у бій другого ешелону (резерву) дивізії або отримати нове завдання.

Оборона

Оборона характеризується як вимушений вид бойових дій. Її готують і проводять з метою зриву наступу противника, його дезорганізації, нанесення максимально можливих втрат, перехоплення ініціативи і створення сприятливих умов для подальшого переходу в наступ. Оборона поділяється на мобільну і позиційну.

Мобільна оборона є динамічним видом бойових дій, який передбачає здійснення рішучого маневру в сукупності з вогнем, а також безпосереднє протиборство з противником. При такій обороні до 70 % бойових підрозділів знаходяться у другому ешелоні. Головний спосіб організації й ведення мобільної оборони – маневр військами і вогнем з метою порушення бойових порядків наступаючих військ противника і знищення його основних сил.

Позиційну оборону організовують з метою утримання важливих районів (ділянок місцевості). Вона ґрунтується на максимальному використанні всіх наявних вогневих засобів у поєднанні з маневром і є менш гнучкою, ніж мобільна оборона.

Оборона, незалежно від обраних способів її ведення, передбачає активні маневрені дії, глибоке ураження, захоплення ініціативи, нанесення контрударів (контратак) і перехід до рішучого наступу.

Залежно від умов, що склалися, бригада може вести оборону двох видів: позиційну (чи оборону району) й мобільну.

До позиційної оборони бригада переходить при недостатній глибині оборони і необхідності будь-якими силами утримати зазначений район: коли місцевість не дозволяє здійснювати широкий маневр силами й засобами або якщо наступаючий противник має більшу мобільність і перевагу в повітрі.

До мобільної оборони бригада переходить, коли поставлене завдання і райони бойових дій дозволяють організовувати й вести оборонний бій на великій глибині, а умови місцевості дають можливість маневрувати силами й засобами. При веденні мобільної оборони допускається тимчасова втрата місцевості.

Бригада обороняється в основному або тиловому районі дивізії. Для оборони їй призначають смугу – 10–15 км по фронту і 10–15 км у глибину, а батальйону – район оборони (по фронту – до 5 км і глибиною – до 3 км).

Ротна тактична група і мотопіхотний (танковий) взвод обороняють опорні пункти, відповідно до 1500 м і до 400 м по фронту та до 1100 м і до 200 м у глибину. Мотопіхотне відділення займає позицію по фронту до 125 м.

ВИСНОВОК:Отже, у зв’язку з постійним удосконаленням засобів збройної боротьби, а також впровадженням нових зразків озброєння змінюються і способи бойового застосування з’єднань, частин та підрозділів Збройних сил.

Друге навчальне питання: Тактичні показники застосування основних бойових

підрозділів - 30 хвилин.

Під час розгляду начального питання розглянемо тактичні показники застосування основних бойових підрозділів механізованого (танкового) батальйону у основних видах бою (тактичних дій).

Під час розташування на місці механізована (танкова) рота в указаному їй районі розташовується уздовж маршруту висування, використовуючи захисні та маскувальні властивості місцевості. Відстань на відкритій місцевості між танками, БМП (БТР) повинна бути 100 – 150 м, між взводами – 300 – 400 м, між ротами – 1 – 1,5 км.

Мінометна (додана артилерійська) батарея батальйону розташовується в повному складі або повзводно на загрозливих напрямках, перебуваючи в постійній готовності до відкриття вогню.

Гранатометний і протитанковий підрозділи батальйону розташовуються з механізованими ротами.

Підрозділ ППО займає вогневі позиції в місцях, які забезпечують можливість ведення вогню по літаках, вертольотах та інших повітряних цілях.

Розвідувальний взвод розташовується поблизу командно-спостережного пункту.

Підрозділи МТЗ батальйону розміщаються з урахуванням зручності забезпечення підрозділів.

Рота здійснює марш однією колоною. Дистанції між підрозділами і машинами в колоні батальйону (роти) можуть бути 25 – 50 м.

Під час руху на відкритій місцевості в складних умовах та за обмеженої видимості, а також з підвищеною швидкістю, дистанції між машинами збільшуються до 100 – 150 м.

