Епос, лірика, драма в історії фольклору і літератури.
Міністерство освіти та науки України
Ізмаїльський державний гуманітарний університет
Кафедра загального мовознавства, слов’янських мов
Та світової літератури
Реферат на тему:
Рід і жанр
Студентки 5 курсу
факультету іноземних мов
52(2) групи
Сахно І.В.
Викладач:
Т.А. Бєлоброва
Ізмаїл 2016 План
Вступ……………………………………………………………………………….3
1. Епос, лірика, драма в історії фольклору і літератури………………….5
2. Проблема розмежування епічних жанрів………………………………6
3. Драматичні жанри літератури…………………………………………..8
4. Комедія, трагедія, драма………………………………………………..10
Висновки………………………………………………………………………....13
Список використаних джерел та літератури…………………………………..14
Вступ
Всі літературні твори, в залежності від особливостей оповідання і позиції автора по відношенню до зображуваного, поділяються на роди. А кожен з них, у свою чергу, поділяється на жанри.
У літературознавстві виділяють наступні основні роди літератури: епос, лірика, драма. Епос – спосіб побачити події з боку.
У свій час Аристотель стверджував, що оповідання можна вести про щось відстороненому від себе (епос), або безпосередньо від себе (лірика), або ж вкладати оповідання в уста героїв (драма).
Основні три роди літератури, як правило, починають перераховувати з епосу, який представляє собою об’єктивно зображений хід подій, що відбуваються незалежно від автора. Він в таких творах, як правило, виступає в якості стороннього спостерігача і оповідача. Навіть у разі розповіді від першої особи автор займає позицію, по відношенню до якої передаються події виявляються в минулому – таким чином витримується так звана «епічна дистанція».
Темп епічної оповіді завжди некваплив, так як епос схиляється до грунтовності. Це, між іншим, часто заважає в постановці відомих романів на сцені, так як повне дотримання тексту робить спектакль невиправдано затягнутим.
До основних епічних жанрів прийнято відносити оповідання, повісті, романи, новели й нариси. До епосу можна також віднести і фольклорні твори – казки, легенди, билини або історичні пісні.
Основні роди художньої літератури, як вже зазначалося, поділяються на жанри, і самим великим з епічних творів є роман-епопея. Він, як правило, охоплює якийсь історичний період і включає велику кількість сюжетних ліній, що перетинаються між собою. За ним по об’ємності слід роман. Цей жанр також передбачає велику кількість героїв і сюжетних ліній.
Основні роди літератури припускають наявність і малих епічних жанрів. До них можна віднести повість (це скоріше середній за обсягом жанр), яка зосереджується, як правило, на одній долі або події.
Розповідь, до речі, вважається молодим епічним жанром (вона почала оформлятися лише на початку 19 ст.), являє собою переказ про якийсь епізод із життя героя.
Епос, лірика, драма в історії фольклору і літератури.
Усім відомо, що література ділиться на три роди: епос, лірику і драму. Історія цього поділу, включно з численними дискусіями, налічує кілька тисячоліть і безліч праць літературознавців, фольклористів, естетиків, філософів і, звісно, самих письменників, які завжди охоче долучались до літературознавчих дискусій. Самі поняття епос, лірика і драма, хоч і дуже давні, але все ж мають свій початок. Що ж стосується мистецтва слова, то невідомо, відколи ж воно розділилося на три річища. Вчені відкрили таку рису народної творчості, як синкретизм, тобто нероздільну єдність не лише всіх родів словесного мистецтва, а й мистецтв загалом. Синкретизм народної творчості бере свої витоки в первісному світі й тісно пов´язаний з обрядом, тим магічним дійством, за допомогою якого давні люди спілкувалися з силами природи, намагалися діяти на них, аби забезпечити собі їхню прихильність. Усі мистецькі акти (слово, спів, музика, танець тощо) були підпорядковані обряду, мали таку саму магічну спрямованість, як і сам обряд.
Кожен теоретик, який доклав зусиль, аби зрозуміти, чому література ділиться на три (і чому саме на такі) роди, не був відкривачем цих понять (хто ввів у літературний обіг ці терміни, питання дискусійне: часом називають Арістотеля, автора відомої літературознавчої праці — «Поетики», однак інші вчені кажуть, що ті ж терміни ми знаходимо у Платона і більш давніх авторів). Можливо, абсолютно невипадковим є те, що початок термінів губиться в глибині тисячоліть: створюється враження, що література і виникла одразу як епос, лірика і драма, а як і хто саме назвав ці явища, не має суттєвого значення.