Похідний порядок батальйону (роти) будується: в передбаченні вступу в бій – виходячи із замислу майбутнього бою та умов обстановки; поза загрозою зіткнення з противником – з урахуванням зручності руху, досягнення високої швидкості, найменшої напруги сил особового складу і збереження бойової техніки, а також захисту від ЗМУ, високоточної зброї та маскування від технічних засобів розвідки противника.

Оборона.

Механізована рота може оборонятися в першому або другому ешелоні батальйону, в смузі забезпечення або на передовій позиції, складати загальновійськовий резерв або бути в протидесантному резерві. Під час виходу з бою і відході батальйону рота може бути призначена – в тилову (бокову) похідну заставу або для дій як підрозділ прикриття.

Роті призначається – опорний пункт. Опорний пункт роти 1 – 1,5 км по фронту і до 1 км углибину.

Опорний пункт механізованої роти обладнується двома траншеями і включає опорні пункти механізованих взводів, позиції вогневих засобів роти і доданих підрозділів, що пов’язані між собою єдиною системою вогню, загороджень і ходів сполучення в межах опорного пункту роти.

Опорний пункт танкової роти включає опорні пункти танкових взводів і позицій доданих підрозділів. Додані танковій роті механізовані підрозділи займають позиції попереду танків, а також у проміжках між танковими взводами і на флангах.

Зона відповідальності роти визначається: по ширині і своїй глибині – розміром опорного пункту, по глибині перед переднім краєм – на глибину бойового порядку роти противника.

Бойовий порядок роти будується в один або два ешелони. Залежно від характеру місцевості підрозділи механізованої (танкової) роти в опорному пункті можуть розташовуватися кутом назад, уступом та мати інше розташування, яке забезпечує найкращу організацію системи вогню перед фронтом і на флангах опорного пункту.

Мінометна (артилерійська) батарея і гранатометний підрозділ залишаються в підпорядкуванні командира батальйону і використовуються в повному складі для підтримки бою механізованих рот першого ешелону. Іноді гранатометний підрозділ може додаватися механізованій роті, яка обороняється на напрямку зосередження головних зусиль батальйону, або у складі відділень додаватися механізованим ротам першого ешелону.

Протитанковий підрозділ батальйону залишається в підпорядкуванні командира батальйону, займає позиції в опорних пунктах механізованих рот, у проміжках між ними або розташовується в районі зосередження і використовується у повному складі на танконебезпечному напрямку для відбиття атак танків та інших броньованих машин противника, прикриття відкритого флангу і забезпечення контратак. На закритій і пересіченій місцевості підрозділ може додаватися ротам першого ешелону.

Підрозділ ППО батальйону готує і займає основну і хибну позиції в районі оборони з метою знищення повітряного противника, також може бути в засідці.

Взвод матеріального забезпечення батальйону в обороні розгортається за другим ешелоном у районі оборони батальйону, поблизу шляхів підвозу й евакуації. Командир батальйону повинен узгодити вибір району розташування тилу з командиром бригади.

Пункт технічного спостереження (ПТС) батальйону (роти) розгортається поблизу командно-спостережного пункту батальйону (роти); ремонтно-евакуаційна (ремонтна) група (РЕГ, РемГ) – за першим ешелоном батальйону.

Пункт бойового постачання батальйону, медичний пункт та інші підрозділи МТЗ батальйону розгортаються за другим ешелоном (резервом).

Наступ.

Рота наступає у складі батальйону на противника, який поспішно перейшов до оборони, як правило, з ходу, а на противника, який займає підготовлену оборону, – з положення безпосереднього зіткнення з ним. Механізована (танкова) рота наступає на фронті – до 1 км.

Механізована і танкова роти можуть наступати в першому ешелоні батальйону, складати його другий ешелон або резерв, діяти в головній похідний заставі, в обхідному, спеціальному і розвідувальному загонах.

Механізована рота, крім того, може діяти як ТакПД і складати основу штурмової групи.

Механізована рота, яка додана танковому батальйону, повзводно додається танковим ротам.

Танкова рота, яка додана механізованому батальйону, діє у повному складі, а під час наступу в місті, горах, лісі може повзводно додаватися механізованим ротам.

Роті вказуються – найближче завдання і напрямок продовження наступу. Найближче завдання роти першого ешелону батальйону може полягати у розгромі противника в опорному пункті взводу першого ешелону й оволодінні ним.

Напрямок продовження наступу роти першого ешелону визначається з таким розрахунком, щоб забезпечити виконання найближчого завдання батальйону.

Найближче завдання роти другого ешелону батальйону під час введення її в бій може полягати в завершенні розгрому противника у взаємодії з ротами першого ешелону батальйону, в опорних пунктах у глибині оборони противника та оволодінні першою позицією.

Напрямок продовження наступу роти другого ешелону визначається з таким розрахунком, щоб забезпечити виконання подальшого батальйону.

Бойовий порядок роти може включати перший ешелон, придану артилерійську батарею, протитанкове відділення.

Резерв призначається для вирішення завдань, які виникають раптово у ході бою, а також тих, які покладаються на другий ешелон. До його складу може виділятися від взводу до роти.

Мінометна батарея є штатним підрозділом батальйону і призначена для знищення та подавлення вогневих засобів і живої сили противника, його ПУ, зруйнування фортифікаційних споруд, а також залучатися до освітлення, задимлення місцевості (цілей). Вона залишається в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону і використовується на напрямку головного удару; у деяких випадках може повзводно або в повному складі додаватися ротам або одній із рот першого ешелону.

Артилерійський дивізіон, доданий батальйону, призначений для знищення та подавлення засобів доставки ЗМУ, наземних елементів системи високоточної зброї противника, його артилерійських та мінометних батарей, живої сили, вогневих засобів, резервів, ПУ, а також для зруйнування фортифікаційних споруд. Вогневі підрозділи дивізіону можуть виділятися для знищення цілей вогнем прямою наводкою. Дивізіон може по-батарейно додаватися ротам першого ешелону або підтримувати їх, при цьому одна з батарей залишається підручною у командира дивізіону для виконання в найкоротший термін завдань, які раптово виникають.

Артилерійська батарея, що додана роті, призначається для знищення живої сили, вогневих засобів, які перешкоджають її просуванню.

Протитанковий взвод (доданий протитанковий підрозділ, протитанкове відділення механізованої роти) призначений для боротьби з танками та іншими броньованими машинами противника, прикриття висування та розгортання рот першого ешелону, введеня в бій другого ешелону (резерву) та відбиття контратак противника. Крім того, він може залучатися для знищення вогневих засобів у відкритих або закритих фортифікаційних спорудах, а в окремих випадках і бойових вертольотів, які діють на малих висотах. Протитанковий взвод та доданий протитанковий підрозділ залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону. У деяких випадках протитанковий взвод може додаватися ротам першого ешелону.

Гранатометний взвод призначений для ураження живої сили і вогневих засобів противника. Він може бути в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону, або повзводно додаватися ротам першого ешелону.

Підрозділ ППО, штатний або доданий батальйону, призначений для знищення повітряного противника на гранично малих і малих висотах. Він веде вогонь по повітряних цілях під час руху, з коротких зупинок, на плаву під час форсування водної перешкоди, також може залучатись для боротьби з наземними (надводними) цілями противника.

ВИСНОВОК:Таким чином, знання основ бойового застосування підрозділів механізованого (танкового) батальйону в основних видах бою (тактичних дій) необхідні командиру батальйону для обґрунтованого прийняття рішення на бій (тактичні дії) та визначення завдань штатним, доданим та підтримуючим підрозділам.

Третє навчальне питання: Формування комплектів тактичних груп

- 25 хвилин.

Тактична група, ТГр — військове формування, створене тимчасово, на час виконання бойового (навчального) завдання шляхом посилення роти, батальйону та бригади підрозділами не передбаченими організаційно – штатною структурою.

Відповідно, відрізняють ротні (РТГр), батальйонні (БТГр, БТГ), полкові (ПТГр) та бригадні (БТГр) тактичні групи.

Тактика діючих самостійно бойових груп непостійного складу (Kampfgruppe), призначених для вирішення самостійних бойових завдань у складі танкових, мотопіхотних і самохідних артилерійських підрозділів, застосовувалися німецькими військами в період Другої світової війни, як у наступі, так і в обороні. В останньому випадку такі групи використовувалися для оперативного посилення оборони і контратаки противника. Концепція комбінованих мобільних формувань у складі танків, мотопіхоти і артилерії створена Гудерианом.

В армії США на основі танкового батальйону в ході бою можуть бути розгорнуті батальйонні тактичні групи (БТГ) у складі 2-3 танкових і 1-2 мотопіхотних рот, розвідувальних, зенітних, інженерних та інших підрозділів.

Батальйонні тактичні групи широко застосовувалися ЗС Росії в бойових діях у Чечні та Грузії. За оцінкою російського експерта Анатолія Циганка, дії БТГ складають основу військової тактики російських Повітряно -десантних військ.

БТГ, як правило, формується на базі полку або батальйону (рідше дивізії або бригади), а її чисельність зазвичай відповідає штатної чисельності мотострілецького батальйону: 450-500 солдатів і офіцерів.

З'єднання також комплектується артилерією і бронетехнікою, а також солдатами і офіцерами різних спеціальностей: розвідниками, саперами, зв'язківцями, наводчиками і т. д.

За оцінкою військового експерта Олександра Храмчихіна, якщо БТГ формується з десантних частин, то вони посилюються мотострелками і танкістами.

Батальйонна тактична група - призначена для проведення розвідувально-пошукових, рейдових, блокувальних, штурмових дій, обходів, охорони важливих об’єктів і комунікацій, супроводження колон.

Створюється, як правило, у складі механізованого (танкового) батальйону, посиленого танковою (механізованою) ротою, артилерійським дивізіоном (батареєю), інженерно-саперною ротою (взводом), розвідувальним взводом та іншими підрозділами.

На підставі результатів проведення дослідницьких командно-штабних і тактичних навчань за ситуаціями застосування ЗС України в сучасних умовах можна стверджувати, що тривалість ведення деяких тактичних дій (стабілізаційні дії, миротворчі операції та ін.) значно більша (від одного місяця і більше), ніж традиційних основних видів бою; склад і дії противника (незаконних збройних формувань) носить важко передбачуваний терористичний характер у всьому просторі конфлікту; райони відповідальності батальйонів на порядок більші районів основних видів бою, що потребує автономності управління і всебічного забезпечення.

Отже, пошук раціонального складу загальновійськових підрозділів, комплектів сил і засобів посилення механізованих (аеромобільних, танкових) підрозділів, створення на їх основі тактичних груп є важливим завданням адаптації ЗС України до сучасних викликів і загроз.

Метою розгляду навчального питання є вивчення пропозицій щодо раціонального складу комплектів батальйонних тактичних груп (далі бтгр) залежно від типових умов їх застосування.

Існуюча організаційно-штатна структура механізованих (танкових) підрозділів у цілому дозволяє виконувати завдання в основних видах бою (тактичних дій).

Залежно від виду бою, тактичної обстановки, штатні підрозділи можуть посилюватись силами і засобами родів військ і спеціальних військ. Як правило таке посилення відбувається на період ведення окремого бою, операції.

При цьому, із доданих батальйону підрозділів частка бойових підрозділів значно переважає підрозділи всебічного забезпечення, оскільки за мету ставиться розгромити противника (або нанести йому ураження). У такому разі підвищення бойового потенціалу батальйону найбільш ефективне за рахунок збільшення вогневої потужності (Рис.1.).

Додавання підрозділів бойового забезпечення спрямоване на забезпечення вогневих засобів розвідувальними даними про противника в обсязі достатньому для вогневого ураження (ВгУ) та зменшення втрат своїх підрозділів.

Тилове і технічне забезпечення здійснюється ешелоновано штатними підрозділами батальйону та силами і засобами старшого начальника. Головними завданнями для них є підвезення боєприпасів, дозаправка пальним, евакуація поранених і пошкоджених зразків ОВТ у бою, що забезпечує маневреність підрозділів на період виконання бойового завдання.

Сучасні умови застосування підрозділів у миротворчих (спеціальних) операціях, стабілізаційних діях вимагають більшої автономності, самодостатності військових формувань з питань тилового і технічного забезпечення. Особливістю сучасних видів тактичних дій підрозділів є нетривалі бої («наліт – відхід») дрібних підрозділів; розосередженість незаконних збройних формувань у районах протягом тривалого часу; потреба у виконанні завдань на збільшених відстанях, у районах відповідальності великої площі (Додаток 1(б)). Через це, посилення батальйонів повинно відбуватись шляхом збільшення кількості особового складу. Мінімальна потреба кількості особового складу може прийматись із розрахунку: три зміни для несення служби у добовому наряді, органах безпосередньої охорони та дві-три зміни підрозділів для виконання тактичних завдань у районі відповідальності. При цьому, поряд із вогневими можливостями підрозділів, важливими є характеристики маневреності ОВТ (як правило, колісна база, збільшений запас ходу, адекватна до озброєння противника захищеність особового складу).

Відсутність чітко визначеного противника, фронту вимагає збільшення підрозділів розвідки з розширенням кола завдань від добування інформації про противника й місцевість до забезпечення командування інформацією про воєнно-політичну обстановку у регіоні з прогнозом на встановлений час.

Досвід миротворчих (антитерористичних, стабілізаційних) операцій, свідчить про те що стабілізація обстановки потребує значних зусиль і часу. Навіть приблизні терміни, які встановлювались на початку операцій, потім продовжувались на тривалий час.

Основним тактичним підрозділом, який має у своїй структурі штатні підрозділи тилового й технічного забезпечення та спроможний виконувати завдання на окремому напрямку (районі), з певним ступенем автономності є батальйон. Додавання сил і засобів технічного забезпечення та тилу повинно забезпечити функціонування доданих бойових підрозділів і підрозділів бойового забезпечення, а також збільшити запаси ПММ, продовольства, військово-технічного майна бтгр у цілому до розрахованих потреб.

Враховуючі таке кількісно-якісне збільшення підрозділів, різноманітність завдань, які вони виконують буде доцільно розширити штаб батальйону відповідно до доданих управлінських функцій. Однак, загальне управління, організація і підтримання взаємодії під час бою (тактичних дій) все одно покладається на командира (штаб) базового – механізованого, аеромобільного, танкового батальйону.

Підготовка та злагодження штабу бтгр, підрозділів родів військ і спеціальних військ, які створюють бтгр повинні відбуватись завчасно. Ще у мирний час для них плануються додаткові заходи злагодження з базовими підрозділами (штабом) батальйону. Для цього у військових частинах слід розробити можливі варіанти комплектів посилення батальйону, тобто визначити підрозділи, офіцерів штабу, які сформують бтгр.

Як приклад, можна привести підготовку бтгр 24 омбр до участі в антитерористичній операції на сході нашої держави. Ще до виходу підрозділів в райони призначення були складені варіанти ротних тактичних груп (РТГр) і в цілому батальйонної тактичної групи (БТГр).

Кількість і склад таких комплектів залежатиме від прогнозованих видів бою чи варіантів тактичних дій (ситуацій застосування) даної бтгр.

Наприклад, для ведення основних видів бою батальйону можуть додаватись підрозділи з високою вогневою потужністю: артилерійські (гсадн, гсабатр, птабатр, птвзвод, взвод ПТКР), танкові (рота, взвод).

За високої ймовірності ударів з повітря та розосередження підрозділів батальйон доцільно посилити підрозділом ППО.

Умовно такий варіант комплекту бтгр доцільно називати «вогневий» або «важкий».

За необхідності виконання стабілізаційних завдань у районі відповідальності батальйону, потреба у важкому озброєнні стає менш значущою, ніж мобільність підрозділів та кількість особового складу (для створення дрібних розосереджених у районі відповідальності елементів бойового порядку – КПП, СП, патрулі і т.ін.).

У такому разі йому можуть додаватись механізовані, аеромобільні, розвідувальні підрозділи.

Якщо дорожня інфраструктура району відповідальності розвинена, то більш ефективними будуть підрозділи з ОВТ на колісній базі.

Залежно від тривалості виконання поставленого завдання, для підвищення автономності перебування батальйону окремо від головних сил омбр, йому можуть виділятися підрозділи всебічного забезпечення.

Такий варіант комплекту посилення батальйону буде мати умовну назву – «маневрений» або «легкий» див. таблицю 1.

Таблиця 1

Комплект підрозділів для формування різнотипних батальйонних тактичних груп

* –умовні позначення:

«+» – входить у даний комплект бтгр;

«-» – не входить у даний комплект бтгр;

«-/+» – як правило, не входить у даний комплект бтгр / але за певних обставин може бути доданим;

«+/-» – як правило, входить у даний комплект бтгр / але за певних обставин може і не додаватись.

Отже, суттєве збільшення кількості особового складу, озброєння і військової техніки, різнорідність підрозділів, тактики їх застосування, тривалі тактичні дії окремо від головних сил омбр, розширення кола фінансово-господарських функцій обумовлює потребу створення завчасно підготовлених батальйонних тактичних груп (Додаток 1, 2).

Останнім часом у ЗС України активно ведуться дослідження нових структур тактичних груп ланки батальйон - рота.

Наприкінці 2012 року проведені дослідницькі та експериментальні командно-штабні навчання з органами управління та військами (силами) «Перспектива - 2012» під час яких випробовувалась ефективність різнорідних комплектів тактичних груп.

За результатами навчань отримана низка позитивних результатів щодо доцільних структур бтгр та форм і способів їхнього застосування. На цьому етапі важливо не сприйняти перші позитивні досягнення за кінцевий результат оптимальної структури бтгр.

Аналіз реформування армій провідних країн світу свідчить про те що, не можливо заздалегідь створити «універсальний», «оптимальний» комплект певної тактичної групи. Досвід формування американських бригад «Старйкер», радянської «Дивізії-86», європейських багатонаціональних корпусів підтверджують, що кожна з цих структур не застосовувалась у воєнному конфлікті у складі, як за мирного часу.

ВИСНОВОК: Отже, склад комплектів батальйонних тактичних груп може бути раціональним за умов адекватності структури до прогнозованих тактичних умов на початку конфлікту та гнучкості відповідно до змін тактичної обстановки у ході розвитку конфлікту.

ВИСНОВКИ ДО ЗАНЯТТЯ:

Знання основ бойового використання військ і озброєння Збройних сил, їхніх організаційно-штатних структур необхідні кожному офіцеру для глибокого розуміння принципів загальновійськового бою, тенденцій розвитку озброєння, техніки і способів їхнього застосування. Без таких знань неможливо організувати успішне виконання бойових завдань і досягти перемоги над противником.

Особливо проблемним для командирів і штабів завжди виявлялось управління міжвидовими, міжродовими підрозділами без попередньої навченості.

Подальші дослідження у даному напрямку доцільно зосередити на формуванні кількісних показників для розрахунків бойової ефективності, ефективності тактичних дій бтгр. З прийняттям за основу варіантів комплектів бтгр деталізувати методику бойової підготовки, особливо що стосується спільних заходів злагодження підрозділів, штабів підрозділів зі складу бтгр.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА:5 хвилин.

- визначити ступінь досягнення навчальної мети заняття в цілому;

- зосередити увагу на позитивних результатах заняття та загальних недоліках і їх причинах;

- оголосити оцінки студентів за заняття (якщо вони були отримані), відзначити не тільки кращих, а й тих, хто має гірші результати;

- дати відповіді на запитання студентів;

- довести під запис завдання студентам для самостійної роботи та командиру групи з її організації;

- оголосити час і місце проведення індивідуальних і групових консультацій;

- поставити завдання командиру групи щодо роботи з матеріалами заняття тими студентами, які були відсутні на лекції;

- записати завдання для самостійної роботи в журнал обліку навчальних занять та, в разі необхідності, зауваження і заохочення щодо підготовки та дисципліни студентів.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1.Доопрацювати матеріали лекції та викреслити в довідковому розділі робочих зошитів схеми батальйонних тактичних груп, які запропоновані на занятті.

2. Вивчити форми та способи і тактичні показники застосування основних бойових підрозділів механізованого (танкового) батальйону.

Розробив:

Начальник НТК кафедри тактики

майор Б.М.БОЙЧУК

"____"____________2016 року.

Розглянуто і ухвалено на засіданні кафедри тактики

Протокол від "____"_________2016 року №____

Додаток 1.

Комплект підрозділів бтгр «ВАЖКИЙ»

Додаток 2

Комплект підрозділів бтгр «ЛЕГКИЙ»

• ⇐ Назад
• 12